ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Ерметов
2017.04.23 16:30
А не лиш у Парижі квітнуть вікна,
І здіймає пгони власні душа;
Ах, яка вона студена – зима,
Не відпускає й хапає за лікті...

А терпиш іноді до прозріння,
До спадання завіс із плеч –
Зустрічаєш лагідно і спокійно

Світлана Майя Залізняк
2017.04.23 15:38
Бувають різні дні, букетики, невдачі.
Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
Читатимеш у зливу бульбисті смс.

Серго Сокольник
2017.04.22 23:44
маленька філософська поема***

Доля без дорікання
В камені... Жанна Дарк
Вкотре зі здивуванням
Переглядає, як
Муху прадавню гарно
Капсулював бурштин...

Олександр Жилко
2017.04.22 21:04
Я дебютую в двадцятих роках
маленькою книжкою віршів.
Двадцять шість коротких історій
поміж золотавих форзаців.
Бо двадцяті роки твердо стоять
на пустих сторінках антологій,
бо неминуча спрага для них
ці темні пробіли заповнити.

Юрій Ерметов
2017.04.22 17:45
Почему что-то мучает
и зовёт?
Кто же и где она –
иль ждёт?

Бьётся упрямо мечта,
кричит!..
Вьётся зигзагом судьба,

Олександр Сушко
2017.04.22 16:13
Оказія відбулась за столом ,
Сиджу похмурий, і прямий мов тичка.
У плоть устрягла й коле як жало
Маленька але дуже гостра шпичка.

Її руками витягнути зась -
Угрузла вглиб, вилазити не хоче.
І наче на пательні той карась

Сергій Сірий
2017.04.22 14:45
Із-за хмарки вийшло
Сонечко ласкаве:
Зашарілись вишні,
Розімліли трави...
Колоски пшениці
Сонечко зігріло,
На гніздо синиці
Променем присіло.

Юрій Ерметов
2017.04.22 12:41
Ты не хочешь слушать музыку –
ты хочешь слушать тишину...
Она живёт в тебе, кричит –
тянет и зовёт ко дну...

Все певцы и музыканты мира
не способны заглушить её звук!..
Ты так надеешься на кого-то,

Іван Потьомкін
2017.04.22 11:10
Сусідами були багатир і бідняк. У багатія було стільки овець, що й полічить не сила. А в бідняка – одна-однісінька вівця. Але ж яка! Їла з його руки, пила з його кухля. А ще -полюбляла тулитись до його щоки. Словом, була бідоласі, мов донька. Щоран

Нінель Новікова
2017.04.22 09:31
Білі лебеді
Сяють на темній воді.
Холодна весна…

2017

Микола Соболь
2017.04.22 05:25
Ченці то звісно не солдати,
Та і вони в лиху годину
Ставали землі захищати,
За вольну неньку – Україну.
А нині бачу їх в оскалі,
Лютують, що скажені звірі,
Ченці проти країни стали,
Вони московської бо віри.

Олександра Камінчанська
2017.04.21 21:52
Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
У Бога просив урожайного, щедрого року…
Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».

Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
Мама вслід нам кричала: «Бо

Юрій Ерметов
2017.04.21 15:35
І не відмовляйся,
будь-ласка!..
Ти ж бо – заслуговуєш...
Усе стає таким
однозначним –
наче когось й не
вмовиш!..

Олександр Сушко
2017.04.21 14:43
На самоті пишу свої пісні
Під супровід старенької гітари.
Дива тоді ввижаються мені,
І відчуваю я себе мольфаром.

У слові - крик. Або гаряча кров.
У ноті - спів, чи гуркоти металу.
Щемливий звук - це зраджена любов,

Лесь Українець
2017.04.21 14:20
Навчайтеся добре, діти,
На високий рівень,
Тоді підете робити
За три тищі гривень.

