ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздоллю римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздоллю римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
2024.03.26
22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
2024.03.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 9
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 9
ХL
Прощання із селом
Карета вже біля воріт;
Й хоч ліг на серце смутку гніт,
Прощальну пісню заспівай:
Сільський мій доме, прощавай!
Цей сад, що яблук нам припас,
І хвіртку, що катала нас,
Й город, і хлів не забувай:
Сільський мій доме, прощавай!
Із пам’яті хай не зника
Драбина біля сінника,
Й він сам, де нам був справжній рай:
Сільський мій доме, прощавай!
І ось вже чую скрип коліс;
Й коли в’їздитимемо в ліс,
Ще раз оглянемось давай:
Сільський мій доме, прощавай!
ХL
Farewell to the Farm
The coach is at the door at last;
The eager children, mounting fast
And kissing hands, in chorus sing:
Good-bye, good-bye, to everything!
To house and garden, field and lawn,
The meadow-gates we swang upon,
To pump and stable, tree and swing,
Good-bye, good-bye, to everything!
And fare you well for evermore,
O ladder at the hayloft door,
O hayloft where the cobwebs cling,
Good-bye, good-bye, to everything!
Crack goes the whip, and off we go;
The trees and houses smaller grow;
Last, round the woody turn we sing:
Good-bye, good-bye, to everything!
ХХLІ
Шлях на північний захід
1. Спокійної ночі
Як лампа ставиться на стіл,
Й на все – на сад, на горб, на діл –
Спадає ніч, – це та пора,
Яку так любить дітвора.
В каміні язички вогню
Імли колишуть пелену;
Й обличчя наші в цій імлі
Ясніють на віконнім склі.
В постіль вже час? – Ну що ж, тоді
Ідім, як леви молоді;
Й нелегким буде він для ніг,
Цей шлях, що в темряві проліг.
Прощайте, вся моя рідня,
До ранку завтрашнього дня!
Казки прощайте і пісні,
Що до вподоби так мені!
2. Марш нічних тіней
Надворі вже найчорніша ніч,
І зазирає в шибку вікна,
І в дім повзе, минаючи світло свіч, –
З ним разом гойдається і вона.
Мов бубен, – так серце моє калатає,
Бо тіні кошлаті на мене чигають;
Їх свічка відгонить – і знову вертає;
Зігнувшись, по сходах вони пробігають.
Ось Тінь-ліліпут, а там – Тінь-циклоп.
Де сховок знайти від цих тіней страшних?
Вслухаюся у їхні кроки: топ, топ, топ; –
Й сама Ніч – попереду них!
3. В порту
Від страху лиш тоді звільнивсь,
Коли у спальні опинивсь:
Хоч і навпомацки, в імлі –
Тут я в безпеці і теплі.
Найперше двері я замкнув,
А потім у постіль пірнув,
Щасливий, що хоч перед сном
Залишив тіні за вікном.
Доноситься легенький стук –
І кроків маминих то звук;
Але уже за мить одну
Я потрапляю в Царство Сну.
ХХLІ
North-west Passage
1. Good-night
Then the bright lamp is carried in,
The sunless hours again begin;
O'er all without, in field and lane,
The haunted night returns again.
Now we behold the embers flee
About the firelit hearth; and see
Our faces painted as we pass,
Like pictures, on the window glass.
Must we to bed indeed? Well then,
Let us arise and go like men,
And face with an undaunted tread
The long black passage up to bed.
Farewell, O brother, sister, sire!
O pleasant party round the fire!
The songs you sing, the tales you tell,
Till far to-morrow, fare you well!
2. Shadow March
All around the house is the jet-black night;
It stares through the window-pane;
It crawls in the corners, hiding from the light,
And it moves with the moving flame.
Now my little heart goes a beating like a drum,
With the breath of the Bogies in my hair;
And all around the candle and the crooked shadows come,
And go marching along up the stair.
The shadow of the balusters, the shadow of the lamp,
The shadow of the child that goes to bed--
All the wicked shadows coming tramp, tramp, tramp,
With the black night overhead.
3. In Port
Last, to the chamber where I lie
My fearful footsteps patter nigh,
And come out from the cold and gloom
Into my warm and cheerful room.
There, safe arrived, we turn about
To keep the coming shadows out,
And close the happy door at last
On all the perils that we past.
Then, when mamma goes by to bed,
She shall come in with tip-toe tread,
And see me lying warm and fast
And in the land of Nod at last.
Прощання із селом
Карета вже біля воріт;
Й хоч ліг на серце смутку гніт,
Прощальну пісню заспівай:
Сільський мій доме, прощавай!
Цей сад, що яблук нам припас,
І хвіртку, що катала нас,
Й город, і хлів не забувай:
Сільський мій доме, прощавай!
Із пам’яті хай не зника
Драбина біля сінника,
Й він сам, де нам був справжній рай:
Сільський мій доме, прощавай!
І ось вже чую скрип коліс;
Й коли в’їздитимемо в ліс,
Ще раз оглянемось давай:
Сільський мій доме, прощавай!
ХL
Farewell to the Farm
The coach is at the door at last;
The eager children, mounting fast
And kissing hands, in chorus sing:
Good-bye, good-bye, to everything!
To house and garden, field and lawn,
The meadow-gates we swang upon,
To pump and stable, tree and swing,
Good-bye, good-bye, to everything!
And fare you well for evermore,
O ladder at the hayloft door,
O hayloft where the cobwebs cling,
Good-bye, good-bye, to everything!
Crack goes the whip, and off we go;
The trees and houses smaller grow;
Last, round the woody turn we sing:
Good-bye, good-bye, to everything!
ХХLІ
Шлях на північний захід
1. Спокійної ночі
Як лампа ставиться на стіл,
Й на все – на сад, на горб, на діл –
Спадає ніч, – це та пора,
Яку так любить дітвора.
В каміні язички вогню
Імли колишуть пелену;
Й обличчя наші в цій імлі
Ясніють на віконнім склі.
В постіль вже час? – Ну що ж, тоді
Ідім, як леви молоді;
Й нелегким буде він для ніг,
Цей шлях, що в темряві проліг.
Прощайте, вся моя рідня,
До ранку завтрашнього дня!
Казки прощайте і пісні,
Що до вподоби так мені!
2. Марш нічних тіней
Надворі вже найчорніша ніч,
І зазирає в шибку вікна,
І в дім повзе, минаючи світло свіч, –
З ним разом гойдається і вона.
Мов бубен, – так серце моє калатає,
Бо тіні кошлаті на мене чигають;
Їх свічка відгонить – і знову вертає;
Зігнувшись, по сходах вони пробігають.
Ось Тінь-ліліпут, а там – Тінь-циклоп.
Де сховок знайти від цих тіней страшних?
Вслухаюся у їхні кроки: топ, топ, топ; –
Й сама Ніч – попереду них!
3. В порту
Від страху лиш тоді звільнивсь,
Коли у спальні опинивсь:
Хоч і навпомацки, в імлі –
Тут я в безпеці і теплі.
Найперше двері я замкнув,
А потім у постіль пірнув,
Щасливий, що хоч перед сном
Залишив тіні за вікном.
Доноситься легенький стук –
І кроків маминих то звук;
Але уже за мить одну
Я потрапляю в Царство Сну.
ХХLІ
North-west Passage
1. Good-night
Then the bright lamp is carried in,
The sunless hours again begin;
O'er all without, in field and lane,
The haunted night returns again.
Now we behold the embers flee
About the firelit hearth; and see
Our faces painted as we pass,
Like pictures, on the window glass.
Must we to bed indeed? Well then,
Let us arise and go like men,
And face with an undaunted tread
The long black passage up to bed.
Farewell, O brother, sister, sire!
O pleasant party round the fire!
The songs you sing, the tales you tell,
Till far to-morrow, fare you well!
2. Shadow March
All around the house is the jet-black night;
It stares through the window-pane;
It crawls in the corners, hiding from the light,
And it moves with the moving flame.
Now my little heart goes a beating like a drum,
With the breath of the Bogies in my hair;
And all around the candle and the crooked shadows come,
And go marching along up the stair.
The shadow of the balusters, the shadow of the lamp,
The shadow of the child that goes to bed--
All the wicked shadows coming tramp, tramp, tramp,
With the black night overhead.
3. In Port
Last, to the chamber where I lie
My fearful footsteps patter nigh,
And come out from the cold and gloom
Into my warm and cheerful room.
There, safe arrived, we turn about
To keep the coming shadows out,
And close the happy door at last
On all the perils that we past.
Then, when mamma goes by to bed,
She shall come in with tip-toe tread,
And see me lying warm and fast
And in the land of Nod at last.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію