ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2017.10.22 16:58
Захотілося їсти нестерпно,
Пожувати хоча б вермішель.
Нині лютий. Далеко до серпня.
В хаті лиш оковита і ель.

Дочекатися би урожаю,
Та до цього іще о-го-го!
Я "зеленого змія" ковтаю,

Олександр Сушко
2017.10.22 16:40
Утік правитель. Кажуть, був тиран.
Жилося з тим поганцем дуже важко.
Тепер поглипай, друже, у гаман
І переходь із ковбаси на кашку.

За бунт - нестатки. Отакий закон.
Чуби тріщать у дурників одвіку.
Хотів Європі здатись я в полон,

Ірина Вовк
2017.10.22 14:02
С.131-133 «Пригадую, якось Панас Карпович Саксаганський, з яким Заньковецька завжди жила дружньо і часто працювала в одній трупі, почав мріяти, як би то було добре улаштувати на літо плавучий «морський театр-корабель». «Пішли б оце до Севастополя, - гов

Маркіяна Рай
2017.10.22 09:10
Розквітають магнолії в місті моїх ненадій,
Фіолетовим небом вдягаючи мрію забуту.
Озиратись на втрати, на схиблені цілі - не смій!
Та по сотому колу сповняй перед ними покуту.

Навіть в місті моїх ненадій забуяла весна,
Причаститись до неї так вп

Маркіяна Рай
2017.10.22 09:02
Ніченько, ясочко, вислухай, та змовчи.
Вчитись запізно, болючі пройшли уроки.
За простоокість, за віру мене провчи, -
Хто ж серед ночі так широко ставить кроки!

Ніченько, срібная, серце мені із грудей
Впало додолу й вкотилося в пишні трави.
Я ж

Ольга Паучек
2017.10.22 08:58
Чорнобривці при дорозі на краю...
Не співається пташині у гаю...
Сонце жмуриться низенько,
Стомлене моє серденько
Зустрічає в парі ранішню зорю.

Хризантеми біля стежки понад край.
Зажурився листопадом ліс і гай...

Микола Соболь
2017.10.22 05:16
Не тужся, не кричи щосили,
Всі автобани та шляхи
Потоптані, ними ходили:
І так, і сяк, і навпрошки…
Чудес шукати годі в місті,
Зверни з дороги та іди.
Туди, де роси чисті-чисті,
А смак джерельної води –

Володимир Бойко
2017.10.22 00:33
В житті без завтрашнього дня
Вчуваю зраду в кожнім слові,
І проминальної любові
Зоря ввижається мені.

Так розлітатись врізнобіч,
При зустрічі ледь впізнавати,
Та знову ніч. Знов цілувати

Кристіан Грей
2017.10.21 21:11
A я по rouge trail
І на байку, щасливий,
Намотую вранці 11 миль -
У очі б'є вітер,
Чудове повітря
І сонечко літнє -
Привіт вам,
Привіт!

Іван Потьомкін
2017.10.21 20:55
Коли удосвіта туман пливе долиною,
Здається, що Ейн-Керем –
Звичайнісінька ріка, а гори – береги її.
Осяяна вогнями, от-от затрубить
І зніметься із якорів Гадаса .
Десятки бакенів освітлюють їй шлях...
...Удень оця фата-моргана зникне,
Та вечір упо

Нінель Новікова
2017.10.21 12:22
Ця абрикоса,
Наче осіння жінка!
Гірчить красою…

2017

Любов Бенедишин
2017.10.21 11:58
Фліртувала з випадком.
В оченятах – бісики…

Доле, віща вигадко.
Згадко, дивна містико.
Кров’ю в серці біль кипів,
На чернетку скрапував…

Лариса Пугачук
2017.10.21 00:06
переганяючи у вільному падінні проміння сонць
закони фізики змітаючи недбало з доріг
вогнем любові спалюючи пустоту
нові шляхи вихоплюючи зірко
спиняючись у точках росту просто
народжуючи світло
світ наповнюючи ним

Ярослав Чорногуз
2017.10.20 23:22
Вже у саду печально вечоріє,
І холод заповзає під пальто.
Імла все більше опускає вії
На цей осінній затишний куток.

