ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2018.04.20 21:22
Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике. Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять

Вікторія Лимарівна
2018.04.20 16:30
Слова… Вони вміло розбуджують вмить.
Відкриють цікавий навколишній світ.
Далекий, привабливий, загадковий.
Відчуємо потяг не випадковий:
В пізнанні збагатимо внутрішній світ,
Стосунки взаємні , та й розум не спить.

Слова… Вони стислі бувають, гірк

Оксана Дністран
2018.04.20 09:38
Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
Так всепроникно - до судин і так стихійно -
До букв і ком серцебиття, до філіграні,
У круговерті весняній, у довгожданій.

До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
Щоб не гірчив оп

Леся Геник
2018.04.20 09:29
О туго моя темноока...
О мученько сива моя...
Найважче з тобою до року,
а потім - ти вже, як cвоя.

А після - ти, наче родина.
І в будні не йдеш, і до свят,
уперто уже й безупинно

Олександр Сушко
2018.04.20 09:15
Усе життя мій брат куняв-дрімав.
А як не спав - чуже хапав у руки.
Тепер фінал, жалітися дарма -
У злиднях помиратимуть онуки.

До цього йшло. Все решта - балачки.
Уся країна лазить попідтинням.
На чужині кайлують діточки,

Сонце Місяць
2018.04.20 06:34
Насправді тебе поймає тільки все разом, без окремості. Пилюга на вулицях мабуть та, що був сніг. За пилюгою звичним гіпертекстом шедеври у миттєвості вавилонській, надалі безхмарній

Марґо Ґейко
2018.04.19 22:53
Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
Я уявляю собі це інакше –
Все, що було, залишається. Наче.

Бог розділив твердь і воду. Відтоді
Здійснює коло вода у природі.
Лине в людину і в світ із людини,

Ігор Деркач
2018.04.19 20:21
У мене є дитяче запитання
можливо і на голову мою,
яке собі, буває, задаю:
- А що то буде як мене не стане
у цьому нікудишньому раю?

Я не боюся, що Отець почує
крамолою озвучені уста.

Микола Дудар
2018.04.19 13:55
Сегмент жаровні… жару повно
І настрій наче без питань…
Ти споглядаєш оком Овна
А я Тільцем, чомусь, поглянь
Як виглядає наш таблоїд…
На цілий всесвіт зокрема
І ми удвох, нас тільки двоє
В кімнаті затишно, зима

Адель Станіславська
2018.04.19 09:18
Так мало людей, до яких не зникає довіра.
Лиш жменька людей, до яких не минає любов.
Так часто між світла - і сумно, і пісно, і сіро...
І тяжко збуватись своїх добровільних оков.

Прив'язок своїх... що до муки, й до болю, до... крику.
О ні, то н

Олександр Сушко
2018.04.19 07:26
У нас прагматичне сторіччя,
Працюють дитина, спудей.
Пописує геній про вічне,
А я - про звичайних людей.

Поети живуть в закарлюках,
Трясуть над папером чуби.
У брата ж порепані руки -

Сонце Місяць
2018.04.19 03:38
возвеселімося

габебіт гумус нас
безсилих та
дум спіро сперо ~
лунарний джаз
пристойне пекло
shall we

Лесь Українець
2018.04.19 02:52
Ой не треба мені слави,
Не треба відзнаки,
Не тому я по вокзалах
Блуджу, як собака,

Щоб у мученики церква
Мене записала,
Поки в попа черево

Шон Маклех
2018.04.18 23:02
Сучасне)

Джеймсу Ебботту Мак-Нейлу Уїстлеру. Щиро.

Бавляться люди серцями
Наче м’ячиками:
Кидаю своє серце – ловіть!
Ловіть, любителі ностальгічних поезій,

Іван Потьомкін
2018.04.18 16:41
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Ігор Шоха
2018.04.18 14:10
Весна, не упускаючи моменту,
і поле гріє, і дощі дає,
аби винаймачі цієї ренти
отримали до осені своє.

Зима одразу скочила у літо
ярами і лісами у луги,
і талою водицею умиті,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Іолана Тимочко
2015.03.20

Ольга Значкова
2014.09.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юля Костюк (1999) / Рецензії

 "Для народу і науки" Володимира Стойка
Питання державності України хвилює не одного українця. Впродовж багатьох років від нас приховували правду, інтерпретуючи історію на свій лад. Кожен вважав за необхідне заперечити сказане до нього, перефразувати, додати щось своє. Саме через таких індивідів зараз дуже важко розібратись – де істина, а де – вигадка чергового «псевдо-історика». Здавалось би, невже ми ніколи так і не дізнаємось, що насправді відбувалось раніше? Ні, дізнаємось, адже завдяки людям, які не піддались на провокації влади і не почали заганяти свій виклад історії в чітко встановлені рамки цензури, ми зараз маємо можливість сприймати історію не через призму бачення чергового політика, а через її об’єктивний виклад. Одним із таких сміливців став Володимир Стойко – відомий науковець, який, через нестабільну ситуацію змушений був виїхати за кордон.
Актуальність теми обумовлена дуже слабкою обізнаністю в історії сучасного покоління. Молодь вважає, що те, що було, варто залишати в минулому. Проте, згадаймо фразу: «Історія має властивість повторюватись». Хіба не це ми зараз спостерігаємо? Війна на Донбасі, мітинги і заворушення в країні. Це все вже відбувалося, щоправда, в іншій інтерпретації. А якби ми знали історію як треба, то проаналізували б прорахунки і помилки тодішніх керівників у вирішенні подібних ситуацій, і на основні цього могли б уникнути повтору невдач. Саме для цього Володимир Стойко і написав свою книгу «Для народу і науки», саме для того, щоб ми не наступали на одні і ті ж граблі двічі, бо «ознайомлений, значить озброєний»
Надзвичайно влучною є фраза Любомира Гузара: «Той, хто бажає бути провідником, хай пам’ятає, що його завдання – самому запалати вогнем і тоді запалити інших», використана професором Володимиром Сергійчуком для характеристики автора книги. Беручи до уваги той вплив, який справляли на творчу молодь статті Стойка, важко не відзначити, що «запалати вогнем» йому безумовно вдалося. Адже далеко не кожен зміг би так майстерно змотивувати до дій, не використовуючи інших засобів впливу, окрім літературного слова. Тільки та людина, яка сама перейнялася темою, про яку пише, може мати такий вплив на читача. Не можна заперечити і того факту, що крім вміння переконувати потрібно володіти ще не аби якими знаннями у сфері історії, для того, щоб написати книгу, яка допоможе зрозуміти причини багатьох проблем сьогодення.
Висновки автора достовірні і результативні. Вони грунтуються на аналізі значного фактичного матеріалу. Наприклад, аналізуючи розділ «Ставлення Сполучених Штатів до української державності», можна дійти висновку, що дослідження Стойка явно не обійшлись без використання документів і першоджерел, в яких і висловлюється розуміння Сполученими Штатами українського питання.
Не можу не відзначити наявність фото автора у книзі. Вони дають можливість наочно зрозуміти, що слова Стойка мають вагомі підстави, адже він безпосередньо знайомий із людьми, які внесли чималий вклад у становлення державності України. А це надзвичайно важливо, оскільки спілкування із очевидцями чи людьми, які мають пряме відношення до подій того часу, дає набагато більше достовірних даних, ніж навіть студіювання історичних матеріалів. Оскільки, як я вже згадувала на початку своєї рецензії, кожен інтерпретує історію на свій лад. Тому найбільш об’єктивну оцінку подій можна отримати саме від людей, на яких політика впливу не має.
Безперечно заслугою автора варто вважати його підхід до подання історії державності. Читаючи книгу, ми не спостерігаємо суб’єктивності яка, на жаль, так характерна історичним працям. Він намагається дотримуватися чіткого викладу подій, при цьому, уникаючи займати якусь позицію. Стойко намагається зберегти нейтралітет, щоб не перетворити свою книгу на чергову інтерпретацію історії. Це надзвичайно важливо, особливо, в умовах сучасності.
Таким чином, аналізуючи працю Володимира Стойка, можна зі сміливістю сказати, що його книга заслуговує на позитивну оцінку. Йому вдалось дотриматися заповіту Симона Петлюри, і хоч автор і не повернувся на Україну, проте збагатив її творчий доробок своєю працею, яка, при вмілому її використанні, здатна дати відповіді на чимало питань, які так хвилюють кожного українця.
Київ, 2017 рік





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-11 21:32:04
Переглядів сторінки твору 277
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.16 19:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2018-01-12 00:33:18 ]
Зізнаюсь щиро, що деякі питання виникли... І щодо книги В. Стойка, і щодо самої рецензії. Але можливо усе це другорядне!..
Мені ж спало на думку, що цілковито позбутись суб'єктивності навряд чи можливо – аби сам автор про це пам'ятав і не намагався власні думки видавати за історичні закономірності (і тим більше, щоб не вигадував історичних фактів задля підкріплення власних думок). Хоча, думаю, саме так і стається у випадках, коли правдою та істиною нехтують задля будь-яких – хоч би й наче благородних та високих – цілей...
Я звернув увагу на появу такої книги, за що і вдячний автору рецензії!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Костюк (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-12 15:26:20 ]
Ви дуже вдало підмітили проблему вигадування історії задля підкріплення власних думок. Дякую за коментар)