ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
ккк ох (1985) /
Публіцистика
Пупсик із ременем на поясі
То не принц, що зліз з коня, то не герой, що відсік голову Змію Гориничу, то не добродій, що в’яже шкарпетки для продажу, а просто сучасний Гаргантюа з ременем на поясі.
Не сіло, не впало, в маршрутку зайшло, і одразу зачепилося пузом за сідло. Жіночка верещить: «Мужчіна, ви чьто слєпой?! Поакуратнєє надо!». А він їй посміхається на всі свої чотири зуба, інші – не видно через щоки, та й каже,- «Ізвєнітє!».
У руках пузань міцно пакет тримає, судячи із виразу його обличчя, він так радіє покупці, що аж пищить душею. То погляне на пакет, то погладить його рукою, то до серця пригорне і прошепче «Скоро!».
Дивлюсь я на нього, та й думками жонглюю, хто він, що він, де його починається живіт, а де закінчується. Чоловік так мило закусив нижню губу, що ледь слина не капає на підлогу. Видно хоче сісти, а місць вільних – дзюдзьки! Очі виказують злість, а руки нервово мнуть ручки дорогоцінного пакету. Та ще й дитя мале б’є ногою під дупу.
Спека, задуха, смердява і чийсь перегар у рівних пропорціях ятрять тіло, мордують душу.
Я тихесенько регочу під віконцем, дивлюся цей маленький концерт на одну дію.
Статура чоловіка випукла у всіх місцях, замість м’язів – сало, замість кубиків пресу – бочка жиру.
На животі велика пряжка ременю, що умовно відділяє верх і низ тіла, у найтовстішому місці – животі, де пуп має бути. Ноги заховані в чорних шкарпетках, які натягнуті майже до колін. Якби були вони трохи довшими, зав’язав би їх на голові. На нозях – сандалети а-ля - такі ще при союзі носили. Одним словом, пупсик!
Пупсик надимає щоки, а кожна зупинка маршрутки дається йому все складніше і складніше, дупа мабуть посиніла від синців, які наставило маля, матір якою п’є пиво прямо із пляшки, дивиться у вікно.
Хтось виходить на черговій зупинці і штовхає у спину так, наче хоче зробити там дірку! Молодик у навушниках випадково ступив ногою у пакет із сливами, стільки прокльонів я ще не чула у житті!
Гаргантюа невесело дує губи, очі розбіглися в різні сторони, а пакет став до біса важким, бо вже поставив його на підлогу. Все поглядає на годинник на руці, але там лише чорний екран без жодної цифри чи літери.
Чудеса! А я червонію від сміху.
Кукуй Палагея, м. Київ, 22.08.2017
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пупсик із ременем на поясі
То не принц, що зліз з коня, то не герой, що відсік голову Змію Гориничу, то не добродій, що в’яже шкарпетки для продажу, а просто сучасний Гаргантюа з ременем на поясі.
Не сіло, не впало, в маршрутку зайшло, і одразу зачепилося пузом за сідло. Жіночка верещить: «Мужчіна, ви чьто слєпой?! Поакуратнєє надо!». А він їй посміхається на всі свої чотири зуба, інші – не видно через щоки, та й каже,- «Ізвєнітє!».
У руках пузань міцно пакет тримає, судячи із виразу його обличчя, він так радіє покупці, що аж пищить душею. То погляне на пакет, то погладить його рукою, то до серця пригорне і прошепче «Скоро!».
Дивлюсь я на нього, та й думками жонглюю, хто він, що він, де його починається живіт, а де закінчується. Чоловік так мило закусив нижню губу, що ледь слина не капає на підлогу. Видно хоче сісти, а місць вільних – дзюдзьки! Очі виказують злість, а руки нервово мнуть ручки дорогоцінного пакету. Та ще й дитя мале б’є ногою під дупу.
Спека, задуха, смердява і чийсь перегар у рівних пропорціях ятрять тіло, мордують душу.
Я тихесенько регочу під віконцем, дивлюся цей маленький концерт на одну дію.
Статура чоловіка випукла у всіх місцях, замість м’язів – сало, замість кубиків пресу – бочка жиру.
На животі велика пряжка ременю, що умовно відділяє верх і низ тіла, у найтовстішому місці – животі, де пуп має бути. Ноги заховані в чорних шкарпетках, які натягнуті майже до колін. Якби були вони трохи довшими, зав’язав би їх на голові. На нозях – сандалети а-ля - такі ще при союзі носили. Одним словом, пупсик!
Пупсик надимає щоки, а кожна зупинка маршрутки дається йому все складніше і складніше, дупа мабуть посиніла від синців, які наставило маля, матір якою п’є пиво прямо із пляшки, дивиться у вікно.
Хтось виходить на черговій зупинці і штовхає у спину так, наче хоче зробити там дірку! Молодик у навушниках випадково ступив ногою у пакет із сливами, стільки прокльонів я ще не чула у житті!
Гаргантюа невесело дує губи, очі розбіглися в різні сторони, а пакет став до біса важким, бо вже поставив його на підлогу. Все поглядає на годинник на руці, але там лише чорний екран без жодної цифри чи літери.
Чудеса! А я червонію від сміху.
Кукуй Палагея, м. Київ, 22.08.2017
На основі реальних подій
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію