ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2018.04.21 19:41
Знову звучатиме Моцарт
На перехресті думок
Погляд зупиниться: - Що це?…
Перший - найважчий крок

Ти, відповідно, вже поруч
Обрій привабливих губ…
Корчить дочасно свій обруч

Ігор Деркач
2018.04.21 13:37
Що проминає, того вже немає.
Отак і нас не буде, як мине
останній день утраченого раю,
де ще буяє житіє земне..

Іду по лісу, чи гуляю полем,
або на сонці грію тілеса –
я наодинці із душевним болем,

Олександр Сушко
2018.04.21 12:17
Од праці горб. Втомився, аж змалів.
Ручиці прикипіли до лопати.
Буколіки потрібні цій землі,
Комусь природу варто описати.

Поклони б'ють земельці селюки,
Іде ратай з відром вівса за плугом.
Утніть, брати, величне, на віки -

Світлана Майя Залізняк
2018.04.21 11:54
А Цицерон оспівує цицьки,
між без'язиких розсипає перли.
Його поез не сплутаєш ні з ким,
читайте від Опішні до Говерли.

Встигає в дощ садити картоплі,
ловити щук, білити вишню, сливку,
ховає пера гусячі в дуплі,

Сонце Місяць
2018.04.21 06:37
бездонна лазур берлінська
& вирій вкрай запустів
& крізь квітневості
шугають птахів дітиська

маршує цісарське військо
з-за блиску його мов стій
міські конспірологи зблизька

Серго Сокольник
2018.04.21 03:03
Спорожніла карафа бажань,
Що її Усевишній відміряв,
І з"явилось питання питань
Міри шалу відпитої щиро,
Ким постали на грані зими
Ми, оголені, мов перед Богом?..
Ти вказівкою серця прийми
У майбутнє на мапі дорогу,

Ярослав Чорногуз
2018.04.21 00:31
Цвітуть сади і серце завмирає
Від солоду і хмелю, і жаги.
У цьому передпокої розмаю
Замріяно всміхаються Боги.

Рожева ласка розлилась високо.
У щебеті пташинім ожива,
Відсвічує на сонці, пестить око

Іван Потьомкін
2018.04.20 21:22
Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике. Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять

Вікторія Лимарівна
2018.04.20 16:30
Слова… Вони вміло розбуджують вмить.
Відкриють цікавий навколишній світ.
Далекий, привабливий, загадковий.
Відчуємо потяг не випадковий:
В пізнанні збагатимо внутрішній світ,
Стосунки взаємні , та й розум не спить.

Слова… Вони стислі бувають, гірк

Оксана Дністран
2018.04.20 09:38
Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
Так всепроникно - до судин і так стихійно -
До букв і ком серцебиття, до філіграні,
У круговерті весняній, у довгожданій.

До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
Щоб не гірчив оп

Леся Геник
2018.04.20 09:29
О туго моя темноока...
О мученько сива моя...
Найважче з тобою до року,
а потім - ти вже, як cвоя.

А після - ти, наче родина.
І в будні не йдеш, і до свят,
уперто уже й безупинно

Олександр Сушко
2018.04.20 09:15
Усе життя мій брат куняв-дрімав.
А як не спав - чуже хапав у руки.
Тепер фінал, жалітися дарма -
У злиднях помиратимуть онуки.

До цього йшло. Все решта - балачки.
Уся країна лазить попідтинням.
На чужині кайлують діточки,

Сонце Місяць
2018.04.20 06:34
Насправді тебе поймає тільки все разом, без окремості. Пилюга на вулицях мабуть та, що був сніг. За пилюгою звичним гіпертекстом шедеври у миттєвості вавилонській, надалі безхмарній

Марґо Ґейко
2018.04.19 22:53
Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
Я уявляю собі це інакше –
Все, що було, залишається. Наче.

Бог розділив твердь і воду. Відтоді
Здійснює коло вода у природі.
Лине в людину і в світ із людини,

Ігор Деркач
2018.04.19 20:21
У мене є дитяче запитання
можливо і на голову мою,
яке собі, буває, задаю:
- А що то буде як мене не стане
у цьому нікудишньому раю?

Я не боюся, що Отець почує
крамолою озвучені уста.

Микола Дудар
2018.04.19 13:55
Сегмент жаровні… жару повно
І настрій наче без питань…
Ти споглядаєш оком Овна
А я Тільцем, чомусь, поглянь
Як виглядає наш таблоїд…
На цілий всесвіт зокрема
І ми удвох, нас тільки двоє
В кімнаті затишно, зима
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05

Человек Песок
2018.02.20

Інеса Завялова
2018.02.17

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Ніна Калина
2017.12.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Останній бій гетьмана Свирговського

Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків.
Все складалося так, як і передбачав Свирговський після нищівної поразки турків: не дати змоги суперникові перейти Дністер, і тоді в кільканадцять разів більша армія султана, якщо наважиться здійснити переправу, стане легкою здобиччю молдаван і козаків.
Не в змозі пояснити чому, чуло серце гетьмана, що, вирядивши на цю операцію Чарнавича, котрого Івон вважав надійним товаришем, з яким довелося скуштувати поневірянь і вигнання з рідного краю, щось та негаразд, коли той доповів, що турків не більше п’ятнадцяти тисяч.
«Раджу тобі, господарю,- застеріг Свирговський,-поки що триматися на одному місці, а ми, козаки, рушимо на неприятеля, впіймаємо когось з їхнього табору і взнаємо достовірно про число і плани турків».
Передчуття не обмануло гетьмана: козаки наштовхнулися на шість тисяч добірної турецької кінноти. Вступили з ними в бій і розігнали. Полонений, якого вдалося спіймати, був уже при смерті і вірити йому не можна було.
Повернувшись у табір Свирговський заявив господареві, що Чарнавич не дав справжні дані про кількість турків, якщо передова варта ворога така численна.
«Нема чого боятися, я знаю, кому вірити»,- відповів Івон.-Щоправда, невдовзі йому довелося на власні очі побачити, як його ліпший товариш складає знамена, кидає перед неприятелем списи й мечі.
Почалася кривава січа, коли завдяки козакам та пушкарям турки, здавалося,знову зазнають поразки. Мабуть, так би воно й сталося, якби не втрутилася несподівана буря. Дощ підмочив порох і гармати не діяли...
«Бачу, доблесні козаки, що зрада Чарнавича привела нас до погибелі,- звернувся господар»
«Смерть неминуча, Івоне,- відповів на це Свирговський,- смерть гідна лицарів, я не боюсь її. Відступимо далі, поки є можливість».
Козаки злізли з коней і разом із молдаванами тягли гармати.
А вранці прибули посли від командуючого турецьким військом з наказом скласти зброю і не піддавати марній небезпеці воїнів.
Господар зібрав на раду своїх і козаків, щоб знати їхні наміри. «Смерть для нас, Івоне,- сказав гетьман,- ніколи не була страшною. Але якщо ти вважаєш ударити на ворога, ми з більшим бажанням погинемо зі славою, ніж,узяті в неволю, закінчимо життя серед мук і наруги, тим паче, що не можна вірити клятві, яку дають невірні християнам».
Але так думали тільки козаки, а вояки господаря тай сам він схилялися на пропозицію турків. «Я здаюсь,- заявив Івон посланцям,- якщо кожний з ваших вождів і начальників сім разів присягне: дарувати козакам вільно повернутися через Дністер. Мене, цілого й неушкодженого, відпровадити до Селіма-султана, мого володаря».
Господар відправився в турецький табір, де ще раз у присутності старшин заявив: «Якщо всемогутньому Богові вгодно передати мене у ваші руки, то прошу в ім’я віри вашої і воїнської честі, якою ви поклялися, дарувати козакам з їхніми кіньми і майном вільне повернення. Вони гідні поваги і пошани всіх народів. Якщо ж ви проти них озлоблені, то помстіться на мені: я готовий усе стерпіти за них».
Чого варта була турецька присяга, засвідчила смерть Івона: паша вдарив його мечем по голові, яничари кинулися й відрубали її, насадивши на спис та змащуючи кров’ю мечі і напуваючи коней. Кістки пішли на оздобу.
Після цього турки кинулися на молдаван, які вийшли з табору, і з усією люттю винищували їх. Не сподіваючись на можливість обіцяного турками повернення, козаки на чолі з гетьманом стали в ряд і давали відсіч нападникам. Майже всі вони загинули в нерівній битві. Гетьман і ще кілька козаків потрапили в полон. Усіх, крім Свирговського, було викуплено родичами за великі суми.
Щодо гетьмана, то існує кілька версій: перша –за його повернення турки запросили таку суму, що в Україні не знайшлося можливості викупити. Друга –втілена в народну пісню:
«Як того пана Івана,
Що Свирговського гетьмана
Та як бусурмани піймали,
То голову йому рубали,
Ой голову йому рубали,
Та на бунчук вішали.
Та у сурми вигравали,
З єго глумили.
А знизу хмара стягала,
Що воронів ключа набігала.
По Україні тумани слала,
А Україна сумувала,
Свого гетьмана оплакала.
Тоді буйні вітри завівали:
-Де ж ви нашого гетьмана подівали?-
Тоді кречети налітали:
-Де ж ви нашого гетьмана жалкували?-
Тоді орли загомоніли:
-Де ж ви нашого гетьмана схоронили?-
Тоді жайворонки повилися:
-Де ж ви з нашим гетьманом простилися?-
У глибокій могилі
Біля города Кілії,
На турецькій лінії».

P.S.
Гетьман Іван Свирговський (рік народження невідомий- загинув 1575 року)

Матеріал запозичено з книги Миколи Костомарова "Галерея портретів". Київ, "Веселка", 1993.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-11-09 18:10:29
Переглядів сторінки твору 157
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.843 / 5.25  (4.937 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.010 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.04.22 04:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-11-10 08:41:39 ]
Славна і кривава історія минувшини... Є чим пишатися і від чого сумувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-10 21:30:09 ]
Ще одне свідчення доблесті козацької і лицарства. Дякую, дорогий пане Іване!)))