ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Ерметов
2017.04.23 16:30
А не лиш у Парижі квітнуть вікна,
І здіймає пгони власні душа;
Ах, яка вона студена – зима,
Не відпускає й хапає за лікті...

А терпиш іноді до прозріння,
До спадання завіс із плеч –
Зустрічаєш лагідно і спокійно

Світлана Майя Залізняк
2017.04.23 15:38
Бувають різні дні, букетики, невдачі.
Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
Читатимеш у зливу бульбисті смс.

Серго Сокольник
2017.04.22 23:44
маленька філософська поема***

Доля без дорікання
В камені... Жанна Дарк
Вкотре зі здивуванням
Переглядає, як
Муху прадавню гарно
Капсулював бурштин...

Олександр Жилко
2017.04.22 21:04
Я дебютую в двадцятих роках
маленькою книжкою віршів.
Двадцять шість коротких історій
поміж золотавих форзаців.
Бо двадцяті роки твердо стоять
на пустих сторінках антологій,
бо неминуча спрага для них
ці темні пробіли заповнити.

Юрій Ерметов
2017.04.22 17:45
Почему что-то мучает
и зовёт?
Кто же и где она –
иль ждёт?

Бьётся упрямо мечта,
кричит!..
Вьётся зигзагом судьба,

Олександр Сушко
2017.04.22 16:13
Оказія відбулась за столом ,
Сиджу похмурий, і прямий мов тичка.
У плоть устрягла й коле як жало
Маленька але дуже гостра шпичка.

Її руками витягнути зась -
Угрузла вглиб, вилазити не хоче.
І наче на пательні той карась

Сергій Сірий
2017.04.22 14:45
Із-за хмарки вийшло
Сонечко ласкаве:
Зашарілись вишні,
Розімліли трави...
Колоски пшениці
Сонечко зігріло,
На гніздо синиці
Променем присіло.

Юрій Ерметов
2017.04.22 12:41
Ты не хочешь слушать музыку –
ты хочешь слушать тишину...
Она живёт в тебе, кричит –
тянет и зовёт ко дну...

Все певцы и музыканты мира
не способны заглушить её звук!..
Ты так надеешься на кого-то,

Іван Потьомкін
2017.04.22 11:10
Сусідами були багатир і бідняк. У багатія було стільки овець, що й полічить не сила. А в бідняка – одна-однісінька вівця. Але ж яка! Їла з його руки, пила з його кухля. А ще -полюбляла тулитись до його щоки. Словом, була бідоласі, мов донька. Щоран

Нінель Новікова
2017.04.22 09:31
Білі лебеді
Сяють на темній воді.
Холодна весна…

2017

Микола Соболь
2017.04.22 05:25
Ченці то звісно не солдати,
Та і вони в лиху годину
Ставали землі захищати,
За вольну неньку – Україну.
А нині бачу їх в оскалі,
Лютують, що скажені звірі,
Ченці проти країни стали,
Вони московської бо віри.

Олександра Камінчанська
2017.04.21 21:52
Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
У Бога просив урожайного, щедрого року…
Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».

Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
Мама вслід нам кричала: «Бо

Юрій Ерметов
2017.04.21 15:35
І не відмовляйся,
будь-ласка!..
Ти ж бо – заслуговуєш...
Усе стає таким
однозначним –
наче когось й не
вмовиш!..

Олександр Сушко
2017.04.21 14:43
На самоті пишу свої пісні
Під супровід старенької гітари.
Дива тоді ввижаються мені,
І відчуваю я себе мольфаром.

У слові - крик. Або гаряча кров.
У ноті - спів, чи гуркоти металу.
Щемливий звук - це зраджена любов,

Лесь Українець
2017.04.21 14:20
Навчайтеся добре, діти,
На високий рівень,
Тоді підете робити
За три тищі гривень.

Бо програму написали
Щурі кабінетні,
І це все фінансувалось

Лариса Пугачук
2017.04.21 13:11
о як мало треба для зваби
зваблення
люблення

мить — i бринить мить
i тонке рве
i униз йде
млiсть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вікторія Гнепа
2017.04.05

Зоряна Інша
2017.03.02

Дейер Аеліта ван
2017.03.01

Ксенія Соколовська
2017.02.23

Геннадій Бакаєв
2017.02.11

Аліса Ком
2017.01.26

Орися Мельничук
2017.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Ерметов (1974) / Проза

 "Неназвана" глава

Із неопублікованого роману "Янголи в мережі"

25 грудня 2016 р.

