ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Гупало
2018.06.22 21:11
Вгамуй себе, коли проходиш поруч.
Я більшого у тебе не прохав.
Ніщо твоя таємна непокора,
Бо знаю: скрізь незмигні очі ґав.

Навколо нас оземлено кружляє
Цей дивосвіт, де від початку ми.
І подорожником, і молочаєм

Іван Потьомкін
2018.06.22 18:56
Такого ще не знали в цьому краї...
З гори, що підпирала крайні хати.
Каміння покотилося... Поповз ядучий дим.
Ряднину начебто накинули на небо.
Впали люди на коліна непритомні...
І раптом гуркіт стих. Небо заясніло.
Настала тиша: гуркіт сердець лиш

Наталка Пілігрим
2018.06.22 12:43
Квадрат апельсинного сонця у рамі моєї кватирки
Сполохує тінь в зіницях, цяткує полотна щік,
І полудень згорда дивить, і вечір з-під лоба зирка,
А стіни, вуста і очі заляпав сонцевий сік.

Так липко і мляво-жовтаво стікає по тілу повітря,
Здається,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.22 10:50
Жертовна зона розрослась...
Тебе спонукують до вчинку.
Вовки - між тлустих вань та ась -
деруть сім шкур... одну овчинку.

За що загинули оті,
що мали б чистити картоплю -
десь у солдатському куті

Кристіан Грей
2018.06.22 09:06
Твоє тіло – наче пахлава медова,
Яку пропонують галасливі торговці на кримських пляжах.
Хоча я її ніколи так і не спробував.
Як і твоє тіло.
І ніколи вже не спробую, бо
Ти сказала: «Ти втратив свій шанс».
І вбила в мені віру, надію і любов.
Що д

Ярослав Чорногуз
2018.06.22 08:13
Неначе диво в Божім раю,
В гаю троянду я стрічаю...
Не відвести очей, та й годі!
Таку красу не бачив зроду!

Коханням серце зайнялося
І до троянди потяглося...
Душа, та й тіло, аж тремтіли.

Олександр Сушко
2018.06.22 07:28
Без фітнесу сьогодні пропадеш,
Не знає люд ні рала, ні лопати.
У руки чоловік стромляє кеш:
- Іди качати жир! Шуруй із хати!

В сучасників хороший апетит,
Дитятко увіпхнути важко в двері.
Півкабана – легесенький обід,

Серго Сокольник
2018.06.21 23:49
Золотом сонця слід
Зблисками по воді.
Сколоте донце від
Чари минулих діб...

Світлом зоріє день.
Світло стіка у ніч.
Де відшукати, де

Микола Дудар
2018.06.21 18:23
Страшне видовище. Гроші на вітер…
Вкотре з граблями цілуємось лобом
Сонце нагадує кролячий клітер
У давнину підстрелили б дробом…
Обрій туманний, одні негативи
Хмари і ті, відсунулись, зникли
Чом ти, юначе… від чого ти сивий?..
Убий мене, Боже, нія

Олена Багрянцева
2018.06.21 17:09
Привіт, мала. Ну як твоє життя?
Чому втекла, ні слова не сказавши?
Я лиш хотів по-чесному, без фальші.
Я відганяв лихі передчуття.

Та спалахнула ця чужа війна.
І я пішов сумлінно і свідомо.
Бо не волів лишатися удома,

Світлана Майя Залізняк
2018.06.21 17:04
Чистиш рибу зраночку -
сім котів...
Ліпиш забаганочку -
син хотів...

А на завтра толоки,
мармелад...
Снива, мрії - волоком.

Ігор Шоха
2018.06.21 13:03
Ми герої і солдати, бо іде війна.
Україна – наша мати. І вона одна.
Стоїмо у світі цьому за її дітей,
і на варті свого дому для усіх людей.

Полонили нашу віру змії-упирі.
Заслужили вищу міру ті, що угорі.
Запалили нашу хату люті москалі

Адель Станіславська
2018.06.21 11:25
Не суди
й незасудженим будеш, -
кажуть.
Та засудять тебе -
повір...
І гріхи нанесуть
чорнотою сажі
мастехіном

Маркіяна Рай
2018.06.21 11:04
Залиш собі мої присвяти.
Покинь на мене нашу вічність.
Ніхто не здатен подолати
Такої вирви часової.

Я навчена собі брехати -
Найнепомітніша погрішність.
Найдосконаліша поразка, -

Микола Соболь
2018.06.21 06:01
У поліклініці – «совок».
Гниє чи догнива система?
Бо черги це болюча тема.
Із неї (черги) – ні на крок!
Жінки зчепилися в дуелі
Словесні поки що шрапнелі…
Ось – рукопашного урок.
У хід пішла війна сумками

Олена Багрянцева
2018.06.20 21:57
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
Без обмежень і меж.

Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
Я зн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08

Юлія Джа
2018.05.24

Настя Камінська
2018.05.20

Лія Олексієнко
2018.04.20

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 "Ты первой узнаешь об этом"

“И пораженья от победы
Ты сам не должен отличать”
Борис Пастернак



– Ну как? – спросил я своего знакомого об очередном туре на первенство Иерусалима.
– Проигрыш, – ответил Игорь, но как-то без досады, что случалось ранее.
Он прикрыл ладонями глаза и где-то с полминуты молчал.
– Такого у меня еще не было...
– Покажи же наконец, как это произошло.
– Да разве такое покажешь?..
– Не хочешь и не надо.
– Не торопись. Ты помнишь, у кого я иногда брал тремп? – начал он.
– Кажется, у симпатичной блондинки.
– А что? – спросил я в свою очередь, не в силах справиться с неизбывной еврейской привычкой.
– А то, что не попал я на игру.
– ??
– Не попал и, поверь, ничуть не жалею об этом. А произошло вот что...
...В машине мы разговорились, и я сказал блондинке, что сегодня у меня партия, от которой зависит, стану ли наконец-то мастером. Столько лет хожу в кандидатах. Казалось, вот-вот выиграю даже у международника, но за полшага до заветной цели – досадный промах, и преимущества как не бывало. Да ты же сама видела это... Сетую вот так я на свою шахматную фортуну, а блондинка слушает, и вижу – улыбается. А потом оборачивается и спрашивает:
– Когда начало игры?
– В 19.
– Тогда поехали ко мне. Потренирую малость тебя.
– Ты?
– Не удивляйся, ведь я еще недавно ходила в чемпионках. И к твоему сведению – международный мастер.
Я замолчал, соображая, как выпутаться из этой курьезной ситуации. Ничего путного не придумал, потому что моя самозваная наставница уже скомандовала выходить.
– Муж весь в бизнесе. Месяцами не бывает дома. Вот и сейчас где-то в Якутии мыкается. Так что никто не помешает нашей тренировке.
Хозяйка достала из шкафа комплект шахмат. Я чуть не ахнул от удивления. Ведь это были такие, которыми хотелось играть самому, потому что они в точности соответствовали международным стандартам. Пока она переодевалась, а потом доставала из холодильника прохладительные напитки, я расставил фигуры.
– Сначала сыграем, – распорядилась она, садясь напротив меня и перевернув доску. – Гостю – белые.
Я посмотрел на соперницу и, поверь, будто что-то сначала обожгло, а потом вдруг обдало меня студеной струей... Была она в белоснежной футболке с вырезом, из которого пробивались по-девичьи тугие груди. Не в силах смотреть на такое богатство, я отвел взгляд, будто обдумывая, с какого дебюта начать.
– Как насчет ферзевого гамбита?
Я, как ты знаешь, предпочитаю “сицилианку”, но не стал возражать. До шестого хода все шло по теории. Но вот соперница делает, как мне показалось, оплошность – убирает коня, прикрывающего ферзя, на который нацелен мой черный слон. Смотрю на нее уже не как на соблазнительную молодуху, а как на хвастливого игрока, который к тому же еще и собрался выступить в роли тренера. На ее красивом лице – растерянность.
Не стал я предлагать бывшей чемпионке переходить, так как почему-то догадывался, что она из гордости не воспользуется моим джентльменским жестом. Дрожащей рукой снимаю ферзя. А соперница, вместо того, чтобы королем побить моего слона, посылает своего на b4. Шах. И только теперь вижу, что проиграл фигуру, ведь ничего другого не остается, как защищаться ферзем, а значит, и потерять его.
Обхватил я свою дурную башку руками, закрыл глаза и чуть не плачу от обиды и стыда. И тут чувствую, как она сзади нежно и медленно выпрямляет мои руки, целуя в затылок:
– Не расстраивайся, глупенький... Скоро убедишься, что не проиграл, а выиграл...
...Что потом было, не стану описывать. Понятное дело – ни о каком турнире не могло быть и речи. Соскучилась соломенная вдова по мужику, да и не в моих силах было отказать ей в том, в чем она так нуждалась. А когда, вдоволь насытившись друг другом, мы стали прощаться, она собрала со стола и сложила в коробку шахматы, которыми мы играли, и протянула мне.
– Ты что? – вырвалось у меня.
– Бери. Заслужил.Я ведь завязала с серьезными шахматами. А тебе пригодятся. Может быть, быстрее станешь мастером.
Не произнеси она слово “мастер”, я бы наверняка отказался от подарка. Но оно больно задело мое самолюбие, и я уже без колебаний взял комплект.
– Спасибо за все. Ты первой узнаешь об этом.
...Прошло почти полгода, и вот мы снова встретились. Осуществилась наконец-то давнишняя мечта моего приятеля, и он решил отметить это событие.
– Ну что, теперь-то возьмешь реванш?
– А разве ты не слышал, что она была в той самой автокатастрофе, что унесла столько жизней?
– Слышать-то слышал, но откуда мне было знать, что и она оказалась там? Ты ведь даже имени не назвал...
– Разве? Ее звали Вера.
– Выходит, свою последнюю партию она сыграла с тобой?
Вместо ответа Игорь наполнил маленькие одноразовые стаканчики. Будто по команде свыше мы одновременно встали, помолчали с минуту и выпили за одно и то же – чтоб земля ей была пухом.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-22 18:58:48
Переглядів сторінки твору 210
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.937 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.010 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.06.23 06:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-22 19:44:29 ]
... ну... ясно - що не ясно... так завжди в вічному буває... поки ходиш... чи їдеш на слоні... а коли не знаєш - що вже не їдеш... тобто - тільки без ні... лиш коли:так!.. щось можна втямити - коли кохалися....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-02-22 21:26:11 ]
Справді, мудре оповідання! Ніколи не знаєш, чи ти, думаючи, що програв, насправді не виграв. І навпаки! Повчально, дорогий пане Іване!))