ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Андрій Грановський
2017.05.28 01:00
Опруч неї лиш райдуги б'ють,
І проміння олівчиком пише
Заповітні збагнення, що ждуть
Молодого коханого в тиші,
Там, де ніц жодних п'яних хмарин
Та нема громовидних висоток.
Є лиш я, котрий жодних омовок
Не спіткав із самого знайомства,

Ярослав Чорногуз
2017.05.27 23:30
Прохолода вечірня у літнім саду
Тихо пестячи, йде, наростає.
У шовкову траву упаду, упаду,
У блаженну розповінь розмаю.

Майже літо уже, та сумна ця пора
То ридає, то хмари насупить…
Світлий сум темну радість поволі стира

Ігор Шоха
2017.05.27 22:49
Усі на цьому світі одіссеї,
ну, себто – ми, одні чоловіки.
Не можемо лише без однієї,
а з усіма, буває, залюбки.

Але його чекає Пенелопа.
І мій герой подався із війни
по морю-океану автостопом

Ігор Шоха
2017.05.27 22:35
                         І
Я уявляю, як її любили
таку незаяложену, ясну.
А я її, – о горе! У могилу –
її єдину – на усіх одну.
Із неї Ліру вижали за бали
і не мене одного виживали...
Прозорою – не бачили її.

Олександр Сушко
2017.05.27 18:22
Пахтить, шумує у бідоні
Напій для справдішніх мужчин.
Тремтять у захваті долоні,
Коли згадають чарки дзвін.

Булькоче брага водограєм
Не згірш бурхливої ріки.
А "друзі" мліють за сараєм

Юрій Ерметов
2017.05.27 17:53
Скоро вже ніч, а ти мовчиш –
ти сниш, скажи мені, у ніч глядиш?
На порох підошв, на шорохи крокв –
а завтра прийде, а ніч мине...

Зашепочи мені гірко навзнак,
защекочи мене, сміливо...
так.

Сергій Гупало
2017.05.27 16:30
Не вдалося чимало. Ніхто і не плакав.
Не розквітло задумане, зсохло на корені.
Ми взаємно любились, і дні, як собаки,
Несвідомо за нами брели, упокорені.

На обгін полетіли вітри із майдану –
І застряли в історії. Ми – аж у вічності,
Забрели на

Шон Маклех
2017.05.27 12:58
Літо вином черленим
У келих днів моїх недоречних,
У чашу снів моїх нетутешніх
Наливає бородатий винар-батлер,
Пригощає мене
Та гостей снів моїх – світів синіх:
Кожному вусатому – по краплі,
Кожній кралі келішок

Іван Потьомкін
2017.05.27 12:09
Забудеться печаль і листи від когось там,
На зміну міражам надходить справам час,
Та стежка перша та під назвою «робота»
Впродовж всього життя зостанеться при нас.

Любов покине нас, друзі в путах клопотів,
Дітей розкида світ - їм до пуття якраз

Мирослав Артимович
2017.05.27 08:59
Буяє травень яблуневим цвітом,
не за горами довгождане літо.
Проте допоки ще весна довкола -
то хоч-не-хоч, але ходи до школи.

Приспів:

А ми такі, а ми такі затяті,

Василь Бур'ян
2017.05.27 08:38
Гартуюсь в натовпі людському,
У боротьбі.
Живу в далекому й близькому,
Живу в тобі.
Живу в піднесеному слові,
Без коректур.
Живу в чистилищі любові,
Не без тортур.

Світлана Майя Залізняк
2017.05.27 01:10
На сайті гастролює Поціновувач поезії. Не лише мені він писав коментарі. Всі в одному стилі.
Всі вони збереглися на його сторінці - і ще доступні. Хто за ним ховається?

Сторінка Камінчанської Олександри. Її вірш і коментарі:

поціновувач поезії (Л.П

Олександра Камінчанська
2017.05.27 00:52
не знаю, що тут діється...так званий пан поціновувач поезії, який комфортно розмістився і на інших сайтах відкрито займається дурницями...як такого позбутися?...поясніть...

Ігор Шоха
2017.05.26 17:49
Її лірична героїня –
ікона із далеких літ,
де ще існує і єдиний,
і не один, а цілий світ.

Вона залюблена у себе
і вірна лиш самій собі,
але живе на тому небі,

Ігор Шоха
2017.05.26 15:10
Стоїть, у щось замислена, бабуся.
Її рука зависла біля уст.
Чужа усім. Признатися боюся,
що я не намотав собі на вуса,
які були літа моїх бабусь.

