ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Дмитро Дроздовський (1970) /
Проза
Атлант
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Атлант
Посеред безмежжя води сидів атлант.
Самотній. Безтурботний. Змарнілий. Оливково-бронзова шкіра.
Його ноги ледь вміщалися на тій піщаній частині колись безкрайої частини суші. Та й те, що лишилося, геть не випадало назвати сушею.
Він, великий і велемудрий, безпорадно дивився у безмір. Безкінечний безмір.
Замість піску бачив атоми, які постійно перебували в русі.
Замість води - вир молекул.
Його світ навіки потонув. Заліг десь так глибоко, що й він, хто бачить усе, не міг поникати.
Атлант дивився з розпачем і утомою.
Його Атлантида пішла на дно.
Свавільний атлантів дух утратив ґрунт. Атлант розумів, що Атлантиди вже ніколи не буде.
Буде лише вічне повернення, бо ж атоми й молекули ніколи не припиняють руху. Але цей рух без мети — крізь час. І атлантові нема діла до того, що несеться стрімголов, породжуючи безмір сутностей. Там немає розуму. Життя — далеко не завжди розум.
Атлантида була світом, який виникає раз на мільярд випадкових переплетінь.
У часі й надалі будуть виникати істоти, подібні до атлантів; виникатимуть із матерії, з тих атомів і молекул, які бездумно перетинаються і вдаряються одна об одну.
Колись ці істоти самі почнуть створювати себе й собіподібних.
Маючи непересічний розум, атлант міг геть усе передбачити. І тому життя більше не було загадкою пізнання. З’являтимуться істоти подібні до атлантів, тільки дрібніші. І ніколи тим істотам не стати атлантами, бо вони не пізнали Атлантиди. Істоти можуть створити себе і навіть облаштувати свій простір. Вони багато чого умітимуть і їм здаватиметься, що вони уміють усе.
Атланти також уміли все.
А тепер лишився один. На клаптику землі. Він направду знав, що означає — уміти все. Що означає, бачити все.
Це означає лише одне: кінець.
Атлантида пішла під воду, коли атланти збагнули, що таке дух.
Тоді їхній світ зник навіки. Світ не визнає знання абсолюту — такий світ гине. Велет, який хоче позмагатися з космосом, програє. А ті істоти, що прийдуть на зміну, думатимуть, що знатимуть усе. Самообман. Прагнення ілюзії. Тож і блукатимуть у світах, певні власної величі. Оманливої величі.
Певні, що вони перші. Що все почалося з них…
Атлант усе розумів. Більше він не мав ілюзій. Та час не знає вороття. І якщо минуле можна виправити, то лише не в минулому.
А майбутнього для атланта не існувало — залишалась насмішка Часу над тим, хто безпорадно й потомлено бачить усе, що було, є і що буде. Тільки в тому «буде» житимуть інші істоти, які ніколи не збагнуть, чим була Атлантида.
Атлант сидів на клаптику піщаної суші й дивився в безконечний безмір матерії й часу – найбільшої насмішки космосу над тим, крізь кого протікає життя.
Самотній. Безтурботний. Змарнілий. Оливково-бронзова шкіра.
Його ноги ледь вміщалися на тій піщаній частині колись безкрайої частини суші. Та й те, що лишилося, геть не випадало назвати сушею.
Він, великий і велемудрий, безпорадно дивився у безмір. Безкінечний безмір.
Замість піску бачив атоми, які постійно перебували в русі.
Замість води - вир молекул.
Його світ навіки потонув. Заліг десь так глибоко, що й він, хто бачить усе, не міг поникати.
Атлант дивився з розпачем і утомою.
Його Атлантида пішла на дно.
Свавільний атлантів дух утратив ґрунт. Атлант розумів, що Атлантиди вже ніколи не буде.
Буде лише вічне повернення, бо ж атоми й молекули ніколи не припиняють руху. Але цей рух без мети — крізь час. І атлантові нема діла до того, що несеться стрімголов, породжуючи безмір сутностей. Там немає розуму. Життя — далеко не завжди розум.
Атлантида була світом, який виникає раз на мільярд випадкових переплетінь.
У часі й надалі будуть виникати істоти, подібні до атлантів; виникатимуть із матерії, з тих атомів і молекул, які бездумно перетинаються і вдаряються одна об одну.
Колись ці істоти самі почнуть створювати себе й собіподібних.
Маючи непересічний розум, атлант міг геть усе передбачити. І тому життя більше не було загадкою пізнання. З’являтимуться істоти подібні до атлантів, тільки дрібніші. І ніколи тим істотам не стати атлантами, бо вони не пізнали Атлантиди. Істоти можуть створити себе і навіть облаштувати свій простір. Вони багато чого умітимуть і їм здаватиметься, що вони уміють усе.
Атланти також уміли все.
А тепер лишився один. На клаптику землі. Він направду знав, що означає — уміти все. Що означає, бачити все.
Це означає лише одне: кінець.
Атлантида пішла під воду, коли атланти збагнули, що таке дух.
Тоді їхній світ зник навіки. Світ не визнає знання абсолюту — такий світ гине. Велет, який хоче позмагатися з космосом, програє. А ті істоти, що прийдуть на зміну, думатимуть, що знатимуть усе. Самообман. Прагнення ілюзії. Тож і блукатимуть у світах, певні власної величі. Оманливої величі.
Певні, що вони перші. Що все почалося з них…
Атлант усе розумів. Більше він не мав ілюзій. Та час не знає вороття. І якщо минуле можна виправити, то лише не в минулому.
А майбутнього для атланта не існувало — залишалась насмішка Часу над тим, хто безпорадно й потомлено бачить усе, що було, є і що буде. Тільки в тому «буде» житимуть інші істоти, які ніколи не збагнуть, чим була Атлантида.
Атлант сидів на клаптику піщаної суші й дивився в безконечний безмір матерії й часу – найбільшої насмішки космосу над тим, крізь кого протікає життя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію