У Андрея Вознесенского были подобные вещи. ( имею ввиду Ваши художественные изыскания). Публиковались в своё время в журнале " Огонёк". Что касается Ваших прозаических форм ощущения мироздания, то иногда просто лень заворачивать " мізки"))) З повагою В.

Авжеж...це я до коментатора, не до автора допису......

Іти треба. І літати!
Колись читала вірш у чужій книзі, який складався із рядків "Треба іти". Вся сторінка забита оцим Треба іти


Подумалося-написалося, настроєве.

Спонукальне

Злиньте, слимачата! Вись - понад орлами.
У слизоту вашу вгрузли мами... рами.

Кошеня чорненьке замастило вуса.
Де ж баскі пегаси? ...Сунетеся... клусом.

Ріжки у надломах... стежка - стебелинно.
Ставите ширяння у гірку провину...

Вепра запросили на парцелу. Сальса...
Ось вужа сліпого іменують асом.

Потекли осанни. Дуб шелеснув: "...годі...".
Псел слизькі віршата вимочив у соді.

Якою мовою "ізволітє" писати? Щось мені підказує, Юрію, що українська не вельми рідна...

"Не хотів – мрія також тікає
Невловима з царини вогня,
?
а ну в словник зазирніть...
вогонь-вогню.

Щодо відкрити сторінку...Ні. Брама пекла (чи едему Вашого) для мене непринадна. Там он вогні такі...дими...у вас.
І не називайте мене отак фамільярно, наче ми разом на Парнасі фланірували.

Від декого почути таке ---- комплімент...

З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить.
Українське прислів'я

На стор Ярослава не хочу вести війну із Вами. Останній постріл. Єрметов, а хто ж Ви...
Пишете, що були у Почаївській лаврі... Хм...як же тепер живете мирським життям - і не навертаєте на путь істинний, а стали на сторону наклепниці-негідниці... Одній здалося, не запитала у мене, не глянула в словник......інша стверджує... За мене вони знають, що я думаю.........
Хто Ви: троль, клон, реальна людина зі своїми "панятіями"? На пару з Пугачук та ще кількома боягузами, що ніки побрали...тут витанцьовуєте.
Своєю оригінальною творчістю, я нікого не ображала.
Ви з Пугачук та ще деким обертаєте сайт на болото, цмоковину, є таке слово.
І самі ж волаєте: брудно!
Витирайте ноги, заходячи в поезію.
Або лишайтеся серед ковтьоб.
Мені з вами не по дорозі.
Одна пише наклепи...Ви підтримуєте, лестите їй. Вона Вам...
На сайті Проби пера не втрималася Лариса.
Звідси не виганяють...широта...
Не наривайтеся? пишете мені.
Чим? Тим, що яскравіша за сірих? Що 8 років на сайті. Що маю доробок...а Ви не розумієте, що людина перебуває не в рік, а на протязі року, ви й досі не виправили про себе на стор. автора... Це ж Ваше лице.

Підштовхую до поганого? Чим?
Вживанням слів, їх компонуванням...А Ви так не умієте... Тому і безсила злість...Чи яка ж причина? Чому я мовчати повинна, коли летить болото? хай вибачаються і ОМИНАЮТЬ мене. Здається, нині модно про гідність згадувати.
На сайті буду чи піду з нього з власної ініціативи.

Отож...заховайте свою заздрість і не пишіть мені ні літери. Кінець діалогу.

"Іноді так хочеться злітати вище хмар не тому, що це найкраще, а тому, що унизу, серед тіней, дихати важко, а іноді – майже нічим!..
І якщо не дихати, а в особливості – мовчати і не відгукуватись ані на чиї думки чи слова, можна вижити... Там, унизу!..
І справа не в тому, хто краще ачи сильніше. І справа не у змаганні ачи боротьбі. Ти або вони, вони або...
Хочеться дихати, усміхатись і говорити унизу так само, як під хмарами:)"

писав Юрій Єрметов... це ж ви.
................................

Самому так хочеться дихати...чого ж іншим не даєш.........вільно дихати...

Парадокс.

Авжеж...прочитаю.
А Ви не підставляйтеся, Юрію,.....не приплітайте слів до відходу у вічність...не кидайте каміння, кізячків...це я до всіх, кому заманеться охаяти моє ім"я, а потім верещати: вона така-сяка...до ...Ваших...зграйних.
Якщо Пугачук у Ваших симпатиках, то з нею любенько гомоніть. Чи я заважала?
А якщо вона через тин лізе, то хапайте за сукенку.
Бо жінка у віці, а не думає, що пише і кому.
Коли я пишу, то зв"язок між думкою і ословленням існує.
Якщо я написала вельбучний, то не тому, що є село Вельбівне, а тому, що так мені забаглося, так лягло у тканину вірша.
Якщо сьогодні ще доступне, то не поза законом.
Ці слова Ваші. Про лет.
Не відмовляєтеся? Отож.
Мій вірш був на моїй сторінці, спочатку його препарувала одна, потім інша. Ви чогось узялися під лупу класти.
А у статті про генія і таланти написано: "Ми часто намагаємося все порахувати і вичислити, забуваючи, що деякі категорії нашого життя не піддаються математичному аналізу. Троянда прекрасна тому, що ми сприймаємо її такою, якою вона є, узагальнено, не вдаючись у деталі. Але спробуйте розібрати її по пелюстках, вивчити під мікроскопом, проаналізувати зв'язки між молекулами, розкласти запах на атоми — і троянда перестане бути прекрасною. Її знищить наше бажання застосувати логіку там, де слід вдаватися до образного сприйняття".
Я не Ваш поет.
Мені Ваші тексти нецікаві. Як же я їх похвалю?
Компліменти я кажу подібним до себе. Тим, хто летить на моїй висоті. У кого образніть і метафоричність.
Це взаємне. І природне.
Ніколи не нападаю першою, але обороняюся завжди. Я ж Залізняк.
А тепер я прошу припинити цю дискусію. Я на Вас і так згаяла дорогоцінний час. Шануймося.
.......................................

А що Ярослав мене любить, як особистість, то вірю.