ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Ярема Стисло (2017) /
Проза
Сто тисяч
Галька поверталася з роботи вся на нервах. Ех , життя хоч в прірву! Чоловіка на роботі скоротили, їй виплачують ту нещасну мінімалку. Тих грошей як кіт наплакав, а дітей двоє. Треба вбрати, взути, їсти щось дати. А тут нема звідки. По дорозі глянула у поштовий ящик і побачила великий кольоровий конверт! Отакої! Щоб то могло бути і звідки? Галька кинулась швидко відривати краєчок того конверта, розгорнула великого кольорового аркуша і мало не присіла! На неї дивились великі букви, які складались у «ВИ ВИГРАЛИ 100 000!» «Нічого собі», -подумала Галька-«Ото щастя привалило! Отак неждано, негадано!» Поки зайшла до хати, то склала собі цілий список покупок. Уявила себе панею у шубі з дітьми, ладно вбраними, у церкві! А , може, ще й машина вийде! Все-таки сто тисяч-то гроші великі! Просто величезні! Ото будуть їй заздрити сусіди, коліжанки і всі навколо! Помруть від заздрощів, як дізнаються , що Галька тепер багачка! Багачка на цілу околицю! Ті сто тисяч крутились їй в голові, перед очима, всюди! Голова йшла обертом. Галька усміхалась сама до себе і гладила того конверта.
Галька вже настроїлась на ті сто тисяч таки серйозно, але раптом побачила дрібненьким шрифтом чорним по білому ще якусь писанину. Що ж то може таке бути? Пригледілась добре. Аж тепер побачила, що там була умова, яку Галька мала виконати, аби отримати тих сто тисяч! Гальці треба було придбати амулет «Всевидяще око»! То Око мало врятувати Гальку від різних негараздів, захистити від заздрісників, всякого поробітку, відігнати зло від хати і ще багато чого зробити, аби Гальчина доля таки змінилась в ліпшу сторону. А для того треба було лише купити чистий конверт, у нього покласти тисячу гривен і відіслати за даною адресою. В Гальки тисячі не було. А де було взяти? Кинулась до сусідки. Та здивованими очима глянула на неї: «Галько, ти що здуріла чи що? Звідки я ти візьму такі гроші? Мому Василькові треба яку сорочину купити, бо геть чисто подер. Носить лахміття. Та й Іринці здалаби сі яка обновка. Ні, Галько, хочиш сі гнівай, а хоч ні, але грошей ти не позичу!».
Гальці ніц сі не лишило робити, як продати свої коштовності. Мала кілька перстеників, кульчики, один кулон у вигляді серця і золотий ланцюжок. Чула, що є такий ломбард, до якого можна занести ті коштовності і дістати за них гроші. Рано-раненько Галька їхала до міста, аби обміняти свої коштовності на гроші. В ломбарді Галька ще раз жалісним поглядом попрощалась зі своїми коштовностями. Йой, бо таки були їй дорогими. Ото чоловік подарував, а кульчики сестра з чоловіком на тридцятиліття спрезентувала. Але що було робити? Сто тисяч-то не жарти. Як їх буде Галька мати, то такого собі накупить, що ого-го!
В ломбарді дали за ті всі вироби, як на Гальчин розсуд, то копійки. Отак люди купують то золото, лежить воно в них у вузликах, а як хочеш продати, то такі копійки дають – аж смішно! Галька заліпила тисячку в конверт і відіслала.
Тепер чекала з дня на день, що їй пришлють амулет і тих сто тисяч. Амулет Гальці прислали. З медальйону якогось невизначеного кольору на Гальку дивилось всевидяще око. На роботі на Гальку косились співробітники, дивились на медальйон, в якому Галька прийшла замість золотого ланцюжка. Галька ходила запишена і всім розказувала, що той медальйон приносить щастя.
Сто тисяч так і не прийшло, зато разом з медальйоном в кольоровому конверті була ще одна умова, яку Галька мусила виконати, хоч-не-хоч! Тепер вона мусила ще раз вислати тисячку і отримати книжку відомого мага, який писав про дорогу до щастя. В книжці можна було знайти відповіді на всі питання, але що цікаво, там мало бути якесь особисте послання для Гальки!
Галька знову кинулась шукати гроші. Побігла до сестри. Сестра сказала, що грошей не має, але навіть як би мала, то на всякі глупі книжки б і не дала. Галька згадала, що можна ще в банку взяти позику. Знову поїхала до міста. В банку мусила придумати якусь причину для позики грошей. Там її фотографували з всіх сторін, давали заповнювати купу паперів, дзвонили до Гальчиної найліпшої коліжанки, чи та ручається за неї. Нарешті кредит Галька дістала.
Знову заліпила гроші у чистий конверт і відіслала. Тепер точно знала-разом з книгою відомого мага «Дорога до щастя» прийде сто тисяч! Ото і буде її щастя. Галька рахувала дні. Минув тиждень. Минуло два. Аж в п’ятницю Галька отримала книжку відомого мага. Книжка прийшла-але без грошей. Зато в листі було завдання для Гальки. Аби жінка зажила щасливо, то книжку тре було положити в морозилку. На ранок після того, як сторінки промерзнуть, на чистій сторінці вкінці книжки мало бути особливе послання для неї. Гальчин чоловік покрутив біля скроні, як побачив, що вона кладе книгу у морозилку. Галька відмахнулась від нього.
Зранку кинулась до холодильника. Чиста сторінка так і залишилась чистою. З обкладинки на Гальку дивився весь замерзлий маг з величезною шевелюрою і вказував кудись рукою, певно, показував дорогу до щастя.
5.07.17
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сто тисяч
Галька поверталася з роботи вся на нервах. Ех , життя хоч в прірву! Чоловіка на роботі скоротили, їй виплачують ту нещасну мінімалку. Тих грошей як кіт наплакав, а дітей двоє. Треба вбрати, взути, їсти щось дати. А тут нема звідки. По дорозі глянула у поштовий ящик і побачила великий кольоровий конверт! Отакої! Щоб то могло бути і звідки? Галька кинулась швидко відривати краєчок того конверта, розгорнула великого кольорового аркуша і мало не присіла! На неї дивились великі букви, які складались у «ВИ ВИГРАЛИ 100 000!» «Нічого собі», -подумала Галька-«Ото щастя привалило! Отак неждано, негадано!» Поки зайшла до хати, то склала собі цілий список покупок. Уявила себе панею у шубі з дітьми, ладно вбраними, у церкві! А , може, ще й машина вийде! Все-таки сто тисяч-то гроші великі! Просто величезні! Ото будуть їй заздрити сусіди, коліжанки і всі навколо! Помруть від заздрощів, як дізнаються , що Галька тепер багачка! Багачка на цілу околицю! Ті сто тисяч крутились їй в голові, перед очима, всюди! Голова йшла обертом. Галька усміхалась сама до себе і гладила того конверта.
Галька вже настроїлась на ті сто тисяч таки серйозно, але раптом побачила дрібненьким шрифтом чорним по білому ще якусь писанину. Що ж то може таке бути? Пригледілась добре. Аж тепер побачила, що там була умова, яку Галька мала виконати, аби отримати тих сто тисяч! Гальці треба було придбати амулет «Всевидяще око»! То Око мало врятувати Гальку від різних негараздів, захистити від заздрісників, всякого поробітку, відігнати зло від хати і ще багато чого зробити, аби Гальчина доля таки змінилась в ліпшу сторону. А для того треба було лише купити чистий конверт, у нього покласти тисячу гривен і відіслати за даною адресою. В Гальки тисячі не було. А де було взяти? Кинулась до сусідки. Та здивованими очима глянула на неї: «Галько, ти що здуріла чи що? Звідки я ти візьму такі гроші? Мому Василькові треба яку сорочину купити, бо геть чисто подер. Носить лахміття. Та й Іринці здалаби сі яка обновка. Ні, Галько, хочиш сі гнівай, а хоч ні, але грошей ти не позичу!».
Гальці ніц сі не лишило робити, як продати свої коштовності. Мала кілька перстеників, кульчики, один кулон у вигляді серця і золотий ланцюжок. Чула, що є такий ломбард, до якого можна занести ті коштовності і дістати за них гроші. Рано-раненько Галька їхала до міста, аби обміняти свої коштовності на гроші. В ломбарді Галька ще раз жалісним поглядом попрощалась зі своїми коштовностями. Йой, бо таки були їй дорогими. Ото чоловік подарував, а кульчики сестра з чоловіком на тридцятиліття спрезентувала. Але що було робити? Сто тисяч-то не жарти. Як їх буде Галька мати, то такого собі накупить, що ого-го!
В ломбарді дали за ті всі вироби, як на Гальчин розсуд, то копійки. Отак люди купують то золото, лежить воно в них у вузликах, а як хочеш продати, то такі копійки дають – аж смішно! Галька заліпила тисячку в конверт і відіслала.
Тепер чекала з дня на день, що їй пришлють амулет і тих сто тисяч. Амулет Гальці прислали. З медальйону якогось невизначеного кольору на Гальку дивилось всевидяще око. На роботі на Гальку косились співробітники, дивились на медальйон, в якому Галька прийшла замість золотого ланцюжка. Галька ходила запишена і всім розказувала, що той медальйон приносить щастя.
Сто тисяч так і не прийшло, зато разом з медальйоном в кольоровому конверті була ще одна умова, яку Галька мусила виконати, хоч-не-хоч! Тепер вона мусила ще раз вислати тисячку і отримати книжку відомого мага, який писав про дорогу до щастя. В книжці можна було знайти відповіді на всі питання, але що цікаво, там мало бути якесь особисте послання для Гальки!
Галька знову кинулась шукати гроші. Побігла до сестри. Сестра сказала, що грошей не має, але навіть як би мала, то на всякі глупі книжки б і не дала. Галька згадала, що можна ще в банку взяти позику. Знову поїхала до міста. В банку мусила придумати якусь причину для позики грошей. Там її фотографували з всіх сторін, давали заповнювати купу паперів, дзвонили до Гальчиної найліпшої коліжанки, чи та ручається за неї. Нарешті кредит Галька дістала.
Знову заліпила гроші у чистий конверт і відіслала. Тепер точно знала-разом з книгою відомого мага «Дорога до щастя» прийде сто тисяч! Ото і буде її щастя. Галька рахувала дні. Минув тиждень. Минуло два. Аж в п’ятницю Галька отримала книжку відомого мага. Книжка прийшла-але без грошей. Зато в листі було завдання для Гальки. Аби жінка зажила щасливо, то книжку тре було положити в морозилку. На ранок після того, як сторінки промерзнуть, на чистій сторінці вкінці книжки мало бути особливе послання для неї. Гальчин чоловік покрутив біля скроні, як побачив, що вона кладе книгу у морозилку. Галька відмахнулась від нього.
Зранку кинулась до холодильника. Чиста сторінка так і залишилась чистою. З обкладинки на Гальку дивився весь замерзлий маг з величезною шевелюрою і вказував кудись рукою, певно, показував дорогу до щастя.
5.07.17
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію