ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2018.02.21 13:22
До Дня рідної мови.

Домінік Арфіст
2018.02.21 13:18
старого саду літні вітражі
розмореного сонця міражі
старого храму музика небесна…
легкого серця сила безтілесна
співає і безглузде і просте…
літає серце дивне і пусте
такими незбагненними світами
де пустота ховається в тантами

Світлана Майя Залізняк
2018.02.21 13:15
Слово-екстазі... пріла полова...
Роззираюся. Маски... юрма.
Волелюбство у тренді. Обмови.
Пломінкого мистецтва нема?

Вимудровує метр на задвірках,
бевзь хапає пшонце на льоту.
Сію-вію, міняючи мірки,

Петро Скоропис
2018.02.21 11:20
Затіють спір батьки вночі.
І репліки без слухачів
велять, не кажучи очей,
чаїтись – і мерщій.

Вона у плач, німує він
на крик дрімлюги опостін.
Дзиґар у головах кує,

Ночі Вітер
2018.02.21 11:03
Вранці встала, позіхнула
І транзитом в туалет.
На веранді вже холонуть
Бурячки на вінегрет.

Шубу їсти не під силу,
Остогидло олів*є.
Суп гороховий зварганю, -

Олександр Сушко
2018.02.21 00:01
Недопоет - резинка без трусів,
Чи защіпка від порваних підтяжок.
У мене ти пощади не проси -
Не буде графоманові поблажок.

Вважав - пророк. А придивився - бевзь,
Мервою слова просмерділо лігво.
Тікай хутчій у верболози, пес,

Ярослав Чорногуз
2018.02.20 23:46
Не перелічити нам усіх,
Вад у нас зібралося чимало.
Над убогими сміятись гріх,
Тож одного ми таки похвалим.

Сотворив ти, душка, стільки "див",
Так багато пишеш за добу ти,
Як би хто за кількістю судив -

Ярослав Чорногуз
2018.02.20 22:23
Краще хрін косити наяву,
Ніби щось у себе відірвати,
І кебету викинуть в траву,
Щоб дурниць оцих тут не писати.

20.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)

Олександр Сушко
2018.02.20 21:48
У матусі я слухняний син.
- Йди,- рече,- почухай метру спинку.
Підіймаю генію труси,
Та раптово луснула резинка.

Може, в цьому й є якийсь резон -
Полірнути лірику штиблети.
Та ж поези всі - суціль мусон:

Олександр Сушко
2018.02.20 21:00
Небесну сотню проковтнув жертовник.
Змагаються за владу зграї вовчі.
А місяць плив за хмарами уповні,
Офіру більшість споглядала мовчки.

Кривавиці позмивано калюжі,
Пора на Схід - під "Урагани" й "Гради".
Усім хто вижив, чи не був байдужим,

Мирослав Артимович
2018.02.20 20:47
Потворний світ, коли ячить війна –
Розруха душ, свідомості гармидер:
О, де віками вимріяний лідер,
За ким постане месників стіна.
Ряди зімкнуться – голці впасти ніде,
І не страшить їх навіть сатана…
Наразі – ще жирує сарана.
Не тратять

Ярослав Чорногуз
2018.02.20 20:45
І немає в нього каяття,
Знов на сайті - "пахощі" онучів!
Над святим глумиться почуттям
Графоман обізлено-падлючий!

20.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)

Ярослав Чорногуз
2018.02.20 20:31
У долоні сам собі плещи,
Що знайшов отут помилку... Нате!
Так, мусони, справді - це дощі,
А вітри -усе ж таки пасати.

Може і писав те сам крізь сон,
Тільки майстер вміє так писати -
Тільки сон навіює - мусон,

Олександр Сушко
2018.02.20 18:40
Життя в убогих, звісно, що не мед,
Жаліти варто зламаних, нужденних.
Але голівку підставля поет:
- Погладь! Утіш! Зліпи хвали вареник!

Шепоче глузд: «Писати не дано.
Лише титани виб’ються у скальди.
В поезії ти - неук, творчий гном,

Лариса Пугачук
2018.02.20 15:25
Дитинко, ховайся, бо грім,
гуляти не смій в цій порі:
небесний вогонь тріскотить.
І дощ косарює за ним,
і світ розважає, німий
в цю мить.

А потім веселка ген-ген,

Олександр Сушко
2018.02.20 15:12
Що ж це за жінка попалась така?
Мимрить постійно "Не хочу".
Я би їй поцілував п'ятака,
Ніжку попестив дівочу.

Чи застара, непридатна для втіх?
Мудра - аж руки трясуться.
Каже "Кохатися з бабою - гріх".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Інеса Завялова
2018.02.17

Джей Уей Ґамалія
2018.02.10

Володимир Кепич
2018.02.06

Олександр Прок
2018.02.01

Наталія Шовкун Лія
2018.02.01

Соня Безсонна
2018.01.30

Віталій Чепіжний
2018.01.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Вірші

 Із друзями пам'яттю скутий
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує й тішить:
«А що як Господь зберіга мене грішного,
Щоб, з друзями будучи пам’яттю скутий,
Вертатися з ними в літа незабутні?»






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-10-16 16:42:10
Переглядів сторінки твору 66
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.937 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.013 / 5.72)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.02.21 04:43
Автор у цю хвилину відсутній