ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Низовий
2017.02.21 20:27
Не второпав – потрапив туди,
де одні остолопи
мітингують,
не чують себе,
як завжди,
на узбіччі шляху до Європи.

Втратив чуба й позбувсь бороди,

Сергій Гупало
2017.02.21 19:56
У співі солов’я текло світання,
А він витьохкував себе і божеволів,
І порожнів. Це – звичка вельми давня.
Вона незмінна в поетичнім ореолі.

І соловей увечері та зранку
Насправді усміхає люд понурий, хащі.
А солов’їха рада. Вірна бранка

Ігор Шоха
2017.02.21 18:52
Ніч переписує наші взаємини
у потойбічному сні.
Ми віддаємося богу таємному,
що у тобі і в мені.

Ти у полоні моєму одвічному
невідворотних стихій.
Поки обоє ми танемо свічами,

Ксенія Озерна
2017.02.21 17:47
надвечірніх молінь вітрила
напинає зустрічний вітер
я немовби себе спинила
в тім краю, де немає літер
де не можна слова і вчинки
поділити на «за» і «проти»
де за кожну півмить зупинки
відкидаєш усі марноти

Серго Сокольник
2017.02.21 15:17
Світостворення мить-
Цей написаний Богом роман...
Світло ллється з пітьми,
Хоч усім заправляє пітьма.

Ухнув з мороку сич-
Зорепадом життя пролило.
І настали ЧАСИ

Мирослав Артимович
2017.02.21 14:28
Тужить душа по Інні.
Тіло жадає Яни.
От би утрьох на сіні –
був би від щастя п’яний!

М’яв би тіла дівочі:
Сіно ж – кохання ложе.
Завжди кохатись хочу –

Світлана Майя Залізняк
2017.02.21 12:54
…а ти прийшов. І на олтар поклав.
І бачив у мені десяту… першу…
Букет актиній вивергла імла.
Синок шептав:«Не кидай, бо розсерджусь!».

І я стікала віршем до рання…
І полотніли, кам`яніли гони…
Ти вечорів… Хиткий олтар здійняв:

Володимир Бойко
2017.02.21 11:20
Розлізся світом «русскій мір»,
Здавалось, більшого немає,
Нова Орда росла ушир,
Та здулася, немов пухир,
І помаленьку загниває.

Згубив потугу «русскій мір» –
Зайняти світ немає сили,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.21 10:51
Зоряні війни...
Хрустіння попкорну...
Вчора дивилися екшен із Борном.
Світ на межі катастрофи - хронічно.
Графіка, музика психоделічні.

Секс віртуальний, обійми гарячі.
Юнь запальна, сивочубі терплячі.

Ніна Виноградська
2017.02.21 10:14
Сучасний тераріум нашої влади —
Шипуче зміїне кубло,
Яке свої жала висовує радо
І робить з нещастя «бабло».

Кусає за воду і хліб, за квартплату,
За ліки, за сотні сиріт.
Народ попідтинням сидить винувато,

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.02.21 10:04
Натали вертелась перед зеркалом, готовясь на бал. У нее было замысловатой формы в резной раме согласно тому времени и стилю чудесное зеркало. В комнате было тепло. Где-то внизу, в подвале, трещали поленья, подогревая стены в бесчисленных дымоходах.

Юра Ерметов
2017.02.21 08:05
Хто раніше був високо -
Низько впав;
Хто терпів біду глибоко -
Знову встав.

Пам`ятати про падіння
І про власний гріх -
Знову стати на коліна,

Вікторія Торон
2017.02.21 04:22
Під незагойне, рване небо
де буря с посвистом гуде,
досади сповнений на себе,
хтось розтривожений іде
і, крок долаючи за кроком,
благає силу неземну
про рівновагу і про спокій,
і гармонійність осяйну.

Наталя Мазур
2017.02.21 01:19
Кужіль блакитний
Хмаринами
Небо пряде,
Шлях
До родини і дому
Тривав, наче вічність.
Він так чекав
На щасливий

Анатолій Криловець
2017.02.21 00:01
Тужить душа за інню.
Тіло жадає яня.
В сіні під небом синім
Милу розлесбіяню!

Сіно обох лоскоче.
В пристрасті до знемоги
Шепчеш: «Кохатись хочу» –

Анатолій Криловець
2017.02.20 23:58
Урочистішого пеана
Синь не знала ще кришталева:
Ти виходиш із океану
Так поважно, мов королева.

Дух забило. Я слів не вмію…
Тож очима і серцем стежу.
Зачарований, лиш німію:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Юлія Гаврилюк
2016.12.24

Ольга Гаврилюк
2016.11.29

Джоанна Колдплей
2016.10.04

Назар Ворпсак
2016.08.15

Олег Тапок
2016.08.10

Споріднена Душа Споріднена Душа
2016.08.03

Кароліна Круглик
2016.07.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Мазур (1976) / Інша поезія

 Інше ім’я
Зацукроване голе гілляччя проштрикує сірий небесний плед.
Дрантя хмаряних ниток китицями висне на плечах дрімучої осені,
Що нервово стріпує їх дощем –
Вона не потребує такої імітації погон,
Імітації дотику,
Імітації присутності.
Десь у паралельному світі прозорих душ
Перестрілись відьми-мольфарки: юна і стара.
Може і не стара, як древня у свої сорок,
Може і не юна, але вітряно-вільна у свої трохи за двадцять.
Стара відклала пензлі
І фарби мальованих картин розповзлись кракелюрним взором амальгами серця.
Вона так хотіла плакати, а сльози висхли до пісків Сахари,
Лишилась іно мотанка слів,
Хлипка мелодія приноворіччя:
«Чорнява красуне у кораловій сукні,
Виворожи мені орхідейне плетиво на гладкість кіс,
Бо душних цілунків лілії не дочекалась…
Золотаво-цитриновий пилок відлетів до Венеції
Ніжитись тихим плавом різьблених гондол,
Загравати з безіменними пальцями смаглих гондольєрів.
Темнокоса дівчино,
Ти носиш маски, а я лише приміряю їх карнавальність при святі.
Виколиши з пишного мережива рукава втрачені мною сподівання,
Завий гніздечками солов’їного співу у своє пружногруддя.
Між нас чортова дюжина сплаканих років:
Коли я вкотре хоронила надії –
Ти вчилась вив’язувати чоловічі серця морськими вузлами,
Бандажувала руки, тонкі щиколотки і дозволяла експерименти з ніжною квіткою плоті.
У тебе все життя попід черевички, чорноока циганко.
Бери повні пригорщі, засівай барвінок до весільних образів.
Виший сорочку тому, хто ніколи не був моїм навсправжки…»
Як багато спільного між молодою і іншою, що іде в горизонт!
Сигаретний дим і невдалі рими,
Попіл делітнутих фото і місяців, від яких відрікся ятаганним ударом.
Легко бути такою, як треба, коли ти на відстані пір’їни і новизна зріє паростком папороті…
Трирічна циклічність любові по фазі кров’яного оновлення.
Древня відьма пропускала між пальців кохання, розколене аметистом зради.
Скільком чоловікам відмовила заради того, котрий не тримав за талію.
Тримав, але не її.
Чесала руду хвилю волосся,
Множила сітку зморщок не від сміху.
До неї простягали руки, а було байдуже.
Горів пергамент з давніми рунами.
Такий невдалий аукціон вдалого знайомства,
Шал віденського вальсу сніговими вогниками перекрив рвучке танго,
Спокій і грація молодого тіла.
Древня відьма згорнула картини сувоями.
Хри…пко-гортанно крикнула зраненою галкою,
Стя…гнувши з венериного пальця дароване золоте кружало.
Тріпнула акуратною голівкою і скинула долу марудні нашарування років.
Її ноги довгі, її талія тонка, а колір очей змінює погоду у двох містах водночас.
Бійтесь, чоловіки і принци, бо тепер житиме лише заради втіх,
Заховавши спаплюжену довірливість у ковчег захристія готичної катедри.
Amen.
1.01.2017

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-01 21:00:28
Переглядів сторінки твору 167
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.805 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.754 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.02.08 22:50
Автор у цю хвилину відсутній