ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2017.09.19 18:23
любити із тобою всі часи
та під луну ясних чи ні сезонів
збувати сни купляти свій classic
& трохи вслухатись ~
рамштайн шаманить зонне

увесь капець заскоченості всі
чума війна тюремні макарони

Олександр Сушко
2017.09.19 17:31
Я - пророк. Не маю дому.
Вже старенький, сивоглав.
Плечі долу гне утома,
Хочу впасти поміж трав.

Не бажав такої долі,
Це, скажу вам, не медок.
П'яти репані, в мозолях.

Тетяна Флора Мілєвська
2017.09.19 17:22
Із чого складається осінь на схилі свого життя?
Так лагідно вітер просить, так дихає небуттям,
На каві малюнок лиха, на склі проростає пил.
У осені дощовитість зникає раптово! Сил
У неї на все немає. Криве задзеркалля стін
Небесного ґартування - зупи

Олена Багрянцева
2017.09.19 11:21
Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті.
Знову сердиться ніч на м’які мокачінові зорі.
Ти шукаєш мене у тунелі свого коридору.
Ти бажаєш мене
Відчайдушно,
Уперто,
Затято.

Вітер Ночі
2017.09.19 11:05
Моє життя, що павутиння біле,-
Десь промайнуло поміж віт і літ,
Зійшло в провалля необачне, пінне
І там знайшло запліснявілий слід.

Моє життя,- ні схрону, ні узбіччя.
Котило по шляху за кроком крок.
Можливо Ти вгамуєш, знімеш відчай

Вадим Василенко
2017.09.19 10:34
Пісок огортає тебе шерхким покривалом, і ти прагнеш пірнути, розчинитися, щезнути в ньому, вимкнувши телефон і МР3плеєр, розсипатися і пливти між водою і часом, які чи не єдині зосталися тим, чим були завжди. Пісок огортає тебе шорстким саваном, і поволі

Ірина Вовк
2017.09.19 09:06
Відтак, мій друже, мовлено “пращай”…
Чутливо так сльоза ряхтить на віях.
Рожеві сни в дрімучих сніговіях…

… Мій вогнику, а ти собі палай!

Ще тепло нам в жаринках темних руж,
ще наших губ блакитні едельвейси

Владислав Лоза
2017.09.19 01:38
Этот мир понад усе,
вот его первоначало:
плине тачка по шоссе
и в попутке укачало,

в ней я должен убежать
в мир, беспечен и инаков,
где журбу и сеножать

Лариса Пугачук
2017.09.19 01:03
На розгіллі твоєї долі
я підкову згубила, любий:
трішки змерзла і станцювала
джигу, щоби зігріти кров.
Потім ти вихвалявся бджолам,
що веселку з небес поцупив:
то меди кепкували вдало –
ти їх випив, мабуть, з відро.

Юрко Бужанин
2017.09.18 21:07
Я мрію приєднатись до Брунею!
Бо вірю, що не правлять там гебреї
І не крокують там парадом геї.

Нема попів зажерливо-нахабних
І цар у звірів там - не наша Жаба...

2015

Іван Потьомкін
2017.09.18 19:18
Уже завересніло.
Чобітки червоні
Зоставила для осені зозуля.
Із сливою так марить поріднитись терен.
Шипшина не колоти хоче,
А просто притулитись до руки.
Уже завересніло.
Раз по раз ще вертає літо,

Олександр Сушко
2017.09.18 18:53
Чи відгадаю цю шараду,
Чи стачить досвіду і знань:
Навіщо брат у брата краде,
Вогку в кишеню суне длань?

За працю тицьне щось у лапу
Аби тягнув і далі віз.
Підштовхує барилом шкапу,

Олександр Сушко
2017.09.18 18:38
Я - зрадник. Не банальний Дон Жуан.
Копаю яму власному народу.
Моя святиня - це кремлівський хан,
Його ярмо несу на шиї гордо.

Повзуть у тьмі гадюки та вужі,
Над головою почорніли хмари...
Я рідну мову вирвав із душі

Сонце Місяць
2017.09.18 16:53
тепер пора координатів зір
розбрату в марсіанському бомонді
за суперменом аве суперзвір
його колсниці на горизонті

ми прогуляли всякий час і він гудів
а декому здається мало й досі
ґвалтує душу золотава жриця осінь

Олександр Бобошко Заколотний
2017.09.18 16:06
Вдихнути, нарешті, свободи. Осінньої, жовтої.
Сприйняти за щастя
дрібного дощу неминучість.
Хоч літо яскравим було, брунеллесково-джоттовим,
та надто спекотним... Ото я у мандрах намучивсь!
Хоч літо веселим було – бр

Мирохович Андрій
2017.09.18 14:16
слухати Гройса
консервація трупів
музэй
цитувати Бретона
їбати гусей заборонено законом
закон забороняє стріляти в людей
стільки на світі заборонених речей
думаєш так ліниво
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Булат
2017.09.17

Брайтон Брайтон Юра
2017.09.17

Романюк Олексій Романюк Олексій
2017.09.14

Валерія Яковлева
2017.09.13

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2017.09.09

Алла Смулка
2017.09.05

Наталія Книш КнишКа
2017.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лесь Українець (2016) / Вірші

 Сльози Чингіса
Каюсь, боже, каюсь, милий,
У дикій країні
Не питав мене, посіяв
Рости у провині.

Довго серцем я не слухав,
Розумом не видів,
Наче напівсонна муха,
Білим світом нидів.

Не було мені ні брата,
Ні від кого вчитись;
Всі шукали що де вкрасти
Та чим поживитись.

Мусив їхати шукати
Світ за очі долі,
Довелось попоблукати
Перекотиполю.

Своїм серцем наболілим
Зрозумів уроки,
Свою душу збур'янілу
Виполов за ро́ки.

Мудре слово по дещицях
Вичитав, наслухав,
З'їв пуд солі і гірчиці
У життєвих скрухах.

По пияцьких і барижих
Квартирах тинявся,
Надививсь обличчів хижих,
Та йти не спинявся.

Трапились і друзі добрі
На моїй дорозі,
Душі щирі і хоробрі
Помагають досі.

Не глумилися з каліки,
А плечем підперли.
Дружба - то найкращі ліки,
Найдорожчі перли!

Перевчила мене доля
На живу людину,
В кожнім серці - добра воля,
Я свою прокинув!

Поможімо ж, добрі люди,
Хто серцями плачуть,
Освітити правду всюди,
Де її не бачать.

Бо немає правди в школі,
Ані в універі;
Всюди ходимо по колі
Від дверей у двері.

А та правда, що між люди
Спрадавна ходила,
Тепер ледве не повсюди
Зовсім заблудила.

Це нам, люди, репресії,
Війни, геноциди.
Чого не молоти пресі,
Ніде правди діти.

Скільки ж будемо мовчати,
Слухати дурниці,
Коли хочеться кричати
Мало не щомиті?!

Не шукаймо на поверхні,
А зрімо у корінь! -
Де ж ми будемо не скверні
По такому горі?!..

Та тепер новеє врем'я,
Маємо надію,
Що збереться наше плем'я
Утілити мрію.

Возведе нові собори
На згарищі чорнім,
Заживе по добрій волі
Під небом свободним!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-09 19:09:05
Переглядів сторінки твору 209
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.786 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.635 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.09.19 19:54
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-01-13 09:30:09 ]
Слушні є думки в цьому творі і гарні місця:
"Свою душу збур'янілу
Виполов за ро́ки"...
"Дружба - то найкращі ліки,
Найдорожчі перли!"
"Це нам, люди, репресії,
Гено-, лінгвоциди" та ін.
Закінчення оптимістичне,хоча дещо ідеалізоване ("Освітити правду всюди,де її не бачать" може не помогти, бо правду кожен бачить по-своєму).
Треба би виправити деякі помилки, якщо це можливо: "пуд соли","обличчів"," ходимо по колі".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лесь Українець (М.К./Л.П.) [ 2017-01-14 14:52:37 ]
А що поганого в оптимізмі й вірі в ідеали? Щодо правди, то на неї по-якому не поглянь, а вона одна, це її якраз відрізняє від брехні й ілюзії (і бачать її не по-різному, а так: одні бачать, інші не бачать; це ж і завдання мистецтва - достучатися усіма засобами до таких сліпців). "По колі" - живомовна форма (багато від людей чув, порівняйте з "по місті"), все інше - авторська манера і ситуативні рішення (чи й у поезії за рамки не можна вийти? чи ж це не та колія, про яку Висоцький співав?). Дякую за увагу до твору :)