ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ліна Масляна
2017.06.22 14:15
Пересіяний з неба ситами, вітром вимитий волі злиток
Рано скинутий ангелом їй, пізно знайдений…
Позаяк і відчуто, й написано, пройдено вже, пережито,
І до тебе засвідчено різними правдами.

У колекції настроїв ти – на полиці, з якої не крадуть:
Зав

Любов Бенедишин
2017.06.22 13:15
Цей океан безмежжя і блакиту…
Долонею прикрию пів вікна –
і вже здається,
що пливу над світом
в кімнаті,
де життя моє мина.

А хмари – повз.

Ірина Вовк
2017.06.22 09:42
Я до тебе, мій Львове, вернуся за тисячу літ,
із криниць непочатих живої водиці нап'юся,
і у місті старому палким одкровенням озвуся.
Привітаймо життя! – і мій вольний, ранковий політ.

З глибини правіків, з висоти сивих хмар піднебесся,
Княже Міс

Микола Соболь
2017.06.22 06:57
То янголи, які серед людей!
Свою роботу виконали сміло,
Коли земля і небо – все горіло…
Життя Ви видирали у смертей!

Червоний хрест для снайпера є – ціль!
У полі Вас не зупинили кулі,
І міни «граду» боязно минули…

Ігор Шоха
2017.06.21 22:14
Надоїли пряники,
батоги і злочини.
Полетіли яники,
прилетіли гоцмани.
Пролітає літечко,
а його й не бачимо.
У свою наміточку
потаємно плачемо.

Ігор Шоха
2017.06.21 22:09
Малюю картину. Палітру згущу.
Яка від людей допомога?
Очікую манну. У небо кричу.
Та де місяцями немає дощу,
немає ніякого Бога.

Мене випробовує сам сатана.
Який же це промисел Божий?

Тетяна Левицька
2017.06.21 20:07
На поліській землі,
Де в росі спориші,
Черешневі сади та жоржини,
Там містечко моє,
Там душа виграє
І в обійми Романова лине.

Зупинюся на мить,

Олександр Сушко
2017.06.21 16:33
Я задрімав. Але у голові
Уява одчибучує кульбіти.
Сидять довкола мене на траві
Святенники, пророки, неофіти.

Моє життя поставлено на кін-
Кому із них віддам безсмертну душу.
Їх - табуни. А я - лише один.

Світлана Майя Залізняк
2017.06.21 12:17
Місто, де можна жити.
Сплачено втретє мито,
Сходжено вибої, площі,
Склеєно плани, горщик...

Сказане - враз почуто,
Складено скарб у жмуток...
Місто, де гам.... і вірші,

Ірина Вовк
2017.06.21 08:31
Твоя стопа – в розжарений пісок,
а мозок – у гнітюче баговиння,
у чорно-біле пуху ластовиння,
в незайманість розкритих пелюсток,
в дитинну самозреченість молінь,
в намарний зойк почути голос Бога...
Оглянешся – іде твоя Дорога
по манівцях зотлілих

Ірина Вовк
2017.06.21 08:21
…І що то за мана, коли сивіють скроні,
коли Гнідий ірже, урвавши ланцюги…
Зненацька вирина все небо на долоні,
Мов у твоїх руках зімкнулись береги.
…Гей, конику, втечи в степи зеленотраві,
де вольності твоїй не стане владних меж,
де зло зчерствілих

Олександр Сушко
2017.06.20 18:56
Закон - це наймит у кабзи,
У золота - на побігеньках.
Хабар у лапу одгрузи -
Кради і далі помаленьку.

Феміду тішать срібняки,
Долоні, наче ті лопати.
Побільше сунь у п'ястуки,

Олександр Сушко
2017.06.20 17:46
Було, Венеру й Аполлона
Вином обносив щедрий Пан.
А нині досить самогону,
Або сивухи повний жбан.

Чавили сік із винограду
Ахейці, із янтарних грон.
А ми у рота свого ляду

Світлана Майя Залізняк
2017.06.20 10:49
Ой, кохання гріховне -
парубоче... дівоче...
Угрузає мій човен
в толерантність до збочень.

Релаксуючі бевзі,
продірявлено сіті.
В непозбувній бентезі

Ірина Вовк
2017.06.20 10:40
…і наче з затакту почнеться історія знову,
палкий монолог про утрачений знак покоління.