[Запис на сторінці **]:

когда бросаешь мужчину, тоже бывает х*ёво

Я плакала. Нет, не потому, что мне кого-то жаль или по причине своего раскаяния. Это происходило от бессилия. Я знала, чувствовала – это конец! Я переступила порог той двери, которая никогда не откроется вновь, которая просто исчезнет – это чувствовалось каждой клеткой кожи... Как одеялом, меня накрыло: осознание неизбежной потери... Этот горький привкус до сих пор меня преследует, от него невозможно избавиться. Так горько осознавать, что то, что между нами было... больше не повторится со мной, с тобой – никогда..... Такое страшное слово – НИКОГДА. Слёз всё не хватало. Невероятно сильно хотелось, чтобы они принесли облегчение... Но они, не заканчиваясь, лились потоком – их всё было мало... Хотелось ещё и ещё. Осталась безмерная грусть в глазах и пустота, какая бывает лишь после смерти кого-то очень родного и близкого – того, без кого не будет прежней жизни. Я знаю, что променяла всё чистое и светлое, всё настоящее – на яркие краски. Они очень яркие... эти "краски". Но, зачастую, яркие цвета присущи ядовитым предметам.

13 березня 2017 р.
21:53
Він:
Чего грустная?..

23:51
Вона:
Устала

14 березня 2017 р.
04:30
Він:
Как тут не устать, если людей так много?.. И каждый хочет – причём сразу!.. А ведь ты одна, **...

23:11
Він:
Я хотів би, **, аби
бесіди мовчки тривали
вічність, аби
невимовність зі спин
зігрівала тім'я й
подихи ніжні
не зачіпали сліз, а
увечері щоб
ми бачились знову
й знову...

Тільки не регочи :)
Хоча – ні!..
[Адреса тексту]

15 березня 2017 р.
18:15
Вона:
Ссылка не открывается
Шо там?

18:16
Він:
Хм... Я старался, старался... Щас закину)

18:18
Вона:
Пришли скрин страницы

18:19
Він:
Там с картиночкой – большой – текста совсем не будет... видно:)

18:20
Вона:
Не судьба

18:23
Він:
Вот, скопировал и попробовал уменьшить...
[Скріншот публікації]:

Натхнення тривалістю в пісню

Мені іноді здається, що хтось про мене думає.
[світлина дівчини, схожої на **]
Мені дуже важливо, коли ця людина є для мене важливою. Це означає, що її думки для мене і несподівані, й жадані.
Це може бути суцільною вигадкою, яку неможливо перевірити. Неначе хвилька, яка хилить на сон, або хмарка, що затьмарює свідомість. Я також перетворююсь на хмарку й хвильку, і ми починаєм спілкування.
Невидиме послання розкодоване, і подумки я також щось формулюю у відповідь. Нестерпне й жагуче жадання, аби людина просто мені подзвонила, минає. Лиш важливі для мене люди вміють подумки відправляти такі меседжі.
Я ловлюсь на думці, що пісня, початок якої я встиг зафіксувати, іще триває. Весь діалог у думках тривав одну мою улюблену пісню. А у вас так буває?..

18:29
Вона:
Это ты писал?

18:29
Він:
Дда... Смогла разглядеть?

18:32
Вона:
Нет
Но буквы видно
Или что ты имеешь в виду?

18:32
Він:
Ну, текст... Вообще-то, он – для тебя... Картинка – тоже ))

21:02
Він:
Ось тобі...

Трішки свіжості...

Я втомився прощатись. Я втомився усоте зустрічати людей, які мені подобаються, а потім, майже одразу, із ними прощатись. Хто так привчив мене – сподіватись, вірити – і знову, й знову розчаровуватись?..
Я – не ідеал, це звісно... І те, що на поверхні, взагалі – кумедне!.. А що всередині – це якесь... трішки!.. Останнє – це якась по-дитячому щира віра й надія... От тільки де ж вона, тая моя любов?
Я настільки привчився розчаровуватись, що, власне, я вже майже зник!.. Адже якщо нічого вже, власне, нічого не хочеш – то хіба ж це ти?.. І мій орієнтир – се невидимість в усіх її проявах. Й ідеал – невагомість в її надчутливості. А мій світ – це світ, недосяжний більш нікому...
Загалом, мені цілком добре бути самому. Залишилось лише позбутись оцієї самотності, яка схлипом і скриком кожного разу виявляє себе під кожним її новим поглядом.
І коли я буду вже на межі – вона (от тільки хто вона, де і яка вона) прийде...
Так і буде:)

Я тобі ще не набрид?..