Руда сосна красується гілками,
Немов додолу ллє загуслий мед,
Як та чарівна жінка. В пору саме

Нінель Новікова
2017.10.20 22:02
Яскраве листя,
Похмуре, сіре небо –
Тихий сум душі…


2017

Роксолана Вірлан
2017.10.20 20:09
Високий сум — красива глибина,
Тонке нашестя золотих енергій.
Горить живло і тінь горить спадна,
завогнивши окілля безберегі.

Та що мені до того? Що до то...?
Що ліс ізтік листвою, наче кров*ю,
Що оболоку вихолов затон,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ґейко Марґо
2017.10.05

Олена Вітер
2017.09.22

Брайтон Брайтон Юра
2017.09.17

Ді Чубай
2017.08.22

Гетьман Павло Чорний
2017.08.08

Стригони Кампус Стригони Кампус
2017.08.06

Містер Альфред
2017.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 НЕ ДНО


Це навіть іще не дно.
Субота. Сонячно.
Я зібралася провідати рідних, що проживають в іншому місті.
Дорогою на вокзал стрічаю дівчину років 25, дешева куртка з демантину, мятного кольору штани, коричневе каре, волосся не надто густе і видно, фарбоване, не раз, негарний недоречний макіяж, де поєналися рожевий, жовтий і зелений, наче клоунеса із цирку, що втекла, стрьомна.
Вона кидається мені назустріч, затискаючи пару дрібних гривень у руці і мало не плачучи благає позичити 20 грн. на дорогу, бо у неї, мовляв, витягли.
Я спиняюся, роздумую, інтуїтивно зважуючи, скільки у мене на дорогу є. Мене загальний вигляд незнайомки насторожує.
І кажу, що зараз не маю змоги дати.
Вона іде далі, я ще хвилин 15 думаю про це.
Підходжу подивитися розклад, очікуючі стрьомні чоловік і жінка питають про найближчий потяг на Ніжин. Розклад на вокзалі є. Годинник є. Я напружуюся внутрішньо. Беру квиток у касі і біжу на платформу.
На платформі бачу ту саму «бідолашку», яка не побачивши мене, перераховує свої 200 «наколядованих», там по 20, 10, 5, з миру по нитці.
Побачила мене, відійшла.
Сідаю в потяг. Напроти молодь. Він і вона. Спершу подумала, що пара. Ні, виявилось, в електричці познайомилися. Багато часу проводять в дорозі на роботу.
Він з тих чоловіків, що люблять комунікуювати, спостерігаю, час від часу обмінюючись репліками.
Поруч мене присіла дівчина, яка відрізняється від публіки, везе порожню валізу, валіза чорна, на 2 особи вистачить, якщо не на довго їхати в подорож.
Цей мужчина, що сидить навпроти мене, хоче коментарями про валізу ввімкнути в розмову цю кралю з накладними віями.
Не пара, хоча в розмові проскакує - у нього хтось є. Я слухаю його жарти, її суржик, обмеженість і недостатня розвиненість.
Краля ввімкнула навушники і абстрагувалася. Я спостерігаю за тим, про що йде мова. Якщо буде коротко, то як круто побухати, заблудитися в чужому місті, питаю ким працює - 6 днів грузить на базі овочі. Виходить в Борисполі.
Дівчина їде далі. По вагону розповсюджується запах дешевеньких парфумів. Він мені нагадує аромат шампуню кря-кря чи карамельок барбарис. Я не проти цього аромату, він значно кращий від аромату вагону чи вихлопу курців.
У дівчини не дуже чиста шкіра, але вона купує солодощі у тітки, що носить по вагону. Ще вона вдягнена в джинси, светр кольору персика і блакитну куртку в білі і чорні плями. Картата куртка. На ній не так видно бруд, як на кралиному пальто кольору мяти.
Далі їдемо у відносній тиші. У тамбурі курці. У вагоні торгаші і сморід - від брудного одягу, тіла, підлоги і лав, на яких ночують інколи безхатченки.
Проходить повз аферистка в мятних штанях. У неї ще на пероні я бачила телефон, не з дешевеньких, іде в тамбур, «втикає» в телефон. Мені огидно. Від бруду, бідності більшості пасажирів, смороду, обману, тупості.
Як змінити це все – я не знаю, на жаль… адже я також дівчина з периферії, але інакша, певно, від народження.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-10-11 17:34:50
Переглядів сторінки твору 38
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.899 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.654 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.10.17 21:27
Автор у цю хвилину відсутній