ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.06.25 12:06
Од цього свята – і до нових свят
Біжу за іншими в щоденнім марафоні.
Як тьмяні вогники жаданих хат
Тому, хто повертається в сльоту додому,
Такими лишаться свята мені до скону...
...Бо не застоллям пам’ятні вони,
Не бутафорською веселістю довкола,

Ігор Федів
2019.06.25 10:45
Ми так і не навчилися прощати
Тих, хто ховається за ницими словами,
Бажає бісу душу продавати,
Аби усі перетворилися рабами.
Себе ми не почали продавати
І не тому, що ціну дуже набивали,
А очі було важко заховати
І примиритися, як долю поламали.

Світлана Майя Залізняк
2019.06.25 09:58
Лікував від гарного смаку.
Тьменна ресторацій при дорозі.
Рукколи насипав на лукум...
Прилітав на паті Осборн Оззі.

Три відьмички різали перкаль,
від серветок тхнуло темним пивом.
Годував блеф-кухар серед паль,

Ігор Деркач
2019.06.25 09:44
Іще обіймуться не раз
жура з журбою.
Люблю я витрачати час,
але з тобою.
Але з тобою, геній мій,
душевні рани
не залікує ще не твій герой роману.
Герой роману, міфу, мрій,

Володимир Бойко
2019.06.25 09:32
Талдичив, як мантри, затято і всує
Свої уповання на краще.
Був певен, що ліпшої долі вартує,
Та доля вважала інакше.

Домінік Арфіст
2019.06.25 09:27
я тебе вимріяв… я тебе виміряв довгими верстами…
синіми веснами я тебе виміняв в осеней жадібних…
я тебе виманив ночі скрижалями…
виморив ворога… вимарив снами я…
вимістив тугу словами незнаними…
висміяв мудрого… висмикнув мертвого…
вистелив капи

Тетяна Левицька
2019.06.25 06:55
В'яли  лІта рясні спориші,
у потилицю дихала осінь.
Не жила у обіймах душі,
не плекала дощі сріблокосі.

Смутком очі тмяніли колись,
прісні будні бродили, аж поки
пересічні шляхи не зійшлись

Віктор Кучерук
2019.06.25 06:41
Це не уява і не сон,
А прозвістилась правда гола, –
Два серця б’ються в унісон,
В одну єднаючи дві долі.
Тож менш “мене” й “мені” стає,
З недавніх пір, невипадково, –
Бо тільки “ми” одвічно є
Надійним свідченням любові…

Козак Дума
2019.06.25 06:41
Щиглик жив веселий в світі,
та попав в підступні сіті
якось днем похмурим влітку –
тож змінив свій гай на клітку.

В ній зернята і водичка,
навіть свіжа є травичка,
тільки замкнені дверцята

Олександр Сушко
2019.06.25 05:44
І гримнув туш над генієм таки!
Сичать колеги, наче змії в кублах.
Натхенням уверлібрюю думки,
В кущі силабо-тоніка чкурнула.

Крилаті руни ллються з-під пера
Про сенс життя, буденщину, кохання.
О, славо! Ти - п'янкий медок-айран,

Надія Тарасюк
2019.06.24 23:45
У Княжому місті ліхтар ліхтарю
Солодить купелю фонтана.
Розгойдує літо вечірню зорю, —
Палац припасує на вбрання.

У Княжому місті моргає, як цвіт,
Колесам кармінна бруківка,
Коли під’їжджає віночок століть

Світлана Майя Залізняк
2019.06.24 23:44
У Жори відсутні дзеркальні нейрони,
бракує емпатії... Кілька емоцій:
від їжі вдоволення, злість, оборона.
Є аспідна латка на лівому оці.

Пірат-акробат, прибиральник у тирі.
"Тіп-топ"... Не зуміє художником бути.
Малюйте такого на якорі, гирі.

Олександр Сушко
2019.06.24 20:20
Я - вогнептах, дитина сонця,
Люблю цей світ, не вередун.
Та заздрий люд на кожнім кроці
Кричить озлоблено "Ату!".

Блукаю лезами Оккама,
Ступаючи в сліди старі.
А в спину посмішка лукава

Віктор Кучерук
2019.06.24 17:10
Захотілось неквапливо
Та, маскуючись найтихше,
Смакувати довго пиво
І писати дивні вірші.
Захотілося погнатись
До отого п’єдесталу
На якім подібних натиск
Тільки кращі зупиняли.

Світлана Майя Залізняк
2019.06.24 15:36
Від хмари до хмари - драбинки хитляві.
Залізла малеча на яблуньку, явір.
До зірки не так і далеко... та сонце
розбризкало чай... і пряде з волоконця...

Індигова кішка вмиває кошатко.
Кладе забувайло стонадцяту латку.
Слимак виноградний упав на тар

Володимир Бойко
2019.06.24 11:36
Весна прийшла у наші села,
Корова гріється весела
І бик на вигоні гуля,
Спіймати хоче журавля.

Сидить ворона на сільмазі,
Неначе беркут на Кавказі,
Лежать пацята біля клубу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27

Оля Боняк
2019.05.22

Світлана Пасенюк
2019.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Вірші

 манé
Образ твору  
перетинаються зірками
вона рахманна книжний він
що полюбляє гексалгін
& придорожній цвіт кав’ярні

школяр огидник лицемір
проз поневірені нагоди
світила що заходять сходять
& капелюхи набакир

танцюючі свічадні плями
мовчання що питоміш слів
зі сленгу кілерів хмелів
& сповідей таких безтямних


ι∫)



& крізь дощі сніги уперті
зі сном котрий знічев’я щез
невірогідні силуети
вертепи слідом чорних мес

& непробачена відвертість
у недоказаних віршах
війна жаскіша післясмерті
гати душі нетлінний прах

& ти що перебув наразі
осяянь пишних зайвий чар
у круговерті до відрази

вдогін розвидненим речам


ſ∫)




 

2016
 
_______________________________
Art : Édouard Manet 1881-1882


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-22 02:19:37
Переглядів сторінки твору 4433
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.685
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.31 13:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-02-22 08:01:41 ]
СонцеМісяць у тумані -
Диво тьмяно-осяйне.
За МанЕ не платить мани -
Обмістерив геть мене!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-22 18:37:11 ]


МанЕ щасливо віддзеркалює екстаз
& розбирають капелюхи глядачі

бо Сон ~
це Місяць,

млість & мла, й ключі
від ночі, що чекає нас


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-22 08:21:54 ]
Дуже похмурий сюжет. А за вікном зима і холодно. І стає незатишно. Хоча скоро весна...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-22 18:39:01 ]
а от Мане казав, що кожен бачить те, що хоче бачити, і ця фальсифікація становить собою мистецтво...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-02-22 08:52:45 ]
Ритміка вірша дуже пасує картині, люблю такі потрапляння в десяточку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-22 18:40:07 ]
Дякую, Ларисо, ця картина дуже така знаменна, щасливий, що все разом склалося в щось більше, аніж сума віршованих рядків


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-02-22 20:52:00 ]
Стільки всього у вірші - чи не більше, ніж на картині.
Не знаю, як кому, а мені в очах цієї дівчинки - сльози. А потім питають, чого віддзеркалення "неправильне" - та то її мрія віддзеркалилася: прийшов той, кого так чекала, бо що їй той повний зал чужих людей, коли чекаєш одного-однісінького...
Але це, звичайно, жіноче трактування, а картину-то писав чоловік ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-22 22:00:22 ]
о, це не професійна натурниця, а правдива буфетниця, наскільки відомо..
про що може думати буфетниця, коли її привселюдно довго так малюють, і всі на теє п’яляться, можна собі тільки уявляти

віддзеркалення усього тут ~ власне і є магія, оскільки дає ефект подвійного опосердкування
а щодо текстів, вони можливо трохи окреміші від ілюстрації, яка покликана додавати до вражень, а також відволікати від маніпуляцій фокусника, еге ж

але фокус, не зважаючи на каламбур, тут – саме у назві

бо Мане досить довільно ставився до художньої правди і відповідності компонування-розташування якимсь класичним законам
тобто, його цікавила конкретика певної фігури чи об’єкту насамперед, а чи будуть зображені об’єкти вірогідно працювати одне на одного і на ціле –
те вже було друго-, якщо не третьорядним, тому якби

все тримається разом, тому що художник сказав, що так мало би бути (добре)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-02 11:32:24 ]
увляється що в даній картині є виразна суперечність класичним законам...щодо конкретики певної фігури то тут головне не її конкретика а відчуття самотності...картина - самотність а вірш - розминулися...так уявляється...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-02 11:44:29 ]
уявляється і вбачається що автор вірша у попередньому коменті цілком випадково загубив не...його НЕ цікавила (Мане))...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-02 18:09:14 ]
тут чимало додає ефект люстра, я так думаю
бо все, що не стосується буфету, його ’обличчя’ -
відбувається віддзеркалено, а отже неконкретно
тим самим, отримується потрібний фокус
реальної нереальності через нереальну реальність