« Свежо предание, но верится с трудом». Не здивувався б, якби це у майбутньому виявилось прологом до ще одного третього «русскаво» Риму. Нібито не було в історії столітніх хрестових походів тамплієрів і інших рицарських орденів з території Франції за чашею Грааля на схід після відкопаних і вивезених Єленою у Європу артефактів розп’яття Ісуса Назарянина.
Якщо топоніміку із назвою Галілея у ще більших масштабах перенести на мапу Київської Русі-України, то теж при бажанні можна віднайти і притягнути за вуха до текстів Євангелій і Галичину(Галіцію), і Київ(новий Єрусалим) з Голгофою(Лисою горою), і мучеників будь-яких рангів, яких по десятку, якщо не по сотні буде на кожного святого усіх семи перших християнських церков.

Не варто перейматися фобіями, якщо на них хтось добряче заробляє. Топоніміка дуже мінлива. Кожен володар на свій смак і уподобання перейменовував то волость, то село. А от гідроніми такому буйству фантазії майже не підавались. От тому назви річок не мають у переважній своїй більшості християнських мотивів. Ба, більше - ці назви з'явилися, коли не було ще ні Христа, ні Мойсея, ні навіть бога, про якого пишуть у Святому письмі.
Звичайно, можна смоктати цю цицю до безкінечності. Автор і справді дуже аргументовано все доводив. Аби була користь.

Наші інтелектуали і навіть містики-поети, котрі мали би резонувати з істиною точніше, а не з "не власними" думками, чогось дуже легко піддаються омані, і тоді виходять, нехай і не зумисно, шедевральні наклепи на "світ", котрий зовсім не такий, і котрий так легко сплутати із недолугою так званою "нашою цивілізацією", особливо, коли давно припинився розвиток чуттів. Не "відчуттів", а саме чуттів...

Наприклад,

"І Бог_Творець сльозами світніх злив
за тих "господів" свідчив - "не створив!"
ні Ра, ані Йегова, ні всі інші.
Але не кожен серцем це відкрив..." (Ред.Майстерень)

як можлива відповідь на гарний, але глибоко, нмсд, сенсово хибний в опиранні на штампи, вірш майстра.

Петро Сорока

Я не збагну ніколи до кінця
Звідкіль вона, приреченість оця,
Чому Господь, створив цей світ, як рану,
А сам мовчить.
Я відповіді – знаю – не дістану,
Ні з Біблії, ні з Тори, ні з Корану,
Але питати теж не перестану,
Хоча б тому, мій Пане, що болить.

А чому Йегова, а не Єгова?

Поговорити на біблійну тематику, не посилаючись на Біблію? Між іншим, сьогодні це найдоступніша книга, але на її текст мало звертається уваги і багато обговорень, в яких беруть участь люди, які явно не заглиблювалися в текст Біблії. Так, там багато букв, але вона містить однозначне посилання на місце народження Месії і навіть дату, про що не довго замислюючись, доповіли священики Іродові. Я кажу, навіть священики, які на той час належали до садукейської партії і не вірили Святому Письму. Але знали, що Месія за пророцтвом мав народитися у Віфлеємі. Звісно, вірити чи не вірити біблійному тексту - справа особиста, але настільки ігнорувати його, довірившись чуткам, якимсь дослідженням, у які повіри важче, ніж у наявність крил у крокодилів... Даруйте, якщо моє здивування здалося емоційним!