ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Ми - сарана

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-04-27 03:21:40
Переглядів сторінки твору 2085
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.300 / 5.5  (4.907 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.194 / 5.73)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2024.04.16 10:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2017-04-27 08:12:07 ]
Здається, все відбувалось із точністю до навпаки - християнські місіонери всюди впроваджували свою релігію. Так і у нас позбулись прадавньої релігії і ведичних вчень, а натомість маємо те, що маємо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-27 13:25:21 ]
Не скрізь, і не завжди місіонери. І не тільки християнські. Були й маси добровольців якім все одно калбаса чи ковбаса - аби вона була.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-04-27 19:53:22 ]
НЕ погоджуюсь, що всі - сарана, хоч одного разу у стані коми, коли душа уже долітала до світлої межі, відчув і почув, хто ми є і чого варті. Тому повертатись до капищ внукам не варто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-27 21:56:08 ]
Може ви й праві. Такого страшного досвіду у мене немає. А от євреів з цього приводу наслухався достатньо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-27 22:48:01 ]
За ідеєю - дуже цікавий вірш, образ сарани частково справді вірний, бо над нами, як народом, від часу прийняття цієї жахливої хрестатої віри, провели за тисячу років страшну селекцію у вигляді вичавлювання з нас гордості, самобутності і нав"язування спершу бездуховної хрестатої моралі рабів з її псевдолюбов"ю, яка прощає убивць; Ісуса, який у Біблії учить відректись від батька, матері, родини, рідних звичаїв, Богів і йти, як дурний зомбі за ним, століття полонізації, русифікації, і найбільше у ХХ столітті - винищенні переважної більшості просто "хребетних" людей, здатних до опору - господарів землі, кращої свідомої української інтелігенції в усіх сферах діяльності, залишено поганих овець, зазомбованих ленінізмом і сталінізмом, яких схрестили з "матоязичним" населенням, завезеним з Росії, от і маємо люмпен-сарану на 90 відсотків, яка обрала зека на президента - до чого дійти! - країна злодіїв - тепер вертаємося до язичництва і правильно, бо тоді злодіїв без дурної християнської псевдолюбові убивали і садили в тюрми. Таким чином чистилося суспільство і погань у ньому була у меншості - 5-10 відсотків! А зараз що - усе навпаки - погані, сарани - 90 %, а нормальних людей, навпаки - 10 відсотків, дай Боже, щоб було.
Шлях указав ти вірний, підтримую. Тільки з вірою наших пращурів ми станемо знов тим народом, який у 5-му столітті разом з Богданом Гатилом (Аттілою) поклав собі до ніг пихатий Рим.
А з Ісусом ми будемо вічною рабською сараною. Це як - двічі два.
Сашо ти ж знаходишся на "Поетичних майстернях" - чому не правиш свій текст від русизмів, неправильних наголосів, узгоджень:
У кожного народУ треба писати.
Папіросу - краще цигарку,
Грязь - русизм на ще й на римі, краще бруд.
Крова - даху над головою - це слово майже невживане в укр. мові.
НавЕргали - навергАли
Пілат байдужий, зрАдливий Іуда - свої Пілати і свої Іуди - дивися ось, як не напружуючись, можна поправити, щоб був правильний наголос, бо ж кожен знає, хто такий Пілат і Іуда, можна епітетів цих уникнути.
Працюй над чіткістю думки, вибудовуй образний ланцюг логічно-чіткіше, більше прав вірші. Дотримуйся принципу - краще менше та краще, нвж косо-криво аби живо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2017-04-28 18:47:17 ]
Багато "онуків" вже прокинулись і не визнають Іуду і Його (Іудейського) бога, а навернені до дідівської віри, хоча її не пропагують і не нав'язують силою князі і місіонери. Та вона тягне до себе нове покоління своїм зв'язком із Землею і Всесвітом. В час космосу, напевне, це природньо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-30 13:51:56 ]
"Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь" ( українське народне прислів’я); це слово часто вживане Дмитром Павличком. Росіяни його просто "сперли" з української. Слова папіроса та сигарета подарували нам племена майя. Тому міняти шило на мило не бачу ніякого смислу. Слово кров маловживане але помилкою не є. Отже, хай так і залишається. А от щодо Пілатівта Іуд - думка слушна. Беру.