ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Михайлик
2018.10.16 11:35
Розум каже : «Змирись.
Все – суєтне, даремне».
Може / раптом / колись? –
тільки це - не про мене.
Тут! Сьогодні! І вже! –
без вагань, реверансів,
підкилимних пожеж,
онімілих мімансів.

Адель Станіславська
2018.10.16 10:51
Тримати удари -
мужність.
І доки твій світ не вмер
долай чорноту і чужість
і зайшлість сліпих химер,
чужо'злість за непоступність
в шуканні своїх доріг.
Хай явить озлобі сутність

Вікторія Торон
2018.10.16 10:02
Бруківка намірів залишилась по смерті,
бруківка намірів – і більше не вдалося...
Бо – недорікуватість і селянська впертість,
чуже незатишне міське різноголосся.
Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
в душі – сум’яття, а незгоди -- принци

Любов Бенедишин
2018.10.16 09:19
Розкішна мова. Не осот, будяк.
Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

Отари слів рівненькими рядами –
Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

Увись, де благодаттю оповита
Метафор полонина соковита.

Олександр Сушко
2018.10.16 06:21
А на майдані знову балаган,
Укупі провокатори й кликуші.
Вже думав - починається юга...
Обцас застряг в недогризку від груші.

Пляшки довкола, рвані папірці,
І запахи, неначе із геєнни...
Нема кого узяти на приціл -

Шон Маклех
2018.10.16 00:47
Я вирізую собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізую собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:

Олексій Кацай
2018.10.15 21:49
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
бо всі їхні прямі і звороти –
швидкоплинні, мов краплі дощу.

Хто побачить політ крапелини
або кулі невловної слід?!
Флот чужий невидимо й невпинно

Іван Низовий
2018.10.15 19:32
Ту грушу,
Що геть здичавіла,
Згадав би хіба,
Якби в сорок сьомім
Та груша
Нас не годувала
Смачними гниличками?!
Схожа на баобаб,

Іван Низовий
2018.10.15 19:17
Мене сиротою зробили свої ж –
Комуністи,
А першим жалільником
Був чужоземний солдат:
Він гладив мене по голівці,
Давав щось поїсти,
Од вітру ховав
Під благенький трофейний бушлат,

Сонце Місяць
2018.10.15 18:31
римує осінь листя й лисих
красу абсурд підвали й далі
усе символіка & дійство
провісних наскрізь актуалій

& строга мов ікона та
життям іде христина ~ христя
напіврозквітла німота

Ігор Шоха
2018.10.15 13:48
Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
але епітафію маю я,
яку по собі залишу:

піїте породи інакшої,
не чую, хоча й до кінця
читаю, але не побачу я

Адель Станіславська
2018.10.15 09:50
Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
Так часто глуха, і безмовна, й зовсі'м незряча...
А звідкись невідано віщі мої слова...

Коротка на пам'ять і довга чуттям на вічність...
Так скороминуща у цьому з

Мирослав Артимович
2018.10.15 09:20
Життя і музика… Два паростки любові.
Один – від Бога, другий – із душі.
І закорінені обидва в Першослово,
яке ніхто не в силі сокрушить.

Щасливий той, хто музикою дише
неспинно, до безумства, до безтям,
а тон душі мажорніше й жвавіше

Олександр Сушко
2018.10.15 05:45
Я - дід старий. Од вітру хилита,
Давно уже у пазусі не шастав.
Немає сексу - в цьому вся біда,
Навзаєм пруть ліричні віршенята.

Є про любов, погоду і судьбу,
Реву на вухо жінці глухуватій.
Та бабця закопилила губу

Катерина Боброк
2018.10.14 20:14
молись над її лоном, бо в ньому тепер твоя вічність
ще поки крихітна, як зірка, віддалена і спокійна,
але ось вона наближається і ця швидкість космічна
твоїм обіймам і цілункам ніжним прямопропорційна..
порівняти її тіло неможливо ні з чим, хіба з Гра

Дмитро Куренівець
2018.10.14 18:00
Шурхіт листочків навчальних програм
з шелестом осени злився…
Ставки свої ти Системі програв,
та, далебі, вже не злишся.

Усі твої задуми клаптями рве
ця куцість годин невблаганна.
Ян Коменський зник би, пропав Дистервеґ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Безымянный праведник мира

Поначалу он заинтересовал меня рассказом о своем приятеле Йоне. Всю жизнь тот прожил под именем Леня.
История житейская, когда в угоду славянскому уху Сруль, Мошке, Пинхас, Натан... вынуждены были становиться Александром, Михаилом, Анатолием...
Но в отличие от тех, кто в Израиле без страха быть осмеянным знакомыми на бывшей родине приобрел наконец-то свое подлинное имя, герою нашего рассказа и тут не повезло. Его имя в паспорте было написано так, что более походило на Иван.
Когда ему, глубокому старику, сказали об этом, чуть не плача, он попросил моего собеседника Эдика, чтобы хоть на могиле его имя было написано правильно.
Но, как часто повторяли мои коллеги по редакции, ошибки начинаются с оригинала. Так оно получилось и на сей раз. Когда Эдик был за границей, Йон скоропостижно скончался. Его приобретенная в Израиле жена была от иврита, кажется, дальше, чем от своей бывшей родины, и поэтому целиком и полностью положилась на мастеров, делавших памятник. И вышло то, чего так боялся покойник – в лучший из миров он вошел Иваном.
Я уже было погрузился в эту, такую типичную для еврейства бывшего Союза тему дискриминации, как при очередной встрече Эдик, увидев у меня книгу о митрополите Андрее Шептицком, вдруг заговорил о ксендзе, спасшем, как и глава греко-католической церкви, несколько сот евреев.
...Огромнейшую колонну евреев во главе с ребе сопровождали к месту гибели два вооруженных немца. Первую группу выстроили у рва и начали расстреливать. И так группу за группой.
-Послушай,- прошептал Павлик на ухо своей подруге Саре.- Их же всего двое. Так неужели и мы, как старики и дети, вот так безропотно подчинимся судьбе?
Не дожидаясь своей очереди на расстрел, юноша и девушка набросились на палачей. Павлик успел выхватить у одного из них автомат. А второй успел выстрелить и смертельно ранить Сару. Но оба фашиста рухнули, сраженные меткой очередью лучшего стрелка Долгиновской школы.
-А теперь разбегайтесь! – крикнул Павлик оторопевшим от неожиданной развязки обреченным.- Кто в лес, а кто в костел!
-Но откуда ты, коренной минчанин, узнал об этой истории?- спросил я..- Ведь даже в Белоруссии, когда говорили, что в годы войны погиб каждый четвертый, никто не упоминал евреев...
-Министерство сельского хозяйства, где я трудился в должности главного архитектора, поручило мне составить план реконструкции Долгинова. И вот там белорусы рассказали, что до войны здесь жили преимущественно евреи. А за подробностями направили к председателю соседнего совхоза Буймовичу. Дескать, он сам еврей и лучше других знает, как все было на самом деле.
-Ну, в лесу спрятаться от неизбежного преследования – это я понимаю. А вот у ксендза...
-Представьте себе, что костел оказался более надежным убежищем, чем лес. Ксендз был настолько авторитетной личностью в этих краях, что немцы не посмели осматривать его вотчину.
-А те, кто сбежал в лес, наверняка сразу же влились в действующие партизанские отряды?..
-Не тут-то было. Оказывается, что по указанию из Кремля евреям советовали создавать свои отряды.
-Но хоть на первое время помогали оружием, боеприпасами?..
-Нет. Добывайте, мол, сами.
-Голыми руками?
-Ну, об этом лучше спросить у тех, кто чудом уцелел в той бойне...
-Но хоть как-то была увековечена в Долгиново память о евреях-партизанах?
-Да никак. Если не считать памятник, поставленный на еврейском кладбище теми, кто навсегда покинул эти горемычные места и поселился в Израиле. И вот в проект реконструкции я внес также памятник на месте бывшей синагоги.
-Как твою идею восприняло местное начальство?
-Лучше не спрашивать.Как вспомню, что привелось пережить, так и сейчас становится муторно на душе. Даже когда я заверил, что памятник будет за мой счет, не согласились дать разрешение. Мол, райком ни за что не согласится.
-И круг замкнулся?
...Они не знали, с кем имеют дело. Секретарь райкома пошел на Эдика, как бык на красное. Дескать, партия провозгласила о новой общности – советский народ и борется со всякими там происками национализма и сионизма, а ты говоришь о памятнике евреям... Пусть и за собственный счет. Да ни за что я не соглашусь с этой бредовой мыслью...
Эдик молча выслушал всю эту, как он выразился, ахунею и сам перешел в атаку. Нет, не говорил о жертвах и вкладе евреев в победу над фашистами. Он просто назвал несколько имен в цэка партии Белоруссии, которые будто бы одобрили его идею. Словом, не поздоровится некоторым ретроградам и, может быть, придется положить на стол партбилет и расстаться навсегда с насиженным местом. И еще до полной реконструкции Долгиново там появился памятник, спроектированный Эдиком. Правда, за счет районных властей.
-А как же с ксендзем?
-Да никак. Он остался лишь в памяти людей. Ни фамилии, ни даже имени никто не знает. Ксендз – и все. Один из многих безымянных праведников, кто спасал евреев в тяжкую годину...
Я слушал Эдика и думал, что если бы память евреев сохранила имена всех тех, кто с риском для собственной жизни прятал их и делился последней крохой хлеба, и как это заведено в Яд-вашем было высажено каждому по деревцу, то Иерусалим превратился бы в самый зеленый уголок мира.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-06 18:20:52
Переглядів сторінки твору 204
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.947 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.028 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.10.16 08:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-03-06 22:52:03 ]
Істинно... фінал - в саму точку...