І цю уже ніхто не запитає,
кудою понесуть її літа

Петро Скоропис
2017.05.26 14:31
Допоки ти співала – осеніло.
Лучина пічку затопила.
Доки літала й цокотіла,
похолоділо.

Тепер ти ледь подолуєш емалі
і кіптяву плити, чим далі
година твого виплоду квітнева.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Наталя Ярема
2017.05.26

Степовий Сергій Ханенко Сергій
2017.04.25

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Вікторія Гнепа
2017.04.05

Зоряна Інша
2017.03.02

Дейер Аеліта ван
2017.03.01

Ксенія Соколовська
2017.02.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Ерметов (1974) / Проза

 "Неназвана" глава

Із неопублікованого роману "Янголи в мережі"

25 грудня 2016 р.

[Запис на сторінці **]:

когда бросаешь мужчину, тоже бывает х*ёво

Я плакала. Нет, не потому, что мне кого-то жаль или по причине своего раскаяния. Это происходило от бессилия. Я знала, чувствовала – это конец! Я переступила порог той двери, которая никогда не откроется вновь, которая просто исчезнет – это чувствовалось каждой клеткой кожи... Как одеялом, меня накрыло: осознание неизбежной потери... Этот горький привкус до сих пор меня преследует, от него невозможно избавиться. Так горько осознавать, что то, что между нами было... больше не повторится со мной, с тобой – никогда..... Такое страшное слово – НИКОГДА. Слёз всё не хватало. Невероятно сильно хотелось, чтобы они принесли облегчение... Но они, не заканчиваясь, лились потоком – их всё было мало... Хотелось ещё и ещё. Осталась безмерная грусть в глазах и пустота, какая бывает лишь после смерти кого-то очень родного и близкого – того, без кого не будет прежней жизни. Я знаю, что променяла всё чистое и светлое, всё настоящее – на яркие краски. Они очень яркие... эти "краски". Но, зачастую, яркие цвета присущи ядовитым предметам.

13 березня 2017 р.
21:53
Він:
Чего грустная?..

23:51
Вона:
Устала

14 березня 2017 р.
04:30
Він:
Как тут не устать, если людей так много?.. И каждый хочет – причём сразу!.. А ведь ты одна, **...

23:11
Він:
Я хотів би, **, аби
бесіди мовчки тривали
вічність, аби
невимовність зі спин
зігрівала тім'я й
подихи ніжні
не зачіпали сліз, а
увечері щоб
ми бачились знову
й знову...

Тільки не регочи :)
Хоча – ні!..
[Адреса тексту]

15 березня 2017 р.
18:15
Вона:
Ссылка не открывается
Шо там?

18:16
Він:
Хм... Я старался, старался... Щас закину)

18:18
Вона:
Пришли скрин страницы

18:19
Він:
Там с картиночкой – большой – текста совсем не будет... видно:)

18:20
Вона:
Не судьба

18:23
Він:
Вот, скопировал и попробовал уменьшить...
[Скріншот публікації]:

Натхнення тривалістю в пісню

Мені іноді здається, що хтось про мене думає.
[світлина дівчини, схожої на **]
Мені дуже важливо, коли ця людина є для мене важливою. Це означає, що її думки для мене і несподівані, й жадані.
Це може бути суцільною вигадкою, яку неможливо перевірити. Неначе хвилька, яка хилить на сон, або хмарка, що затьмарює свідомість. Я також перетворююсь на хмарку й хвильку, і ми починаєм спілкування.
Невидиме послання розкодоване, і подумки я також щось формулюю у відповідь. Нестерпне й жагуче жадання, аби людина просто мені подзвонила, минає. Лиш важливі для мене люди вміють подумки відправляти такі меседжі.
Я ловлюсь на думці, що пісня, початок якої я встиг зафіксувати, іще триває. Весь діалог у думках тривав одну мою улюблену пісню. А у вас так буває?..

18:29
Вона:
Это ты писал?

18:29
Він:
Дда... Смогла разглядеть?

18:32
Вона:
Нет
Но буквы видно
Или что ты имеешь в виду?

18:32
Він:
Ну, текст... Вообще-то, он – для тебя... Картинка – тоже ))

21:02
Він:
Ось тобі...

Трішки свіжості...

Я втомився прощатись. Я втомився усоте зустрічати людей, які мені подобаються, а потім, майже одразу, із ними прощатись. Хто так привчив мене – сподіватись, вірити – і знову, й знову розчаровуватись?..
Я – не ідеал, це звісно... І те, що на поверхні, взагалі – кумедне!.. А що всередині – це якесь... трішки!.. Останнє – це якась по-дитячому щира віра й надія... От тільки де ж вона, тая моя любов?
Я настільки привчився розчаровуватись, що, власне, я вже майже зник!.. Адже якщо нічого вже, власне, нічого не хочеш – то хіба ж це ти?.. І мій орієнтир – се невидимість в усіх її проявах. Й ідеал – невагомість в її надчутливості. А мій світ – це світ, недосяжний більш нікому...
Загалом, мені цілком добре бути самому. Залишилось лише позбутись оцієї самотності, яка схлипом і скриком кожного разу виявляє себе під кожним її новим поглядом.
І коли я буду вже на межі – вона (от тільки хто вона, де і яка вона) прийде...
Так і буде:)

Я тобі ще не набрид?..

16 березня 2017 р.
05:07
Вона:
Это твой стих?

05:10
Він:
Ну, эт не стих... Эт шо-то такое – типа текста... Так вчера написал!.. **...

А ещё около часа ночи лежал и думал – где ты сейчас и чем занимаешься?.. Хм. Воображение – жёсткая вещь!..

И ещё думал: смотри, какая суперовая девчонка обратила на тебя своё внимание и даже общается с тобой... Да, **, ты – жемчужинка, принцесса и немножко мечта – для такого извращенца и "педофила", как я!.. :)

06:09
Вона:
Я в больнице. Лежу, и мне нельзя пока вставать. Поэтому и отвечаю)))
Мне остались только фильмы, книги и соц. сети. А, ещё я в окошко смотрю и подставляю ягодицы для уколов

09:45
Він:
Вот, блин! Огорошила ты меня... А ягодицы – классные... (про них я тоже – думал)) Сознаваться – так сознаваться!.. Пока, ну, пока – ты мне отвечаешь)
Это ужасно – то, что ты сказала! Очень надеюсь, что ничего серьёзного. И когда ты выберешься, опять будешь дразнить таких старикашек, как я!!!

14:08
Він:
Очень хотел бы взглянуть на мир твоими глазами! Почему-то по сравнению с тобой я чувствую себя каким-то тупым и примитивным мужланом!.. Как будто ты из иной реальности, да и вообще ходишь по улицам, не касаясь земли... А ещё мне иногда интересно: удобно ли вот невероятно красивым девушкам быть такими совершенными, или им тоже хотелось бы иногда расслабиться и побыть обычными и простыми?..
Ничего, что я лезу к тебе с расспросами?
Ты, кстати, первый человек, с которым мне вообще важно, прочитала ли ты мои сообщения? Потому что ответишь ты или нет – "сие покрыто тайной..." Может быть, я немного странный, но всё-таки надеюсь, что мои странности немного тебя развлекут – там, где ты сейчас!..
Видишь, открой "пробочку" общения – и её не "заткнуть" потом никак!.. ))
Итак, девочка, смотри в окошко – и подставляй свои... прекрасности!)))

19:47
Він:

Чья-то истина

Главное в общении с человеком – достичь истины...
Все мы иногда считаем себя или умнее, или хитрее других...
Все мы с радостью приняли бы от кого-то бесплатную услугу или безрассудный подарок...
Иногда многие люди сами нас на это провоцируют, легко склоняя голову или принимая шутку за подсказку...
И если бы мне было всё равно, я бы при наименьшей ошибке поворачивался к человеку спиной или заставлял его дорого заплатить за его же почти неошибку!..
Вопрос в том, хочу ли я чего от человека и готов ли ему что-то отдать просто так, а не взамен за подсказанную им услугу...
Вся суть в том, нуждается ли этот человек в чём-то или просто хочет чего-то, что ему приятно, просто приятно...
Потому что приятный подарок всегда приятно удивит, но шаг навстречу в момент нужды не стоит благодарности...
Потому что вовремя подставленная рука или любящий взгляд не спасают человека, а изменяют его навсегда...
Вот поэтому я и говорю, что в общении с человеком нужно дождаться истины!..

22:34
Він:
Хм, **, а может твоя болезнь – это возможность тебя проведать?.. Может я "туплю", как всегда?.. Я бы с радостью – посидел возле тебя))

17 березня 2017 р.
06:46
Вона:
Нет))))

08:39
Він:
Ладно ) Когда выздоровеешь?))

16:43
Він:
Я последние дни только о тебе (и ещё одной женщине) думаю... Она такая же крутая, как ты, только постарше... Хм, вот сейчас попробовал вспомнить, кто эта, вторая – и не смог!..
Не переживай, я не навязываюсь!.. Просто у меня ничего, кроме мыслей, и нет... Не моих мыслей – о тебе, а твоих... Представляешь?.. Ты же видишь, что я пишу, только когда... Ты не против?)

19:12
Вона:
Пиши, если хочешь. Я не против. Просто я пока не могу решить – интересно мне с тобой или нет

20:30
Він:
Я когда знакомлюсь с женщинами, то сразу же готовлюсь к прощанию... А с тобой я словил себя на мысли: "Я не хочу с ней прощаться. Я с ней не хочу прощаться!" Я привык к тому, что мои желания не имеют особого значения. Может быть, это ты какая-то особенная?..

18 березня 2017 р.
02:53
Він:
Просто нужно быть настоящим...
Даже рядом с чудесной девушкой или чьим-то ножом у горла...
Когда чья-то тёплая слеза упадёт на грудь, или мучительная боль разъест твоё тело...
Перед бесконечными кучками денег или в заброшенной конуре бездомного...
И тогда вся мишура этого мира исчезнет, а ты – нет...
Весь мир исчезает, а это чувство настоящего – ты никогда и ни на что не променяешь...

11:59
Він:
Знаєш, є речі від самого дитинства, про які б я нікому не сказав... Не те, щоб я не хотів – просто нíкому... І не те, щоб не хотів – просто нікóму цього не треба... І не те, щоб це було дуже цікавим – просто цікаво: як це – пройти крізь усе життя, зрозуміти щось, важливе для тебе – й померти, так нікому не й сказавши... І не те, щоб страшно було вмерти – просто без сенсу якось усе, а без сексу й не цікаво якось:) І я б може відчаявся або збайдужів, але трапляються такі дівчатка, як ось ти!.. Так і піду далі, сподіваючись на щасливі зустрічі, нехай вони лише в моїй уяві або у чарівних діалогах... І як мені іще подякувати, що ти це вислуховуєш і ще й дивишся зі своєї світлинки такими от очиськами, що всміхатися хочеться-хочеться?.. І музика якась неначе бринить, коли я тобі оце пишу... Невидима ти співрозмовниця, але ж співрозмовниця, адже коли я заходжу на твою сторінку, то бачу, що та ж сама світлинка дивиться на мене по-інакшому... І так хочеться бути іще делікатнішим й чуйнішим, щоби мої слова викликали у тебе таку ж усмішку, як твоя вигадана мною небесність!..

15:51
Він:
А знаешь, что происходит, когда в моей жизни появляется женщина?.. Мне хочется писáть – и писáть много – и мне есть, что писáть!.. Как будто открывается какое-то окно у меня за спиной (именно за спиной, потому что именно так почему-то воспринимаются у меня женщины), и оттуда начинает дуть свежий и чистый воздух!.. Вот только я не знаю, что в это время начинает чувствовать женщина... Это вечная проблема! Я могу только догадываться, потому что догадки, наверное – и есть единственный способ общаться с женщинами...
**, я тебе ещё не надоел?..
Потому что мне твоё молчание если не в радость, то во вдохновение... Вот только не бросай меня потом, когда я выговорюсь до самого дна) Я же буду плакать, горько-прегорько)) Ты же не будешь этому рада – до самого неба?..

17:46
Він:
Ой, и что же ты молчишь??
Ведь когда приходит время что-то сказать, вы почему-то ждёте, что скажу я?..
И меня возмущает это немножко, потому что в таком случае я чаще всего начинаю говорить ерунду!..
Всему есть своё время и своё решение.
И если ты говоришь "нет", т.е. тебе неинтересно или неустроенно как-то со мной?.. Что ж, я пойму... Я даже не знаю, чего я добиваюсь от тебя!..
Слово за тобой, потому что ты видишь намного больше... От меня зависит лишь...
Ладно, сознаюсь откровенно, что я до сих пор ищу женщину, которая смогла бы (или захотела) пойти со мной по жизни, со всеми её непредвиденностями и невероятностями...

