ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2018.10.16 14:57
Свічки-клени багрянять.
Шепіт вітру:спинись,
і крізь сяєво листя
в Небосинь подивись.
Між Землею і Небом
немає межі,
як плекатимеш вогник
у світлодуші...

Віктор Кучерук
2018.10.16 14:46
Т. І...
Знов душа зажурено радіє,
Повна вражень, спогадів і мрій, –
Тьмяний вогник давньої надії
Мерехтить у темряві густій.
Блимає лякливо та не гасне,
В тужно занімілій темноті, –
Тільки, може, радість передчасна,

Тетяна Левицька
2018.10.16 13:53
Що ти знаєш про мене?
Небагато, повір...
Очі м'ятно-зелені
З берегів Синевир .
Виплітати гердани
З бісеринок сльози
Я не буду, коханий,
Не проси... Не проси...

Сонце Місяць
2018.10.16 13:15
дими над рікою
спливають невмисно
& далі по курсу
кидаються з мосту

скупі очевидці
гуляють & мокнуть
закохані знову

Світлана Майя Залізняк
2018.10.16 12:22
Поетичні балалайки
виграють... за сотні лайків...
Бринькотять про вічне-тлінне.
Реверанси - вколо Зіни,
гопаки... на сцені гноми,
премійовані удома...

Йдуть охочі прославляти,

Іван Потьомкін
2018.10.16 12:21
Не по мені, як землю гидять
І воднораз Святою звуть.
Витопчують її до пилу,
На чужині сльозу за неї ллють.

Галина Михайлик
2018.10.16 11:35
Розум каже : «Змирись.
Все – суєтне, даремне».
Може / раптом / колись? –
тільки це - не про мене.
Тут! Сьогодні! І вже! –
без вагань, реверансів,
підкилимних пожеж,
онімілих мімансів.

Адель Станіславська
2018.10.16 10:51
Тримати удари -
мужність.
І доки твій світ не вмер
долай чорноту і чужість
і зайшлість сліпих химер,
чужо'злість за непоступність
в шуканні своїх доріг.
Хай явить озлобі сутність

Вікторія Торон
2018.10.16 10:02
Бруківка намірів залишилась по смерті,
бруківка намірів – і більше не вдалося...
Бо – недорікуватість і селянська впертість,
чуже незатишне міське різноголосся.
Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
в душі – сум’яття, а незгоди -- принци

Любов Бенедишин
2018.10.16 09:19
Розкішна мова. Не осот, будяк.
Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

Отари слів рівненькими рядами –
Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

Увись, де благодаттю оповита
Метафор полонина соковита.

Олександр Сушко
2018.10.16 06:21
Десант піїтів висадивсь на Марс,
Пригледівсь - українські графомани.
Усенький всесвіт хай пізнає нас!
Від захвату кричатиме "Осанна!".

У мене зіпсувався, певно, смак,
Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,

Шон Маклех
2018.10.16 00:47
Я вирізую собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізую собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:

Олексій Кацай
2018.10.15 21:49
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
бо всі їхні прямі і звороти –
швидкоплинні, мов краплі дощу.

Хто побачить політ крапелини
або кулі невловної слід?!
Флот чужий невидимо й невпинно

Іван Низовий
2018.10.15 19:32
Ту грушу,
Що геть здичавіла,
Згадав би хіба,
Якби в сорок сьомім
Та груша
Нас не годувала
Смачними гниличками?!
Схожа на баобаб,

Іван Низовий
2018.10.15 19:17
Мене сиротою зробили свої ж –
Комуністи,
А першим жалільником
Був чужоземний солдат:
Він гладив мене по голівці,
Давав щось поїсти,
Од вітру ховав
Під благенький трофейний бушлат,

Сонце Місяць
2018.10.15 18:31
римує осінь листя й лисих
красу абсурд підвали й далі
усе символіка & дійство
провісних наскрізь актуалій

& строга мов ікона та
життям іде христина ~ христя
напіврозквітла німота
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Булат (1980) / Проза

 Любов і релігії
В кожній з релігій є досить чітка установка "Бог це Любов". Яка б то не була релігія будь-то християнство, мусульманство, сатанинство і т.д. завжди є верховне(ні) божество(а), яке ототожнюється з Любовю в широкому її понятті. Любов як захист від негод природи, життєвих негараздів, смерті або навпаки в пошуках її. Любов, як відчуття власної та/або людської значимості. Любов, як інструмент отримання насолоди від життя через призму своїх і/або чужих цінностей. Любов, як поєднання духовного та фізичного світів людини. Саме за її відсутності в умовах болі, страху, ненависті людство кожний раз створювало нову релігію/віру в пошуках саме Її. І кожний раз віруюча людина надіялась, що її новий Бог/Боги дадуть їй Любов. Бог завжди був втіленням, духовним відображенням того почуття яке шукала людина по відношенню до себе та навколишнього світу. Але кожен раз за новою вірою стояв новий пророк чи творець релігії, віросповідання або політики і створював її з ціллю відображення бачення своєї картини світу, своїх уподобань, виправдання та піднесення існування саме свого буття обмежуючи їх основними канонами. Канони і будова релігій та віросповідань різняться від однієї крайності до іншої, як власне і різниться наш світ в своїй свободі різноманіття культур і природи. І в цьому нема нічого поганого. Тому що саме на цьому різноманітті і створюється безкінечно Прекрасне, як реалізація Любові в цьому світі. Погане в тому, що кожен раз шукаючи Любов, людина обмежувала себе і свободи інших Богом(ами) та їх намісниками для висвітлення свого світогляду. Віруючий вкладав в нього(них) свій обмежений світогляд, або ще гірше, ототожнював себе або інших з Богом. Через це/ці обмеження виникали ідоли та їх наслідувачі що реалізовували ввесь набір «надлюдських» понять та почуттів. В залежності від чистоти творця релігії та служителів, її, як інструмент, могли використовувати і використовують для досягнення й інших цілей ніж втілення Любові. Як показує історія саме через підміну понять(любов, влада, секс, гроші, фізичні блага) релігій, віросповідань та вподобань проводилися (проводяться) війни, вмирали і вбивали мільйони. Вмирали, сліпо вірячи, що вони досягли чи досягнуть любові в лиці свого Бога(ів). Вірячи в те, що жертва яку вони платять чи цінна яку отримують, є цінною Любові. Віра - страшна сила.
До того моменту поки люди не зрозуміють, що треба вірити в Любов (те що за гроші не купиш), а не в її інтерпретації та замінники. І саме головне, що треба робити все, щоб Її, в цьому світі фізичному, як в власне і в іншому, духовному, отримувати шляхом взаємообміну. Тільки тоді ця страшна сила віри стане на службі Любові, а не її(його) служителів. Любов це єдине почуття яке об’єднує духовне і фізичне. Це єдина цінність, яку людина і її духовний світ, отримують в момент зачаття та здатні перенести через поріг смерті. Саме за допомогою Любові з води робиться прекрасне вино, а з повітря печеться смачний хліб і для того щоб їх зробити не потрібно бути тільки Богом або тільки Ісусом. Саме за допомогою Любові вирішуються конфлікти і знаходиться взаєморозуміння і для цього не потрібно бути тільки Царем (намісником Бога на землі) або тільки українцем.
P.S. Про себе. Українець, народжений на Вінниччині та хрещений при народжені. З таким же успіхом, міг родитися в Криму та бути мусульманином.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-12 18:00:30
Переглядів сторінки твору 111
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.787
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.10.14 23:53
Автор у цю хвилину відсутній