ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Жінка на міському балконі
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Песиголовець*
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Чайки
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Критика | Аналітика):

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Герасименко (1962) / Критика | Аналітика

 Легенда про новітню риму
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-10-02 17:59:48
Переглядів сторінки твору 3302
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.138 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.773 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2024.03.25 19:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лях (Л.П./М.К.) [ 2017-10-06 21:08:54 ]
Привіт, Ігорю!
Прочитав твою легенду, ідея цікава.Але, як на мене, тут треба або робити легенду, або лекцію, бо все разом виходить ні те, ні се. Я би зробив виключно пригоди і без "бухгалтерії", більше динаміки, прямої мови, діалогів, продумати сюжетну лінію. А підрахунки краще би прибрати узагалі.А стосовно сучасної рими, то це ж просто асонансна та дисонансна рима, хіба її раніше не було?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2017-10-09 21:06:16 ]
Дякую за коментар. Можливо, ти правий, хоча декому мій коктель дуже сподобався. Щодо асонансних і дисонансних рим. Так вони вже були, але, по-перше, їх назви не зовсім літературні, а по-друге вони вимагають абсолютної точності відповідно голосних і приголосних звуків. В "моїх" римах навпаки заохочується не точність, а подібність. Мені здається поділ на а) класичні; в) нові і с) новітні більш правильнішим. Ось приклад: три різні рими до слова"горіхів" в трьох різних системах:
а) горіхів - дурносміхів
в) горіхів - горіти
с) горіхів - поїхав
Закінчую і сподіваюсь на проддовження дискусії.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лях (Л.П./М.К.) [ 2017-10-10 04:17:13 ]
Привіт, Ігоре.
Асонансна рима нелітературний термін? Ну ти скажеш!
АСОНАНС (франц. assonance, від лат. assono — відгукуюсь) — 1) Повторення однакових голосних у віршованих рядках і строфах (рідше — в прозі): «І громом молодим котилося над нами, лунало по ланах: „Вперед за владу Рад!“» (В. Сосюра). А. часто поєднується з алітерацією, чим досягається значний худож. ефект: «Дзвоник земської пошти дзеленькав монотонно і разом з карканням ворон розносив сум по сутеніючім просторі» (М. Коцюбинський). 2) Неточна, неповна рима, основана на збігові наголошених голосних або наголошених складів, причому закінчення заримованих слів можуть не збігатися. В сучас. поезії, зокрема українській, асонансна рима використовується дуже широко (напр., у Л. Костенко: «недовгою — долею», «таємну — твоєму», «треба — ребра», «востаннє — листами»)».
Й. М. Голомбйовський.
[Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1988. — Т. 1: А-Г. — С. 94-103.]

З огляду на вищевказане, твій варіант в) і с) - то і є асонансна рима.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2017-10-11 21:22:29 ]
Привіт,Юро. Відповідаю: згоден в) і с) підходить - асонансні рими, але з натяжкою, як ноги сестри Попелюшки черевичкам. Я тоді не вірно висловився. Я хочу сказати, що ті назви не зовсім правильні для визначення рим. Чому асонансні(співзвучні) коли повтор голосних? Чому дисонансні( неспівзвучні) коли -приголосних? Незрозуміло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2017-10-11 21:31:44 ]
Продовжую. Якщо буквально розуміти то всі рими можна віднести до асонансних: в одних співзвучність справа, в інших зліва, в деяких в обох половинках слова. Я вважаю, що мій розподіл більш оптимальний. То ж назвемо а), в) і с) по-нашому:( Ми ж не в Провансі живемо, а на Полтавщині)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2017-10-11 21:42:15 ]
а) нагадую горіхів-дурносміхів - правокрила рима;
в) горіхів-горіти - лівокрила рима і
с) гріхів- поїхав - двохкрила рима.
Ці назви, на мою думку, і точніші і поетичніші.
І краще пасують, як черевички кришталеві самій Попелюшці-принцесі.
До зустрічі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Лимар (Л.П./Л.П.) [ 2017-10-18 19:51:59 ]
Доброго вечора, Ігоре!
Ось вдруге перечитала твою легенду.
Дуже цікаво: вміру іронічна і глибока по змісту
оповідь, є багато повчальних моментів для автора будь-якого рівня.
З теплом та щирими побажаннями успіху та натхнення в творчості та в житті.До зустрічі!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2017-10-23 18:37:12 ]
Дякую за гарний коментар. Усього найкращого!