ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Бенедишин
2017.02.28 12:49
Час ткати килими з квіток і зелені…
Стоїть весна, пригадує свій дар.
(Ліси здійняли ввись дубові гребені,
Вичісують кошлату вовну хмар).

Щоб гарно скрізь: у полі й за дібровою;
І де городець мріє про грядки.
А прийде дощик – ниткою шовковою

Леся Геник
2017.02.28 09:48
Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.
Тепла кортить, та що ж це до вікна
вчепились вперто зірчасті узори?!

Та що ж це вітер бухкає у скло,
ще й, наче пес, півночі завиває?
Хіба ж йому не видно - відбуло

Олександр Олехо
2017.02.28 08:02
Все було колись інакше – люди, звичаї, природа.
В полі мамонти ходили – із печері видно добре.
На стіні висіли бивні. Старших вельми поважали
і смачну цукрову кістку їм, беззубим, віддавали.
А ті кістку не жували, а цілу за раз ковтали
і від того ли

Сергій Гупало
2017.02.27 21:40
Голосніші дівчата під вечір,
Як затихнуть дерева і птиці.
І повзуть міркування старечі:
Що велиться, а що не годиться.

Ох, і диво це – просто дівчата.
Заворожені власною суттю.
Хоч і вечір, не вміють мовчати,

Олена Малєєва
2017.02.27 20:25
А мені твій біль не болить, знаєш?
Що ж, покохав отаку - маєш.
Сніг розтає у місті, а під ним - як завжди...
Весна, хочеш не хочеш, являє світу сліди.

Під ковдрою вранці так тепло, а за вікном імла.
Мені так добре, коли ти є... і коли нема.
Принес

Лілія Домнічева
2017.02.27 20:02
А дощ мовчить. Криклива німота
Мене сьогодні зовсім не лякає.
Ти теж мовчиш. Закоханий в міста.
Чому ж від мене й з міста – утікаєш?

Вікно. Тривога. І душа скляна.
Аж дзенькає. Розіб’ється, шалена
Минувся рік? Чи вік? І знов весна.

Леся Геник
2017.02.27 19:50
І руки мої, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
І серце моє, мов квітка,
і думка одна - "люблю!".
Хоча обпікає холод,
негода тривожить, війни...
І страшно, направду страшно!
Та добре з тобою, Лю...

Світлана Майя Залізняк
2017.02.27 13:37
Люди упевнені - прощені...
Гайда на ринг... чи війну...
Погомоніли над горщиком,
...джин бородою війнув...

Все дозволяється: капості,
Зради, підніжки, плювки.
Хтось препарує з цікавості,

Лесь Українець
2017.02.27 13:07
Зима нацьковує останні
Перед весною холоди,
Але спинити не у стані
Живої бистрої води;

Не заховають чорні хмари
Високе сонце назавжди,
Згадають старобутні чари,

Ігор Шоха
2017.02.27 12:04
               Не заберемо у чужі краї
               ні волі, ані поля, ані хати
               Шевченкової.
Виросли палати
між вишнями, а у кругу «сім’ї»
і «Заповіт» пора переписати,
і вимучені опуси свої.
               Єднаються творці макулату

Олександр Олехо
2017.02.27 11:34
А юнь погибає у розквіті сил,
а старість сумує і молить у Бога
не бачити ситі пащеки могил –
сльозами просякла остання дорога.

Життя алогічне порочне і зле.
Інакше у мрії би виросли крила
і кожне натхнення, велике й мале,

Анна Віталія Палій
2017.02.27 07:55
Один прочанин, який ішов собі через луки, натрапив на добре вимощену камінням криницю з чистою водою. Нахилився, щоби зачерпнути води, і з його одягу випала срібна монета та впала у воду. Пробував дотягнутися, та побачив, що не зможе. А залізати у воду не

Анна Віталія Палій
2017.02.27 07:38
Падаєм, падаєм, падаєм
в тихім і легкім танку.
Що на землі нас привабило
в зиму холодну таку?
Що на землі нам обіцяно,
аби пустилися в тан?
Дні і години полічені
тим, хто у небі літав.

Володимир Бойко
2017.02.27 03:25
Ми знаєм, що нині стоїть на кону,
І що відбувається нині.
Хто нам нав’язав цю криваву війну,
Та ми стоїмо до загину.

Не страшно під кулями впасти в бою,
Не біймось пролитої крові,
Та страшно утратити мову свою,

Серго Сокольник
2017.02.26 22:57
Ти прости мені, Ніч,
Що волію кохання бажати...
Щиросердно прости,
Бо бажання- у звичці людській.

Звичайнісінька річ-
Все говорячи, щось приховати,
Як ховає мотив

Світлана Майя Залізняк
2017.02.26 20:32
Він пише вірші, сам же коментує,
Запитує - чи краще... Сивий ас.
На статуї, що виліплена всує,
Висить планшет, у ньому аусвайс.

От-от поїде... Зметено тиночки,
У затінку червоні гарбузи.
Таркатий птах прокльовує сорочку...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Терен Тіна Терен Тіна
2017.02.26

Андрій Грановський
2017.02.24

Лілія Домнічева
2017.02.23

Антоніус Трістен
2017.02.18

Періш Крукс Руслан Лесейн
2017.02.17

Катря Садовнікова
2017.02.15

Тетяна Яра
2017.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Гупало / Вірші

 Ф е т и ш
Образ твору Я спинився – ти далі пішла,
Це немов історичний момент.
Ти таке фетишливе пташа ! −
Від негоди напнула брезент.

Наш намет − не фетиш отепер.
І крізь нього дощі пролетять.
Забуваю потрохи тебе
І тепло, що від наших багать.

Ну а ти? Розкажи! Ну а ти?
Що? Придумай! Але не бреши.
Надто нудно тепер час летить,
А у нім – віражі, муляжі.

Доторкатись до кого мені?
Дарувати блаженство кому?
Фетиша не підсовуй у сні!
А не можеш – зізнання пісні,

У яких добре буть одному,
Принеси у примарну весну.
І тоді я тебе не знайду
І собі, і тобі на біду.

2015 р.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-09 20:52:58
Переглядів сторінки твору 148
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.133 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.892 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.814
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.02.28 16:34
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-11 09:45:49 ]
Обожнювання швидко не минає, це точно.)