ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.01.22 06:31
До сходу сонця ще година.
Сіріє ночі чорне тло.
А за моїм вікном калина
Тихенько стукає у скло.
Немов зове мене до себе:
«Козаче, чуєш ти, чи ні?
Уже світліше стало небо
І сумно у саду мені…»

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Ярослав Чорногуз
2020.01.21 21:33
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживе у грудях рана,
Як вишня воля піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -

Ірина Білінська
2020.01.21 11:49
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...

Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...

Іван Потьомкін
2020.01.21 07:52
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
щоб на роботу я прийшов сухим,
включив як завше музику класичну
і «Капуччіно» з приємністю попив.
Тільки тоді продовжив дощ свою пісню,
нудну для птаства і людей,
та життєдайну для землі

Олександр Сушко
2020.01.21 06:06
Зайшов на сайт, а там людей орава
Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
Зеленобобіки волають: - Буде вава!
Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

Відбитись зась! Стару розбито ліру,
Сатира відсьогодні - вже не щит.
- Не поважаєш нашого кумира!

Тетяна Левицька
2020.01.21 05:56
Все буде добре, любий, чуєш?
І навіть краще, ніж колись.
Мені тебе завжди бракує.
Погляну в неосяжну вись,
там сизі голуби літають,
крилами ніжуть небозвід.
Я так далеко, від одчаю
й так близько до твоїх воріт.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Віталія Палій (1965) / Проза

 Притча про ціну боротьби
Якось на одній війні, де не цілком було зрозуміло, хто проти кого виступає і за що, взяли у полон групу ворожих снайперів. Ще дісталося більше десятка вишколених військових собак противника. Псів вирішили використовувати для потреб своєї армії. Снайперів розділили по одному і поставили умову: або військовий суд, або хай тепер воюють на протилежному боці.
Ще до тижня шестеро з дев’яти снайперів погодилися. Троє з них відразу виявили готовність до співпраці. Ще троє – зажадали великої платні. Решта лише через місяць чи два все ж згодилися перейти на службу до противника на загальних умовах армії.
Тож їм почали давати бойові завдання, де були затребувані переважно по троє людей у групі, так, як самі поділилися. Одначе вони знали про інших. Через півроку зійшлися усі разом. Під час обіду за загальним столом той, хто погодився останнім, зауважив:
– Навіть собаки не відразу зреагували на команди ворога. Їх довелося довго перевчати. А дехто з наших відразу на другий день згодився.
Інший поколупався виделкою у своїй тарілці, спідлоба глянув на того, що говорив, і відповів:
– Звичайно, що я згодився відразу. Бо я – не собака. Собаці вистачає їжі і вольєри. А мені треба більше. Я погодився за платню, вдвоє вищу від тої, яку мав там. А ти – через безвихідь, як і собаки. – Запанувала мовчанка. Кожен обдумував почуте. А той провадив далі. – Але це не найгірше. Троє з нас першими побігли до вчорашніх ворогів, аби воювати майже безплатно.
Більшість злегка усміхнулася. Після паузи один із тих, кого зачепила остання репліка, неголосно відповів:
– Коли я вирішив стати снайпером, то думав, що буду виводити зі строю терористів, електроніку і вибухові пристрої, прострілюватиму шини машинам, аби не допустити поширення агресії. Але довелося цілитися й у цивільних людей. І тоді зрозумів, що воюю не на тому боці, який справді захищає мирних жителів. Їх захищали ті, в кого я цілився. А ще війна – не Божа справа і тому неприйнятна взагалі. Тоді почав думати над тим, як усе виправити.
Не перейшов на бік ворога, я перейшов на бік Бога. І тут тепер мене посилатимуть не на вбивства, а на попередження і ліквідацію можливих злочинів. Так було домовлено. Я досяг того, чого хотів, на тому рівні, який мені зараз доступний.
А собаки – не люди, щоби на них рівнятися: вони не мають духу, який би ними керував. Але й ними іноді можна захоплюватися. Не всі з цих собак піддалися на повторне дресирування. Одна настільки прив’язалася до першого господаря, що так і не прийняла нового. Її або присплять, або відпустять. Вона піднялася на вищий рівень: замість вольєри і їжі вибрала любов до людини. І що з нею зараз не зробили б, її собача душа залишиться спокійною. А ти свою продав за великі гроші. Твоя душа піде в пекло, а це нижче рівня собаки.
– Ми можемо загинути вже завтра, – скипів військовий, який вибрав високу оплату. – Продавай своє вміння і насолоджуйся життям. А що буде по смерті – точно буде видно вже там. Живи нинішнім.
На що попередній відповів:
– Я живу нинішнім. Але для кращого майбутнього. А ти живеш для гіршого. Кожен помре рано чи пізно. Та вічність – не тут, вічність – там. Нам треба думати про те, куди підемо після цього життя. І кожен вибирає своє вже зараз. Для одних війна – повільний і вимушений хід вперед, для інших – особистий ріст, а ще для когось – особисте падіння. Війна – місце великого поділу. І на ній треба ставати на сторону Бога.
Дев’ять світлих ангелів, які невидимо перебували за правим плечем кожного чоловіка, усміхнено переглянулися: їм наказують не оберігати від смертельних куль тих, перед якими – сама лише духовна деградація. Якщо троє із оцих задумаються і зміняться, то є шанс, що виживуть. Не тільки для земного життя, але і для нового, радість якого чекає на всіх без винятку людей, котрі обирають світле майбутнє, живуть і борються задля нього.
19. 02. 2017р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2017-03-20 18:41:24
Переглядів сторінки твору 707
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.884 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.868 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Війна
Автор востаннє на сайті 2020.01.20 16:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-03-20 19:12:06 ]
Охопили майже весь спектр невирішених людьми ділем перед лицем війни. Не вистачає хіба що снайпера-пацифіста, якщо такі бувають.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2017-03-21 08:19:02 ]
Думаєте, занадто насичено?)