ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
2024.04.21
21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
2024.04.21
14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
2024.04.21
11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 5
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 5
ХХІІ
Пісня-марш
Гребінець ось – марш заграти!
Кроком руш! – І вже на лан
Йдуть не діти, а солдати;
Джонні б’є у барабан.
Мері Джейн за командира,
Пітер замикає тил;
Не зганьбімо ж честь мундира –
Що нам вітер, спека, пил!
Нам уже нема спочинку,
Спразі теж нас не зморить!
Прапор – на прутку хустинка –
Гордо майорить!
Досить слави і розбою,
Командире Джейн!
То ж додому, й не строєм – юрбою,
Бо згаса вже день.
ХХІІ
Marching Song
Bring the comb and play upon it!
Marching, here we come!
Willie cocks his highland bonnet,
Johnnie beats the drum.
Mary Jane commands the party,
Peter leads the rear;
Feet in time, alert and hearty,
Each a Grenadier!
All in the most martial manner
Marching double-quick;
While the napkin, like a banner,
Waves upon the stick!
Here's enough of fame and pillage,
Great commander Jane!
Now that we've been round the village,
Let's go home again.
ХХІІІ
Корова
Корова, що її нога
І бік червоно-білі,
Дає вершки для пирога –
Ви б теж її любили.
Весь день блукає там і тут
По різнотрав’ю всьому;
А звечоріє – і маршрут
Зворотний вже: додому.
І не страшиться вона дощів,
Й від вітру не страждає;
Одна гуляє між кущів
І квіти поїдає.
ХХІІІ
The Cow
The friendly cow all red and white,
I love with all my heart:
She gives me cream with all her might,
To eat with apple-tart.
She wanders lowing here and there,
And yet she cannot stray,
All in the pleasant open air,
The pleasant light of day;
And blown by all the winds that pass
And wet with all the showers,
She walks among the meadow grass
And eats the meadow flowers.
ХХІV
Щаслива думка
Так багато всіляких речей на землі,
Що маємо бути щасливі, мов королі.
ХХІV
Happy Thought
The world is so full of a number of things,
I'm sure we should all be as happy as kings.
ХХV
Вітер
У вись ти змія підійняв
І в небі птаха наздогнав;
Твої кружляння колові,
Мов шурхіт суконь по траві.
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
Скрізь бачу я твої сліди,
Але ти в схованці завжди;
Тебе не зрів ще – тільки чув,
Хоч дотик твій не раз відчув.
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
О ти, що хмар ганяєш рій,
Скажи: ти юний чи старий?
З пташні ти, може, чи звір’я?
Або ж дитя, сильніше, ніж я?
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
ХХV
The Wind
I saw you toss the kites on high
And blow the birds about the sky;
And all around I heard you pass,
Like ladies' skirts across the grass--
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
I saw the different things you did,
But always you yourself you hid.
I felt you push, I heard you call,
I could not see yourself at all--
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
O you that are so strong and cold,
O blower, are you young or old?
Are you a beast of field and tree,
Or just a stronger child than me?
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
ХХVІ
Пам’ятний млин
Нехтуючи забороною й ще один до гріхів додавши,
В саду ламаючи гілля, й то повзком, то бігцем,
Усіх загорож перешкоди здолавши,
Вздовж річки прямуємо вже путівцем.
Попереду млин і загата, й там, вся в піні білій, вода
Бурлить, нас оглушуючи гуркотом грому,
Й на колесо млина по жолобу спада; –
Красива місцина, й так близько вона від дому!
Стають все глухішими селища звуки,
Пташні спів тихіше з горбів долина;
Й мельника там бачимо, сірого від пилюки,
Й оглухлого трішки від гармидеру млина.
Роки хай летять, а колеса цього крутіння
Триватиме довго ще, на втіху дітям усім;
Й те ж бурління води, й таке ж піни кипіння
Милуватиме інших, і як ми вже залишимо дім.
Та вернемось із Індії, з морів далеких додому
Солдатами і героями, – але й тоді
Млина старого колесо, не відаючи втоми,
Так же піну здійматиме на бурливій воді.
Ти з дарунком від мене – камінцем мармуровим;
Я із монеткою, яку ти колись дав мені; –
Вже постарілі, з відзнаками, у вбранні святковім
Зустрінемось тут і минулі згадаємо дні.
ХХVІ
Keepsake Mill
Over the borders, a sin without pardon,
Breaking the branches and crawling below,
Out through the breach in the wall of the garden,
Down by the banks of the river we go.
Here is a mill with the humming of thunder,
Here is the weir with the wonder of foam,
Here is the sluice with the race running under--
Marvellous places, though handy to home!
Sounds of the village grow stiller and stiller,
Stiller the note of the birds on the hill;
Dusty and dim are the eyes of the miller,
Deaf are his ears with the moil of the mill.
Years may go by, and the wheel in the river
Wheel as it wheels for us, children, to-day,
Wheel and keep roaring and foaming for ever
Long after all of the boys are away.
Home for the Indies and home from the ocean,
Heroes and soldiers we all will come home;
Still we shall find the old mill wheel in motion,
Turning and churning that river to foam.
You with the bean that I gave when we quarrelled,
I with your marble of Saturday last,
Honoured and old and all gaily apparelled,
Here we shall meet and remember the past.