16 березня 2017 р.
05:07
Вона:
Это твой стих?

05:10
Він:
Ну, эт не стих... Эт шо-то такое – типа текста... Так вчера написал!.. **...

А ещё около часа ночи лежал и думал – где ты сейчас и чем занимаешься?.. Хм. Воображение – жёсткая вещь!..

И ещё думал: смотри, какая суперовая девчонка обратила на тебя своё внимание и даже общается с тобой... Да, **, ты – жемчужинка, принцесса и немножко мечта – для такого извращенца и "педофила", как я!.. :)

06:09
Вона:
Я в больнице. Лежу, и мне нельзя пока вставать. Поэтому и отвечаю)))
Мне остались только фильмы, книги и соц. сети. А, ещё я в окошко смотрю и подставляю ягодицы для уколов

09:45
Він:
Вот, блин! Огорошила ты меня... А ягодицы – классные... (про них я тоже – думал)) Сознаваться – так сознаваться!.. Пока, ну, пока – ты мне отвечаешь)
Это ужасно – то, что ты сказала! Очень надеюсь, что ничего серьёзного. И когда ты выберешься, опять будешь дразнить таких старикашек, как я!!!

14:08
Він:
Очень хотел бы взглянуть на мир твоими глазами! Почему-то по сравнению с тобой я чувствую себя каким-то тупым и примитивным мужланом!.. Как будто ты из иной реальности, да и вообще ходишь по улицам, не касаясь земли... А ещё мне иногда интересно: удобно ли вот невероятно красивым девушкам быть такими совершенными, или им тоже хотелось бы иногда расслабиться и побыть обычными и простыми?..
Ничего, что я лезу к тебе с расспросами?
Ты, кстати, первый человек, с которым мне вообще важно, прочитала ли ты мои сообщения? Потому что ответишь ты или нет – "сие покрыто тайной..." Может быть, я немного странный, но всё-таки надеюсь, что мои странности немного тебя развлекут – там, где ты сейчас!..
Видишь, открой "пробочку" общения – и её не "заткнуть" потом никак!.. ))
Итак, девочка, смотри в окошко – и подставляй свои... прекрасности!)))

19:47
Він:

Чья-то истина

Главное в общении с человеком – достичь истины...
Все мы иногда считаем себя или умнее, или хитрее других...
Все мы с радостью приняли бы от кого-то бесплатную услугу или безрассудный подарок...
Иногда многие люди сами нас на это провоцируют, легко склоняя голову или принимая шутку за подсказку...
И если бы мне было всё равно, я бы при наименьшей ошибке поворачивался к человеку спиной или заставлял его дорого заплатить за его же почти неошибку!..
Вопрос в том, хочу ли я чего от человека и готов ли ему что-то отдать просто так, а не взамен за подсказанную им услугу...
Вся суть в том, нуждается ли этот человек в чём-то или просто хочет чего-то, что ему приятно, просто приятно...
Потому что приятный подарок всегда приятно удивит, но шаг навстречу в момент нужды не стоит благодарности...
Потому что вовремя подставленная рука или любящий взгляд не спасают человека, а изменяют его навсегда...
Вот поэтому я и говорю, что в общении с человеком нужно дождаться истины!..

22:34
Він:
Хм, **, а может твоя болезнь – это возможность тебя проведать?.. Может я "туплю", как всегда?.. Я бы с радостью – посидел возле тебя))

17 березня 2017 р.
06:46
Вона:
Нет))))

08:39
Він:
Ладно ) Когда выздоровеешь?))

