Хотілося би, Вітре. Але оскільки вдосконалення суть вічність, то замінив "в чужоземні..." на "у чужинські...". Так, здається, краще. Щиро дякую за добре слово.

Все відносно))) Я розумію Вашу думку..., але для журавля там, де він був,- казка. Для Нього весь світ - казка. Це ми - чужинці, навіть вдома. З пов. В.

Так, птахам добре там, де тепло і є що їсти. Це ми, люди, зробили їх символами - жури прощання і радості повернення... Але усе-таки птахам найкраща казка, найрідніші місця там, де вони народилися і де продовжили свій рід. Тому такі асоціації небезпідставні. А ми... якщо не зовсім чужинці, то перехожі з тіні в тінь. Неприкаяні, бо шукаємо не тільки казку, але й її сенс. Може, так? Ще раз дякую за читання і коментарі.

Дякую, Мирославе. Як не буде обертатися, без хліба, і не тільки без нього, залишаться усі. Так що сподіваємося. А про "цок-цок" не варто ніколи забувати, бо скільки живи, стільки і вчись... і все одно, мало що знатимеш.

Ай да Саша, ай да .... Дякую. Поети надихаються журавлями і восени, і навесні...

Дякую, Богдане. З новими - це вічне бажання. Тільки гарантії на те нема, бо як то кажуть: усе нове - це добре забуте старе...

Щиро дякую, Вільшанко. Ще не переддень, але вже близько. Щось зима цього року не вписується в теорію глобального потепління...

Дякую, Ярославе, за добре слово. Але: 1. Я за характером миролюбний і мені прикро дивитися, як хтось із кимось чубиться. Тому я за мир, хоча, коли це стосується особисто мене, то важко втриматися від непотрібного диспуту. Стара, як світ, істина – радити легше, ніж самому того дотримуватися. 2. Поети – люди вільні у своїй творчості(це бажане, але не завжди реальне) і пишеться їм так, як думається, а інколи, як слово ляже без якогось особливого акцентування на якійсь конкретиці. А у вас надто гостра реакція на все, що стосується чи вашої творчості, чи вашого віросповідання. А далі відповідь на вашу відповідь. І т. д. Зав’язався ланцюжок образ і взаємної критики. Чи буде якась від того користь, крім випускання пару, тобто негативних емоцій? Риторичне питання. 3. Ніколи в душі себе графоманом не рахував, хоча на людях признавався в цьому страшному гріхові, правда, в дещо іронічному ракурсі. Чому так? Бо, незважаючи на «ляпи» з наголосом, «русизмами» і римами(це, на жаль, моє суржикове зростання і існування), на перше місце ставлю образність і метафоричність поезії, а за цим критерієм завжди відносив себе до віршувальників, як проміжної ланки між графоманами і поетами. Таким і залишаюсь і понині. До високого звання Поета, крім здібностей, потрібні ще знакові твори, суспільне визнання, роки напруженої праці і небайдужої громадянської позиції. 4. Зауважив на ваш закид редакції «Майстерень» щодо рейтингу. Наскільки я зрозумів, цей дуже умовний критерій залежить від оцінювання читачами і КП. Якщо читачів не чіпати, то підвищення КП на кожну 0,01 автоматично тягне за собою показник рейтингу. Це робить програма сайту, а не редакція. Але якщо віршів багато, то, щоб підняти значення КП на одну соту, треба добряче попотіти, віршуючи з КП, вищим за існуючий. 5. У нашій з вами давнішній суперечці, особливо в кінці, я теж не цурався критичних висловлювань. Сподіваюся, це в минулому. В цей, такий важкий і неоднозначний, час чи варто насідати один на одного, наче від цього запанує мир в усьому світі? Трохи розлого, але мене завжди у таких коментарях трохи, як то кажуть, несе… 6. І останнє - припиняйте це збурення. Усі ці емоції і пристрасті вартують бути втіленими в поезію, а не в з'ясува́ння стосунків. Тепер все.

Но, намарав изрядно,- выпей с горя
и не томи строку в седом дыму.
Каприз души, метнувшейся на волю.
Всё остальное сам я не пойму...)))

Універсальна порада...