ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2017.02.23 20:29
Паноптикум. Нарозтіж вікна. Дим...
Скляні колони, тріснуті баляси.
Хтось обирає вмерти молодим.
Дракони точать кігті, бабці - ляси.

Тамуєш словотечу між ковтьоб,
Цяцянки - в бандеролі від фортуни.
Ніч. Птаходень.

Серго Сокольник
2017.02.23 20:06
експериментальний сонет з грою іншомовних слів*

Що скажеш ти, Камбронне? Битва Ватерлоо
Вже нами програна... і сліпне вечір наче...
І, мабуть, саме час настав почесній здачі,
Бо- а la guerre comme а la guerre. І що такого?

Наполеон не зміг...

Мирослава Шевченко
2017.02.23 19:58
Мы в нашей жизни рождены,
Чтоб воплотить свою надежду.
И ей не кто – то, мы нужны.
Искали, ищем, как и прежде.

И собираем по кускам,
И вспоминаем чье – то имя,
Бредем мы по чужим снегам

Лесь Українець
2017.02.23 19:57
Депутати-кушніри
Із людей деруть шкури,

Від чиновних кожум'як
Захиститись хтозна-як,

Усміхливі мільярдери -
Шаблезубі шкуродери,

Ігор Шоха
2017.02.23 14:56
Мої далекі земляки,
рідня за генами й по крові,
мені казати не з руки,
які ви сильні вояки
для окупації любові.

Як поживає Крим няш-ваш?
Іще не вилізає боком?

Мирослав Артимович
2017.02.23 14:44
Їжачок

З лісу вибіг їжачок –
Але ж він без голочок!
Потрудився хтось – без ліні:
Кожушок у нього з ріні*!

Біля брами на пеньочку

Сергій Гупало
2017.02.23 14:20
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Іван Потьомкін
2017.02.23 13:55
Зусібіч білосніжні гори мовчазні,
Схилились над оселею, мов охоронці,
Щоб розганяти хвищі й вітровії навісні,
Дарунок Божий віддавать тірольцям.
2
Катання на лижах під дощем?
На таке здатні хіба що ізраїльтяни.
Поки сніги дощенту не розстануть

Любов Бенедишин
2017.02.23 12:35
Коли вже світанок? Остання
Надія на вічне «колись»…
А світ у режимі чекання
Над прірвою горя завис.

Здається, ще трохи – і стрімко
Розсіється морок сторіч.
…Та тягне терпіння-волинку

Віта Парфенович
2017.02.23 10:57
Я заграю з життям – весняний настрій,
І посмішку дарую перехожим,
Колезі підморгну на «Віто, здравствуй!»
Закоханість живе в моменті кожнім.

Люблю життя і спів пташок бадьорий,
Струмки стрімкі, небес легкі блакиті,
І позитив несу я подорожнім,

Олександр Олехо
2017.02.23 10:48
У житті завжди є місце подвигу – згадав я і кинув палити. Я і раніше кидав, але якось не так, щоб конкретно і остаточно. Мабуть, не ті зорі відповідали за силу моєї волі… А тут відпустка – вересень 1987 року. Я у батьків. Опеньків у лісі – косою коси, т

Леся Геник
2017.02.23 09:36
Замітає не снігом - розпукою,
замерзають не ноги - сліди.
За небілою, злою розрухою
не пісків уже не віднайти.

Ані цегли чи моцного каменю,
ані ще не зогнилих дерев.
Все понищено злісно, розвалено.

Орися Мельничук
2017.02.22 18:07
Я наче вигнана з Раю...

тобою скинута з трону,

мов свіча, догораю

за коханням на спомин...

Віта Парфенович
2017.02.22 16:28
Наодинці з думками,
Перекочую полем часу,
І не все одразу,
Поступово, пазл за пазлом...

У картину – дії, вчинки,
Думки, ідеї,
Скільки є у цьому світі

Микола Дудар
2017.02.22 15:59
Йому сказали: - Буде слизько!
До відпочинку сотня верст…
І до веселощів не близько
І спільних тем на трьох лиш перст
А він погодився в дорогу!
Не сорок літ блукать по ній?…
А де ще так йому із Богом?…
Хіба, згадає, на війні…

Іван Потьомкін
2017.02.22 14:45
Тепер я мертвий. Став рядками книги
В твоїх руках...
З плечей твоїх знято любові вериги,
Та пече мій прах.
Відтепер можна мене в час тривоги
Перегортать,
Та збережуть завше твої дороги
Мою печать.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лілія Домнічева
2017.02.23

Періш Крукс Руслан Лесейн
2017.02.17

Катря Садовнікова
2017.02.15

Тетяна Яра
2017.02.14

Віка Бобик
2017.02.05

Орися Мельничук
2017.01.26

Микола Соболь
2017.01.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лесь Українець (2016) / Вірші

 Сльози Чингіса
Каюсь, боже, каюсь, милий,
У дикій країні
Не питав мене, посіяв
Рости у провині.

Довго серцем я не слухав,
Розумом не бачив,
Наче напівсонна муха,
Світом одиначив.

Не було мені ні брата,
Ні від кого вчитись:
Усі знали тільки брати,
Брехати й божитись.

Мусив їхати шукати
Світ за очі долі,
Довелось попоблукати
Билиною в полі.

Своїм серцем скам'янілим
Зрозумів уроки,
Свою душу збур'янілу
Виполов за ро́ки.

Мудре слово по дещицях
Вичитав, наслухав,
З'їв пуд соли і гірчиці
У життєвих скрухах.

По пияцьких і барижих
Квартирах тинявся,
Надививсь обличчів хижих,
Та йти не спинявся.

Трапились і друзі добрі
На моїй дорозі,
Душі щирі і хоробрі
Помагають досі.

Не глумилися з каліки,
А плечем підперли.
Дружба - то найкращі ліки,
Найдорожчі перли!

Перевчила мене доля
На живу людину,
В кожнім серці - добра воля,
Я свою прокинув!

Поможімо ж, добрі люди,
Хто серцями плачуть,
Освітити правду всюди,
Де її не бачать.

Бо немає правди в школі,
Ані в універі;
Всюди ходимо по колі
Від дверей у двері.

Вже не маємо ні книги,
Ні кіна, ні пісні -
Все виходить не до шмиги
На голому місці.

Це нам, люди, репресії,
Гено-, лінгвоциди.
Чого не молоти пресі,
Ніде правди діти.

Скільки ж будемо мовчати,
Слухати дурниці,
Коли хочеться кричати
Мало не щомиті?!

Не шукаймо на поверхні,
А зрімо у корінь! -
Де ж ми будемо не скверні
По такому горі?!..

Та тепер новеє врем'я,
Маємо надію,
Що збереться наше плем'я
Утілити мрію.

Возведе нові собори
На згарищі чорнім,
Заживе по добрій волі
Під небом свободним!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-09 19:09:05
Переглядів сторінки твору 115
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.327 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.327 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.02.24 00:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-01-13 09:30:09 ]
Слушні є думки в цьому творі і гарні місця:
"Свою душу збур'янілу
Виполов за ро́ки"...
"Дружба - то найкращі ліки,
Найдорожчі перли!"
"Це нам, люди, репресії,
Гено-, лінгвоциди" та ін.
Закінчення оптимістичне,хоча дещо ідеалізоване ("Освітити правду всюди,де її не бачать" може не помогти, бо правду кожен бачить по-своєму).
Треба би виправити деякі помилки, якщо це можливо: "пуд соли","обличчів"," ходимо по колі".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лесь Українець (М.К./Л.П.) [ 2017-01-14 14:52:37 ]
А що поганого в оптимізмі й вірі в ідеали? Щодо правди, то на неї по-якому не поглянь, а вона одна, це її якраз відрізняє від брехні й ілюзії (і бачать її не по-різному, а так: одні бачать, інші не бачать; це ж і завдання мистецтва - достучатися усіма засобами до таких сліпців). "По колі" - живомовна форма (багато від людей чув, порівняйте з "по місті"), все інше - авторська манера і ситуативні рішення (чи й у поезії за рамки не можна вийти? чи ж це не та колія, про яку Висоцький співав?). Дякую за увагу до твору :)