ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Семенко
2019.01.16 00:44
З Томаса Венцлова

Відмовимось від патетичного звучання,
та це - щось незвичайне, не просте.
Яка художником прихована тут тайна,
що полотно палило, як костер?

Над барикадою з туману квітне заклик,

Віта Парфенович
2019.01.15 22:15
Куди зникає твоє тепло?
Чому дзвінки лунають рідше?
З тобою добре так було:
душа співала, писались вірші!

Із часом попит на тебе зріс -
І вже турбує чергова курва.
Ти, милий хлопче, таки підріс,

Володимир Бойко
2019.01.15 21:58
Влізла киця у шухляду
І від того вельми рада,
Бо непросто кошенятку
Відшукати власну хатку.

Марґо Ґейко
2019.01.15 21:11
Я знаю, що все перебутнє, а ти?
Як мул під водою, як бризки над нею
Пощезне. Не вірте в оту ахінею,
Що час – уроборос, бо він – серпантин.

І вдруге фрегату отут не плисти.
Хай море забуде хореї і ямби,
А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!»

Ірина Бондар Лівобережна
2019.01.15 20:36
Сьогодні зранку було неймовірно блакитне небо. І на ньому, як на порцеляновому блюді, смаколики рожевих хмаринок. Ніби вірна прикмета, що щось таки має статися. Неодмінно мало статися, бо вже багато днів я не бачила неба. Воно все було затягнуте суцільни

Олександр Бобошко Заколотний
2019.01.15 15:36
Усе було війна... Перони, рани, вибухи.
І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
На написи в метро (мовляв, немає виходу),
якби вони були, не вистачило б сил.

Лякав телеекран ще більшими масштабами.
Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»

Віта Парфенович
2019.01.15 14:06
Інна порпалася у пісочниці, їй було чотири, і вона точно знала, що вона дівчинка, у платтячку, а напроти сидить хлопчик. Хлопчик приязно усміхався і грався своїм совочком. Інна ліпила пасочки, пекла пиріжки і тортики. Незнайомий хлопчик рив ямку, і рів бу

Ігор Деркач
2019.01.15 13:32
А у небі ніби інші зодіаки –
поросята не такі уже й собаки.
Одіозні лики,
ратиці та пики.
А мордяки!
Філіали зоопарку...

***

Олександр Сушко
2019.01.15 12:58
Невдатної поезії нема,
Всі -генії, померли графомани.
Від кожного піїта без ума,
А от у мене строфи незугарні.

Пишу як Біг на душу положив,
Кривульками обписую блокнотик.
Та головне - прещиро! Від душі!

Нінель Новікова
2019.01.15 12:58
Я присоромлений гульвіса.
Мене дражнив твій темний шовк.
Коли твоя важка завіса
Розкрилася – театр замовк.

Вогнем яскравим роз’єднало
Нас рампи золоте кільце,
І музика, що пролунала,

Ірина Вовк
2019.01.15 11:37
Щедрувальники під вікнами хати:

"Ой рано-рано кури запіли,
а ще раніше пан Василь встав.
Ой устав-устав, три свічки сукав,
при першій свічці - личко вмивав,
при другій свічці - одежу вбирав,
при третій свічці - коня сідлав.

Ярослав Чорногуз
2019.01.14 22:26
Звертаюся вкотре до адміністрації сайту «Поетичні майстерні», літературної громади сайту. Скільки ще часу ми будемо терпіти антихудожні, антилітературні випади у бік високих майстрів графоманських стріл Олександра Сушка, людини, позбавленої не лише

Марія Дем'янюк
2019.01.14 18:42
А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду-
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!

Мирохович Андрій
2019.01.14 14:18
мир безусловно тесен
еще увидимся
но
для тебя у меня нету песен
он
по повадкам
безусловный гаврош
такой же его лексикон

Сонце Місяць
2019.01.14 11:58
той, що приходить нізвідки, як водиться
той, що глузує з неписаних правил
той, що вичікує & до кінця
начебто зайвий

плутано знуджений від лапідарності
склянотверезими днями за днями
часто пасивний & передчасно

Олександр Сушко
2019.01.14 11:13
Знову болісний крик несподівано спокій порушив,
На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
А чи мій це обов'язок - гоїти втомлені душі?
Є для цього психологи, друзі та власна сім'я.

Бачу в кожного плями на совісті, гріх у стодолі,
Той живе безголоси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Євген Лінивий
2018.10.20

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Маркіяна Рай / Проза

 Не ловила метеликів
Присвячується одній сміливій дівчинці

Не ловила метеликів сачком, не препарувала найяскравіших із них голками, не ховала в кишені осколки зірок, що падали з неба, не впивалася жадібно чужою вродою, не шукала відмовок там, де їх і не могло бути, не просила... Не просила! От і перше прозріння, як результат самоаналізу - не просила!
Де твоє щастя, дівчинко? Кому ти його позичила? Чи не його ти розтоптала, коли на пальчиках обходила боком свою долю, боячись наслідити в ній? Акуратна аж до психозу. Тобі казали, - будеш там однією з найкращих! А ти сіяла сумнів і відмовлялася навіть прийти. Тобі казали, - ось світ, він мріє впасти до твоїх ніг. А а ти озиралася довкола, - та ж тут так тісно, краще я посуну свої ноги, щоб світові було куди падати. Тобі несли оберемки квітів, - цвіти між ними, дівчинко, найяскравішими барвами, милуй око! А ти все бігала із глеками, носила чисту воду, підсипала у вази цукор, щоб надовше зберегти їхню свіжість. А потім згрібала в жменю крихти своїх нещасть, дрібненькі зовсім, бо не падають великі нещастя на того, хто не навчився смакувати щастям. Згрібала їх і ховала в позолочену шкатулку, як найбільший свій скарб. І на сто замків. Мої маленькі нещастя настільки мої, - казала ти, - як майстерно я вмію з ними справлятися, боротися з ними. Не вірите? То подивіться: де вони? Їх не видно, вони надійно заховані в позолоченій шкатулці, запаковані в коробочку, а та коробочка ще в одну коробочку, і ще одну, і ще. І все це щедро пересипано пінопластовими кульками і обмотано скотчем. Хіба ж я не молодчина?! І від того нещасні твої нещастя робилися ще нещаснішими, замаринованими незбагненною порожнечею, неосяжною самотністю.
Допомога? А що це? А, те, про що потрібно просити. Ні, не співпрацюю з нею. Здається, дівчинко, ти й себе помістила в ту шкатулку, і маринуєшся у своїх бідах. Самостійна аж до психозу. "Не вір, не бійся, не проси!" - тюремні закони. Та збагни, вони писані не для тебе. Ну добре, добре, гордість - пані надто вперто переконлива і надто переконливо вперта, та коли просити і не потрібно, коли щастя падає з небес, тільки розкрий долоні і лови. Що тоді стримує тебе, щоб не кинутись у вир найчуттєвіших подій, найсолодших емоцій, що не дозволяє натиснути кнопку пуску? Віддайте найбільший шматок цього торту іншим, бо мені буде незручно. - Так смішно і...сумно. Самопожертва, як прояв психозу.
Ти не зривала квітів на чужих клумбах, не проходила байдуже повз розсипані на ринку мандарини, не ув’язнювала в сірникових коробках хрущів і світлячків, не закінчувала розмову першою, щоб не залишати у душах осаду, не просила... Не просила!
Дехто вважає, що гордість свідкує про гідність людини, інші, що це свідчення духовного та етичного падіння. І у обох сторін є переконливі аргументи - безумні переконання безумного людства.
Одна сильна дівчинка бере на себе сміливість вчитися просити. Побажаймо їй успіху.

12/16

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-08-25 12:29:04
Переглядів сторінки твору 149
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.690 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.728 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.01.15 11:38
Автор у цю хвилину відсутній