ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Багрянцева
2017.09.19 11:21
Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті.
Знову сердиться ніч на м’які мокачінові зорі.
Ти шукаєш мене у тунелі свого коридору.
Ти бажаєш мене
Відчайдушно,
Уперто,
Затято.

Вітер Ночі
2017.09.19 11:05
Моє життя, що павутиння біле,-
Десь промайнуло поміж віт і літ,
Зійшло в провалля необачне, пінне
І там знайшло запліснявілий слід.

Моє життя,- ні схрону, ні узбіччя.
Котило по шляху за кроком крок.
Можливо Ти вгамуєш, знімеш відчай

Вадим Василенко
2017.09.19 10:34
Пісок огортає тебе шерхким покривалом, і ти прагнеш пірнути, розчинитися, щезнути в ньому, вимкнувши телефон і МР3плеєр, розсипатися і пливти між водою і часом, які чи не єдині зосталися тим, чим були завжди. Пісок огортає тебе шорстким саваном, і поволі

Ірина Вовк
2017.09.19 09:06
Відтак, мій друже, мовлено “пращай”…
Чутливо так сльоза ряхтить на віях.
Рожеві сни в дрімучих сніговіях…

… Мій вогнику, а ти собі палай!

Ще тепло нам в жаринках темних руж,
ще наших губ блакитні едельвейси

Владислав Лоза
2017.09.19 01:38
Этот мир понад усе,
вот его первоначало:
плине тачка по шоссе
и в попутке укачало,

в ней я должен убежать
в мир, беспечен и инаков,
где журбу и сеножать

Лариса Пугачук
2017.09.19 01:03
На розгіллі твоєї долі
я підкову згубила, любий:
трішки змерзла і станцювала
джигу, щоби зігріти кров.
Потім ти вихвалявся бджолам,
що веселку з небес поцупив:
то меди кепкували вдало –
ти їх випив, мабуть, з відро.

Юрко Бужанин
2017.09.18 21:07
Я мрію приєднатись до Брунею!
Бо вірю, що не правлять там гебреї
І не крокують там парадом геї.

Нема попів зажерливо-нахабних
І цар у звірів там - не наша Жаба...

2015

Іван Потьомкін
2017.09.18 19:18
Уже завересніло.
Чобітки червоні
Зоставила для осені зозуля.
Із сливою так марить поріднитись терен.
Шипшина не колоти хоче,
А просто притулитись до руки.
Уже завересніло.
Раз по раз ще вертає літо,

Олександр Сушко
2017.09.18 18:53
Чи відгадаю цю шараду,
Чи стачить досвіду і знань:
Навіщо брат у брата краде,
Вогку в кишеню суне длань?

За працю тицьне щось у лапу
Аби тягнув і далі віз.
Підштовхує барилом шкапу,

Олександр Сушко
2017.09.18 18:38
Я - зрадник. Не банальний Дон Жуан.
Копаю яму власному народу.
Моя святиня - це кремлівський хан,
Його ярмо несу на шиї гордо.

Повзуть у тьмі гадюки та вужі,
Над головою почорніли хмари...
Я рідну мову вирвав із душі

Сонце Місяць
2017.09.18 16:53
тепер пора координатів зір
розбрату в марсіанському бомонді
за суперменом аве суперзвір
його колсниці на горизонті

ми прогуляли всякий час і він гудів
а декому здається мало й досі
ґвалтує душу золотава жриця осінь

Олександр Бобошко Заколотний
2017.09.18 16:06
Вдихнути, нарешті, свободи. Осінньої, жовтої.
Сприйняти за щастя
дрібного дощу неминучість.
Хоч літо яскравим було, брунеллесково-джоттовим,
та надто спекотним... Ото я у мандрах намучивсь!
Хоч літо веселим було – бр

Мирохович Андрій
2017.09.18 14:16
слухати Гройса
консервація трупів
музэй
цитувати Бретона
їбати гусей заборонено законом
закон забороняє стріляти в людей
стільки на світі заборонених речей
думаєш так ліниво

Василь Дениско
2017.09.18 12:59
на розгіллі
своєї долі
знайшов
загублену підкову
здавалось
ніби веселку спіймав у долоні…
і обпився
п’янкими медами надій

Ірина Вовк
2017.09.18 10:26
ще хвилинку, ще хвилечку зважу –
я нічого тобі не скажу –
травень вижухне, жовтень пожовкне –
я до тебе прийду ... і змовкну ...

Недомовлене, недосказане –
ми, немов би, сонця над оазами.
Над квітучими – світло сіється,

Любов Бенедишин
2017.09.18 08:46
Перевтома блукань безнадійних.
Безголоса печаль самоти.
Пізня осінь розкрила обійми:
«Ось і ти…»

2017
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ді Чубай
2017.08.22

Гетьман Павло Чорний
2017.08.08

Стригони Кампус Стригони Кампус
2017.08.06

Містер Альфред
2017.07.22

Сергій Щєпкін
2017.07.02

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Лаокоон

«Лаокоон страждає …
Його мука глибоко торкає струни нашої душі»
Г.Е.Лессінґ «Лаокоон,або про межі живопису та поезії»



Ні, не Паріс і не Єлена тим паче – винуватці поразки Трої.
Вони лиш жертви сановних олімпійок, що люто ненавиділи одна одну.
Ну, що лишалось пастухові юному перед Герою, дружиною самого Зевса,
Перед Афіною, на вояка схожою більше, аніж на жінку,
Як не віддать трикляте яблуко справжній красуні – Афродиті.
А далі все пішло-поїхало, як і обіцяла дивовижна олімпійка: Паріс не викрав, а відібрав од Менелая закохану до нестями в себе Єлену.
Попри чвари грецькі царьки гуртуються , щоб збройно відомстить Трої і повернуть Єлену.
Десять літ три війна, а Троя всупереч намірам коаліції стоїть незрушно, захищена надійним муром.
Смертю обернувся б змайстрований ахейцями за порадою хитромудрого Одіссея дерев’яний кінь, в якому причаїлись оружні вояки, якби троянці не зчинили гамір довкола цього дива, що начебто олімпійці в дарунок за витримку їм принесли, а послухали жерця Аполлонового Лаокоона.
Ось він, сивоголовий, поспіша з синами і здалеку кричить: «Бідолашні! Як спало вам на думку, що ворог на сором своєму люду отак безславно залишить поле бою!? Не вірте, що кораблі ахейців знялися і начебто квапляться додому. А в коні оцьому ждуть-не діждуться слушної миті вої...»
Лаокоон вихопив в якогось троянця спис і пожбурив у дерев’яне диво.
Якби не гамір, можна було б почути брязкіт і гуркіт зброї.
Та де там!..
Он ведуть полоненого, а насправді залишеного як свідка поразки ахейця, довкола якого зібрався гамірливий гурт, аби почути про справжній відступ знеславлених героя на герої.
Радість ця змінюється одчайдушним жахом-криком: з моря повзуть два велетенські змії і кидаються спочатку на синів, а далі обплутують і самого Лаокоона. Пручається батько, напружуючи м’язи, щоб визволить синів. Намарне – нерівні сили. Ось і він уже й сам кричить останнім криком троянцям: «Не вірте!» І затиха навіки.
А змії поповзли до храму скривдженої Парісом Афіни Паллади.
«Це кара Лаокоонові,- кричать троянці,- що кинув спис в дарунок богині».
«Якомога швидше,- радять інші,- треба втягти коня в місто, аби не наразитись на ще більший гнів!»
І розбирають серед ночі мури, і падають без огляду дитина ти чи жінка, чи немічний старий...
І гине на віки вічні Троя.

P.S.
Дивлюсь на групу Лаокоона, що символізує долю Трої, а думаю про Вкраїну та її Лаокоонів.
Був ним Іван Виговський після Конотопської перемоги над Московією.
Був ним Петро Дорошенко за крок до об’єднання Лівобережжя й Правобережжя.
Був ним Іван Мазепа, чиї державотворчі плани розбилися об зраду старшини.
Був ним Симон Петлюра, знесилений нікчемною вольницею, за якою стояла озброєна більшовицька напасть.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-04-12 11:30:10
Переглядів сторінки твору 288
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.919 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.923 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.09.19 05:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-12 16:05:06 ]
І був ним Павло Скоропадський, який уже наполовину розбудував українську державу за якихось 8 місяців і якого знищили свої - Петлюра і Коновалець!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-12 23:29:07 ]
Погоджуюся з твердженням Ярослава - варто додати іще один рядок...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-04-15 11:14:25 ]
Дякую, шановні колеги, за пораду.