ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Бенедишин
2017.02.28 12:49
Час ткати килими з квіток і зелені…
Стоїть весна, пригадує свій дар.
(Ліси здійняли ввись дубові гребені,
Вичісують кошлату вовну хмар).

Щоб гарно скрізь: у полі й за дібровою;
І де городець мріє про грядки.
А прийде дощик – ниткою шовковою

Леся Геник
2017.02.28 09:48
Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.
Тепла кортить, та що ж це до вікна
вчепились вперто зірчасті узори?!

Та що ж це вітер бухкає у скло,
ще й, наче пес, півночі завиває?
Хіба ж йому не видно - відбуло

Олександр Олехо
2017.02.28 08:02
Все було колись інакше – люди, звичаї, природа.
В полі мамонти ходили – із печері видно добре.
На стіні висіли бивні. Старших вельми поважали
і смачну цукрову кістку їм, беззубим, віддавали.
А ті кістку не жували, а цілу за раз ковтали
і від того ли

Сергій Гупало
2017.02.27 21:40
Голосніші дівчата під вечір,
Як затихнуть дерева і птиці.
І повзуть міркування старечі:
Що велиться, а що не годиться.

Ох, і диво це – просто дівчата.
Заворожені власною суттю.
Хоч і вечір, не вміють мовчати,

Олена Малєєва
2017.02.27 20:25
А мені твій біль не болить, знаєш?
Що ж, покохав отаку - маєш.
Сніг розтає у місті, а під ним - як завжди...
Весна, хочеш не хочеш, являє світу сліди.

Під ковдрою вранці так тепло, а за вікном імла.
Мені так добре, коли ти є... і коли нема.
Принес

Лілія Домнічева
2017.02.27 20:02
А дощ мовчить. Криклива німота
Мене сьогодні зовсім не лякає.
Ти теж мовчиш. Закоханий в міста.
Чому ж від мене й з міста – утікаєш?

Вікно. Тривога. І душа скляна.
Аж дзенькає. Розіб’ється, шалена
Минувся рік? Чи вік? І знов весна.

Леся Геник
2017.02.27 19:50
І руки мої, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
І серце моє, мов квітка,
і думка одна - "люблю!".
Хоча обпікає холод,
негода тривожить, війни...
І страшно, направду страшно!
Та добре з тобою, Лю...

Світлана Майя Залізняк
2017.02.27 13:37
Люди упевнені - прощені...
Гайда на ринг... чи війну...
Погомоніли над горщиком,
...джин бородою війнув...

Все дозволяється: капості,
Зради, підніжки, плювки.
Хтось препарує з цікавості,

Лесь Українець
2017.02.27 13:07
Зима нацьковує останні
Перед весною холоди,
Але спинити не у стані
Живої бистрої води;

Не заховають чорні хмари
Високе сонце назавжди,
Згадають старобутні чари,

Ігор Шоха
2017.02.27 12:04
               Не заберемо у чужі краї
               ні волі, ані поля, ані хати
               Шевченкової.
Виросли палати
між вишнями, а у кругу «сім’ї»
і «Заповіт» пора переписати,
і вимучені опуси свої.
               Єднаються творці макулату

Олександр Олехо
2017.02.27 11:34
А юнь погибає у розквіті сил,
а старість сумує і молить у Бога
не бачити ситі пащеки могил –
сльозами просякла остання дорога.

Життя алогічне порочне і зле.
Інакше у мрії би виросли крила
і кожне натхнення, велике й мале,

Анна Віталія Палій
2017.02.27 07:55
Один прочанин, який ішов собі через луки, натрапив на добре вимощену камінням криницю з чистою водою. Нахилився, щоби зачерпнути води, і з його одягу випала срібна монета та впала у воду. Пробував дотягнутися, та побачив, що не зможе. А залізати у воду не

Анна Віталія Палій
2017.02.27 07:38
Падаєм, падаєм, падаєм
в тихім і легкім танку.
Що на землі нас привабило
в зиму холодну таку?
Що на землі нам обіцяно,
аби пустилися в тан?
Дні і години полічені
тим, хто у небі літав.

Володимир Бойко
2017.02.27 03:25
Ми знаєм, що нині стоїть на кону,
І що відбувається нині.
Хто нам нав’язав цю криваву війну,
Та ми стоїмо до загину.

Не страшно під кулями впасти в бою,
Не біймось пролитої крові,
Та страшно утратити мову свою,

Серго Сокольник
2017.02.26 22:57
Ти прости мені, Ніч,
Що волію кохання бажати...
Щиросердно прости,
Бо бажання- у звичці людській.

Звичайнісінька річ-
Все говорячи, щось приховати,
Як ховає мотив

Світлана Майя Залізняк
2017.02.26 20:32
Він пише вірші, сам же коментує,
Запитує - чи краще... Сивий ас.
На статуї, що виліплена всує,
Висить планшет, у ньому аусвайс.

От-от поїде... Зметено тиночки,
У затінку червоні гарбузи.
Таркатий птах прокльовує сорочку...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Терен Тіна Терен Тіна
2017.02.26

Андрій Грановський
2017.02.24

Лілія Домнічева
2017.02.23

Антоніус Трістен
2017.02.18

Періш Крукс Руслан Лесейн
2017.02.17

Катря Садовнікова
2017.02.15

Тетяна Яра
2017.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 Усі колись підемо за межу
Усі колись підемо за межу…
Душі тоді, напевно, буде світло.
І тепло, і осяяно, й розквітло,
бо пекло - тут, де морок сіє лжу.

А там - не так… Там легко між світів.
Лише б себе у цьому не згубити…
Крізь біль увесь, сльозою щедро вмитий,
аби у серці світлий промінь тлів.

Не схибити… Непевно в’ється шлях
крізь днів туман, що молоком розлитий.
Наосліп йдеш… І спіє, спіє жито
благих старань в безвиміру полях…

Іди, не бійсь… Носи свої серпи
і жни усе, що сіялося серцем.
В’яжи снопи на полі благ і герцю,
і кожен крок свій вірою кріпи…

07.01.2017





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-07 21:09:52
Переглядів сторінки твору 154
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.910 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.916 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.02.26 18:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-08 01:09:44 ]
Гарний вірш. І, попри сумну тему, загалом оптимістичний. У мене також є подібний вірш "Я колись перейду ту межу, звідкіля не вертають", однак він значно песимістичніший. Мабуть, для кожного віку властивий осібний погляд на буття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2017-01-08 13:56:51 ]
Не знаю, пане Володимире, що впливає на оптимізм чи песимізм у написанні віршів у той чи інший момент...
Кажете вік? Дозволю собі не погодитись, хоч не скажу, що Ви неправі.)
Скажу лише про власне бачення... Попри написання мною, в основному, нелегких і невеселих віршів, із філософським підтекстом, намагаюся не тратити віри і хапатися за промінчик світла. Навіть тоді, коли, здається, розум переповнюється гіркотою і відчаєм...
Бажаю втримати це світло, попри все. Бо це єдине, що від мене залежить...
Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-08 14:01:52 ]
Втримуєте світло, Аделе. Люблю читати Ваше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2017-01-12 20:31:54 ]
Дякую, пані Ларисо! Приємно дуже!)