19 березня 2017 р.
12:28
Він:
А хто ж буде ночами виношувати мій біль, аби зранку я знову вставав, зціпивши зуби? А хто ходитиме подіумом майже роздягнутою, аби усі закохувались до втрати свідомості? Тому що у цьому світі неможливо стати щасливим, хіба що у власних мріях! Тому що твої губи треба заціловувати, аби вони удень свідчили про нічні пригоди!.. ))

21 березня 2017 р.
20:23
Він:
И ещё, знаешь, я в последнее время перечёл кое-что из жизни некоторых святых... Не мужчин, а женщин!.. Неважно, каких именно... Жанна д'Арк, Катерина Сиенская или Мать Тереза... Просто есть что-то чрезвычайно умилительное, когда женщины начинают выполнять мужскую работу... Как всегда, они делают это с непередаваемым шармом и вот этим каким-то ощущением тепла и нежности... Не предназначены женщины для мужских тягот, и если уж доходит до этого, то, значит, мужчины дошли "до крайней точки"!..
Я иногда думаю, что такие, как ты, были в прошлом святыми!.. Именно за это вам дарована не только красота (к которой я отношусь если не снисходительно, то почти с пренебрежением), но и эта скрытая ото всех чистота и самоотверженность, с которой вы делаете всё, что делаете!.. Не ваша вина, что жизнь такая мерзкая и вонючая!.. И не ваша вина, что приходится в ней жить, принимая все её отвратительные правила... Можно ли это изменить?.. Я не знаю!.. Только за ваше появление, такое, как твоё – я благодарен, уж не знаю кому... Потому что ничего нет прекраснее, чем женщина – для мужчины!

23 березня 2017 р.
13:56
Він:
Ммм... Останній лист... Час прощатись!.. Й подякувати... От не знаю, як усе це сприйняла ти. Хоча – здогадуюсь!.. Я завжди здогадувався, що відчувають люди, хоча рідко коли вони зізнавались... Ми мусимо жити тим, що маємо, а усі думки залишаємо там, де вони і мусять бути. Щось є завершальне у цій розмові (не лише із тобою, але і з усіма, із ким я розмовляв). Ой, не знаю, чи кумедно все це виглядало, чи звично?.. От іноді мені здається, що я говорю щось розумне, а іноді – таке дитяче белькотання!.. І ніби уявляю себе якимось цабе, вартим чиєїсь уваги... Я дякую, дівчинко, за твою увагу і сподіваюсь, що не сказав анічого зайвого... Й не треба мені знати жодних подробиць із твого життя – мені абсолютно достатньо тієї хвильки уваги, яку я відчуваю. Я ж тобі казав, що відчуваю якусь спорідненість поміж нами?.. Так і є! Ми розділені дуже різними життєвими долями, але щось суто людяне та глибоке між нами дозволяє розумітись. От оце я і хочу зберегти – наче я тебе знайшов і трішки тепер ти завжди зі мною. Що би не сталось зі мною!.. Що би не сталось з тобою!.. Ось ця нібито метафізична близькість – у сенсі взаємного розуміння, а не статевого потягу – і є якимось досягненням, перемогою та результатом!.. Мені легше думається, коли я думаю про тебе – мені взагалі думається від твоєї присутності у моїх думках. Ось оце я і хочу зберегти. Твою присутність...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-04-06 05:07:22
Переглядів сторінки твору 314
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.800 / 5.5  (4.464 / 5.18)
* Рейтинг "Майстерень" 4.800 / 5.5  (4.572 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.05.28 07:48
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-06 09:07:09 ]
Тобi ж не потрiбнi оцiнки, правда... Та й коменти, гадаю, також. Бо ти дiйсно все чуэш.
Це велика рiдкiсть така чутливiсть i такий абсолютний слух.
Пiд таким поглядом не хочеться хибити.
Рiч написана дивовижна. Чистим словом, чистою душею.
Читала твоэ, шукала завжди, виглядала.
Пiсля таких творiв душа розквiтаэ. Для мене це головне в творчостi. Як сказав якось Андрiй Мирохович - не красивiсть, а справжня краса.
Обiймаю вдячно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-04-07 01:47:33 ]
У літературі є традиція епістолярних романів. У цьому творі діалог врешті переходить у монолог, і монолог цей не може не зворушити прагненням головного героя до "розкоші спілкування", любові і піднесеним, дещо ідеалізованим ставленням до жінки. Деякі думки і спостереження (щодо себе і світу) -- гострі й проникливі, деякі -- надто абстрактні, як це й властиво молодим людям. Основна ідея, а саме те, що будь-яке спілкування з іншою людиною, незалежно від реального результату, якось нас збагачує через відчуття загальнолюдських зв'язків -- цінна і правдива.
Що не сподобалось, то це змішування двох мов. Порушується загальна мелодика твору, виникають "шви" у сприйнятті тексту, коли треба робити зусилля, щоб "перебудуватись". Та й неясно, для чого це потрібно. Є також помилки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ерметов (Л.П./Л.П.) [ 2017-04-07 03:54:55 ]
Дякую за коментар :)
Спробую підтримати діалог )) Переважно відстоюючи власний твір...
Дещо ідеалізоване ставлення?.. Я завжди до цього прагнув -- не до ідеалізації того, що не заслуговує на це, а до самовдосконалення, а також пошуку жінок, які дійсно б на це заслуговували!..
Мені дуже важливо, аби мої думки та відчуття (які я не вигадував, а просто ділився ними) були не ефемерними, не намаганням сконструювати те, чого в принципі не може бути, а привідкриттям такої реальності, яка робить спілкування іще чарівнішим й справжнішим!..
Щодо змішування мов... На жаль, це досвід реального спілкування! Більшість жінок, із якими я спілкуюсь, взагалі не користуються українською мовою. Так, це гарні, розумні, чарівні жінки, але їх середовище не створює жодних передумов для змін щодо цього. І це намагаюсь зробити я... І якщо українська мова (саме українська) може спочатку штучно сприйматись моїми кореспондентками, то усе ж таки своєю любов'ю я намагаюсь із ними поділитись... І виправити цей стан!..
Обов'язково озвучте усі помилки -- я дуже й дуже хочу їх виправити!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-04-07 05:45:29 ]
Ну, якщо Ви таким чином (змішуючи мови) виконуєте свій патріотичний обов'язок, то це чудово (це я -- без жартів, майже :)). Просто твір трохи від цього страждає, втрачає рівність.

Помічені помилки:
имеешь ввиду -- в виду,
відчаявся – впав у відчай,
бачу, що таж сама світлинка – та ж,
спорідненність – спорідненість,
зберігти – зберегти,
ніби-то -- нібито,
делікатнішим й чуйнішим – краще сполучник «і»,
Й не треба мені знати – якщо вже треба так почати речення, то краще -- з "І",
і несподівані й жадані --- кома,
хвилька, яка хилить на сон або хмарка – кома,
быть такими совершенными, или – без коми,
или умнее или хитрее – кома,
чи кумедно все це виглядало чи звично -- кома.

Не можу не відзначити цей вираз на самому початку: "аби невимовність зі спин зігрівала тім'я" – ніби трохи неоковирно, але в контексті твору (і речення) -- повний щемкої ніжності.
Цей платонічний роман повинен назажди зап'ятатись дівчині, як би життя її не склалось, так що все -- недаремно!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ерметов (Л.П./Л.П.) [ 2017-04-07 06:42:18 ]
Дякує, Вікторіє:)

Постарався усе виправити... З приводу "відчаявся" – це мій, так би мовити, словотвір... І "й" замість "і" я вживаю іноді навмисно – деколи деяке порушення гармонії й милозвучності буває доречним, створюючи саме враження напруженності й загостренності!..

З приводу мов. Тут катавасія!.. І хоч патріотичне прагнення в мені присутнє, присутні і мої особисті обставини та особливості!.. Іноді це буває суто підсвідомо або автоматично...

Дівчат у романі не одна, а двадцять п'ять!.. А в житті... Я б дуже хотів, щоб усі ці романи – усі ці платонічні романи – запам'ятались, тому що усі вони для мене дуже й дуже вагомі!..

Неважливо, як довго триває кохання – аби воно було справжнім!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ерметов (Л.П./Л.П.) [ 2017-04-07 06:43:48 ]
Йой, "напруженості" та "загостреності"!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-04-07 06:52:38 ]
Як довго -- теж важливо. Чим довше, тим "справжніше". За короткий час люди навіть не встигають по-справжньому узнати одне одного. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ерметов (Л.П./Л.П.) [ 2017-04-07 09:26:00 ]
Я ж не заперечую... Аби не обманювати себе:)
Партнера (або партнерку) – можна... трішечки)))