ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Богдан Манюк (1965) /
Вірші
З циклу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З циклу
З циклу «Карпатські бранзолєти"
*****
Уподібнено Всесвіту
рублену хату
під горою гуцульською
біля жили:*
що найближче до Бога –
похило, хрестато,
а віддалене звично
втішає малим –
подишуром,**де можна
життя помістити,
перевіявши хутко
непотріб увесь.
А тарелі, сестриці планет, оповиті
на стіні загадковістю,
сиплять униз
промінці візерунків
на чорне і біле –
вибирають гуцули,
котре до снаги…
Але зоряний пил,
на обличчях осілий,
кольорам на душі
повертає борги.
*Джерело води;
*дерев’яний мисник.
А чарування «на любов»…
А чарування «на любов» уперше – спека.
До рук дівочих не горнись, любистку,
бо перекинешся на дим, на клекіт,
на бездоріжжя легеня гористе.
А чарування «на любов» удруге – злива.
Ховайся від горянки, аконісте,
щоб легінь – без отруйливого дива,
з яким хіба що на очах повісмо*…
А чарування «на любов» утретє – буря.
Лиш небові листву віддай, ялице…
Хай пильноокий шатан** не одурить,
а Бог зітхне і дневі усміхнеться.
*Пряжа;
**чорт.
*****
Весновище.* Весна ітиме вище
по вірних горах
і стече в путину.**
Завар думок,
настояних на тиші,
проллє пастух
у далеч лебедину.
І подивів, і зелені – чимало,
допоки схуднуть
сонце і меренді.***
Відей,****якщо майбутнє – не скорняла,*****
на гору щастя
пастухові вийти б,
а звідти, аж до лебедів сягнувши,
почути пісню їхню золотисту.
Солодка бринза******
засмакує дужче
і білою хмариною повисне.
*Весняний випас овець;
**дерев’яна посудина для молока;
***торби з харчами в дорогу;
****мабуть;
*****трава, на якій закінчили випасати овець;
******сир.
Петрикування*
Розигри** й мавки – колом,
що вужчає щомить,
до земляного столу,
понад яким – дими.
Ей, пастухи, смачного!
Святі Петро й Павло
доточать вам святого
в серцях та за столом.
Розигри й мавки – колом,
цупкішим од війни,
до земляного столу
з краями давнини.
Ей, пастухи, побачте –
над вами – предків дух.
Його частуйте – вдячних
не вчепиться недуг.
Розигри й мавки – колом,
навіюючи сни,
до земляного столу.
Бідосю, зупинись!
Ей, пастухи, - на ноги!
За кольби*** та ціпки,
бо коло те убоге,
де дим зайшов гіркий.
Розигри й мавки – з кола,
врізнобіч, до лісів –
од земляного столу
дари разючі всім.
Ей, пастухи, цілуйте
землицю, на котрій
у святості й покуті
пастуший рай дозрів.
*Святковий обід для пастухів у Карпатах;
**злі сили і звірі;
***довгі загнуті вверху палиці.
*****
Залицявсь, музико.
Білі личка…
Русі коси…
Та обрав собі
трішки світу
й дужо так гайдички,*
що звучанням – вище голубів,
тих, котрі запрошують до пари
і тобі гуцулку молоду,
але знову – о небесна каро –
втрапив у самотності вузду,
бо мольфарки – дримба і флоєрка*
од гори міцніш,
цупкіш води.
В душі їхні
ще в дитинстві зиркнув
і свою віддав їм назавжди.
*Музичний інструмент.
*****
Одинокою жінкою
зранку намріяно
увертюру вітрів
для фацелика* світлого,
знаменитого,
що розгортається віялом
по обидва боки голови
перед вітами,
за якими зелено
здіймаються велети
до небес,
а за ними
за мить
візерунчасто
жінка – променем ніжним,
фацелик – метеликом,
зігріваючи плин
висоти й неминучості.
*Традиційний головний убір заміжніх горянок-лемкинь.
2017р.
*****
Уподібнено Всесвіту
рублену хату
під горою гуцульською
біля жили:*
що найближче до Бога –
похило, хрестато,
а віддалене звично
втішає малим –
подишуром,**де можна
життя помістити,
перевіявши хутко
непотріб увесь.
А тарелі, сестриці планет, оповиті
на стіні загадковістю,
сиплять униз
промінці візерунків
на чорне і біле –
вибирають гуцули,
котре до снаги…
Але зоряний пил,
на обличчях осілий,
кольорам на душі
повертає борги.
*Джерело води;
*дерев’яний мисник.
А чарування «на любов»…
А чарування «на любов» уперше – спека.
До рук дівочих не горнись, любистку,
бо перекинешся на дим, на клекіт,
на бездоріжжя легеня гористе.
А чарування «на любов» удруге – злива.
Ховайся від горянки, аконісте,
щоб легінь – без отруйливого дива,
з яким хіба що на очах повісмо*…
А чарування «на любов» утретє – буря.
Лиш небові листву віддай, ялице…
Хай пильноокий шатан** не одурить,
а Бог зітхне і дневі усміхнеться.
*Пряжа;
**чорт.
*****
Весновище.* Весна ітиме вище
по вірних горах
і стече в путину.**
Завар думок,
настояних на тиші,
проллє пастух
у далеч лебедину.
І подивів, і зелені – чимало,
допоки схуднуть
сонце і меренді.***
Відей,****якщо майбутнє – не скорняла,*****
на гору щастя
пастухові вийти б,
а звідти, аж до лебедів сягнувши,
почути пісню їхню золотисту.
Солодка бринза******
засмакує дужче
і білою хмариною повисне.
*Весняний випас овець;
**дерев’яна посудина для молока;
***торби з харчами в дорогу;
****мабуть;
*****трава, на якій закінчили випасати овець;
******сир.
Петрикування*
Розигри** й мавки – колом,
що вужчає щомить,
до земляного столу,
понад яким – дими.
Ей, пастухи, смачного!
Святі Петро й Павло
доточать вам святого
в серцях та за столом.
Розигри й мавки – колом,
цупкішим од війни,
до земляного столу
з краями давнини.
Ей, пастухи, побачте –
над вами – предків дух.
Його частуйте – вдячних
не вчепиться недуг.
Розигри й мавки – колом,
навіюючи сни,
до земляного столу.
Бідосю, зупинись!
Ей, пастухи, - на ноги!
За кольби*** та ціпки,
бо коло те убоге,
де дим зайшов гіркий.
Розигри й мавки – з кола,
врізнобіч, до лісів –
од земляного столу
дари разючі всім.
Ей, пастухи, цілуйте
землицю, на котрій
у святості й покуті
пастуший рай дозрів.
*Святковий обід для пастухів у Карпатах;
**злі сили і звірі;
***довгі загнуті вверху палиці.
*****
Залицявсь, музико.
Білі личка…
Русі коси…
Та обрав собі
трішки світу
й дужо так гайдички,*
що звучанням – вище голубів,
тих, котрі запрошують до пари
і тобі гуцулку молоду,
але знову – о небесна каро –
втрапив у самотності вузду,
бо мольфарки – дримба і флоєрка*
од гори міцніш,
цупкіш води.
В душі їхні
ще в дитинстві зиркнув
і свою віддав їм назавжди.
*Музичний інструмент.
*****
Одинокою жінкою
зранку намріяно
увертюру вітрів
для фацелика* світлого,
знаменитого,
що розгортається віялом
по обидва боки голови
перед вітами,
за якими зелено
здіймаються велети
до небес,
а за ними
за мить
візерунчасто
жінка – променем ніжним,
фацелик – метеликом,
зігріваючи плин
висоти й неминучості.
*Традиційний головний убір заміжніх горянок-лемкинь.
2017р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію