ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Шоха (1947) / Вірші / БЛИЗЬКЕ НА ЗНАЙОМИЙ МОТИВ

 Дівчина із Нагасакі

Ремейк на слова В.Інбер
під мелодію

В.Висоцького

Образ твору ...
перейти до тексту твору

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-19 22:48:02
Переглядів сторінки твору 4505
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.302 / 5.56)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.648 / 5.91)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.966
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2024.04.17 14:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2018-01-20 07:25:58 ]
от дуже люблю цю пісню, да, того і переклад дратує. по матчастині – ель засновково не може бути пекучим, він солодкавий, може мати гіркоти нотки. оце "ще така дитяча грудь" – якась геть недоречна педофілійна нота, і – направду бракує цього іронічно-ігрового начебто простомовного "у ней", ну і заодно – далека путь – якомь невідома – інші конатації. морський хакі – це що за колір такий?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:19:25 ]

Я з Вами загалом згоден і найпростіше було б видалити цей переклад як невдалий спонтанний експеримент. Вперше я спробував перекласти твір майже слово в слово, але те, що на слуху десятиліттями, важко сприймається з першого разу непопулярною мовою. З іншого боку, якщо оригінал подобається і не тільки Вам, то логічно було б очікувати ще на якийсь десяток ліпших перекладів. Ан нєт.
Очевидно, що альтернативою може бути тільки смачний суржик. Я на це піти не можу.
Спробуємо розібратись у деталях. Звичайно, що «нєпєрєдаваємую ігру слов – у нєй» – ні змістовно, ні мелодійно не передати. Пропоную це перекласти Вам, тільки буквальне – у ній або біля неї – не пропонуйте. Немає великого гріха, якщо я трошки поправив велику Інбер.
Ель не пив. Може й солодкавий, але пекучий не так уже й відрізняється від авторського «крепчайшего».
Колір хакі найближчий до кольору моря і це цілком у дусі романтичних уявлень.
Щодо «прєдмєтов вождєлєнія», то тут важко потрапити на потрібну ноту, враховуючи психологічні вивихи окремих індивідуумів. Якщо можете, запропонуйте щось точніше до оригіналу, обійшовши делікатні чи дратівливі нюанси.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:31:34 ]
Це виконавці пісні, яких за даних обставин можна вважати співавторами Віри Інбер і не велика біда, що на місці Чернова міг бути Висоцький.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-22 12:39:02 ]
З Вашого дозволу, пане Андрію. Я виправив ті місця, на які Ви вказуєте як на недоліки 'по матчастині'.
Цікаво було б ознайомитись з Вашою думкою цього разу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2018-01-20 07:29:22 ]
а, щодо авторів – до чого там прекрасна Джемма і хто такий А. Чернов?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-20 08:07:55 ]
Тайна песни "Девушка из Нагасаки"
Популярная песня "Девушка из Нагасаки" была написана еще в конце 20-х годов одесской поэтессой Верой Инбер. Эту песню потом и Высоцкий исполнял, и Джемма Халид (ее исполнение самое известное).

Если бы советские власти знали, про кого идет речь в песне, то они бы ни за что не дали Вере Инбер Сталинскую премию.


В песне идет речь о Великом Князе Александре Михайловиче (Сандро), внуке Российского Императора Николая Первого, и его "временной жене" из Нагасаки.

Великий Князь Александр Михайлович несколько лет провел в плавании на русском корабле "Рында", а в Японии (в Нагасаки) он жил 2-3 года. Точнее, не постоянно жил, а выходил в плавание из Нагасаки, но тем не менее основная стоянка была там. Вот как он это описывает в своих мемуарах:

"Так как наша главная стоянка была в Haгасаки, мы возвращались туда из наших рейсов каждые три месяца. «Рында» шла по намеченному курсу и мы, таким образом, посетили Филиппинские острова, Индию, Австралию и различные острова, расположенные в Великом и Индийском океанах."

Также в мемуарах Великий Князь описывает особенности "временного брака" с японками:

"Обычно «брачный контракт» заключался с японками на срок от одного до трех лет, в зависимости от того, сколько времени находилось военное судно в водах. Японии. К моменту истечения срока подобного контракта, появлялся новый офицер, или же, если предыдущей «муж» был в достаточной мере щедр и его «жена» могла, сэкономить достаточную сумму денег, то она возвращалась обратно в свою семью."

Александр Михайлович также решил взять себе "временную жену". Вот как он описывает девушку, с которой он начал жить в Нагасаки:

"Веселость характера этой японочки была поразительна. Она никогда не хмурилась, не сердилась и всем была довольна. Мне нравилось, когда она была одета в кимоно различных цветов, и я постоянно приносил ей новые куски шелка. При виде каждого нового подарка, японочка выскакивала, как сумасшедшая, на, улицу и созывала наших соседей, чтобы показать им обновку. Уговорить ее делать меньше шума - было бы напрасным трудом; она очень гордилась великодушием своего «самурая».

Русские офицеры называли ее в шутку «нашей великой княгиней» - причем туземцы принимали этот титул всерьез. Почтенные японцы останавливали меня на улиц и интересовались, не было ли у меня каких-либо претензий в отношении моей «жены». Мне казалось, что вся деревня смотрела на мой «брак», как на известного рода политический успех."

Также девушка из Нагасаки обучила Великого Князя японскому языку:

"Так как мне предстояло, остаться в Нагасаки около двух лет, я решил изучить японский язык. Блестящее будущее Японии не вызывало во мне никаких сомнений, а потому я считал весьма полезным, чтобы хоть один из членов Императорской Фамилии говорил бы на языке страны Восходящего Солнца. Моя «жена» предложила мне быть моей преподавательницей, и через некоторое время, несмотря на трудности японской грамматики, я научился стольким фразам, что мог поддерживать разговор на простые темы."

Великий Князь имел встречу с императором Японии, удивил императорскую семью Японии тем, что разговаривал на японском языке, правда, насмешил японскую императрицу тем, что разговаривал с "нагасакским" акцентом.

Потом Александру Михайловичу пришлось вернуться в Россию. А японка тем временем умерла.

"Когда в 1890 году я снова посетил Дальний Восток, ее друзья сообщили мне, что она скончалась от туберкулеза."

А в 1894 году Александр Михайлович женился на Великой Княгине Ксении Александровне, сестре Николая II. Они жили в Крыму в имении "Ай-Тодор".

Почему же в песне есть строчки "Родина его - Марсель"? После эмиграции Александр Михайлович жил на Лазурном побережье Франции, недалеко от Марселя. И скончался в 1933 году в городке Рокбрюн под Марселем.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:24:35 ]
Дякую, Олександре, за посильну участь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-20 09:00:49 ]
я певний того, що кожен трудар поетичний, маючи дещицю часу й натхнення
міг би додати до загальних мозаїк чи вітражів -
своїх власних уподобань, які можливо, іншим ще невідомі
або ж інтерпретувати якісь загально визнані речі
за власним смаком & умінням

тому, щодо перекладів, є слушним, коли ініціативний суб’єкт
звертається до чогось близького, що звучить у нім
роками, принагідно, більше чи менше

і це вдячна тема, повірте


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:27:06 ]
Все – як має бути & дяка за "души прекрасные порывы".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-22 20:04:59 ]
цікаво, я переглянув рими оригіналу - вони такі вже заяложені)
але не в тім справа, єдиний випадок невідповідності
у римі, це там, де про гашиш (і чого би?)

може варто було б якось гашиш і до перекладу взяти
оскільки немає насправді необхідності
дотримуватися аж такої чіткої рими в цім місці

може певне порушення параду банальних рим -
як раз там - і додає певного хуліганського шарму

як гадаєте?

екзотичний гашиш і абстрактний дурман - все-таки щодо мовного ефекту - різні речі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-23 23:41:50 ]
Бачите, великі критики і знавці матчастини похуліганили і злиняли з палуби:)
Тому прислухаючись до Ваших зауважень, дещо поправив відносно гашишу в цілком хуліганському дусі по відношенню до ...поезії. Ви ж маєте на увазі, що потрібно передати манеру письма Інбер, а не манеру виконання її твору безшабашними виконавцями?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-24 01:43:30 ]
постараюся викласти свої враження якнайпростіш

є стиль, назвіть його хоча б ’вуличним’
в цьому стилі приймається, як ’зачотне’
деяке хуліганство щодо правильності вірша
в наявному випадку, це рядок із гашишем, якій
наче би випадає з римованого ряду, але це насправді
ефект, який несе естетичне, відповідне до
’вуличного’ стилю навантаження

тому, для збереження духу цієї поезії,
вартувало би якомога ретельніше пропрацювати
саме оцей момент

Ваша правка вертає гашиш, і це вже симпатично
але рима, рима..

я би наважився запропонувати щось на кшталт:
’знічев’я у гашишному дурмані’

не сильно порушує аж так мелодику тексту загалом
і все ж - ’так начебто’


із усілякою правдивою симпатією до Вашої праці, Ігорю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-24 08:50:23 ]
О! Але якби це можна було втулити другим рядком.
А чи не буде у фуліганському дусі щось близьке до Вашого - накурений гашишний наркоман?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-26 20:04:25 ]
ага, врешті таки вийшло більш по-фулюганському, ну


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-27 10:44:24 ]
Ви і мертвого уболтаєтє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-01-20 14:07:57 ]
Шановний пане Ігорю, редакція Майстерень чесно визнає, що дуже обережно ставиться до можливого коментування ваших цікавезних і самобутніх творів. По-суті. це навряд чи потрібно, бо ви досить виразно контролюєте ситуацію, тобто, і просто швидкі замальовки , і цілком самостійні поетичні полотна природно наповнюють вашу сторінку. Можливо десь виникає питання щодо надзавдання, але загальна стереоскопія вашого творчого світу достатньо глибока, аби бачити і поетичну долю автора, його стосунки з нею.
Мені особисто ще цікаво було зустріти ваше прізвище на сторінках Майстерень і тому, що колись я мав стосунок із Анатолієм Івановичем Шохою, з міста героя Мукачева, він туди приїхав із Росії, і був у Мукачеві на видних постах за СРСР (80-ті роки). Я міг називати його своїм старшим товаришем - у плані дружніх стосунків. Там була і цікава сім"я, стосунки із Сталіним. Тощо...
Оце все це якось і навколо вас ). На різних планах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-01-20 22:04:49 ]

Шановний пане Володимире, я розумію, що Ваша оцінка моєї творчості трошки завищена, але мені все одно приємно і я вдячний Вам. Відчуваю Вашу моральну підтримку у цей момент, коли я, м'яко кажучи, «вляпався» з перекладом поезії вуличної аристократії радянських часів. Я не збираюсь «лізти в пляшку», хоч можливо найкраще було б залишити «Дівчину з Нагасакі» у спокої разом із Вірою Інбер. Але ж – взявся за гуж. Якось викручусь, ще може й проспіваю, я́к би це й не різало комусь вуха українською мовою.)
Відносно прізвища. Якщо довіряти доступним у різні часи архівним матеріалам, то всі Шохи – родичі і походять із одного села, в якому я народився. Із літературних джерел потрапляв на очі журнал «Дзвін» у 90-ті роки, де згадувались прізвища козацької старшини у переписці турецького султана і гетьмана Січі. Султан нарікав, що випущені ним із полону козаки під чесне слово за самовикуп, не дотримались цього слова, за виключенням козака Шохи. Можливо це і є наш далекий спільний предок. Тому мені цікаво було б дізнатися детальніше про Анатолія Івановича і як про діяча, і як про людину. Можливо обставини будуть цьому сприяти. Щодо Сталіна, то мені ще в ранньому дитинстві врізалось у пам’ять, що мій батько, який пройшов усі можливі фронти другої світової війни, не просто не любив, а люто ненавидів «вождя всіх народів і всіх часів». Мені це передалось генетично.
З повагою