ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Олехо
2017.01.16 11:56
Від кривавої мавпи до огняного півня
вже рукою подати – червоній і гори,
наше вічне, як зорі, лиховісне терпіння,
що упало на плечі, як покара згори.
Хай козацькому роду та й нема переводу,
але й правди немає без їдкої брехні.
На різдвяні колядки ві

Віктор Кучерук
2017.01.16 09:13
Як марень плетиво чуже,
В думках моїх і перед зором, –
Ти стала іншою уже,
Мов квітка, зрізана учора.
Недавно сяяла й пекла,
Немов на сонечку свічадо,
І, засліпивши, досягла
Мене цілунків вогнепадом…

Сергій Гупало
2017.01.15 22:07
Озовись тонкострунно, як голос дівочий,
Тонкоруко мужніння торкнися мого.
Ніч не добра коханка, мене залоскоче, --
Розпали-но накликаний нами вогонь.

А інакше не можна -- пора для зурочень.
Невідступна така. На моєму сліду.
Ех, ті кроки невин

Тетяна Мілєвська
2017.01.15 21:46
У синьому небі я сіяла хмари,
Блакитні-блакитні й рожево-туманні,
Бліді і яскраві, сумні і веселі,
Вони проростали, як сонях зелений.

У синьому небі я сіяла сльози,
Вони застигали на буйнім морозі
І падали тихо до мене у двір,

Лілея Дністрова
2017.01.15 20:44
Фантомний біль тих відчуттів німих,
Увібраний коралами калини.
А снігу...снігу стільки...зверху стріх.
І сірі дні, мов ночі - горобині.
Крізь перемерзлі сльози...крижані,
Паралізовану вогнем  надію,
Я бачила весняники рясні.
А вітер свище, лютий ві

Ярослав Чорногуз
2017.01.15 19:01
Як хороше, хоч в розпалі зима
Й мороз хапає кігтями за щоки
І сніг лежить, подекуди глибокий
І ожеледь в напрузі нас трима.

Та є краса у тінях кучугур,
Що землю гріють, до грудей припавши…
І як стрибає радісно снігур…

Олександр Олехо
2017.01.15 17:34
Ось добігло літо у сестричку осінь,
золотаву пані ліні і дощів.
Налітає легіт: раювати досить!
Наварю із паху я собі борщів.

Обірвавши листя, кинув на дорозі,
і лежить приправа під ногами днів.
Ще постій, осіннє, на кульгавім розі –

Ігор Шоха
2017.01.15 14:44
                          І
Є заповідники у місті
і зоопарки у селі.
На кожній станції-зупинці
ще є кацапи-українці
і вороги моїй землі.

Вони іще у тім Союзі,

Анонім Я Саландяк
2017.01.15 14:42
Діалектика чотири...     ... мистецтво бесіди! По перше в моїй свідомості, по друге... моєї, по третє... Моє? Нащупую своє поза свідомість... аніяк! Свідомості своєї не покину, - отже... І третє - моє! Та... знайшовши шпарину – можливість щупати – з

Світлана Мельничук
2017.01.15 09:42
Ну от і все. Я далі йду сама.
Жорстокий сніг шмагає по обличчю.
…Це не кінець. Це ще одна зима,
Її нестерпна і лиха Величність.

Даремно я волаю в заметіль,
Що буде літо. Зовсім інше літо!
Не винен сніг, що пригорщу надій

Світлана Мельничук
2017.01.15 09:34
У закутку таємнім серця,
Де лиш для тебе – стільки місця,
Враз оселилась порожнеча.
Тепер ти серцю тільки снишся.

Любов нас двох ось-ось залишить,
Та пам’ять цупко ще тримає.
Нас обирають не найгірші,

Лесь Українець
2017.01.15 01:15
У Хуаресі картелі,
В Боготі борделі.

У Новокузнецьку нудно -
Крокодил зварить нетрудно.

У Норільську нічим дихать
І холоднеча дика.

Віктор Кучерук
2017.01.15 00:39
Рідна мова мене не покине ніколи,
Люба пісня не зрадить до скону мені, –
Поєднали вони міцно щастям і болем
Всі світанки веселі і ночі сумні.
І не буде кінця, раз немає початку
Дивним звукам оцим у моєму житті, –
Тож, коли відійду, вам лишаться на

Микола Дудар
2017.01.15 00:21
звезды стали ближе
пишет мне мой друг
он сейчас в Париже
я поверил, вдруг…
он ведь маршал в этом
выдумщик на все
пишет, мол поэты
родом из масон…

Тетяна Мілєвська
2017.01.14 23:41
Мов виноградне гроно дике ,
Так виглядала всім вона,
На шпильках тонких черевики,
Сама надміру всім струнка,
Надміру гарна й ясночола,
Пливла, здавалося, мов човен...
Вона ж не знала, просто йшла -
Повзла крізь цвинтаря картини,

Володимир Бойко
2017.01.14 22:31
Твій рвійний вихор крутить швидкоплинні
Слова.
В їх круговерті в’яну, як осіння
Трава.
Двозначних слів примарний зміст ловити
Не звик.
Мабуть, тебе не зможу зрозуміти
Повік.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Купрій Кримчук
2017.01.11

Добриніна Євгенія Слива
2017.01.05

Юрій Трегубенко
2017.01.03

Андрій Кудрявцев
2017.01.02

Руслан Строїнський
2016.12.31

Катерина Гетало
2016.12.29

Мілена Олелькович
2016.12.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Добриніна Євгенія Слива (1983) / Вірші

  спомин про село
Колись було село тепер лиш спомин ,
осів в гущавині чорнявий комин ,
і вулиці по лісу гриби збирають ,
а ягоди ,а ягоди у піжмурки грають .

Хати зачаровані де-не-де стоять ,
тини трухляві з часом на моху сплять ,
ніхто на гостину до ганку не йде ,
там скатертина з кульбаби цвіте .

Криниця порожня , нема подорожних ,
ні возом , ні пішки немає доріжки ,
є кілометри бездоріжжя кульгає ,
примара село на чудо чекає .

10.05.2015





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2017-01-05 12:08:49
Переглядів сторінки твору 12
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.01.05 12:11
Автор у цю хвилину відсутній