ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
“СОНЯЧНЕ ТРІО ЗАКАРПАТСЬКОГО МИСТЕЦТВА».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
“СОНЯЧНЕ ТРІО ЗАКАРПАТСЬКОГО МИСТЕЦТВА».
(Словесне відлуння, роздуми, що породжені виставкою «Тріо. Різні»).
Здається, ніби вчора була відкрита виставка творів під назвою «Тріо. Різні». Насправді, ця подія відбулася в прохолодні дні, наприкінці квітня 2017-го, а тепер за вікном вже літо… Опісля того, як промайнув невеликий шмат часу, годиться промовити Laudatio – схвальне слово, задля того, щоб відзначити творчість трьох таких різних, проте в дечому подібних митців, - бо позначені талантом і об’єднані родиною і мистецтвом. Василь Сопільняк, професійний скульптор трагічно пішов із життя 1997-го року. Але, життя митця продовжується у його творах…
В будь – якій царині гуманітарного штибу, в мистецтві теж, бажано відрізняти осіб від особистостей. Особистість «вона важко збагненна і, мабуть, більш за все схожа на грецького «даймона», духа – охоронця, що супроводжує кожну людину впродовж усього життя, проте завжди тільки виглядав у неї з-за плеча, таким чином, що його могли побачити всі, хто з цією людиною зустрічався, окрім самої людини…», - стверджує Ханна Арендт.
Це велика приємність, радість і честь, віддати належне творам тих художників, скульпторів, керамістів, які позначені справжністю, добротою серця, міфологічністю і елементами фольклору, любомудрствієм.
Наше сьогодення, яке в значній мірі можна назвати темним, але з наявністю незначної кількості людей, котрі захищають ще не загиджений простір культури і мистецтва. Це вселяє надію… Сонячні люди темних років. Малярські творіння Тетяни Сопільняк, керамічні – Олександра Сопільняка, скульптурні композиції Василя Сопільняка, то своєрідне свідчення їх любові до Світла і Добра. Такі люди вже самою своєю присутністю освітлюють ту територію на якій перебувають.
Космос не може обійтися без нас так само, як і ми без нього. Є потреба почути вислів поета Томпсона: « Ти не можеш зачепити квітку, не потурбувавши зірки на небі».
Великий енциклопедист 20-го століття Володимир Вернадський був переконаний: «Якщо життя є явище природи, то живе цілий світ, та інакше й бути не може».
Жан Блон у своїй знаменитій книжці писав: «Люди значно більше, ніж вони гадають, залежать від Космосу, злиті з ним. Нам здається, що ми тільки присутні як байдужі глядачі при нескінченному русі тварин, які кочують по нашій планеті, але це омана. Якимсь чином і змінюємося, змінюємося навіть коли лишаємося на місці».
Твори цих митців сповнені - жагою до життя, радістю від неповторності кожного дня буття нашого, вони сприяють гарному настрою, бо ці особистості вміють любити своїх таємних помічників – труднощі життєві…
Щоб стати художником, окрім знань і майстерності, потрібен ще й час, та вміння відсторонитися від процесу самого проживання, що дурманить і п’янить, зберегти її (відстороненість), перебуваючи в самій гущавині життя, на таке спроможеться тільки вроджений митець.
Цікавим є зв'язок життя художника з його творчістю, цей зв'язок є згустком складної проблеми. Бо ми дивимося на створене, публічно висловлюємося і обговорюємо те, що ще донещодавна було дуже особистим і не мало стосунку ні до кого із сторонніх. Митець під час творіння настільки зливається зі своїм витвором, що ніхто не спроможеться відокремити їх. Споглядаючи картини, скульптурні і керамічні композиції цих трьох авторів, вигулькнуло таке питання: «Навіщо Господь сотворив цей світ, гори, море, коня, вітер, жінку, вино і рибу??».
Побачене ніби нагадує про одне із завдань мистецтва, - про постійне відтворення світу. Їх творіння містять невидиму сув’язь духу нашої доби, минулих і прийдешніх часів.
У кожного народу є священні тварини. В українській міфології – це кінь, праукраїнські землі є його батьківщиною. Чи знаємо ми як слід про історичну минувшину?... Загублений багатющий досвід, призабуті знання і традиції попередніх поколінь. Забуто, та не все.. Вслухаймося в слова пісні:
«То старша сестра іде, коня веде,
А середульша зброю несе,
Найменша брата випроваджає, словами промовляє…».
Пані Тетяна яко жінка – мисткиня навіть своєю манерою поведінки і способом спілкування нагадує добру, душевну українку з казки, а її твори не можуть не зачепити хоча б одну струну душевну. «Мене чарує Божий світ , може тому, важливе значення має сакральна тематика. Закарпаття вразило мене як ландшафтами, так і народним мистецтвом, орнаментами, писанками. У цьому краї є свій місцевий колорит у розмові, гуморі, казках, легендах. У малярстві не хочу уподібнюватися ні до кого, бо ж самобутність – то бути самим собою…», - такі думки озвучила художниця. Тетяна Сопільняк народжена в Грузії, потім з батьками переїхали на Черкащину, згодом – Закарпаття, з котрого вже нікуди не хочеться переїжджати…
Повернімось до змістовного і прихованого підтексту наповнення її картин… Що ж означає кінь у казковій символіці? Нам підкаже Марія Чумарна: «Він є символ часу, циклічності змін руху і простору. Масть коня вказує на його якість і приналежність до певного світу. Найращий провідник, опікун і помічник героя». Картина «Свято» наповнена глибоким змістом, а присутність свічки говорить, що то- вогонь життя, мірило енергії… Відтак, до цієї роботи віднесемо слова мислителя і поета Богдана Чепурка:
«Ангел і агні(вогонь, світло) тотожні за змістом…
… Кожний кут восьмикутної зірки (трон Бога) дорівнює одному ангелу (відрогу). Цифру «вісім складає парність найпростіших (поряд з тризубом) сонячних знаків Хрестів – двох відкритих просторів світобудови. Йдучи шляхом послідовної реконструкції, ми тепер можемо пояснити 8-ми кутність праукраїнської колядницької зірки Тривіди або Звізди, яка здійснює сонцерух, колує…».
Не меншу притягальну силу має робота «Лісова царівна». Ліс розглянемо, як місце ініціації дівчини, як своєрідне чистилище. Живучи посеред природи потрібно перебувати у злагоді з нею.
Неможливо пройти не зупинившись повз керамічні витвори Олександра Сопільняка. Добре почути, що каже сам митець: « Я народжений у мистецькій родині, тому вибір мого шляху випадковим аж ніяк не назвеш. Коли в дитинтві однолітки сміялися з окремих скульптур, не розумів чому… Навчаючись у коледжі мистецтв відчув, що художня обробка дерева, то не мій вибір. В інституті долав науки на відділенні кераміки. У кожен твір прагну вкласти індивідуальну задумку. Подивімось для прикладу на «Плин часу», - людина тримається на вітрильнику, скрізь час, і позаду і попереду, це те, що не контролюється, треба вистояти, щоб не впасти, не лише під вітрилами… Ось інші роботи : «Побачив небо», -дерево життя … в глечиках; «Дитинство», воно формує, будує нас; «До світла», це філософія буття;«Ключ в сусіда», трапляється і таке, що людина потребує допомоги…».
Мене ж «спинила» композиція «Мрійник». Загадковий, велично – гоноровий Кіт, котрий ходить куди схоче. Проти шерсті такого Кота не чіпай! Марія Чепурна тлумачить: «Один з помічників героя казки. В міфології різних народів кота високо шанують як представника божественного сонму (Єгипет), або ототожнюють з найтемнішими силами. В українській міфологічній традиції кіт найчастіше виступає в позитивній ролі – є носієм мудрості».
… Щодо глечиків, котрі на дереві життя, то вони місткість, де може зберігатися цілюща або живильна вода. А вода в казках відіграє важливу роль, еманації божественної енергії, чи тільки в казках?...
Я насолоджувався перебуванням у саду символічно – елегійних картин і керамічних витворів, постояв у задумі біля – елегантних, вишуканих, одухотворених скульптурних композицій Василя Сопільняка: «Материнство», «Сім’я»… В цьому саду хотілося побути подовше:
«Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів», - з М. Вінграновського.
І щось подібне до епілогу.
«Провінція – не віконниці й голуби, не жалюзі й галки, не Ясперс у затишку безвиїзної гайдельберзької кімнати, не повія на мюнхенському двірці. Провінція – все те, що не думає, що воно столиця світу. Провінція – не географія, а психологія. Не територія, а душа», - так вважав Юрій Шевельов.
Ужгород, 120-ти тисячне місто, але, в якому жили – творили: А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло, А. Коцка, А. Кашшай; на радість нам, у ньому ж, продовжують традиції малярські крайової школи – І. Ілько, В. Микита, І. Шутєв. Тут писав вірші Петро Скунць, а прозу Іван Чендей… Не скажу, що Ужгород столиця, та вже точно - НЕ ПРОВІНЦІЯ. Виставка творів родини Сопільняків, підтверджує правильність цієї думки.
Андрій Будкевич – Буткевич, дослідник мистецтва, брендолог.
Здається, ніби вчора була відкрита виставка творів під назвою «Тріо. Різні». Насправді, ця подія відбулася в прохолодні дні, наприкінці квітня 2017-го, а тепер за вікном вже літо… Опісля того, як промайнув невеликий шмат часу, годиться промовити Laudatio – схвальне слово, задля того, щоб відзначити творчість трьох таких різних, проте в дечому подібних митців, - бо позначені талантом і об’єднані родиною і мистецтвом. Василь Сопільняк, професійний скульптор трагічно пішов із життя 1997-го року. Але, життя митця продовжується у його творах…
В будь – якій царині гуманітарного штибу, в мистецтві теж, бажано відрізняти осіб від особистостей. Особистість «вона важко збагненна і, мабуть, більш за все схожа на грецького «даймона», духа – охоронця, що супроводжує кожну людину впродовж усього життя, проте завжди тільки виглядав у неї з-за плеча, таким чином, що його могли побачити всі, хто з цією людиною зустрічався, окрім самої людини…», - стверджує Ханна Арендт.
Це велика приємність, радість і честь, віддати належне творам тих художників, скульпторів, керамістів, які позначені справжністю, добротою серця, міфологічністю і елементами фольклору, любомудрствієм.
Наше сьогодення, яке в значній мірі можна назвати темним, але з наявністю незначної кількості людей, котрі захищають ще не загиджений простір культури і мистецтва. Це вселяє надію… Сонячні люди темних років. Малярські творіння Тетяни Сопільняк, керамічні – Олександра Сопільняка, скульптурні композиції Василя Сопільняка, то своєрідне свідчення їх любові до Світла і Добра. Такі люди вже самою своєю присутністю освітлюють ту територію на якій перебувають.
Космос не може обійтися без нас так само, як і ми без нього. Є потреба почути вислів поета Томпсона: « Ти не можеш зачепити квітку, не потурбувавши зірки на небі».
Великий енциклопедист 20-го століття Володимир Вернадський був переконаний: «Якщо життя є явище природи, то живе цілий світ, та інакше й бути не може».
Жан Блон у своїй знаменитій книжці писав: «Люди значно більше, ніж вони гадають, залежать від Космосу, злиті з ним. Нам здається, що ми тільки присутні як байдужі глядачі при нескінченному русі тварин, які кочують по нашій планеті, але це омана. Якимсь чином і змінюємося, змінюємося навіть коли лишаємося на місці».
Твори цих митців сповнені - жагою до життя, радістю від неповторності кожного дня буття нашого, вони сприяють гарному настрою, бо ці особистості вміють любити своїх таємних помічників – труднощі життєві…
Щоб стати художником, окрім знань і майстерності, потрібен ще й час, та вміння відсторонитися від процесу самого проживання, що дурманить і п’янить, зберегти її (відстороненість), перебуваючи в самій гущавині життя, на таке спроможеться тільки вроджений митець.
Цікавим є зв'язок життя художника з його творчістю, цей зв'язок є згустком складної проблеми. Бо ми дивимося на створене, публічно висловлюємося і обговорюємо те, що ще донещодавна було дуже особистим і не мало стосунку ні до кого із сторонніх. Митець під час творіння настільки зливається зі своїм витвором, що ніхто не спроможеться відокремити їх. Споглядаючи картини, скульптурні і керамічні композиції цих трьох авторів, вигулькнуло таке питання: «Навіщо Господь сотворив цей світ, гори, море, коня, вітер, жінку, вино і рибу??».
Побачене ніби нагадує про одне із завдань мистецтва, - про постійне відтворення світу. Їх творіння містять невидиму сув’язь духу нашої доби, минулих і прийдешніх часів.
У кожного народу є священні тварини. В українській міфології – це кінь, праукраїнські землі є його батьківщиною. Чи знаємо ми як слід про історичну минувшину?... Загублений багатющий досвід, призабуті знання і традиції попередніх поколінь. Забуто, та не все.. Вслухаймося в слова пісні:
«То старша сестра іде, коня веде,
А середульша зброю несе,
Найменша брата випроваджає, словами промовляє…».
Пані Тетяна яко жінка – мисткиня навіть своєю манерою поведінки і способом спілкування нагадує добру, душевну українку з казки, а її твори не можуть не зачепити хоча б одну струну душевну. «Мене чарує Божий світ , може тому, важливе значення має сакральна тематика. Закарпаття вразило мене як ландшафтами, так і народним мистецтвом, орнаментами, писанками. У цьому краї є свій місцевий колорит у розмові, гуморі, казках, легендах. У малярстві не хочу уподібнюватися ні до кого, бо ж самобутність – то бути самим собою…», - такі думки озвучила художниця. Тетяна Сопільняк народжена в Грузії, потім з батьками переїхали на Черкащину, згодом – Закарпаття, з котрого вже нікуди не хочеться переїжджати…
Повернімось до змістовного і прихованого підтексту наповнення її картин… Що ж означає кінь у казковій символіці? Нам підкаже Марія Чумарна: «Він є символ часу, циклічності змін руху і простору. Масть коня вказує на його якість і приналежність до певного світу. Найращий провідник, опікун і помічник героя». Картина «Свято» наповнена глибоким змістом, а присутність свічки говорить, що то- вогонь життя, мірило енергії… Відтак, до цієї роботи віднесемо слова мислителя і поета Богдана Чепурка:
«Ангел і агні(вогонь, світло) тотожні за змістом…
… Кожний кут восьмикутної зірки (трон Бога) дорівнює одному ангелу (відрогу). Цифру «вісім складає парність найпростіших (поряд з тризубом) сонячних знаків Хрестів – двох відкритих просторів світобудови. Йдучи шляхом послідовної реконструкції, ми тепер можемо пояснити 8-ми кутність праукраїнської колядницької зірки Тривіди або Звізди, яка здійснює сонцерух, колує…».
Не меншу притягальну силу має робота «Лісова царівна». Ліс розглянемо, як місце ініціації дівчини, як своєрідне чистилище. Живучи посеред природи потрібно перебувати у злагоді з нею.
Неможливо пройти не зупинившись повз керамічні витвори Олександра Сопільняка. Добре почути, що каже сам митець: « Я народжений у мистецькій родині, тому вибір мого шляху випадковим аж ніяк не назвеш. Коли в дитинтві однолітки сміялися з окремих скульптур, не розумів чому… Навчаючись у коледжі мистецтв відчув, що художня обробка дерева, то не мій вибір. В інституті долав науки на відділенні кераміки. У кожен твір прагну вкласти індивідуальну задумку. Подивімось для прикладу на «Плин часу», - людина тримається на вітрильнику, скрізь час, і позаду і попереду, це те, що не контролюється, треба вистояти, щоб не впасти, не лише під вітрилами… Ось інші роботи : «Побачив небо», -дерево життя … в глечиках; «Дитинство», воно формує, будує нас; «До світла», це філософія буття;«Ключ в сусіда», трапляється і таке, що людина потребує допомоги…».
Мене ж «спинила» композиція «Мрійник». Загадковий, велично – гоноровий Кіт, котрий ходить куди схоче. Проти шерсті такого Кота не чіпай! Марія Чепурна тлумачить: «Один з помічників героя казки. В міфології різних народів кота високо шанують як представника божественного сонму (Єгипет), або ототожнюють з найтемнішими силами. В українській міфологічній традиції кіт найчастіше виступає в позитивній ролі – є носієм мудрості».
… Щодо глечиків, котрі на дереві життя, то вони місткість, де може зберігатися цілюща або живильна вода. А вода в казках відіграє важливу роль, еманації божественної енергії, чи тільки в казках?...
Я насолоджувався перебуванням у саду символічно – елегійних картин і керамічних витворів, постояв у задумі біля – елегантних, вишуканих, одухотворених скульптурних композицій Василя Сопільняка: «Материнство», «Сім’я»… В цьому саду хотілося побути подовше:
«Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів», - з М. Вінграновського.
І щось подібне до епілогу.
«Провінція – не віконниці й голуби, не жалюзі й галки, не Ясперс у затишку безвиїзної гайдельберзької кімнати, не повія на мюнхенському двірці. Провінція – все те, що не думає, що воно столиця світу. Провінція – не географія, а психологія. Не територія, а душа», - так вважав Юрій Шевельов.
Ужгород, 120-ти тисячне місто, але, в якому жили – творили: А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло, А. Коцка, А. Кашшай; на радість нам, у ньому ж, продовжують традиції малярські крайової школи – І. Ілько, В. Микита, І. Шутєв. Тут писав вірші Петро Скунць, а прозу Іван Чендей… Не скажу, що Ужгород столиця, та вже точно - НЕ ПРОВІНЦІЯ. Виставка творів родини Сопільняків, підтверджує правильність цієї думки.
Андрій Будкевич – Буткевич, дослідник мистецтва, брендолог.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«РЕЙТІ ЯНОШ – то művész ( митець) . Хто його не знає?!», - мотив з Ш. Петефі"
• Перейти на сторінку •
"“ВАША ВЕЛИЧНОСТЕ… КОЛІР»."
• Перейти на сторінку •
"“ВАША ВЕЛИЧНОСТЕ… КОЛІР»."
Про публікацію