Бо програму написали
Щурі кабінетні,
І це все фінансувалось

Лариса Пугачук
2017.04.21 13:11
о як мало треба для зваби
зваблення
люблення

мить — i бринить мить
i тонке рве
i униз йде
млiсть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вікторія Гнепа
2017.04.05

Зоряна Інша
2017.03.02

Дейер Аеліта ван
2017.03.01

Ксенія Соколовська
2017.02.23

Геннадій Бакаєв
2017.02.11

Аліса Ком
2017.01.26

Орися Мельничук
2017.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Лаокоон

«Лаокоон страждає …
Його мука глибоко торкає струни нашої душі»
Г.Е.Лессінґ «Лаокоон,або про межі живопису та поезії»



Ні, не Паріс і не Єлена тим паче – винуватці поразки Трої.
Вони лиш жертви сановних олімпійок, що люто ненавиділи одна одну.
Ну, що лишалось пастухові юному перед Герою, дружиною самого Зевса,
Перед Афіною, на вояка схожою більше, аніж на жінку,
Як не віддать трикляте яблуко справжній красуні – Афродиті.
А далі все пішло-поїхало, як і обіцяла дивовижна олімпійка: Паріс не викрав, а відібрав од Менелая закохану до нестями в себе Єлену.
Попри чвари грецькі царьки гуртуються , щоб збройно відомстить Трої і повернуть Єлену.
Десять літ три війна, а Троя всупереч намірам коаліції стоїть незрушно, захищена надійним муром.
Смертю обернувся б змайстрований ахейцями за порадою хитромудрого Одіссея дерев’яний кінь, в якому причаїлись оружні вояки, якби троянці не зчинили гамір довкола цього дива, що начебто олімпійці в дарунок за витримку їм принесли, а послухали жерця Аполлонового Лаокоона.
Ось він, сивоголовий, поспіша з синами і здалеку кричить: «Бідолашні! Як спало вам на думку, що ворог на сором своєму люду отак безславно залишить поле бою!? Не вірте, що кораблі ахейців знялися і начебто квапляться додому. А в коні оцьому ждуть-не діждуться слушної миті вої...»
Лаокоон вихопив в якогось троянця спис і пожбурив у дерев’яне диво.
Якби не гамір, можна було б почути брязкіт і гуркіт зброї.
Та де там!..
Он ведуть полоненого, а насправді залишеного як свідка поразки ахейця, довкола якого зібрався гамірливий гурт, аби почути про справжній відступ знеславлених героя на герої.
Радість ця змінюється одчайдушним жахом-криком: з моря повзуть два велетенські змії і кидаються спочатку на синів, а далі обплутують і самого Лаокоона. Пручається батько, напружуючи м’язи, щоб визволить синів. Намарне – нерівні сили. Ось і він уже й сам кричить останнім криком троянцям: «Не вірте!» І затиха навіки.
А змії поповзли до храму скривдженої Парісом Афіни Паллади.
«Це кара Лаокоонові,- кричать троянці,- що кинув спис в дарунок богині».
«Якомога швидше,- радять інші,- треба втягти коня в місто, аби не наразитись на ще більший гнів!»
І розбирають серед ночі мури, і падають без огляду дитина ти чи жінка, чи немічний старий...
І гине на віки вічні Троя.

P.S.
Дивлюсь на групу Лаокоона, що символізує долю Трої, а думаю про Вкраїну та її Лаокоонів.
Був ним Іван Виговський після Конотопської перемоги над Московією.
Був ним Петро Дорошенко за крок до об’єднання Лівобережжя й Правобережжя.
Був ним Іван Мазепа, чиї державотворчі плани розбилися об зраду старшини.
Був ним Симон Петлюра, знесилений нікчемною вольницею, за якою стояла озброєна більшовицька напасть.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-04-12 11:30:10
Переглядів сторінки твору 91
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.903 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.854 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.04.23 05:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-12 16:05:06 ]
І був ним Павло Скоропадський, який уже наполовину розбудував українську державу за якихось 8 місяців і якого знищили свої - Петлюра і Коновалець!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-12 23:29:07 ]
Погоджуюся з твердженням Ярослава - варто додати іще один рядок...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-04-15 11:14:25 ]
Дякую, шановні колеги, за пораду.