…Мчать лені срібнорогі, сурмлять роги – зголошують лови,
лише ярий буй-тур утікає з облоги, ховає скривавлене тім’я.
Яр-Туре, криваві сліди на снігу добра мітка

Ірина Вовк
2017.06.20 10:26
Підслухані голоси Стародавнього Вавілону)


СПІВРОЗМОВНИК І

- А й справді, диво: на камінні – сад!
Сяга на кілька ярусів угору…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Артем Ємченко
2017.06.19

Роман Сливка
2017.06.14

Еліза Зіртецька
2017.06.10

Ірина Вовк
2017.06.10

Юлия Дубовая
2017.06.08

Полу Профік
2017.06.06

Козенець Дар'я Козенець Дар'я
2017.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лесь Українець (2016) / Вірші

 Сльози Чингіса
Каюсь, боже, каюсь, милий,
У дикій країні
Не питав мене, посіяв
Рости у провині.

Довго серцем я не слухав,
Розумом не видів,
Наче напівсонна муха,
Білим світом нидів.

Не було мені ні брата,
Ні від кого вчитись;
Всі шукали що де вкрасти
Та чим поживитись.

Мусив їхати шукати
Світ за очі долі,
Довелось попоблукати
Перекотиполю.

Своїм серцем наболілим
Зрозумів уроки,
Свою душу збур'янілу
Виполов за ро́ки.

Мудре слово по дещицях
Вичитав, наслухав,
З'їв пуд солі і гірчиці
У життєвих скрухах.

По пияцьких і барижих
Квартирах тинявся,
Надививсь обличчів хижих,
Та йти не спинявся.

Трапились і друзі добрі
На моїй дорозі,
Душі щирі і хоробрі
Помагають досі.

Не глумилися з каліки,
А плечем підперли.
Дружба - то найкращі ліки,
Найдорожчі перли!

Перевчила мене доля
На живу людину,
В кожнім серці - добра воля,
Я свою прокинув!

Поможімо ж, добрі люди,
Хто серцями плачуть,
Освітити правду всюди,
Де її не бачать.

Бо немає правди в школі,
Ані в універі;
Всюди ходимо по колі
Від дверей у двері.

А та правда, що між люди
Спрадавна ходила,
Тепер ледве не повсюди
Зовсім заблудила.

Це нам, люди, репресії,
Війни, геноциди.
Чого не молоти пресі,
Ніде правди діти.

Скільки ж будемо мовчати,
Слухати дурниці,
Коли хочеться кричати
Мало не щомиті?!

Не шукаймо на поверхні,
А зрімо у корінь! -
Де ж ми будемо не скверні
По такому горі?!..

Та тепер новеє врем'я,
Маємо надію,
Що збереться наше плем'я
Утілити мрію.

Возведе нові собори
На згарищі чорнім,
Заживе по добрій волі
Під небом свободним!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-09 19:09:05
Переглядів сторінки твору 171
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.771 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.621 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.06.22 16:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-01-13 09:30:09 ]
Слушні є думки в цьому творі і гарні місця:
"Свою душу збур'янілу
Виполов за ро́ки"...
"Дружба - то найкращі ліки,
Найдорожчі перли!"
"Це нам, люди, репресії,
Гено-, лінгвоциди" та ін.
Закінчення оптимістичне,хоча дещо ідеалізоване ("Освітити правду всюди,де її не бачать" може не помогти, бо правду кожен бачить по-своєму).
Треба би виправити деякі помилки, якщо це можливо: "пуд соли","обличчів"," ходимо по колі".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лесь Українець (М.К./Л.П.) [ 2017-01-14 14:52:37 ]
А що поганого в оптимізмі й вірі в ідеали? Щодо правди, то на неї по-якому не поглянь, а вона одна, це її якраз відрізняє від брехні й ілюзії (і бачать її не по-різному, а так: одні бачать, інші не бачать; це ж і завдання мистецтва - достучатися усіма засобами до таких сліпців). "По колі" - живомовна форма (багато від людей чув, порівняйте з "по місті"), все інше - авторська манера і ситуативні рішення (чи й у поезії за рамки не можна вийти? чи ж це не та колія, про яку Висоцький співав?). Дякую за увагу до твору :)