ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Автобіографічна довідка.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Автобіографічна довідка.
Автобіографічна довідка.
Народилась 8листопада 1953 року в м.Дніпропетровську,жили в приватному будинку з мамою Чалик Катериною Онисимівною,поряд з будинком дідуся та бабусі Чалик Онисима Сидоровича та Ірини Йосипівни.
Навчалась в СШ№103 з 1961по1971роки,приймала активну участь в роботі класу,вже в той час почала писати вірші та малювати,мала здібності до матиматики,приймала участь у шкільних та районних олімпіадах,в 1969році мені запропонували навчатися в СШ№36,проте я там навчалась лише декілька місяців і по начтоянню мами повернулася,знову в свою школу.Наш клас був дуже дружний,ці стосунки залишились по сьогоднішній день.
В останній рік навчання відвідувала підготовчі курси архітектурного факультету Будівельного інституту та журналістські курси при будинку Пресси.
При вступі до Будівельного інституту не добрала 1 бала,забрала документи,не зважаючи на пропозицію ректора,дочекатись початку навчання...може хто відсіється і мене зможуть прийняти на навчання.
Почала працювати в Другім міськпромторгу спочатку учнем продавця,потім продавцем магазину»Косметика» на вул.Барикадній,за старанну працю мене нагороджували,заносили на дошку пошани,а на слідуючий рік дали направлення- рекомендацію до вступу в Криворіжський філіал Донецького інституту торгівлі,в якому я навчалася заочно з 1972 по 1978 роки. Ще на автовокзалі,коли я їхала здавати документи, несподівано зустріла знайому Чорну Тамару Йосипівну,з якою ми дружимо по теперішний час.
Після вступу в інститут,через деякий час мені запропонували роботу інспектора відділу кадрів другого міськпромторгу.На цій роботі постійно відзначали моє старання,каліграфічний почерк та уважне ставлення до людей.
В житті нашої сім’ї пройшли зміни, маму познайомили з білорусом Хоміч Володимиром Олександровичом, с яким вони в 1963 році зареєстрували шлюб і мама народила доньку Валентину,мою теперішню молодшу сестру.
В моєму особистому житті пройшли зміни, я с початку зустрічалась, а 21 вересня 1974 року вступила до шлюбу з Швець Олександром Івановичем,який і до цього часу є моїм чоловіком,батьком наших дочок Ірини,1975р.н. та Надії,1982р.н., та дідусем наших онуків Людмили,1995р.н.,Марії,2006р.н.,Олександра,2007р.н. та самої маленької Аліси,2016р.н.
Не буду описувати всю свою трудову діяльнісь,так як ми значну частину(16 років) сімейного життя прожили і працювали в районах Крайньої Півночі – в п.Усть-Омчуг Тенькінського района Магаданської області.
Після повернення на Україну,в 1993році прийняли громадянство України,останні роки з 2001 по 2009роки я працювала в Управлінні праці та соціального захисту Ленінського району.
В 2017 році після лікування в лікарнях впродовж трьох місяців, мені була встановлена 1 група інвалідності(опорно-рухова система)...
Незважаючи на ці дуже ускладнючі обставини в моєму житті,проблеми з рухом,я повна внутрішніх сил і натхнення,покладаю надії на одужання,бажаю всім здоровья,добра,благополуччя,гармонії в душі і з навколишнім світом!
9.03.2018 7.00
Народилась 8листопада 1953 року в м.Дніпропетровську,жили в приватному будинку з мамою Чалик Катериною Онисимівною,поряд з будинком дідуся та бабусі Чалик Онисима Сидоровича та Ірини Йосипівни.
Навчалась в СШ№103 з 1961по1971роки,приймала активну участь в роботі класу,вже в той час почала писати вірші та малювати,мала здібності до матиматики,приймала участь у шкільних та районних олімпіадах,в 1969році мені запропонували навчатися в СШ№36,проте я там навчалась лише декілька місяців і по начтоянню мами повернулася,знову в свою школу.Наш клас був дуже дружний,ці стосунки залишились по сьогоднішній день.
В останній рік навчання відвідувала підготовчі курси архітектурного факультету Будівельного інституту та журналістські курси при будинку Пресси.
При вступі до Будівельного інституту не добрала 1 бала,забрала документи,не зважаючи на пропозицію ректора,дочекатись початку навчання...може хто відсіється і мене зможуть прийняти на навчання.
Почала працювати в Другім міськпромторгу спочатку учнем продавця,потім продавцем магазину»Косметика» на вул.Барикадній,за старанну працю мене нагороджували,заносили на дошку пошани,а на слідуючий рік дали направлення- рекомендацію до вступу в Криворіжський філіал Донецького інституту торгівлі,в якому я навчалася заочно з 1972 по 1978 роки. Ще на автовокзалі,коли я їхала здавати документи, несподівано зустріла знайому Чорну Тамару Йосипівну,з якою ми дружимо по теперішний час.
Після вступу в інститут,через деякий час мені запропонували роботу інспектора відділу кадрів другого міськпромторгу.На цій роботі постійно відзначали моє старання,каліграфічний почерк та уважне ставлення до людей.
В житті нашої сім’ї пройшли зміни, маму познайомили з білорусом Хоміч Володимиром Олександровичом, с яким вони в 1963 році зареєстрували шлюб і мама народила доньку Валентину,мою теперішню молодшу сестру.
В моєму особистому житті пройшли зміни, я с початку зустрічалась, а 21 вересня 1974 року вступила до шлюбу з Швець Олександром Івановичем,який і до цього часу є моїм чоловіком,батьком наших дочок Ірини,1975р.н. та Надії,1982р.н., та дідусем наших онуків Людмили,1995р.н.,Марії,2006р.н.,Олександра,2007р.н. та самої маленької Аліси,2016р.н.
Не буду описувати всю свою трудову діяльнісь,так як ми значну частину(16 років) сімейного життя прожили і працювали в районах Крайньої Півночі – в п.Усть-Омчуг Тенькінського района Магаданської області.
Після повернення на Україну,в 1993році прийняли громадянство України,останні роки з 2001 по 2009роки я працювала в Управлінні праці та соціального захисту Ленінського району.
В 2017 році після лікування в лікарнях впродовж трьох місяців, мені була встановлена 1 група інвалідності(опорно-рухова система)...
Незважаючи на ці дуже ускладнючі обставини в моєму житті,проблеми з рухом,я повна внутрішніх сил і натхнення,покладаю надії на одужання,бажаю всім здоровья,добра,благополуччя,гармонії в душі і з навколишнім світом!
9.03.2018 7.00
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію