ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Багрянцева
2018.06.20 21:57
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
Без обмежень і меж.

Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
Я зн

Іван Потьомкін
2018.06.20 20:57
– Возвращаюсь я как-то электричкой в свой Энергодар – городок строителей и эксплуатационников Запорожской атомной станции. Вагон почти пустой. Редкие пассажиры уже готовятся к выходу, как вдруг подходит ко мне сельского вида пожилая женщина и спрашивает,

Олександр Сушко
2018.06.20 16:53
Вікно закрито. Човга тінь за склом,
Неситий погляд ковзає по шипці.
Вже не болить одірване крило,
Поніс в зубах трофей писака-гицель.

У нього голоднеча й ціль нова,
Плете зі слів міцні облавні сіті.
Кровиця жертв п'янить, немов первак,

Ігор Шоха
2018.06.19 22:32
Десь помандрував і ти, Іване.
Зав’язався калиновий цвіт.
Сходить сонце, як гаряча рана.
Сонях доганяє білий світ.

Синє небо відкриває браму.
Там і Щек, і Либідь, і Хорив...
Дядько Кий узяв тебе на раму

Микола Дудар
2018.06.19 18:32
Розваги виніс ти за дужки
Годиник вимкнув, телефон
Позвав із роздумів Забужко
Який не є, а камертон
І горизонти й паралелі
Позеленіли геть в журбі
Ще й споглядає хтось зі стелі
Невчасно, байдуже тобі...

Наталка Пілігрим
2018.06.19 16:34
Весна насипає у горло пилу,
усе навколишнє вбирає у сірість,
дороги і люди – ти вирви, вирви…
Твоя й березнева самотність стрілись.

Лице сполотніле, прообраз дому,
їм промінь жахкий домалює зморшок,
у тебе із містом одні геноми –

Олександр Сушко
2018.06.19 06:10
Тарганисько сховалося у шпарку,
Поласувало нагло кавуном.
Узимку люди мерзнуть, літом – жарко,
Вдоволених не бачу вже давно.

Не вистачає грошей, хисту, тями,
Ще й вороги в Донбасі і Криму.
Рука сусіда піднімає камінь,

Маркіяна Рай
2018.06.19 00:18
Коли в тобі скінчився день,
Аж ніч заплакала раптово,
Коли в тобі немає слова
І не співається пісень,

І лінь дивитися на світ,
І тінь сповзає геть у п'яти,
Коли у грудях стужа м'яти,

Ігор Шоха
2018.06.18 23:08
А у оборі нашої корови
ще є телята нашої біди -
мураєви, і гепи, і царьови -
ті самі клони, що і муравйови,
на вим’ї євразійської орди.

***
А на цьому світі легше жити,

Адель Станіславська
2018.06.18 15:33
У всі часи інакшості - інакші.
У всі часи приречені вони.
І навіть сильні духом - завжди слабші
І зметені в нерівностях війни.

Були і каменовані, й розп'яті
І топлені, і палені в вогні...
Нормальніші нормальних - більш

Олексій Кацай
2018.06.18 15:13
Йде сніг.
Вечір темряву бгає
у ламп віртуальні сніжки.
Комп’ютерні ігри стирає,
залишивши ярлики.

Забралами висять вони
на моніторах шибок.

Володимир Бойко
2018.06.18 12:14
Дощать дощі, зміняючись дощами,
А після них приходять ще дощі.
В повітрі пахне гниллю і грибами,
Чатують жертв поміж кущів кліщі.

Така погода увійшла у моду,
Згнивають полуниці на грядках,
З-за бур'янів не видко вже городу,

Ірина Вовк
2018.06.18 10:55
…і ти, мій друже, будь мені зі мною, -
Шепоче серце лірою-струною,
Коли паде із лип духмяний цвіт,
І неба окривавлений болід
Засліплює вогнем печальні очі
Посеред тьми безсонних свідків ночі, -
Пребудь мені… о будь мені зі мною!..

Наталка Пілігрим
2018.06.18 09:42
поміж двох будинків між якими тиша
ліпить свою нішу і плете нитки
опадають ночі на галуззя вишень
колискові інші і дірок зірки

сумовито світять у зіниці вулиць
щоби не почули кроки ліхтарів
і ніхто не певен так бо є і було

Олександр Сушко
2018.06.18 07:28
Молись!

Корівка гедзів ляпає хвостом,
А мій п'ятак застряг у райській брамі.
Товкти отця безпечніше гуртом,
Молитися - отарою у храмі.

Стоять перед амвоном "голубі",

Галина Кучеренко
2018.06.17 22:25
Ситого вовка не дуже цікавлять
проблеми голодних ягнят:
            - Отара замерзла!... І їжі замало!
             Чим нагодувати малят?...
- Як можна мій спокій тривожити марно -
Опікуюсь вами як брат!
Ви ж - злодії страшні, бездушнії скнари!!!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08

Юлія Джа
2018.05.24

Настя Камінська
2018.05.20

Лія Олексієнко
2018.04.20

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрій Будкевич (1962) / Проза

 «ЗАПРОШЕННЯ У САД ІРИСІВ, ТУДИ ПРОНИКЛИ ПРОМЕНІ КРАСИ…».
Образ твору (Суб’єктивні нотатки про малярство Юлії Єгорової – Рогової).

Мисткиня дуже любить квіти і дерева, особливо в час їх цвітіння. Любить живу природу у будь – яку пору року і пленери, бо вони позитивно впливають і дають поштовх до нових експериментів в живописі і гончарстві. «А пошук нових форм у мистецтві, то справа непроста…», - каже художниця. Вона в дитинстві займалася спортом, синхронним плаванням і ходила до музичної школи. Спортивні заняття забирали багато сил, навіть виснажували, але плавання загартувало характер. Ставши професійним митцем стверджує: «Дописати картину як доплисти…». І друга теза: «Сніг йде, чи дощ, а ти повинен малювати, опади не зупинять процес письма…».

Ім’я мисткині : Юлія Єгорова – Рогова. Спочатку дівчина здобула різноманітні необхідні знання в Ужгородському художньому училищі, опанувала фах кераміста. Наступний крок – вступ до УжНУ, на факультет романо – германської філології, відділення французької мови. Отримала Юлія і диплом Закарпатського художнього інституту, за спеціальністю – живописець. Їй властиве нестримне прагнення до пізнання всього нового, цікавого, креативного, не тільки у світі мистецтва. З викладачів студентських років з вдячністю згадує педагогів: Н. Дідик, П. Баллу, Й. Пала, Л. Аверкієву.

Знаходячись в творчій робітні мисткині вдалося переглянути щонайменше 40 картин. Не відразу і визначиш стиль письма, який практикує авторка. Сама ж вона зауважує: «В мене спонтанний живопис, навіть кераміка така ж…». Наважуся означити цей напрям малярський - як абстрактний імпресіонізм. Пані Юлія має схильність не тільки давати красиві назви роботам, а й незвичні, оригінальні. Розгляньмо деякі з них. Квітування сакур – дивна пора, змальована на полотні під назвою – «СВІТЛО». Легкий туманець, копиці сіна, вдалині гори, картина «Стужиця», та місцина неподалік від села, на теренах Великоберезнянського району. І два пречудові краєвидні творіння – «Туман на Тисі» і «Ранок на Тисі», як результат перебування на пленері поблизу села Петрово на Виноградівщині. З цією річковою темою родинно поєднуються рядки полтавця з народження Бориса Чіпа:

«На плечі кину, як сорочку, тишу
І всядусь над водою… допливать:
Або туди, де все було миліше.
Або кудись, яке не хочеш знать».

Особливо прихильна у царстві квітів Юлія до ірисів, мав змогу побачити їх у різних варіаціях на п’яти картинах, одна з робіт поіменована – «ПТАХОКВІТИ» (!).
Існує народна подільська казка «Про іриси», в якій розповідається про те, що названі ці квіти людьми методом складення докупи імен Івана і Марисі. Казка гірко – сумна, бо вмирає людина, але і життєствердна, адже мова йде і про справжню любов, яка інколи трапляється…
З грецької «iris» перекладається як веселка. Цвіте переважно в травні, тому й названий травневим королем. Це світлолюбна рослина.

Твір «Мерехтіння», перед нами яблуко, ваза наповнена квітами, а по колу райським квітом затьмарюють усе сливові і вишневі дерева, а поруч, засохла гортензія… Космос художниця уявляє як нескінченність і змальовує його фіолетовими, рудуватими, світло – брунатними барвами. Триптих «Він і вона», тема райського саду, де двоє блукають у ньому, але не бачать світла… ЇЇ малярські твори своєрідні, насичені підтекстом – поетичного, музичного, філософського, казкового характеру.
«Я люблю ходити усамітненим по сільським стежинам, рисовим полям і придорожній траві, в глибокій задумі, усвідомлюючи, що я йду по дивній землі. В такі моменти існування, -то чудова і загадкова дійсність. Люди звично розглядають ходіння по воді або повітрю як чудо. Та я думаю, РЕАЛЬНЕ ЧУДО – це не ходити по воді і повітрі, а ХОДИТИ ПО ЗЕМЛІ…».

Тік Нат Хан «Чудо зосередження».

Відомо, що буддизм виник на Сході, і він відображає східне мислення і культуру. Але, буддизм – то змінна реальність, що розвивається… І тому, глибинна простота цього вчення знайомить нас з тією мудрістю, котра може бути зрозуміла і цікава багатьом. Юлія Єгорова – Рогова живе і творить в самій західній області України і Центрально – Східної частини Європи. Вона не мусить бути, та ймовірно й не є прихильницею буддизму, а оскільки це не віра, а вчення, то хіба не могло воно проникнути в деякій мірі в її живописне письмо?!

Мексиканський поет і есеїст Октавіо Пас писав у творі «Перемінний струм» і наступне: «Вірші народжуються між криком і німотою, смислом усіх смислів і втратою будь – якої осмисленості…». Справжні творчі візії малярські теж.

В картини авторки вплетені тонкими нитками візерунки мелодій класичної музики, вчуваються мелодії В. А. Моцарта… Видатний французький музикант Олів’є Мессіан констатував: «В його (Моцарта) жіночих ритмах наголос робиться саме там, де потрібно. Мелодика Моцарта. Його мелодійні лінії відзначаються особливою поетичністю…
Гармонія у Моцарта. Завжди легка, завжди ясна, завжди закінчена. Вона може бути м’якою, тональною, або тривожною…».
Колір – то невід’ємна частина людського буття, від появи на світ. Сила кольору впливає на мислення, розвиває уяву, фантазію і смак. Мисткиня віддає перевагу ніжно – тендітним тонам і півтонам, може завдяки цьому картини в чомусь мають подібність до добрих казок дитинства, вони світлоносні…

Обдарована людина – ніщо інше, як позитивне відхилення від норми; вислів Лао Цзи : «Високе стоїть на глибокому» не викликає сумнівів. Відхилення особи може бути спрямоване або вгору, або в протилежний напрямок. Талант сам по собі чи являється цінністю? Радше так, але при умові, що володар таланту сприймає його як духовний дарунок, а не марнує.

К. Г. Юнг наголошував: «ПСИХОЛОГІЯ ТВОРЧОГО є, власне кажучи, ПСИХОЛОГІЄЮ ЖІНОЧОЮ, бо твір проростає із несвідомих глибин, по суті, із царства матерів. Якщо гору бере Творче, то гору бере Несвідоме як формуюча життя доленосна сила на противагу свідомій Волі, і Свідомість, часто безпомічно споглядаючи події, підхоплюється навалою якогось підземного потоку…».
І знову, поки – що тільки календарна, але прийшла Весна! Невдовзі завітає і справжня, а весна то завжди оновлення. Мистецька весняність, то ще одна ознака живопису художниці. А щоб не сталося так, як у вірші неповторного Василя Рубана, то потрібно…:

«Гріх сидіти такого теплого вечора в кімнаті,
Скільки пройшло весен,
А я їх не пам’ятаю,
Бо дивився на цвіт тільки тоді, як переходив з одного будинку в інший.
Так можна не запам’ятати ні одної весни.
Тепер я буду кожен вечір ходити до квітучого садка,
Аж поки не осиплеться цвіт на землю…».

Андрій Будкевич – Буткевич, історик мистецтва, брендолог.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-08 12:03:28
Переглядів сторінки твору 59
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.01 11:16
Автор у цю хвилину відсутній