16:43
Він:
Я последние дни только о тебе (и ещё одной женщине) думаю... Она такая же крутая, как ты, только постарше... Хм, вот сейчас попробовал вспомнить, кто эта, вторая – и не смог!..
Не переживай, я не навязываюсь!.. Просто у меня ничего, кроме мыслей, и нет... Не моих мыслей – о тебе, а твоих... Представляешь?.. Ты же видишь, что я пишу, только когда... Ты не против?)

19:12
Вона:
Пиши, если хочешь. Я не против. Просто я пока не могу решить – интересно мне с тобой или нет

20:30
Він:
Я когда знакомлюсь с женщинами, то сразу же готовлюсь к прощанию... А с тобой я словил себя на мысли: "Я не хочу с ней прощаться. Я с ней не хочу прощаться!" Я привык к тому, что мои желания не имеют особого значения. Может быть, это ты какая-то особенная?..

18 березня 2017 р.
02:53
Він:
Просто нужно быть настоящим...
Даже рядом с чудесной девушкой или чьим-то ножом у горла...
Когда чья-то тёплая слеза упадёт на грудь, или мучительная боль разъест твоё тело...
Перед бесконечными кучками денег или в заброшенной конуре бездомного...
И тогда вся мишура этого мира исчезнет, а ты – нет...
Весь мир исчезает, а это чувство настоящего – ты никогда и ни на что не променяешь...

11:59
Він:
Знаєш, є речі від самого дитинства, про які б я нікому не сказав... Не те, щоб я не хотів – просто нíкому... І не те, щоб не хотів – просто нікóму цього не треба... І не те, щоб це було дуже цікавим – просто цікаво: як це – пройти крізь усе життя, зрозуміти щось, важливе для тебе – й померти, так нікому не й сказавши... І не те, щоб страшно було вмерти – просто без сенсу якось усе, а без сексу й не цікаво якось:) І я б може відчаявся або збайдужів, але трапляються такі дівчатка, як ось ти!.. Так і піду далі, сподіваючись на щасливі зустрічі, нехай вони лише в моїй уяві або у чарівних діалогах... І як мені іще подякувати, що ти це вислуховуєш і ще й дивишся зі своєї світлинки такими от очиськами, що всміхатися хочеться-хочеться?.. І музика якась неначе бринить, коли я тобі оце пишу... Невидима ти співрозмовниця, але ж співрозмовниця, адже коли я заходжу на твою сторінку, то бачу, що та ж сама світлинка дивиться на мене по-інакшому... І так хочеться бути іще делікатнішим й чуйнішим, щоби мої слова викликали у тебе таку ж усмішку, як твоя вигадана мною небесність!..

15:51
Він:
А знаешь, что происходит, когда в моей жизни появляется женщина?.. Мне хочется писáть – и писáть много – и мне есть, что писáть!.. Как будто открывается какое-то окно у меня за спиной (именно за спиной, потому что именно так почему-то воспринимаются у меня женщины), и оттуда начинает дуть свежий и чистый воздух!.. Вот только я не знаю, что в это время начинает чувствовать женщина... Это вечная проблема! Я могу только догадываться, потому что догадки, наверное – и есть единственный способ общаться с женщинами...
**, я тебе ещё не надоел?..
Потому что мне твоё молчание если не в радость, то во вдохновение... Вот только не бросай меня потом, когда я выговорюсь до самого дна) Я же буду плакать, горько-прегорько)) Ты же не будешь этому рада – до самого неба?..

17:46
Він:
Ой, и что же ты молчишь??
Ведь когда приходит время что-то сказать, вы почему-то ждёте, что скажу я?..
И меня возмущает это немножко, потому что в таком случае я чаще всего начинаю говорить ерунду!..
Всему есть своё время и своё решение.
И если ты говоришь "нет", т.е. тебе неинтересно или неустроенно как-то со мной?.. Что ж, я пойму... Я даже не знаю, чего я добиваюсь от тебя!..
Слово за тобой, потому что ты видишь намного больше... От меня зависит лишь...
Ладно, сознаюсь откровенно, что я до сих пор ищу женщину, которая смогла бы (или захотела) пойти со мной по жизни, со всеми её непредвиденностями и невероятностями...

19 березня 2017 р.
12:28
Він:
А хто ж буде ночами виношувати мій біль, аби зранку я знову вставав, зціпивши зуби? А хто ходитиме подіумом майже роздягнутою, аби усі закохувались до втрати свідомості? Тому що у цьому світі неможливо стати щасливим, хіба що у власних мріях! Тому що твої губи треба заціловувати, аби вони удень свідчили про нічні пригоди!.. ))

21 березня 2017 р.
20:23
Він:
И ещё, знаешь, я в последнее время перечёл кое-что из жизни некоторых святых... Не мужчин, а женщин!.. Неважно, каких именно... Жанна д'Арк, Катерина Сиенская или Мать Тереза... Просто есть что-то чрезвычайно умилительное, когда женщины начинают выполнять мужскую работу... Как всегда, они делают это с непередаваемым шармом и вот этим каким-то ощущением тепла и нежности... Не предназначены женщины для мужских тягот, и если уж доходит до этого, то, значит, мужчины дошли "до крайней точки"!..
Я иногда думаю, что такие, как ты, были в прошлом святыми!.. Именно за это вам дарована не только красота (к которой я отношусь если не снисходительно, то почти с пренебрежением), но и эта скрытая ото всех чистота и самоотверженность, с которой вы делаете всё, что делаете!.. Не ваша вина, что жизнь такая мерзкая и вонючая!.. И не ваша вина, что приходится в ней жить, принимая все её отвратительные правила... Можно ли это изменить?.. Я не знаю!.. Только за ваше появление, такое, как твоё – я благодарен, уж не знаю кому... Потому что ничего нет прекраснее, чем женщина – для мужчины!

23 березня 2017 р.
13:56
Він:
Ммм... Останній лист... Час прощатись!.. Й подякувати... От не знаю, як усе це сприйняла ти. Хоча – здогадуюсь!.. Я завжди здогадувався, що відчувають люди, хоча рідко коли вони зізнавались... Ми мусимо жити тим, що маємо, а усі думки залишаємо там, де вони і мусять бути. Щось є завершальне у цій розмові (не лише із тобою, але і з усіма, із ким я розмовляв). Ой, не знаю, чи кумедно все це виглядало, чи звично?.. От іноді мені здається, що я говорю щось розумне, а іноді – таке дитяче белькотання!.. І ніби уявляю себе якимось цабе, вартим чиєїсь уваги... Я дякую, дівчинко, за твою увагу і сподіваюсь, що не сказав анічого зайвого... Й не треба мені знати жодних подробиць із твого життя – мені абсолютно достатньо тієї хвильки уваги, яку я відчуваю. Я ж тобі казав, що відчуваю якусь спорідненість між нами?.. Так і є! Ми розділені дуже різними життєвими долями, але щось суто людяне та глибоке між нами дозволяє розумітись. От оце я і хочу зберегти – наче я тебе знайшов і трішки тепер ти завжди зі мною. Що би не сталось зі мною!.. Що би не сталось з тобою!.. Ось ця нібито метафізична близькість – у сенсі взаємного розуміння, а не статевого потягу – і є якимось досягненням, перемогою та результатом!.. Мені легше думається, коли я думаю про тебе – мені взагалі думається від твоєї присутності у моїх думках. Ось оце я і хочу зберегти. Твою присутність...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-04-06 05:07:22
Переглядів сторінки твору 238
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.582 / 5.5  (4.160 / 5.04)
* Рейтинг "Майстерень" 4.582 / 5.5  (4.332 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.04.23 16:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-06 09:07:09 ]
Тобi ж не потрiбнi оцiнки, правда... Та й коменти, гадаю, також. Бо ти дiйсно все чуэш.
Це велика рiдкiсть така чутливiсть i такий абсолютний слух.
Пiд таким поглядом не хочеться хибити.
Рiч написана дивовижна. Чистим словом, чистою душею.
Читала твоэ, шукала завжди, виглядала.
Пiсля таких творiв душа розквiтаэ. Для мене це головне в творчостi. Як сказав якось Андрiй Мирохович - не красивiсть, а справжня краса.
Обiймаю вдячно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-04-07 01:47:33 ]
У літературі є традиція епістолярних романів. У цьому творі діалог врешті переходить у монолог, і монолог цей не може не зворушити прагненням головного героя до "розкоші спілкування", любові і піднесеним, дещо ідеалізованим ставленням до жінки. Деякі думки і спостереження (щодо себе і світу) -- гострі й проникливі, деякі -- надто абстрактні, як це й властиво молодим людям. Основна ідея, а саме те, що будь-яке спілкування з іншою людиною, незалежно від реального результату, якось нас збагачує через відчуття загальнолюдських зв'язків -- цінна і правдива.
Що не сподобалось, то це змішування двох мов. Порушується загальна мелодика твору, виникають "шви" у сприйнятті тексту, коли треба робити зусилля, щоб "перебудуватись". Та й неясно, для чого це потрібно. Є також помилки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ерметов (Л.П./Л.П.) [ 2017-04-07 03:54:55 ]
Дякую за коментар :)
Спробую підтримати діалог )) Переважно відстоюючи власний твір...
Дещо ідеалізоване ставлення?.. Я завжди до цього прагнув -- не до ідеалізації того, що не заслуговує на це, а до самовдосконалення, а також пошуку жінок, які дійсно б на це заслуговували!..
Мені дуже важливо, аби мої думки та відчуття (які я не вигадував, а просто ділився ними) були не ефемерними, не намаганням сконструювати те, чого в принципі не може бути, а привідкриттям такої реальності, яка робить спілкування іще чарівнішим й справжнішим!..
Щодо змішування мов... На жаль, це досвід реального спілкування! Більшість жінок, із якими я спілкуюсь, взагалі не користуються українською мовою. Так, це гарні, розумні, чарівні жінки, але їх середовище не створює жодних передумов для змін щодо цього. І це намагаюсь зробити я... І якщо українська мова (саме українська) може спочатку штучно сприйматись моїми кореспондентками, то усе ж таки своєю любов'ю я намагаюсь із ними поділитись... І виправити цей стан!..
Обов'язково озвучте усі помилки -- я дуже й дуже хочу їх виправити!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-04-07 05:45:29 ]
Ну, якщо Ви таким чином (змішуючи мови) виконуєте свій патріотичний обов'язок, то це чудово (це я -- без жартів, майже :)). Просто твір трохи від цього страждає, втрачає рівність.

Помічені помилки:
имеешь ввиду -- в виду,
відчаявся – впав у відчай,
бачу, що таж сама світлинка – та ж,
спорідненність – спорідненість,
зберігти – зберегти,
ніби-то -- нібито,
делікатнішим й чуйнішим – краще сполучник «і»,
Й не треба мені знати – якщо вже треба так почати речення, то краще -- з "І",
і несподівані й жадані --- кома,
хвилька, яка хилить на сон або хмарка – кома,
быть такими совершенными, или – без коми,
или умнее или хитрее – кома,
чи кумедно все це виглядало чи звично -- кома.

Не можу не відзначити цей вираз на самому початку: "аби невимовність зі спин зігрівала тім'я" – ніби трохи неоковирно, але в контексті твору (і речення) -- повний щемкої ніжності.
Цей платонічний роман повинен назажди зап'ятатись дівчині, як би життя її не склалось, так що все -- недаремно!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ерметов (Л.П./Л.П.) [ 2017-04-07 06:42:18 ]
Дякує, Вікторіє:)

Постарався усе виправити... З приводу "відчаявся" – це мій, так би мовити, словотвір... І "й" замість "і" я вживаю іноді навмисно – деколи деяке порушення гармонії й милозвучності буває доречним, створюючи саме враження напруженності й загостренності!..

З приводу мов. Тут катавасія!.. І хоч патріотичне прагнення в мені присутнє, присутні і мої особисті обставини та особливості!.. Іноді це буває суто підсвідомо або автоматично...

Дівчат у романі не одна, а двадцять п'ять!.. А в житті... Я б дуже хотів, щоб усі ці романи – усі ці платонічні романи – запам'ятались, тому що усі вони для мене дуже й дуже вагомі!..

Неважливо, як довго триває кохання – аби воно було справжнім!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ерметов (Л.П./Л.П.) [ 2017-04-07 06:43:48 ]
Йой, "напруженості" та "загостреності"!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-04-07 06:52:38 ]
Як довго -- теж важливо. Чим довше, тим "справжніше". За короткий час люди навіть не встигають по-справжньому узнати одне одного. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ерметов (Л.П./Л.П.) [ 2017-04-07 09:26:00 ]
Я ж не заперечую... Аби не обманювати себе:)
Партнера (або партнерку) – можна... трішечки)))