ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.03.28 17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…

Євген Федчук
2024.03.28 17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.

Світлана Пирогова
2024.03.28 14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.

Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх

Лава Вулкана
2024.03.28 13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.

В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані

Артур Курдіновський
2024.03.28 13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.

Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!

Микола Дудар
2024.03.28 11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?

Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа

Юрій Гундарєв
2024.03.28 10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален

Леся Горова
2024.03.28 08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2024.03.28 05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.

Іван Потьомкін
2024.03.27 22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбутнім.

Микола Дудар
2024.03.27 22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра

Микола Дудар
2024.03.27 22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для

Світлана Пирогова
2024.03.27 10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.

А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.

Леся Горова
2024.03.27 08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.

Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,

Лава Вулкана
2024.03.27 07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Василь Марківський
2024.03.26

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Таршин (1949) / Проза

 Ми усі різні...
Ми усі різні. Особисто для мене завжди ближчими були мрійники і романтики. Я часто себе запитувала: - Хто я? Романтик чи прагматик, бо знаходила в собі риси обох і тоді, якось сміючись - перед друзями, я заявила, що я романтичний прагматик. Мабуть воно так і є, бо літаючи у хмарах я ніколи не забувала про потреби сім’ї і свій святий обов’язок перед нею – будувала дачу, гараж, потім дім, садила сад, город, намагалася господарством обзавестися і працювала, працювала – було що і на двох роботах одночасно. Коли писалися вірші, то відчувала велику відповідальність перед Богом за їх поширення, бо розуміла, що якщо є на це милість Божа, щоб мої зболені думки переливалися у вірші,то це не випадково, виходить, що комусь це потрібно і я повинна ці думки донести до людей, щоб прозрівали і не жили упокореними рабами, а думати почали над тим, хто ми і для чого на цій землі? Чому так погано живемо і нічого не намагаємося змінити?
Осінь 2013року не була для мене несподіванкою, бо навіть у повітрі уже витав дух протесту проти усього того, що відбувалося у країні. Думаючі і небайдужі до долі своєї країни люди піднялися на протест і Майдан сколихнув увесь світ. Згадайте, як світ дивувався нашій витримці і терпінню і мовчазному і потужному спротиву. Мрійники і романтики, як ми наділись і вірили, що пройде зовсім короткий проміжок часу і у нас все буде іншим, Будемо дотримуватись законів, у нас не буде нелюдського поділу на до краю убогих і непомірно багатих, що настане врешті-решт хоч якась, на примітивному рівні, соціальна справедливість, бо до влади у містах і селах прийдуть ті, кого ми оберемо на чесних і незаангажованих виборах. І ці обранці будуть працювати на свій народ, піклуватися про нього. І усе, що було до цього часу ми будемо згадувати як поганий сон. Які ж ми були наївні - до смішного… Але нашій наївності є виправдання, бо вірити у краще це закономірно. І от ми підійшли до розхожої тези, що революцію роблять романтики , а її плодами користується зовсім інша категорія. Та осінь і зима змінила багатьох і коли на нас віроломно поперли війною, усі, хто на Майдан Гідності вийшов за покликом серця, кому дозволяли вік і здоров*я, кинулися рятувати країну. У воєнкомати стояли черги, відчайдухи зразу ж почали утворювати Добровольчі батальйони, жодна країна світу не знала такого масового волонтерського руху на підтримку Збройних сил і добровольчих батальйонів. Ворог захлинувся і зупинився, не чекали від нас такого загальнонародного спротиву. І ось уже скоро три роки, як пліч опліч ідуть захисники і волонтери і ті і ті для мене святі люди. Бо одні ризикують щодня своїм життям, а волонтери справжні продовжують піклуватися про захисників і одному Богу відому, які при цьому задіяні у них фізичні і моральні сили. Інколи з останніх сил, а роблять свою справу, бо інакше не можуть, не уявляють вони, що можна зупинитись, що свій вклад уже зробили, не кажуть, що нехай уже держава піклується про захисників. Розуміють, що Майдан не закінчився і ми не маємо морального права відійти з цього рубежу. І сьогодні найбільше хочеться не підтримки і визнання, а щоб не цькували окремих з нас, а дали можливість чесно, гідно і послідовно іти до мети. Сьогодні багато хто з нас виконує безоплатно величезну кількість роботи за яку чиновники при владі отримують високу заробітну плату, байдикуючи по великому рахунку. Я підійшла до болючої теми і на прикладі однієї небайдужоїі відомої у нашому місті жінки, яка з декількома такими ж добросердними жінками стояла у витоках зародження волонтерського руху на початку війни і на яку зараз працівники, прес-служби мера м. Дніпро, тобто банальні чиновники намагаються вилити неміряну кількість бруду. Вони, отримуючи свої величезні заробітні плати, не зробили і десятої долі від того, скільки робить ця невгамовна жінка просто так, без всякої оплати, але їм це не зрозуміти, вони з іншого тіста. Насміхатися над тим, хто творить добро і називати божевільною і наклеювати різні ярлики можуть тільки негідники. Називайте тоді усіх нас божевільними, бо за три роки своєї безоплатної праці на розбудову нашої держави і її збереження ми не взяли в неї жодної копійки. Я спеціально не називаю тут ім.’я цієї жінки – справжнього патріота, активної учасниці Майдану Гідності, як і не називаю імена тих, хто при найменшій нагоді намагається її образити і завдати болю. Звертаюся до усіх «праведників» з міської влади з, поки що, проханням – припинити цькування чесної, порядної і гідної людини, бо ми не лякливих і зуміємо постояти за тих, кого намагаються нейтралізувати найогиднішими методами.
22. 02. 2017р. Надія Таршин




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-02-22 22:12:15
Переглядів сторінки твору 379
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.370 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.548 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.827
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.03.25 22:59
Автор у цю хвилину відсутній