ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2017.03.24 21:32
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довір

Ярослав Чорногуз
2017.03.24 20:34
Тремтлива гілка, мов рука,
Втирає слізоньки небесні.
Чого ж заплакана така,
Моя омріяная весно?!

І брівки супить чарівні,
Свою голівку відвертає.
Затихли радісні пісні

Ярина Чаплинська
2017.03.24 17:11
Ми не станем
травою.
Ми не будем
камінням.

За нами
дороги.
Під нами

Юра Ерметов
2017.03.24 12:40
Небесной "слабостью" слова
Горят... Горит слеза –
Алмаза стыд горчит
Чуть-чуть... Но это всё...
Ушли б скорее доктора –
Своей болезнью болен
Сон. Пришли б скорее –
От стыда кто не болеет

Світлана Майя Залізняк
2017.03.24 11:19
В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
Підбігає до черги окроплений дощиком син...
Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій...

На столі між гайок - недоліплений палевий кінь,
Олівець Н-4, бл

Олександр Олехо
2017.03.24 08:43
Если долго долго долго…
то, конечно, устаёшь…

Если худо, если плохо,
значит спёрли хорошо…

Мы, конечн,о не в Париже,
но «шерше ляфам» не прочь…

Микола Соболь
2017.03.24 05:37
А дитинка, що за диво?
Народилася щаслива.

Хіба можуть маму й тата
Не любити немовлята?

Інша справа то дорослі,
По життю ідуть наосліп.

Віктор Кучерук
2017.03.24 00:55
Соромливо, мов дівка, весна
Заглядає крізь шпарки у вікна, –
То теплом усміхнеться вона,
То холодними блисками зникне.
Голосна цілий день і німа
Уночі, як поснула пустеля, –
Чи боїться, чи тями нема
Господинею бути в оселі?

Світлана Майя Залізняк
2017.03.23 22:42
Вважаю, що не зайвим буде нагадати про цікаву статтю

"ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ"

Ось посилання:

http://poezia.org/ru/publications/27433

Микола Соболь
2017.03.23 18:39
Поки бабця тихо спала,
Мама щось собі плела,
Я тихенько малювала
Біля самого вікна.

Пальму, і далеке море,
І на морі легкий бриз,
Сонечко, високі гори,

Любов Бенедишин
2017.03.23 17:26
Вже не видко денця…
Цівка…
Зло незряче…

Дірочка у серці:
Боляче – то й плаче.
Дзбан…
Весни по вінця.

Нінель Новікова
2017.03.23 17:04
ЛІНА КОСТЕНКО

ПРАЩУР

Коли ридали сосни янтарем
і динозаври ніжились в щириці,
коли ще жив у пралісі пралев,
коли у небі глибали праптиці,

Віктор Кучерук
2017.03.23 08:31
Життя моє, струмком дзвінким,
Крізь товщу літ біжить невпинно, –
Не боячись приходу зим,
Які спинити біг повинні.
Його бурхлива течія
Долає різні перешкоди –
Струмує прудко і сія,
Неначе блискавка в негоду.

Микола Соболь
2017.03.23 05:39
А доки мова є, то є – народ!
Який себе об'єднує в державу,
Й примножує на рідних землях славу.
Народ і мову береже Господь.

А доки віра є то є – життя!
Бо віра то і є єдина сила,
Яка народ життям благословила.

Серго Сокольник
2017.03.23 01:59
Сезам, зачинись! ...кам"яні двері зачиняються і морок печери охоплює шукача скарбів... Господи, ну як важко боротись з ранковим недосипом, особливо коли ти півночі читав... Ці східні сюжети ще й досі у напівсонній голові, і голова у вагоні метро сама

Мирослав Артимович
2017.03.22 17:08
Мені давно не чотирнадцять*
й на сорок вісім* не утну,
але і вісімка, на щастя,
не вередує ще: «Ану,
стань, шісткочко, позаду,
мені у лідери – з руки…»

Тому треную хитрий задум –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Юра Верес
2017.03.21

Неоніла Гуменюк
2017.03.18

Олександр Сірко
2017.03.14

Пилип Лавров
2017.03.12

ОКСАНА ЛОГОША ОКСАНА ЛОГОША
2017.03.09

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09

Одна Думка
2017.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 Усі колись підемо за межу
Усі колись підемо за межу…
Душі тоді, напевно, буде світло.
І тепло, і осяяно, й розквітло,
бо пекло - тут, де морок сіє лжу.

А там - не так… Там легко між світів.
Лише б себе у цьому не згубити…
Крізь біль увесь, сльозою щедро вмитий,
аби у серці світлий промінь тлів.

Не схибити… Непевно в’ється шлях
крізь днів туман, що молоком розлитий.
Наосліп йдеш… І спіє, спіє жито
благих старань в безвиміру полях…

Іди, не бійсь… Носи свої серпи
і жни усе, що сіялося серцем.
В’яжи снопи на полі благ і герцю,
і кожен крок свій вірою кріпи…

07.01.2017





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-07 21:09:52
Переглядів сторінки твору 175
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.914 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.935 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.03.20 17:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-08 01:09:44 ]
Гарний вірш. І, попри сумну тему, загалом оптимістичний. У мене також є подібний вірш "Я колись перейду ту межу, звідкіля не вертають", однак він значно песимістичніший. Мабуть, для кожного віку властивий осібний погляд на буття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2017-01-08 13:56:51 ]
Не знаю, пане Володимире, що впливає на оптимізм чи песимізм у написанні віршів у той чи інший момент...
Кажете вік? Дозволю собі не погодитись, хоч не скажу, що Ви неправі.)
Скажу лише про власне бачення... Попри написання мною, в основному, нелегких і невеселих віршів, із філософським підтекстом, намагаюся не тратити віри і хапатися за промінчик світла. Навіть тоді, коли, здається, розум переповнюється гіркотою і відчаєм...
Бажаю втримати це світло, попри все. Бо це єдине, що від мене залежить...
Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-08 14:01:52 ]
Втримуєте світло, Аделе. Люблю читати Ваше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2017-01-12 20:31:54 ]
Дякую, пані Ларисо! Приємно дуже!)