ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.05.23 15:44
всілякий ґречний героїзм
що живить наші жили кволі
жадаючи авжеж бо крові
її вампирський героїн

ві а зе чемп’єнз для мільйонів
виспівують безсмертні квін
а хто живий лишився він

Сергій Гупало
2018.05.23 13:36
Не бачиш виходу і гірший кожен день?
Тобі насмілилися долю поправляти?
Запам’ятай і знай. Анітелень!
Бо невідомо, де вовки, а де телята.

Усе простіше? То бери, бери тоді
Поли полин, і, звісно, давній щезне смуток.
Повірив у суттєве ходиш по

Анонім Я Саландяк
2018.05.23 11:21
як у фейсбуці – просто... в зворотньому порядку...) Сниться... ... сільце – знаєте де подвір’я михайлюків?.. навпроти сметани – через дорогу – але там живуть другі люди – бо сметани з лемків - а я пам’ятаю - що їх переселять пізніше... а то є ще за а

Петро Скоропис
2018.05.23 09:45
От і знов я стою під цим вицвілим німбом,
обважнілим, перистим, рихлим, єдиним хлібом
душі. Помалу накрапує. Юрка полівка
мене привітала свистом. Пройшло піввіку.

Барвінок і валун зі скулами у щетині
моху з тих пір ні з

Ночі Вітер
2018.05.23 09:07
Пополола, підгорнула, -
Бур’янюка знов росте.
Дощик крапає, зітхнула,
Віршик дряпаю про це.

В інтернеті погуляла
Та на грядку - пощипать.
Ні, піду я до спортзалу,

Олександр Сушко
2018.05.23 08:23
Не знав такої ще біди,
Став схожий на шамАна.
Щодня рука туди-сюди -
Хвороба нездоланна!

А жінка,мов гаряча піч,
Жадає чоловіка.
А я чорнилом день і ніч

Ігор Деркач
2018.05.23 06:16
              * * *
Я інший, я не Байрон, ні.
Я невідомий ще обранець,
Як він, гонимий світом бранець
З душею рідної землі.

Почав і скінчу я раптово.
Мої досягнення малі.

Маркіяна Рай
2018.05.22 18:22
Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила
Так, наче розтрощило п'яти,
Так, наче вилетіло з шиби,
Так, наче визвірилось блиском
Під п'ятами несамовито
Холодне скло?

Іван Потьомкін
2018.05.22 17:26
– И ты не боишься ходить ночью? – спросил меня как-то один из новичков, когда я возвратился после очередного обхода огромнейшей территории школы-интерната. Было далеко заполночь. Триста девятнадцать воспитанников смотрели сны, а ему, самому младшему, поч

Володимир Бойко
2018.05.22 14:34
І коли навзаєм проклинали
В пристрасті, що душі розпекла,
Обидвоє ще не уявляли,
Як земля для нас обох мала,

Як то пам'ять зболена терзає,
Наче найлютіша із недуг,
І щоночі серденько питає:

Світлана Майя Залізняк
2018.05.22 09:49
чи винна вона, що привабило тіло,
а дзеркальце-свято "бери!" миготіло...
Ланцюг той підпиляний вітром по зливі.
Торочить у будень: "...сімейна... щаслива...
і кава у постіль... і срібла шкатула...".
Ті блискавки й зорі вогкі не забула!

Пустила

Олександр Сушко
2018.05.22 07:09
Прилетіли міна, куля та граната -
За "дарунки" дякую Кремлю.
Мова - окупанта, церква - окупанта:
Чим народ роз'єднаний зцілю?

Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
І вєздє похожіє попи...
В ліжку розляглася дівка чорноброва -

Сонце Місяць
2018.05.22 05:22
зовні старіючий вайлд
присвіши на лавці в парку
прикуривши безвісної марки
цигарку вдивляється вдаль

недалечко цвіте мигдаль
провокуючи розмисли марні
від кав’ярні до буцегарні

Тата Рівна
2018.05.21 23:33
слухай
а остудити доменну піч
подихом лише дотиком лише
зможеш?
ти ж така холодна
що кров зміїна в тобі стає інеєм
ти ж така холодна
що відбиваєш синім на білий світ

Галина Михайлик
2018.05.21 23:31
Вони удвох самотні серед світу.
За тисячі парсеків поміж них
зеленим оком месенджер посвітить,
тихеньке «дзень» - і стрепенеться вдих...
- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Непогано )

Олена Музичук
2018.05.21 10:53
Ось мої веселі чорнобривці
У садочку, де знайшлася я.
Зріють огірочки у теплиці.
Кожному вигадую ім’я.

Це ось - маціпунє як дитина.
Лежні полягали у траву.
А найперший – може, і єдиний.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Сергій Булат
2017.09.17

Роман Сливка
2017.06.14

Ірина Вовк
2017.06.10

Гористеп Іван Кирчей
2017.04.20

Микола Соболь
2017.01.25

Яна Правобережная
2016.05.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лесь Українець (2016) / Поеми

 Історія України-Руси
Ой часи колись були
На землі Вкраїнській мирні,
Люди в злагоді жили,
Перед Богом усі рівні.

Був інакший то нарід,
Не руський, не український,
Та в культурі нашій слід
Досі лишився трипільський.

За трипільцями племен
Різних кочових чимало
Населяло наш терен
Проміжок часу тривалий.

Вирував широкий край -
Ще не пекло, вже не рай.

Кімерійці ж бойові
Сармати а також скіфи
Залишили по собі
Самі здогади та міфи.

Далі здаля прибули
Готи вельми войовничі,
Тут сторіччя пробули
Поки гуни їх знищили.

На той час в Європі Рим
Землі Середземномор'я
Звоювавши, підкорив
І народи поневолив.

Легіони йшли вперед,
Несли меч і арбалет.

Рим неволив і гнобив,
Завдавав пекельні муки,
Але греччину любив
І поширював науки.

Люд слов'янський вже як Рим
На частини дві розпався
Державу свою створив -
Перше ж Київ заснувався.

Русь у розбратах гірких
Вторгнення не сподівалась;
Пахло смертю довкруги,
Братня дружба руйнувалась.

Не вернути давню згоду -
Горе бідному народу!

А скоро й нова біда
Підібралася нізвідки,
Бог нам клопоту завдав
За гріхи. Ворони - свідки!

Нас безбожники знайшли,
Завітали без запросин;
Випалили до золи
Будинки з дубів і сосен.

Каро, що несла в наш дім
Крім ненависті й жадоби?
Ні наук, ні перспектив,
Одні муки і хвороби.

Ходять люди у ярмі
По невидимій тюрмі.

Шиї до землі гнемо,
Брови суплячи похмурі,
Чорну долю клянемо
У тюрмі без ґрат і мурів.

Часом московські князі
Ярлики поздобували,
Утвердились на Русі
А тоді й Орду здолали.

Чом не жити від тих пір
Брату дбаючи про брата?
Та непримиренний спір
За землю, гроші та владу

Охолоджує любов,
І тече братерська кров.

Після довгих лихоліть
Пеклом край увесь зробився;
Надивившися жахіть,
Брат на брата озлобився.

Цар Іван усім завдав
Злої, грізної науки,
Душу сатані продав,
Люд прирік на тяжкі муки.

Поки ж ляхи й москалі
На Вкраїну зазіхали,
З півдня бусурмани злі
Людей у неволю брали.

Божа кара й годі тут!
Як же вирватись із пут?!

Та не всякий те терпів
(Хіба дітись було ніде),
Шаблі замісто серпів
У руках стали ясніти.

Гуртувались на Дніпрі
Вільні, непокірні душі,
У тяжкій, нерівній прі
Опирались якнайдужче.

Не за скарб лилася кров,
Нам своєї волі досить!
Наламали ляхи дров,
Як земля їх тільки носить?!

А прокляті москалі
Знахабніли взагалі!

Так за батька, за Хмеля,
Збудувалася держава,
Та недовго пробула
Наша слава моложава;

У безвиході війни
Заблукав Мазепа-гетьман,
Перед царством завинив,
Понадіявся на шведів.

А чи ти, Петро, затим
Согрішив хіба не більше?
Таку кару напустив,
Що й не видумаєш гірше -

У Батурині дітей
І жінок рубали впень!

Ти на Україну мав
Відпочатку свої плани;
І Мазепа їм сприяв,
Поки ти не став тираном.

Катерина ж довела
Ваш свободожерський задум,
Зруйнувала Січ дотла,
Кріпосне вернула право.

Тяжко сумно в кайдани,
Бувши вільним, повертатись,
Та вже більше не могли
Ми як перше згуртуватись.

І над нами стало знов
Панувати зле кубло.

Не подумай, боже, й ми
Пред тобою небезгрішні,
Але гіршої чуми
Не зазнали ніхто інші.

Та з чорнезного ярма
Визріла душа пророча,
Правди щирої слова
Пролунали серед ночі.

Батьку! Добре, що й не знав,
Що нас далі дожидало,
Із могили мо б устав,
Так душа б твоя ридала!

Одні кати відійшли,
Щоби ще гірші прийшли..

Світова війна була,
Люди бачили нагоду
З-під обридлого ярма
Видерти свою свободу.

Заснували УНР:
Було військо, була рада.
Так жили б і дотепер,
Та дозволили попрати

Бандюкам свободи храм,
Потоптати наші стяги.
В кого совісті ні грам,
Хто неситий до нестями,

З тим не жити у добрі -
Запродасть за два рублі!

От же кара нас найшла!
Думала, ковтне до крихи.
Наробила злого зла,
Понакоювала лиха.

Поганяла батогом,
Висилала на край світу,
Виморила всіх кругом -
Не було людям просвіту.

Викосила роду цвіт
Із широкого розмаху,
Захопить хотіла світ,
Та сама зазнала краху.

Знову жовто-синій стяг
Своє тіло розпростяг.

До свободи довга путь
Закривавлена тілами,
Що забули як і буть
Ми свободними орлами.

Зайняли крісла умить
Невситимі бегемоти -
За людей їм не болить,
А нажитися не проти.

Підлабузники Москви!
Кляті пішаки безвольні!
Коли ж буде уряд свій
Дбати про людей бездольних?!

Чи вам розум одняло,
Чи його і не було?

Україна - дім людей,
Чи колонія остання?
Все ніяк не одійдем,
Мабуть було недостатньо...

Слово наше нетверде,
Воля хиренная слабне,
Нема згоди, як ніде -
З того й живиться нахабний.

Люди! Нам усім разом
Будувати цю країну,
Дружнім станемо гуртом -
Подолаємо руїну.

Поки ж брат на брата злий -
Буде світ нам неясни́й!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-03-09 22:57:58
Переглядів сторінки твору 161
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.654 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2018.05.22 20:22
Автор у цю хвилину відсутній