ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Джона Донна
Із Джона Донна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Джона Донна
ПРОЩАННЯ ЗІ СЛЬОЗАМИ
Хай сльози ці впадуть
Перед лицем твоїм, ще тут я поки,
Й твої в них відіб’ються губи й щоки
Й цим вартість хоч якусь їм придадуть,–
Бо в них, мов злитки,
Тебе відбитки.
Плоди це горя і емблеми муки,
Коли й твої впадуть мені на руки
За мить до невблаганної розлуки.
Сльози краплині
Вмістить вдалось і світ ще до Потопу,–
І Азію, і Африку, й Європу,–
І Всесвіт весь, що маємо вже нині.
Сльозинка кожна
Світам тотожна.
О, я тебе, кохана, так люблю,
Що наших сліз потоком світ заллю,
Потоп новий з небес моїх пошлю.
Приплив, відплив
Не збурюй, наче місяць,– це мене
Не захистить й раніше не верне,
Ніж, як на Бога б лиш поклавшись, плив.
Й де буду, там
Не смій вітрам
Звірять мольбу й відчай своїх ридань:
Зітхаю вже відлунням тих зітхань,
Й помру завчасно від твоїх страждань.
ПІСНЯ
Йди й піймай зорю, що впала,
Знайди корінь мандрагори,
Де, скажи, юнь, що промчала,
З чорта рогів зроби гори;
Чути спів сирен навчи
І з відчаєм розлучи,
Й знайди
Сліди
Вітрів, що змовкли назавжди.
Якщо маєш такі очі,
Що й незриме ними зрієш,–
В мандрах дні проводь і ночі,
Поки в них не посивієш.
Й будеш знов в цій стороні,
Розкажи про все мені:
Чи стрів,
Як брів,
Дівча те, що найкраще з дів?
Якщо стрів таку – повідай:
Обійшов ти світ недаром;
Коли ж ні – журби не відай:
Й тут зустрів би незабаром.
Але й та, яку б зустрів,
Чи ж така, як постарів?–
Краса
Згаса
Й ніколи вже не воскреса.
РІЧНИЦЯ
Всі королі, їх челядь вся,
Вся слава, доблесть, честь, краса,
Все, й сонце теж, що всім дає тепло,
На рік старішим стало, ніж було,
Відтоді, як зустрілись вперше ми.
Наблизивсь світ до тліну і пітьми,–
Любов лиш наша не мина
Не має вчора й завтра вже вона;
Йдучи, від нас не йде і змін не зна,
Останній й перший в вічнім дні єдна.
В могили дві зійдем без мук,
Де смерть позбавить від розлук.
Й хоч смертні ми так само, як і всі,
Й колись стать тліном і твоїй красі:
З очей і вух собі смерть візьме дань,
Щоб сліз не лить нам і не чуть зітхань,–
Та душі, ангели немов,
Полинуть – крила дасть для них любов.
Могилам – плоть, як захолоне кров,
А душам – поєднатись в небі знов.
Блаженство вічне буде там,
Та іншим теж не менш, як нам.
Й тут на землі ми зараз королі,
Нас перевершить інші замалі.
В безпеці ми: загроза де й чия?
Хто зрадить нас? – Хіба що ти чи я.
Не знаючи страхів і втрат,
Живім, любімось, щоб додать стократ
Літа до літ, аж поки шістдесят
Налічим їх – й це друге з наших свят.
Хай сльози ці впадуть
Перед лицем твоїм, ще тут я поки,
Й твої в них відіб’ються губи й щоки
Й цим вартість хоч якусь їм придадуть,–
Бо в них, мов злитки,
Тебе відбитки.
Плоди це горя і емблеми муки,
Коли й твої впадуть мені на руки
За мить до невблаганної розлуки.
Сльози краплині
Вмістить вдалось і світ ще до Потопу,–
І Азію, і Африку, й Європу,–
І Всесвіт весь, що маємо вже нині.
Сльозинка кожна
Світам тотожна.
О, я тебе, кохана, так люблю,
Що наших сліз потоком світ заллю,
Потоп новий з небес моїх пошлю.
Приплив, відплив
Не збурюй, наче місяць,– це мене
Не захистить й раніше не верне,
Ніж, як на Бога б лиш поклавшись, плив.
Й де буду, там
Не смій вітрам
Звірять мольбу й відчай своїх ридань:
Зітхаю вже відлунням тих зітхань,
Й помру завчасно від твоїх страждань.
ПІСНЯ
Йди й піймай зорю, що впала,
Знайди корінь мандрагори,
Де, скажи, юнь, що промчала,
З чорта рогів зроби гори;
Чути спів сирен навчи
І з відчаєм розлучи,
Й знайди
Сліди
Вітрів, що змовкли назавжди.
Якщо маєш такі очі,
Що й незриме ними зрієш,–
В мандрах дні проводь і ночі,
Поки в них не посивієш.
Й будеш знов в цій стороні,
Розкажи про все мені:
Чи стрів,
Як брів,
Дівча те, що найкраще з дів?
Якщо стрів таку – повідай:
Обійшов ти світ недаром;
Коли ж ні – журби не відай:
Й тут зустрів би незабаром.
Але й та, яку б зустрів,
Чи ж така, як постарів?–
Краса
Згаса
Й ніколи вже не воскреса.
РІЧНИЦЯ
Всі королі, їх челядь вся,
Вся слава, доблесть, честь, краса,
Все, й сонце теж, що всім дає тепло,
На рік старішим стало, ніж було,
Відтоді, як зустрілись вперше ми.
Наблизивсь світ до тліну і пітьми,–
Любов лиш наша не мина
Не має вчора й завтра вже вона;
Йдучи, від нас не йде і змін не зна,
Останній й перший в вічнім дні єдна.
В могили дві зійдем без мук,
Де смерть позбавить від розлук.
Й хоч смертні ми так само, як і всі,
Й колись стать тліном і твоїй красі:
З очей і вух собі смерть візьме дань,
Щоб сліз не лить нам і не чуть зітхань,–
Та душі, ангели немов,
Полинуть – крила дасть для них любов.
Могилам – плоть, як захолоне кров,
А душам – поєднатись в небі знов.
Блаженство вічне буде там,
Та іншим теж не менш, як нам.
Й тут на землі ми зараз королі,
Нас перевершить інші замалі.
В безпеці ми: загроза де й чия?
Хто зрадить нас? – Хіба що ти чи я.
Не знаючи страхів і втрат,
Живім, любімось, щоб додать стократ
Літа до літ, аж поки шістдесят
Налічим їх – й це друге з наших свят.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію