ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2018.09.20 11:46
Не заздрість - мінорний подив.
Стою-роззираюсь... ніч.
Пливуть осяйні колоди
у ритвини протиріч...

Нездарі - осанни, туші,
на лисині три вінці.
Махлюють лихварські душі...

Лариса Пугачук
2018.09.20 10:37
— Галюню, ходи сюди, розкажи-но нам віршика! На одполірованій часом величезній колоді сиділи тітка Валька і баба Дуся. Вечірнє сонце пробивалося крізь листя горіха, що ріс попід плотом, проміння падало на веснянки малої Галі, вона мружилася і підставляла

Ігор Деркач
2018.09.20 09:52
І знову чути веремію степу,
і при дорозі битій – чаєнят,
у Дикім полі – гетьмана Мазепу,
а у Полтаві – дикий каганат.

Петрові завойовує осанну
та сама дика чота Палія.
Не повезло у смерті отаману,

Ірина Вовк
2018.09.20 09:46
То буде мить ранкового прозріння,
як вереснева пастораль осіння –
твоя зоря холодна та висока,
а ти стоїш безмежно одинока,
княгине споночілого палацу,
твою корону віддано паяцу,
а на нозі твоїй стара панчоха,
(княгиня у личині скомороха).

Віта Парфенович
2018.09.20 09:42
кажеш, усе вже звичне,
та по при все сьогодні
щастя тобі я зичу,
щедрої ниви долі,

усмішок і сюрпризів,
легких життєвих стартів
якщо іти на ризик –

Олександр Сушко
2018.09.20 09:00
Любить киця голівки від мойви
(треба якось погризти й собі).
Коли жінка жадає любові -
Не відказуй - хапай і люби.

Я учився тактовності в школі,
Виріс чемний тишко-парубій.
Джентльмен не відмовить ніколи,

Ігор Шоха
2018.09.19 21:10
Ранками враження завше нові.
Глянь у причільне віконце.
Що є світліше роси у траві,
поки ще мружиться сонце?

Поки спиває цілющий нектар
і обціловує квіти,
доки його негасимий пожар

Тетяна Левицька
2018.09.19 15:46
Таємного Дністра величні Товтри
Ховають у габі щаблі епох.
Поділля золоте чарує вкотре,
Цнотливі береги пильнує Бог.
Роздмухує повітря ватру літа
Ранковій прохолоді всупереч.
Спадає з гір смарагдова палітра
Терновою хустиною зі плеч.

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.19 13:09
А холод, будьмо щирими, набрид.
Хоч вересень ось тільки розпочався.
Кажу собі: «Не злись і не печалься!»,
йдучи під дощ, тривалий і дрібний.

Дві гривні… Не намоклі я б підняв,
а ці нехай чекають: може, візьме їх
обставинами зганьблений бідняк,

Ластівка Польова
2018.09.19 10:51
— Ниви чорні насильно зорані
І чумацькою сіллю всіяні.
І ніщо не нове під зорями, –
Навіть блиск під твоїми віями.
Навіть сміх твій, над полем – дзвонами,
Від якого втрачаю голову.
Образ твій серед трав – іконою,
Ти – чаклунка з ногами голими.

Олександр Сушко
2018.09.19 05:04
Дівочі мрії кубляться в лобах,
Дізнатись про одну хоча би хочу.
Схилилася красуня, мов верба,
Губами щось задумливо шепоче.

Чи є там я? У брюках чи без них?
А, може, хоче впасти ув обійми?
Та сталось диво! Бог мені поміг:

Серго Сокольник
2018.09.18 22:44
Відлітати не важко...
...Безтурботно співай,
Перелітная пташко,
Про заморські дива!..
Як душа молодіє
В передбаченні див!..
Перельоту подія
Закріпачує спів,

Ігор Деркач
2018.09.18 21:25
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
і знайомий змалечку лелека,
що приносить щастя на крилі.

Там йому не докучає спека,
як зимою десь у Сомалі.
Але як добитися нелегко

Іван Потьомкін
2018.09.18 19:59
Не покладайсь, Ізраїль, на Месію та й годі
(Як знать, чи прийде він чи ні?),
А прикипи до приписів Господніх.
Вони спроможні врятувати од безодні,
Куди безоглядно простує світ.
Господь скрижалі зумисне в руки тобі дав,
Щоб ними морок в душах освітит

Анонім Я Саландяк
2018.09.18 14:33
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА Дисципліна чистого розуму стосовно його доказів     Д

Ластівка Польова
2018.09.18 12:42
Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі, -
Сни з реальністю переплутались, розлетілися у вікно.
Я сум’яттями запорошена без твого рятівного голосу,
Туго палець бинтом закутую – уколола веретеном.

Тишком-нишком приходять сутінки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Вадим Василенко
2015.05.16

Іолана Тимочко
2015.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юля Костюк (1999) / Рецензії

 "Для народу і науки" Володимира Стойка
Питання державності України хвилює не одного українця. Впродовж багатьох років від нас приховували правду, інтерпретуючи історію на свій лад. Кожен вважав за необхідне заперечити сказане до нього, перефразувати, додати щось своє. Саме через таких індивідів зараз дуже важко розібратись – де істина, а де – вигадка чергового «псевдо-історика». Здавалось би, невже ми ніколи так і не дізнаємось, що насправді відбувалось раніше? Ні, дізнаємось, адже завдяки людям, які не піддались на провокації влади і не почали заганяти свій виклад історії в чітко встановлені рамки цензури, ми зараз маємо можливість сприймати історію не через призму бачення чергового політика, а через її об’єктивний виклад. Одним із таких сміливців став Володимир Стойко – відомий науковець, який, через нестабільну ситуацію змушений був виїхати за кордон.
Актуальність теми обумовлена дуже слабкою обізнаністю в історії сучасного покоління. Молодь вважає, що те, що було, варто залишати в минулому. Проте, згадаймо фразу: «Історія має властивість повторюватись». Хіба не це ми зараз спостерігаємо? Війна на Донбасі, мітинги і заворушення в країні. Це все вже відбувалося, щоправда, в іншій інтерпретації. А якби ми знали історію як треба, то проаналізували б прорахунки і помилки тодішніх керівників у вирішенні подібних ситуацій, і на основні цього могли б уникнути повтору невдач. Саме для цього Володимир Стойко і написав свою книгу «Для народу і науки», саме для того, щоб ми не наступали на одні і ті ж граблі двічі, бо «ознайомлений, значить озброєний»
Надзвичайно влучною є фраза Любомира Гузара: «Той, хто бажає бути провідником, хай пам’ятає, що його завдання – самому запалати вогнем і тоді запалити інших», використана професором Володимиром Сергійчуком для характеристики автора книги. Беручи до уваги той вплив, який справляли на творчу молодь статті Стойка, важко не відзначити, що «запалати вогнем» йому безумовно вдалося. Адже далеко не кожен зміг би так майстерно змотивувати до дій, не використовуючи інших засобів впливу, окрім літературного слова. Тільки та людина, яка сама перейнялася темою, про яку пише, може мати такий вплив на читача. Не можна заперечити і того факту, що крім вміння переконувати потрібно володіти ще не аби якими знаннями у сфері історії, для того, щоб написати книгу, яка допоможе зрозуміти причини багатьох проблем сьогодення.
Висновки автора достовірні і результативні. Вони грунтуються на аналізі значного фактичного матеріалу. Наприклад, аналізуючи розділ «Ставлення Сполучених Штатів до української державності», можна дійти висновку, що дослідження Стойка явно не обійшлись без використання документів і першоджерел, в яких і висловлюється розуміння Сполученими Штатами українського питання.
Не можу не відзначити наявність фото автора у книзі. Вони дають можливість наочно зрозуміти, що слова Стойка мають вагомі підстави, адже він безпосередньо знайомий із людьми, які внесли чималий вклад у становлення державності України. А це надзвичайно важливо, оскільки спілкування із очевидцями чи людьми, які мають пряме відношення до подій того часу, дає набагато більше достовірних даних, ніж навіть студіювання історичних матеріалів. Оскільки, як я вже згадувала на початку своєї рецензії, кожен інтерпретує історію на свій лад. Тому найбільш об’єктивну оцінку подій можна отримати саме від людей, на яких політика впливу не має.
Безперечно заслугою автора варто вважати його підхід до подання історії державності. Читаючи книгу, ми не спостерігаємо суб’єктивності яка, на жаль, так характерна історичним працям. Він намагається дотримуватися чіткого викладу подій, при цьому, уникаючи займати якусь позицію. Стойко намагається зберегти нейтралітет, щоб не перетворити свою книгу на чергову інтерпретацію історії. Це надзвичайно важливо, особливо, в умовах сучасності.
Таким чином, аналізуючи працю Володимира Стойка, можна зі сміливістю сказати, що його книга заслуговує на позитивну оцінку. Йому вдалось дотриматися заповіту Симона Петлюри, і хоч автор і не повернувся на Україну, проте збагатив її творчий доробок своєю працею, яка, при вмілому її використанні, здатна дати відповіді на чимало питань, які так хвилюють кожного українця.
Київ, 2017 рік





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-11 21:32:04
Переглядів сторінки твору 450
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.16 19:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2018-01-12 00:33:18 ]
Зізнаюсь щиро, що деякі питання виникли... І щодо книги В. Стойка, і щодо самої рецензії. Але можливо усе це другорядне!..
Мені ж спало на думку, що цілковито позбутись суб'єктивності навряд чи можливо – аби сам автор про це пам'ятав і не намагався власні думки видавати за історичні закономірності (і тим більше, щоб не вигадував історичних фактів задля підкріплення власних думок). Хоча, думаю, саме так і стається у випадках, коли правдою та істиною нехтують задля будь-яких – хоч би й наче благородних та високих – цілей...
Я звернув увагу на появу такої книги, за що і вдячний автору рецензії!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Костюк (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-12 15:26:20 ]
Ви дуже вдало підмітили проблему вигадування історії задля підкріплення власних думок. Дякую за коментар)