ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2018.09.21 22:48
Протягом осінньо-зимового періоду календарного року українців є Три Пречистi – 28 серпня, 21 вересня і 4 грудня. Про них у народi кажуть: ”Перша Пречиста жито засiває, Друга - дощем поливає, а Третя - снігом покриває”. Пiсля Успіння Пресвятої

Шон Маклех
2018.09.21 22:07
День,
Коли хочеться помовчати,
Коли в жовтих автобусах
Дозволяється їздити божевільним**,
Коли осінь лишає на дзеркалі пил,
І можна намалювати пальцями
На його відвертій поверхні
Крислаті пальми Борнео

Ольга Паучек
2018.09.21 13:17
Ніжну душу скував у кайдани,
Для бажання поставив капкан,..
Очі твої - то злі океани,
А слова, як безжальний вулкан...

Все ж я вдячна тобі за синочків,
За моїх пречудових дітей...
А між нас... пересохли струмочки,

Анонім Я Саландяк
2018.09.21 12:42
Аргумент двадцять сім-вісім: точка абсурду...     ... розум має право на абсурд, я так думаю; Кант* - мені здається, всіляко обминає слово абсурдний - Absurditat-absurd-безглуздий... а коли, його ж, “дисципліна доказів” вимагає, від нього ж, відпов

Віта Парфенович
2018.09.21 12:30
Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повніс

Світлана Майя Залізняк
2018.09.21 11:14
Занадто доброю - не варто...
Чуже багаття джерґотить.
Тремку мелодію Монмартру
передає вселенська нить.

Мережу вірші блискотючі.
Лелітки досвіду ловіть.
На оксамитові онучі

Марґо Ґейко
2018.09.21 09:27
Він був такий, що міг би і до ста…
Та схибив і пішов у ті квартали,
Де двоє туй у кованих кутах
Небавом синім пологом повстали.

Сукався час, незнано звідкіля,
Вертівся на одвічне мотовило –
Тепер тобою плакало гілля,

Петро Скоропис
2018.09.21 08:39
Ми у лузі гратись в квача охочі,
хоча б не в пальтині, а у сорочці.
А як дощ і сльота пеленою з вікон,
ми, учитись охочі, стидимось хникань.

Ми посібник осилим за назву довгу.
А що нам насниться – яві в помогу.
Ми

Олександр Сушко
2018.09.21 05:08
Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
А я блукалець ерогенних зон,
Цю роль заповідала баба Єва.

Її наказ виконую щодня,
Цілунками освячуючи перса.
Сьогодні мавку лагідну б обняв,

Ярослав Чорногуз
2018.09.21 01:52
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
І грізний гул по місту усьому,
І літака над садом – тінь сталева.

Чи скине бомби у наступну мить?
Апокаліпсису настала ера?
І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –

Ігор Шоха
2018.09.20 21:34
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
всіх потягне за собою
і покаже п’яти.

Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем

Віта Парфенович
2018.09.20 20:11
Все не стається просто так,
а під надійним неба покривом,
дається успіх, дозвіл, знак,
удачею чи згоди поглядом.
І я гравець у грі буття,
якому двері відчиняються.
Якби ж знаття, яке знаття,
Пригоди де розпочинаються.

Олена Багрянцева
2018.09.20 15:16
І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
Прощатися з літом, підводити жовту риску.
І знати, що вересень все зазвичай прощає…

Отак відчувати вершкові твої долоні.
Збирати у скриню розсипані дні безпе

Анна Віталія Палій
2018.09.20 13:16
Якось батьки зі сином – дванадцятирічним хлопчиком, поверталися з недільної церковної служби. І син, пам’ятаючи проповідь, запитав: – Священик говорив, що вже дуже скоро люди всі разом підуть у Рай, а коли це буде? Тато відповів, що тер

Анна Віталія Палій
2018.09.20 13:13
Троє однокласників – найбільших друзів зі школи, і в дорослому житті зустрічалися та з радістю проводили разом час. Щоправда, один із них, чорнявий, завжди норовив ухилитися, коли йшлося про те, аби вкласти до спільного цілого якісь кошти чи сво

Світлана Майя Залізняк
2018.09.20 11:46
Любити цей світ навчуся.
Забуду лавровий Крим.
Зросійщення, "мусі-пусі"...
Жертовні мангали... дим...

Вагання, мінорний подив.
Стою-роззираюсь... ніч.
Пливуть осяйні колоди
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Сергій Булат
2017.09.17

Роман Сливка
2017.06.14

Ірина Вовк
2017.06.10

Гористеп Іван Кирчей
2017.04.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лесь Українець (2016) / Поеми

 Історія України-Руси
Ой часи колись були
На землі Вкраїнській мирні,
Люди в злагоді жили,
Перед Богом усі рівні.

Був інакший то нарід,
Не руський, не український,
Та в культурі нашій слід
Досі лишився трипільський.

За трипільцями племен
Різних кочових чимало
Населяло наш терен
Проміжок часу тривалий.

Вирував широкий край -
Сила била через край.

Кімерійці ж бойові
Сармати а також скіфи
Залишили по собі
Самі здогади та міфи.

Далі здаля прибули
Готи вельми войовничі,
Тут сторіччя пробули
Поки гуни їх знищили.

На той час в Європі Рим
Землі Середземномор'я
Звоювавши, підкорив
І народи поневолив.

Легіони йшли вперед,
Несли меч і арбалет.

Рим неволив і гнобив,
Завдавав пекельні муки,
Але Грецію злюбив
І поширював науки.

Люд слов'янський вже як Рим
На частини дві розпався
Державу свою створив -
Перше ж Київ заснувався.

Русь у розбратах гірких
Вторгнення не сподівалась;
Пахло смертю довкруги,
Братня дружба руйнувалась.

Не вернути давню згоду -
Горе бідному народу!

А скоро й нова біда
Підібралася нізвідки,
Бог нам клопоту завдав
За гріхи. Ворони - свідки!

Нас безбожники знайшли,
Завітали без запросин;
Випалили до золи
Будинки з дубів і сосен.

Каро, що несла в наш дім
Крім ненависті й жадоби?
Ні наук, ні перспектив,
Одні муки і хвороби.

Ходять люди у ярмі
По невидимій тюрмі.

Шиї до землі гнемо,
Брови суплячи похмурі,
Чорну долю клянемо
У тюрмі без ґрат і мурів.

Часом московські князі
Ярлики поздобували,
Утвердились на Русі
А тоді й Орду здолали.

Чом не жити від тих пір
Брату дбаючи про брата?
Та непримиренний спір
За землю, гроші та владу

Охолоджує любов,
І тече братерська кров.

Після довгих лихоліть
Розвиток призупинився,
У скруті несамохіть
Брат на брата озлобився.

Цар Іван усім завдав
Злої, грізної науки,
Душу сатані продав,
Люд прирік на тяжкі муки.

Поки ж ляхи й москалі
На Вкраїну зазіхали,
З півдня бусурмани злі
Людей у неволю брали.

Божа кара й годі тут!
Як же вирватись із пут?!

Та не всякий те терпів
(Хіба дітись було ніде),
Шаблі замісто серпів
У руках стали ясніти.

Гуртувались на Дніпрі
Вільні, непокірні душі,
У тяжкій, нерівній прі
Опирались якнайдужче.

Не за скарб лилася кров,
Нам своєї волі досить!
Наламали ляхи дров,
Як земля їх тільки носить?!

А прокляті москалі
Знахабніли взагалі!

Так за батька, за Хмеля,
Збудувалася держава,
Та недовго пробула
Наша слава моложава;

У безвиході війни
Заблукав Мазепа-гетьман,
Перед царством завинив,
Понадіявся на шведів.

А чи ти, Петро, затим
Согрішив хіба не більше?
Таку кару напустив,
Що й не видумаєш гірше -

У Батурині дітей
І жінок рубали впень!

Ти на Україну мав
Відпочатку свої плани;
І Мазепа їм сприяв,
Поки ти не став тираном.

Катерина ж довела
Ваш свободожерський задум,
Зруйнувала Січ дотла,
Кріпосне вернула право.

Тяжко сумно в кайдани,
Бувши вільним, повертатись,
Та вже більше не могли
Ми як перше згуртуватись.

І над нами стало знов
Панувати зле кубло.

Не подумай, боже, й ми
Пред тобою небезгрішні,
Але гіршої чуми
Не зазнали ніхто інші.

Та з чорнезного ярма
Визріла душа пророча,
Правди щирої слова
Пролунали серед ночі.

Батьку! Добре, що й не знав,
Що нас далі дожидало,
Із могили мо б устав,
Так душа б твоя ридала!

Одні кати відійшли,
Щоби ще гірші прийшли..

Світова війна була,
Люди бачили нагоду
З-під обридлого ярма
Видерти свою свободу.

Заснували УНР:
Було військо, була рада.
Так жили б і дотепер,
Та дозволили попрати

Злодіям свободи храм,
Потоптати наші стяги.
В кого совісті півграм,
Хто неситі до нестями,

Тим не відчиняй воріт,
Бо не скажуть нам "Привіт!"

От же кара нас найшла!
Думала, ковтне до крихи.
Наробила злого зла,
Понакоювала лиха.

Лупцювала батогом,
Висилала на край світу,
Виморила всіх кругом -
Не було людям просвіту.

Викосила роду цвіт
Більшовицькою косою,
Захопить хотіла світ,
Та сконала від застою.

Знову жовто-синій стяг
Своє тіло розпростяг.

До свободи довга путь
Закривавлена тілами,
Що забули як і буть
Ми свободними орлами.

Зайняли крісла умить
Невситимі бегемоти -
За людей їм не болить,
А нажитися не проти.

Підлабузники Москви!
Кляті пішаки безвольні!
Коли ж буде уряд свій
Дбати про людей бездольних?!

Поки в ньому лихварі,
Нарід не буде на коні!

Україна - дім людей,
Чи колонія остання?
Все ніяк не одійдем,
Мабуть було недостатньо...

Слово наше нетверде,
Воля хиренная слабне,
Нема згоди, як ніде -
З того й живиться нахабний.

Люди! Нам усім разом
Будувати цю країну,
Дружнім станемо гуртом -
Подолаємо руїну.

Поки ж брат на брата злий -
Буде світ нам неясни́й!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-03-09 22:57:58
Переглядів сторінки твору 319
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.582 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.927 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2018.09.22 08:45
Автор у цю хвилину відсутній