Пісня-марш
Гребінець ось – марш заграти!
Кроком руш! – І вже на лан
Йдуть не діти, а солдати;
Джонні б’є у барабан.
Мері Джейн за командира,
Пітер замикає тил;
Не зганьбімо ж честь мундира –
Що нам вітер, спека, пил!
Нам уже нема спочинку,
Спразі теж нас не зморить!
Прапор – на прутку хустинка –
Гордо майорить!
Досить слави і розбою,
Командире Джейн!
То ж додому, й не строєм – юрбою,
Бо згаса вже день.
ХХІІ
Marching Song
Bring the comb and play upon it!
Marching, here we come!
Willie cocks his highland bonnet,
Johnnie beats the drum.
Mary Jane commands the party,
Peter leads the rear;
Feet in time, alert and hearty,
Each a Grenadier!
All in the most martial manner
Marching double-quick;
While the napkin, like a banner,
Waves upon the stick!
Here's enough of fame and pillage,
Great commander Jane!
Now that we've been round the village,
Let's go home again.
ХХІІІ
Корова
Корова, що її нога
І бік червоно-білі,
Дає вершки для пирога –
Ви б теж її любили.
Весь день блукає там і тут
По різнотрав’ю всьому;
А звечоріє – і маршрут
Зворотний вже: додому.
І не страшиться вона дощів,
Й від вітру не страждає;
Одна гуляє між кущів
І квіти поїдає.
ХХІІІ
The Cow
The friendly cow all red and white,
I love with all my heart:
She gives me cream with all her might,
To eat with apple-tart.
She wanders lowing here and there,
And yet she cannot stray,
All in the pleasant open air,
The pleasant light of day;
And blown by all the winds that pass
And wet with all the showers,
She walks among the meadow grass
And eats the meadow flowers.
ХХІV
Щаслива думка
Так багато всіляких речей на землі,
Що маємо бути щасливі, мов королі.
ХХІV
Happy Thought
The world is so full of a number of things,
I'm sure we should all be as happy as kings.
ХХV
Вітер
У вись ти змія підійняв
І в небі птаха наздогнав;
Твої кружляння колові,
Мов шурхіт суконь по траві.
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
Скрізь бачу я твої сліди,
Але ти в схованці завжди;
Тебе не зрів ще – тільки чув,
Хоч дотик твій не раз відчув.
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
О ти, що хмар ганяєш рій,
Скажи: ти юний чи старий?
З пташні ти, може, чи звір’я?
Або ж дитя, сильніше, ніж я?
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
ХХV
The Wind
I saw you toss the kites on high
And blow the birds about the sky;
And all around I heard you pass,
Like ladies' skirts across the grass--
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
I saw the different things you did,
But always you yourself you hid.
I felt you push, I heard you call,
I could not see yourself at all--
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
O you that are so strong and cold,
O blower, are you young or old?
Are you a beast of field and tree,
Or just a stronger child than me?
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
ХХVІ
Пам’ятний млин
Нехтуючи забороною й ще один до гріхів додавши,
В саду ламаючи гілля, й то повзком, то бігцем,
Усіх загорож перешкоди здолавши,
Вздовж річки прямуємо вже путівцем.
Попереду млин і загата, й там, вся в піні білій, вода
Бурлить, нас оглушуючи гуркотом грому,
Й на колесо млина по жолобу спада; –
Красива місцина, й так близько вона від дому!
Стають все глухішими селища звуки,
Пташні спів тихіше з горбів долина;
Й мельника там бачимо, сірого від пилюки,
Й оглухлого трішки від гармидеру млина.
Роки хай летять, а колеса цього крутіння
Триватиме довго ще, на втіху дітям усім;
Й те ж бурління води, й таке ж піни кипіння
Милуватиме інших, і як ми вже залишимо дім.
Та вернемось із Індії, з морів далеких додому
Солдатами і героями, – але й тоді
Млина старого колесо, не відаючи втоми,
Так же піну здійматиме на бурливій воді.
Ти з дарунком від мене – камінцем мармуровим;
Я із монеткою, яку ти колись дав мені; –
Вже постарілі, з відзнаками, у вбранні святковім
Зустрінемось тут і минулі згадаємо дні.
ХХVІ
Keepsake Mill
Over the borders, a sin without pardon,
Breaking the branches and crawling below,
Out through the breach in the wall of the garden,
Down by the banks of the river we go.
Here is a mill with the humming of thunder,
Here is the weir with the wonder of foam,
Here is the sluice with the race running under--
Marvellous places, though handy to home!
Sounds of the village grow stiller and stiller,
Stiller the note of the birds on the hill;
Dusty and dim are the eyes of the miller,
Deaf are his ears with the moil of the mill.
Years may go by, and the wheel in the river
Wheel as it wheels for us, children, to-day,
Wheel and keep roaring and foaming for ever
Long after all of the boys are away.
Home for the Indies and home from the ocean,
Heroes and soldiers we all will come home;
Still we shall find the old mill wheel in motion,
Turning and churning that river to foam.
You with the bean that I gave when we quarrelled,
I with your marble of Saturday last,
Honoured and old and all gaily apparelled,
Here we shall meet and remember the past.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію