ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1962) /
Проза
«РЕЙТІ ЯНОШ – то művész ( митець) . Хто його не знає?!», - мотив з Ш. Петефі
(Цей текст – то намагання розкрити окремі риси езотеричної сторони творчості ЯНОША РЕЙТІ;
філософська, психологічна, , символічна архітектоніка робіт митця).
Янош Рейті, один з найбільш оригінальних митців не тільки Закарпаття, неповторний графік, своєрідний пейзажист, самобутній ілюстратор книжок. Богемна особистість, і як угорський закарпатець виконує роль такого собі зв’язкового, поміж Товариством угорських митців Закарпаття імені Імре Ревеса і всією Україною та рештою світу.
Небагато віднайдемо індивідів посеред людей творчих, яким байдуже визнання, відзнаки та пошанування їх таланту. Герой тексту не є винятком. Отож, які добрі, радісні звістки принесли недалекі роки цьому непересічному гонведу закарпатського малярства:
2013 – й рік – удостоєний обласної премії Й. Бокшая і А. Ерделі у жанрі прикладної графіки.
2016 – й рік – номінант премії імені Імре Ревеса, як живописець і графік.
2017 – й рік – персональна виставка робіт в Будапешті.
18 січня 2017-го року в угорській столиці була відкрита персональна виставка творів Яноша Рейті «Звичаї і традиції» в галереї «Форраш» («Джерело»). Перед присутніми знавцями і шанувальниками мистецтва, науковцями слово тримали: Саліпські Ендре - головний консул Угорщини в місті Берегово; Еврі Ласло – голова Карпатського мистецького та культурного товариства міста Ніредьгаза. Своїм співом принесла втіху виконавиця народних пісень Корзенські Клара.
Сам пан Янош про про цю мистецьку пригоду висловився так: «Я радий, що відбулася моя персональна виставка у Будапешті. Збулося давнє бажання, мої картини побачили у столиці Угорщини…». Виставка мала успіх не лише в Угорщині, про цю мистецьку акцію писав відомий закарпатський спеціаліст у сфері мистецтва – Володимир Мишанич.
Але, зосередьмося на окремих моментах езотеричного характеру в картинах художника. В наш швидко – біжучий час очевидно, що хоч і поступово, та вперто, з року в рік, таки відбувається утвердження національних, автохтонних цінностей, нехай мимоволі, та вони знаменують одну з тенденцій розвитку, - шукаючи нове, варто віднайти призабуте старе… Ще один вектор, синкретичний, який дає можливість розвивати цікаві варіації поєднання різних складових в малярстві. Ця заувага дотична до творінь Я. Рейті, де перетинається філософський дух орієнталізму і західний стиль письма. Також проглядається в його картинах - і змістовне, не банальне явище перетікання ідей, смислів, , у четверному (4) колі, а саме: малярство, поезія, музика, філософія. Ще віднайдуться невиявлені і тому не розтлумачені наповнення живопису цього митця.
Велику поживу для думки і душі містять праці Грега Брейдена. Ось для прикладу коротка оповідь, де він пише: «Під час свого першого паломництва в буддійський монастир наприкінці 1990-х років я швидко переконався, наскільки по-різному влаштований розум людей західного світу і монахів у місцях, заради вивчення котрих ми забрели аж так далеко. Найбільшою відмінністю між нами і ними являється, без сумніву, наше невгамовне бажання знати, чи все влаштоване так, як влаштоване, і повна відсутність бажання знати це, у мешканців монастирів…”.
Короткий діалог, що виник між одним з вчителів у монастирі на Тибетському плато і мандрівником Брейденом:- “ Якщо ти бредеш по пустині і бачиш кролика з оленячими рогами, - запитав він, - що це: реальність або вигадка? - Видіння кролика в пустині є породження свідомості тієї людини, яка бачить його,- продовжував я. -Якщо ця людина ви, то він настільки ж реальний, наскільки Ви вірите в нього”.
Тому, коли ми задаємо питання: “ Наскільки реальна реальність? Відповідь мала б бути така: “ Реальність реальна в тій мірі, в якій ми віримо в неї…”.
Відомий дослідник і майстер відкриттів Еріх фон Денікен не тільки вірив в те, що описане в мітах колись було реальністю, а й наводить чимало вагомих доказів правильності своєї візії. Уважно вчитаймося в рядки однієї з його книжок: “ Філологи вважали Одіссея” героєм давніх легенд”. А всю історію, зрозуміло, “не більш ніж казку”. Тривалий час ніхто не думав, що в основі міту могли лежати справжні події,- до тих пір, поки Генріх Шліман з томиком Гомера в руці не виявив місто Трою…
Обов'язково нагадаймо собі, чи все оте дійсно відбувалося в історії минулих віків, та чому нас навчали у вищих школах? Якщо першопочатки людської цивілізації виводили: з давнього Риму і Греції, згодом, з Шумеру…, а як же тоді відноситися до археологічних знахідок Мізинської і Трипільської культур, як трактувати Кам'яну могилу?? Таке враження що вченим Європи і США ці наукові факти невідомі до сьогодні, або вони не помічають їх усвідомлено, бо такі знання їм і їхнім державам просто не вигідно визнавати. Тоді що це за науковці??
Задаймося і таким питанням: “ Якою бачили істину любомудри Сходу, тобто тибетські китайські? Зовсім інакшою являлася істина для теософів і мудреців Сходу.Вони також знали, що її не можна встановити без загального розуміння фізичного світу, але в той же час вони усвідомлювали, що істина перебуває перш за все в нас самих, в началах нашого розуму і у внутрішньому житті нашої душі. Для них душа була єдиною божественною реальністю і ключем, відкриваючим всесвіт. Зосередивши свою волю у своєму власному духовному центрі, розвиваючи свої приховані здібності, вони наближалися до того великого вогнища життя, котре називали Богом”, - оці знання доніс до нас Едуард Шюре.
Янош Рейті, я переконаний, свідомо чи підсвідомо, застосовує ту методу, щойно окреслену, у письмі своєму малярському (по Шюре)...
Зробімо зупинку, аби спробувати віднайти розгадку знаків- символів, що найчастіше можна уздріти на графічних, та не тільки, роботах автора: Риба. Сова. Півень…
“ У загальних тричленних( по вертикалі) міфологічний схемах Всесвіту Риба служить основним зооморфним класифікатором нижньої космічної зони та (менш виразно) великим тваринам, що символізують середню космічну зону. В творах так званого мобільного мистецтва палеоліту найчастіший елемент (на жезлах з отворами) представлений Рибою у вигляді фалоса. Деміургійна функція Риби проявляється в двох варіантах: активному, коли Риба приносить із дна первозданного океану мул,з якого створюється земля, і пасивному, коли Риба (Кит. три Кити) є опертям землі. Риба, що врятувала Ману, трактується як втілення Вишну... Згідно з біблійною традицією, Рибу отримає Месія і розділить з праведними наприкінці світу”. - з “ Мітів народів світу”.
А ось Володимир Остапчук доводить наступне: “ Тут хотілося б нагадати про ще один стійкий образ українського фольклору - ідіому дівчина - рибчина… Гадаю, ця метафора давніша за християнство, хоча. без сумніву, символ Риби як щонайдавніший, доземлеробський, був поглиблений християнами, але й присвоєний. А тому про його істинну глибину можна лишень здогадуватися…”.
Сова та птаха, що тримає зв'язок між світами, відає про долі і вершить їх, володіє езотеричними знаннями. Півень - то будитель, провісник приходу світанку, початку нового дня. Пробудженість властива тим, хто відійшов від приспаності - перейшов до духовної праці, такої, щоб була творчим актом.
“ Вибравши собі землі закуток,
Ріка опанувала початок,
Рухалася наперекір:
Випрямляла лабіринти гір
І тягнулась крізь перехрестя
Звуком високим води пришестя”.-
Людмила Нестуля (переклад з рос. мій, А.Б.).
Колись писав Євген Маланюк: “... Гоголь є явищем, коли можна так висловитися “ - місячним”. І на додаток цитата про того ж пана М. Гоголя: “... або згущував тіні на й без того тіньових явищах нашого історичного життя, або й освітлював їх, але світлом фантастично чарівним….”. Не проводжу пряму паралель між “місячністю” Миколи Гоголя і малярством Рейті….Проте, дуже зрідка віднайдемо посеред картин цього автора твір з веселим, радісним змістом. Не скажу ,що його картини занепадницького характеру, але містичну зажуру, легеньку захмареність. таки виявляють…
“ Холодна тиша. Місяцю надламаний
За мною будь і освіти печаль мою…”, -
з Володимира Свідзінського.
Хоча минулого року довелося визнати, що у творчості митця відбулися певні зміни … Янош Рейті ілюстрував малюнками дитячу книжку віршів авторства Weinrauch Katalin “Сirkuszvarazs” (“Зачарований цирк”). Чи не з усіх малюнків так і бризкає: сонячність, веселощі, радість. На нас дивляться - птахи, що весело гомонять між собою, зайчик - музикант, джміль гуде у польоті; а ось тут - дерево життя, по гілках якого білочка поспішає до білченяти, у небі ясне сонечко, а під деревом хлопчик приліг, а поруч зайчик; і ще один малюнок - як знак приходу весни, сніговик доживає останні дні, по ньому весело стрибають горобці, дах будинки ще прикрашають бурульки, та з них уже скрапує вода, песик визирає із буди, весну виглядає…
У фантазії Ольги Кобилянської “Смутно колишуться сосни” потрапимо на тему розкриття взаємних віддзеркалень. Лісове озерце перебувало у володінні царя, він його називав” морським оком”. Образ”морського ока” зустрінете і в новелі “Битва”: “ Се було - морське око.Неначе дзеркало, бережене прибиваючим багатством зелені, лежало воно тут неподвижно, сонливо,з погідною гладкою поверхнею, бездонне, ніби вічне дзеркало склепіння шпилів дерев. - кусень нетиканої краси”.
Озеро - то спокійне велике око. Воно увібрало в себе весь світ і відтворює з нього світ. Озеро могло б промовити: світ - цемоя уява….
А щодо митця, фантазера, мрійника, великого поціновувача жіночої краси, та передусім - філософа, Яноша Рейті, то він, як і герой вірша Ш. Петефі :
“ В часи минули на ослі
філософ їздив. На землі
усе змінилося з тих пір:
Тепер у нас
Осли - їздці
А пішки ходять мудреці…”.
Андрій Будкевич - Буткевич, дослідник мистецтва, брендолог.
*Мотив з вірша Шандора Петефі «Газда Янош».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«РЕЙТІ ЯНОШ – то művész ( митець) . Хто його не знає?!», - мотив з Ш. Петефі
(Цей текст – то намагання розкрити окремі риси езотеричної сторони творчості ЯНОША РЕЙТІ;
філософська, психологічна, , символічна архітектоніка робіт митця).
Янош Рейті, один з найбільш оригінальних митців не тільки Закарпаття, неповторний графік, своєрідний пейзажист, самобутній ілюстратор книжок. Богемна особистість, і як угорський закарпатець виконує роль такого собі зв’язкового, поміж Товариством угорських митців Закарпаття імені Імре Ревеса і всією Україною та рештою світу.
Небагато віднайдемо індивідів посеред людей творчих, яким байдуже визнання, відзнаки та пошанування їх таланту. Герой тексту не є винятком. Отож, які добрі, радісні звістки принесли недалекі роки цьому непересічному гонведу закарпатського малярства:
2013 – й рік – удостоєний обласної премії Й. Бокшая і А. Ерделі у жанрі прикладної графіки.
2016 – й рік – номінант премії імені Імре Ревеса, як живописець і графік.
2017 – й рік – персональна виставка робіт в Будапешті.
18 січня 2017-го року в угорській столиці була відкрита персональна виставка творів Яноша Рейті «Звичаї і традиції» в галереї «Форраш» («Джерело»). Перед присутніми знавцями і шанувальниками мистецтва, науковцями слово тримали: Саліпські Ендре - головний консул Угорщини в місті Берегово; Еврі Ласло – голова Карпатського мистецького та культурного товариства міста Ніредьгаза. Своїм співом принесла втіху виконавиця народних пісень Корзенські Клара.
Сам пан Янош про про цю мистецьку пригоду висловився так: «Я радий, що відбулася моя персональна виставка у Будапешті. Збулося давнє бажання, мої картини побачили у столиці Угорщини…». Виставка мала успіх не лише в Угорщині, про цю мистецьку акцію писав відомий закарпатський спеціаліст у сфері мистецтва – Володимир Мишанич.
Але, зосередьмося на окремих моментах езотеричного характеру в картинах художника. В наш швидко – біжучий час очевидно, що хоч і поступово, та вперто, з року в рік, таки відбувається утвердження національних, автохтонних цінностей, нехай мимоволі, та вони знаменують одну з тенденцій розвитку, - шукаючи нове, варто віднайти призабуте старе… Ще один вектор, синкретичний, який дає можливість розвивати цікаві варіації поєднання різних складових в малярстві. Ця заувага дотична до творінь Я. Рейті, де перетинається філософський дух орієнталізму і західний стиль письма. Також проглядається в його картинах - і змістовне, не банальне явище перетікання ідей, смислів, , у четверному (4) колі, а саме: малярство, поезія, музика, філософія. Ще віднайдуться невиявлені і тому не розтлумачені наповнення живопису цього митця.
Велику поживу для думки і душі містять праці Грега Брейдена. Ось для прикладу коротка оповідь, де він пише: «Під час свого першого паломництва в буддійський монастир наприкінці 1990-х років я швидко переконався, наскільки по-різному влаштований розум людей західного світу і монахів у місцях, заради вивчення котрих ми забрели аж так далеко. Найбільшою відмінністю між нами і ними являється, без сумніву, наше невгамовне бажання знати, чи все влаштоване так, як влаштоване, і повна відсутність бажання знати це, у мешканців монастирів…”.
Короткий діалог, що виник між одним з вчителів у монастирі на Тибетському плато і мандрівником Брейденом:- “ Якщо ти бредеш по пустині і бачиш кролика з оленячими рогами, - запитав він, - що це: реальність або вигадка? - Видіння кролика в пустині є породження свідомості тієї людини, яка бачить його,- продовжував я. -Якщо ця людина ви, то він настільки ж реальний, наскільки Ви вірите в нього”.
Тому, коли ми задаємо питання: “ Наскільки реальна реальність? Відповідь мала б бути така: “ Реальність реальна в тій мірі, в якій ми віримо в неї…”.
Відомий дослідник і майстер відкриттів Еріх фон Денікен не тільки вірив в те, що описане в мітах колись було реальністю, а й наводить чимало вагомих доказів правильності своєї візії. Уважно вчитаймося в рядки однієї з його книжок: “ Філологи вважали Одіссея” героєм давніх легенд”. А всю історію, зрозуміло, “не більш ніж казку”. Тривалий час ніхто не думав, що в основі міту могли лежати справжні події,- до тих пір, поки Генріх Шліман з томиком Гомера в руці не виявив місто Трою…
Обов'язково нагадаймо собі, чи все оте дійсно відбувалося в історії минулих віків, та чому нас навчали у вищих школах? Якщо першопочатки людської цивілізації виводили: з давнього Риму і Греції, згодом, з Шумеру…, а як же тоді відноситися до археологічних знахідок Мізинської і Трипільської культур, як трактувати Кам'яну могилу?? Таке враження що вченим Європи і США ці наукові факти невідомі до сьогодні, або вони не помічають їх усвідомлено, бо такі знання їм і їхнім державам просто не вигідно визнавати. Тоді що це за науковці??
Задаймося і таким питанням: “ Якою бачили істину любомудри Сходу, тобто тибетські китайські? Зовсім інакшою являлася істина для теософів і мудреців Сходу.Вони також знали, що її не можна встановити без загального розуміння фізичного світу, але в той же час вони усвідомлювали, що істина перебуває перш за все в нас самих, в началах нашого розуму і у внутрішньому житті нашої душі. Для них душа була єдиною божественною реальністю і ключем, відкриваючим всесвіт. Зосередивши свою волю у своєму власному духовному центрі, розвиваючи свої приховані здібності, вони наближалися до того великого вогнища життя, котре називали Богом”, - оці знання доніс до нас Едуард Шюре.
Янош Рейті, я переконаний, свідомо чи підсвідомо, застосовує ту методу, щойно окреслену, у письмі своєму малярському (по Шюре)...
Зробімо зупинку, аби спробувати віднайти розгадку знаків- символів, що найчастіше можна уздріти на графічних, та не тільки, роботах автора: Риба. Сова. Півень…
“ У загальних тричленних( по вертикалі) міфологічний схемах Всесвіту Риба служить основним зооморфним класифікатором нижньої космічної зони та (менш виразно) великим тваринам, що символізують середню космічну зону. В творах так званого мобільного мистецтва палеоліту найчастіший елемент (на жезлах з отворами) представлений Рибою у вигляді фалоса. Деміургійна функція Риби проявляється в двох варіантах: активному, коли Риба приносить із дна первозданного океану мул,з якого створюється земля, і пасивному, коли Риба (Кит. три Кити) є опертям землі. Риба, що врятувала Ману, трактується як втілення Вишну... Згідно з біблійною традицією, Рибу отримає Месія і розділить з праведними наприкінці світу”. - з “ Мітів народів світу”.
А ось Володимир Остапчук доводить наступне: “ Тут хотілося б нагадати про ще один стійкий образ українського фольклору - ідіому дівчина - рибчина… Гадаю, ця метафора давніша за християнство, хоча. без сумніву, символ Риби як щонайдавніший, доземлеробський, був поглиблений християнами, але й присвоєний. А тому про його істинну глибину можна лишень здогадуватися…”.
Сова та птаха, що тримає зв'язок між світами, відає про долі і вершить їх, володіє езотеричними знаннями. Півень - то будитель, провісник приходу світанку, початку нового дня. Пробудженість властива тим, хто відійшов від приспаності - перейшов до духовної праці, такої, щоб була творчим актом.
“ Вибравши собі землі закуток,
Ріка опанувала початок,
Рухалася наперекір:
Випрямляла лабіринти гір
І тягнулась крізь перехрестя
Звуком високим води пришестя”.-
Людмила Нестуля (переклад з рос. мій, А.Б.).
Колись писав Євген Маланюк: “... Гоголь є явищем, коли можна так висловитися “ - місячним”. І на додаток цитата про того ж пана М. Гоголя: “... або згущував тіні на й без того тіньових явищах нашого історичного життя, або й освітлював їх, але світлом фантастично чарівним….”. Не проводжу пряму паралель між “місячністю” Миколи Гоголя і малярством Рейті….Проте, дуже зрідка віднайдемо посеред картин цього автора твір з веселим, радісним змістом. Не скажу ,що його картини занепадницького характеру, але містичну зажуру, легеньку захмареність. таки виявляють…
“ Холодна тиша. Місяцю надламаний
За мною будь і освіти печаль мою…”, -
з Володимира Свідзінського.
Хоча минулого року довелося визнати, що у творчості митця відбулися певні зміни … Янош Рейті ілюстрував малюнками дитячу книжку віршів авторства Weinrauch Katalin “Сirkuszvarazs” (“Зачарований цирк”). Чи не з усіх малюнків так і бризкає: сонячність, веселощі, радість. На нас дивляться - птахи, що весело гомонять між собою, зайчик - музикант, джміль гуде у польоті; а ось тут - дерево життя, по гілках якого білочка поспішає до білченяти, у небі ясне сонечко, а під деревом хлопчик приліг, а поруч зайчик; і ще один малюнок - як знак приходу весни, сніговик доживає останні дні, по ньому весело стрибають горобці, дах будинки ще прикрашають бурульки, та з них уже скрапує вода, песик визирає із буди, весну виглядає…
У фантазії Ольги Кобилянської “Смутно колишуться сосни” потрапимо на тему розкриття взаємних віддзеркалень. Лісове озерце перебувало у володінні царя, він його називав” морським оком”. Образ”морського ока” зустрінете і в новелі “Битва”: “ Се було - морське око.Неначе дзеркало, бережене прибиваючим багатством зелені, лежало воно тут неподвижно, сонливо,з погідною гладкою поверхнею, бездонне, ніби вічне дзеркало склепіння шпилів дерев. - кусень нетиканої краси”.
Озеро - то спокійне велике око. Воно увібрало в себе весь світ і відтворює з нього світ. Озеро могло б промовити: світ - цемоя уява….
А щодо митця, фантазера, мрійника, великого поціновувача жіночої краси, та передусім - філософа, Яноша Рейті, то він, як і герой вірша Ш. Петефі :
“ В часи минули на ослі
філософ їздив. На землі
усе змінилося з тих пір:
Тепер у нас
Осли - їздці
А пішки ходять мудреці…”.
Андрій Будкевич - Буткевич, дослідник мистецтва, брендолог.
*Мотив з вірша Шандора Петефі «Газда Янош».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«ІВАН ІЛЬКО: новий період творчості»."
• Перейти на сторінку •
"“СОНЯЧНЕ ТРІО ЗАКАРПАТСЬКОГО МИСТЕЦТВА»."
• Перейти на сторінку •
"“СОНЯЧНЕ ТРІО ЗАКАРПАТСЬКОГО МИСТЕЦТВА»."
Про публікацію