ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мирослава Шевченко
2018.01.21 20:17
Немає крил летіти в небеса,
Землі тяжіння янголів тримає…
Десь там вгорі незвідана краса,
Дорога до загубленого раю.

Немає крил летіти до зірок,
Що сховані за хмарами важкими,
Немає сил до них робити крок,

Марта Январская
2018.01.21 19:31
А в глазницу реки западает осколок месяца.
Он идет по воде – и вода оттого тревожится.
Я легка и мягка, из меня словно тесто месится.
И вонзаются в плоть то ли розы, а то ли ножницы.

Говорю ему так: «Можешь гнуть меня, можешь печь меня».
Распивает

Марґо Ґейко
2018.01.21 18:26
Потребуєш мене мов прозору богиню.
Сальвадор не Далі, коли поруч не Гала.
Хто не хоче в оселю душі берегиню,
Щоб лише надихала, ніц не вимагала?!

Я потрібна тобі в повноті віддзеркалень.
Ти приходиш дивитися, як я сприймаю.
Що ти є без моїх заохоч

Олександр Сушко
2018.01.21 17:46
Нащадки пажерливої орди
На суржику волають стоголосо.
Російську упихають у роти,
Московський піп кадило пхає в носа.

Чавили божу мову, наче лій,
В джерелах чистих мулу по коліна.
Мій рід згасає, втомлений, німий,

Галина Гулієва
2018.01.21 17:13
Носити в собі малого тотемного звіра чи
велику біду – сполохане і руде…
Коли ж: утече, нутро твоє начисто виївши,
аж хвіст вдалині згорить, мов зимовий день.

А ти йому вслід до болю у більмах стоятимеш.
В гортані твоїй колиску птахи зів’ють…
Броди

Володимир Бойко
2018.01.21 16:20
Не віднайди мої сліди.
Вони вже часом напівстерті.
У вакханальній круговерті
Вже недалеко до біди.
Нас шлях завів у нікуди.

Не увійди в мої сліди,
Не потопчи моїх ілюзій,

Ігор Шоха
2018.01.21 14:17
Сіяє як нова монета
вісімнадцятилітній вік.
І гавкає на всю планету
хазяйновитий чоловік.

Багато їжі обіцяє:
червону юшку до води,
березової каші має

Галина Гулієва
2018.01.21 14:09
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.

Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність пе

Олександр Жилко
2018.01.21 12:12
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.

Іван Потьомкін
2018.01.21 09:40
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Та якось сорока принесла їм звістку:
«Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
І товстих шукає, щоб було що їсти».
«Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
З’їсть мене найпершого прок

Микола Соболь
2018.01.21 07:34
Наворожи мені зима –
Казкові дні, сніги останні,
Уста любимої, кохані
Очі. Зійде – тьма…
І що? Боятися навіси?
Літа уже не для гульвіси,
А входу-виходу нема.
Люблю. І моє серце – Данко

Микола Соболь
2018.01.21 07:33
Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
Зросте людина інша в незалежності.
Не вічне проголошене «Авророю», –
У пострілу завжди дві протилежності.
Вандали, бузувіри неотесані –
Недопалки ікон, церков пожарища…
Іудами у сан – Святий піднесені
Не мученики

Домінік Арфіст
2018.01.20 22:28
заварити терпкого чаю…
чорнішого за всі ночі
і розпити себе… розлити
на тарелю місяця вповні…
а тобі було добре Овном
краще ніж мені Козерогом?
ми були відпущені Богом
як земля горіла під нами

Лесь Українець
2018.01.20 18:50
Рожева заграва
Мріє над селом,
Куштуємо страви
В хаті за столом.

На печі грайливий
Котик бавиться,
Коло печі вила,

Олександр Сушко
2018.01.20 17:16
Виноградник скніє без лози,
Вилито в багно солодкі вина.
Бачиш зморшки? Це убитий син.
Сивина - похована дружина.

А синочок мирний. Не солдат.
Просто українець. Без погонів.
У стодолу залетів снаряд -

Марта Январская
2018.01.20 16:11
Зима на юге вроде не зима –
Инверсия про осень мимоходом,
Так мягко стелит, чтобы жестче спать
И даром не растрачивать свободу.

Пути Господни неисповедимы –
Их жёстко стелят, мягче чтоб идти –
Ведут к тому, что зримо и незримо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Галина Гулієва
2018.01.15

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Олександр Дволикий
2017.12.23

Ніна Калина
2017.12.17

Федір Трох
2017.12.17

Сокор Сокор
2017.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Булат (1980) / Вірші

 Сину
Думки сформовані у коло
Ведуть мене у заметіль.
Життя вирує й сніг навколо
Дарують радощів хміль.

Люблю тебе, люблю знайому,
Що пухом снігу обросла.
В морозний вечір, крізь утому,
Ти митті щастя вітром принесла.

Вони цвітуть неначе квіти,
Не дивлячись на лиховій.
Їх треба всіх мені зігріти,
Але несуть мене у вир подій.

Подій старих і дуже значних,
Коли я в руки перший раз узяв
Під гулькіт звуків ніжних, смачних,
Мене він татом тоді ще не називав.

Тебе побачити я хочу сину,
Розділити разом лиш життя.
Ти вже дорослий і в якусь ще днину
Надіюсь зрозумієш "каяття".

Бо мати бачити не хоче
Того хто зруйнував "руїну",
Йому поламане плече.
Везе від мене в іншу країну.

Життя там краще від усього.
Було вже так, але проміж тим
Не згадуєш ти вже старого,
Бажаєш щастя молодим.

Думок ще вир, і вир ще мрій.
Танцюють всі вони навколо,
Як вітер віє суховій.
Себе ти почуваєш кволо.

Не сохнуть рани – кровоточать.
Забудь. Забудеш. Забуття.
Вони тебе немов собаку дрочать -
Ні думкам мрій, ні каяття.

Пройти свій шлях ще по новому,
Зробити менше помилок,
Сказати можна молодому,
Але не підстелиш ти гілок.

Любити тих хто тебе любить?
Самому смішно - мабуть гріх.
Буде тебе ввесь вік коробить -
Не плач буде, а сльозів сміх.

Не проживеш ти віртуально.
Не збережешся від помилок.
Любити також нереально
Приказаних собі дівок.

Народять хоч тобі дитину,
Але життя все ж дасть урок.
Покаже, що не треба, сину,
Нікого мучить - зроби крок.

У кожного свій шлях.
Простий, тернистий чи по під хмари.
Або ж то зовсім - в лагерях.
Куди підеш і де зазнаєш кари?

Що спинить, а може просто дожене?
Незна ніхто. Хоч й скажуть ніби
Що доля є. Не знав мене...
Гадали долю і не пророчили біди.

Але був жах і були люди.
Залишили свої сліди,
Такі "чемнесенькі" паскуди....
Щоб знав - то краще самоти.

Ходив петляючи стежками
До болю ніг, до спини ломоти.
Пройдуть вони. Замете снігами...
Будуються нові сімейнії мости.

Думки летять понад думками.
Роки минають - ти ростеш.
Живемо ми різними світами.
Зійдуться може? Може промайнеш?
(червень 2017)





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-14 01:46:12
Переглядів сторінки твору 15
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2018.01.19 16:39
Автор у цю хвилину відсутній