ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале трубку, п’є пекучий ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.

Іван Потьомкін
2018.01.19 19:22
Думал, что он обрадуется, услышав: – Гия, я написал рассказ о Тбилисо. А он, посмотрев на меня своими большущими, цвета морской воды глазищами, спросил так жалостно-жалостно: – Почему не Кутаиси? – Потому что я там никогда не был. – Ай как жаль, как

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Ніна Калина
2017.12.17

Анна Львова
2017.12.05

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Ярослав Ярік
2017.11.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Проза

 У світ заячий





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-13 18:48:59
Переглядів сторінки твору 314
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.868 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.854 / 5.64)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.19 17:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-01-13 19:46:31 ]
далі! далі!

я страшенно люблю таке, ще й тому - що сам не вмію...

а тут і весело, і лячно...

дяка, Грену


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 00:31:16 ]
Дякую, Домініку )) Буде й далі, ось лише голова трохи попустить, бо ці зміни погоди для мігренозників - ціла біда. Та хай би вже і мороз, але ж щоб і сніг - а то он кружляють поодинокі сніжинки, притрушують землю злегка, та я і їм рада ))
Я теж не дуже вмію, Домініку, але воно ж не питає - просто приходить і починає нарізати кола: то за спиною постоїть, то в очі загляне... І так уже часом обридне, що не витримуєш і здаєшся - сідаєш та записуєш ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 01:03:13 ]
о... література - то і є власне автотерапія...
часто читач тут і ні при чому...

тоді щось і виходить варте...

вітання від почесного кавалєра ордена мігренозників :о)
(попиваючи амігрен...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 01:44:25 ]
Ох, то ми ще й Geschwister по нещастю? Мої співчуття (( І хвала тому, хто суматриптан синтезував, бо коли номігрен перестав допомагати, я вже всерйоз про вірьовочку думала :(
(Дістає коробочку антимігрену (діюча речовина - той же сукцинат суматриптану, що й в амігрені), наливає в склянку води):
- Ну, шоб нам голівоньки не боліли... Цирк: хоч бери та на брудершафт оце пий...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 02:20:19 ]
Гре_де_Ма, в природі є ще невеличкі пірамідки з картону, лікують все, що іще лікується. Точніше - повертають до початкового здорового стану.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:11:21 ]
О, РМ, дякую щиро за турботу - ті пірамідки таки творять невеличкі (в моєму випадку) дива. Минулого літа зробила собі дві такі, одну просто поставила в кімнаті (так би мовити, для гармонізації простору), а другу коло узголів'я щоночі мостила. Сама не знаю толком, чого я чекала, але результат був таким: практично до норми налагодився сон, а головне - прокидатися почала спокійно, без відчуття безпричинного жаху. На жаль, на цьому чудеса закінчилися - чи то організм захламлений безнадійно, чи то просто пірамідки перестали діяти, бо зроблені були з тонкого картону і від постійного волочіння туди-сюди погнулися. Спробую зробити нові та ще "полікуватися" ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 03:51:45 ]
*милується*

Exit Корова
Enter Ворон...
далі має бути...

кіносеанс у прозовій тенденції цього Різдва
це багатообіцяючий ангажеман

*витягає нізвідки пакет попкорнової суміші
всяких часів, світлих, похмурих, ніяких етц.*

ей, Вороне, камон, ціпу-ціпу, ніштяки вже

тут....



*вмощується собі якнайзручніше*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:21:01 ]
(Накидає на коліна шановному глядачеві плед):
- Перепрошую, другої серії ще трохи доведеться почекати, у нас технічна заминка - все та ж клята мігрень, занадилась, наче їй тут медом намазано, ніяк не дає дописати...
(Ставить на столик поруч із кріслом тацю з кавою і пундиками):
- А це замість попкорну, бо ворон його вже он додзьобує... а під шумок (я ж бачила) цілий пакет сємок під крило запхав ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:34:55 ]
*трохи гладить пташинку*

мігрень це паршиво ((

останніми днями якось перебор із
веселощами, ну і від попкорну вже щелепи зводить
але що ж робить, Різдво на дворі....


*о класна кава!*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-14 08:07:58 ]
Судорожно варто поміняти на конвульсивно, як гадаєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:27:28 ]
Наскільки я розумію, при виборі котрогось із синонімів кожен автор керується якимось власними, йому одному відомими резонами )) Для мене слово "конвульсія" занадто страшне, бо прямо асоціюється з епілепсією - а то штука жахлива.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Володимир Шкляренко Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-16 09:41:42 ]
Тобто, все решта - гут,- так скажіть...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Володимир Шкляренко Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-14 15:25:54 ]
Зайченятам привіт)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-01-17 23:27:59 ]
Обов'язково передам, дякую ))