ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тата Рівна
2018.05.24 09:24
Скрики скрипки
Скрипи ліжка
Хрипи втомленого тіла
Це – Великдень, – каже книжка.
Розговілись, як зуміли.

Ігор Деркач
2018.05.24 08:05
Коли, наповнений солодкою любов’ю,
Схиляв я голову свою перед тобою,
Моливсь на тебе, мила, думав: ти моя...
Ти знаєш, як відносився до слави я.
Ти знаєш світ, його падіння, злети -
Всю суєту, що докучає всім поетам.
Мене стомили бурі, я не відчув

Ігор Шоха
2018.05.24 07:25
Сиджу у темниці тісній і сирій.
За ґратами – воля. Орел молодий –
Мій вірний товариш махає крилом
І їжу криваву клює під вікном.

Клює тай киває мені у вікно,
Неначе зі мною задумав одно.
І зве мене поглядом, криком своїм,

Ярослав Чорногуз
2018.05.23 23:37
Усе частіш у вікна заглядає
В зелених шатах весняна краса.
Усе частіше я себе питаю:
Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

Мовчання поміж нами затяглося,
Чекаємо, хто перший зробить крок…
Була любов чи просто нам здалося,

Вікторія Лимарівна
2018.05.23 22:33
Сонечко вийшло – пройшла непогода…
Гарна дівоча приваблива врода.
Як усміхнешся – сердЕнько співає!
Рідна онуко, тебе я вітаю!!!
Дзвоник останній - дороги безмежні
Світ відкривають - і ти незалежна!

Маєш життєві шляхи прокладати:

Анастасія Поліщук
2018.05.23 21:31
І все безперервно, по колу, невпинно:
Будинок, робота, кафе, може, ринок,
Дорога назад навмання.
Як не дивно, повернешся знову в будинок.
З почином!
Ти можеш іти на концерти, в театри,
На площі, до парку читати Петрарку,
До сотні речей можеш мати

Сонце Місяць
2018.05.23 15:44
всілякий ґречний героїзм
що живить наші жили кволі
жадаючи авжеж бо крові
її вампирський героїн

ві а зе чемп’єнз для мільйонів
виспівують безсмертні квін
а хто живий лишився він

Сергій Гупало
2018.05.23 13:36
Не бачиш виходу і гірший кожен день?
Тобі насмілилися долю поправляти?
Запам’ятай і знай. Анітелень!
Бо невідомо, де вовки, а де телята.

Усе простіше? То бери, бери тоді
Поли полин, і, звісно, давній щезне смуток.
Повірив у суттєве ходиш по

Анонім Я Саландяк
2018.05.23 11:21
як у фейсбуці – просто... в зворотньому порядку...) Сниться... ... сільце – знаєте де подвір’я михайлюків?.. навпроти сметани – через дорогу – але там живуть другі люди – бо сметани з лемків - а я пам’ятаю - що їх переселять пізніше... а то є ще за а

Петро Скоропис
2018.05.23 09:45
От і знов я стою під цим вицвілим німбом,
обважнілим, перистим, рихлим, єдиним хлібом
душі. Помалу накрапує. Юрка полівка
мене привітала свистом. Пройшло піввіку.

Барвінок і валун зі скулами у щетині
моху з тих пір ні з

Ночі Вітер
2018.05.23 09:07
Пополола, підгорнула, -
Бур’янюка знов росте.
Дощик крапає, зітхнула,
Віршик дряпаю про це.

В інтернеті погуляла
Та на грядку - пощипать.
Ні, піду я до спортзалу,

Олександр Сушко
2018.05.23 08:23
Не знав такої ще біди,
Став схожий на шамАна.
Щодня рука туди-сюди -
Хвороба нездоланна!

А жінка,мов гаряча піч,
Жадає чоловіка.
А я чорнилом день і ніч

Ігор Деркач
2018.05.23 06:16
Я інший, я не Байрон, ні.
Я невідомий як обранець,
Але – як гнаний світом бранець
З душею рідної землі.

Почав і кінчу я раптово.
Мої досягнення малі.
В моїй душі надії тонуть,

Маркіяна Рай
2018.05.22 18:22
Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила
Так, наче розтрощило п'яти,
Так, наче вилетіло з шиби,
Так, наче визвірилось блиском
Під п'ятами несамовито
Холодне скло?

Іван Потьомкін
2018.05.22 17:26
– И ты не боишься ходить ночью? – спросил меня как-то один из новичков, когда я возвратился после очередного обхода огромнейшей территории школы-интерната. Было далеко заполночь. Триста девятнадцать воспитанников смотрели сны, а ему, самому младшему, поч

Володимир Бойко
2018.05.22 14:34
І коли навзаєм проклинали
В пристрасті, що душі розпекла,
Обидвоє ще не уявляли,
Як земля для нас обох мала,

Як то пам'ять зболена терзає,
Наче найлютіша із недуг,
І щоночі серденько питає:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Фрайт
2018.05.20

Лія Олексієнко
2018.04.20

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05

Человек Песок
2018.02.20

Афанасія Гудко
2018.02.19

Інеса Завялова
2018.02.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза / Проза

 Рівненські ковбаси
Ми з братом зачудовано роззиралися. Ще б пак – у Києві немає рогу вулиць Симона Петлюри та Степана Бандери з відповідними табличками. А в Рівному – є. Минуло всього пару літ як Україна отримала незалежність, а знаки тоталітарної символіки у цьому місті зникли. Столиця ж – навпаки: дбає про своїх комуністичних ідолів рабства, підмітає біля катів майдани, змахує з пам’ятників вбивцям українського народу пилюку та павуків. І ставить почесну варту, коли в цьому є потреба.
Цілу ніч ми грали в преферанс із Васьою Жданкіним – першим лауреатом, який отримав гран-прі фестивалів «Червона Рута» та «Оберіг» . Його кобзу, порепані голі п’яти та пісню «Чорна рілля ізорана» знав кожен поважний співак. До початку концерту перед спонсорами туру залишалося кілька годин, варто було трохи подрімати. Тож брат дав Василю будильника аби той не проспав свій виступ та випхав його за двері. Ми провалилися в двогодинний сон.
Першою виступала Катя Чілі. До її стилю треба було звикнути. Ми стояли за кулісами: Валерій Маренич повторював слова якоїсь пісні і ворушив вусами, Марійка Бурмака самозаглибилася, брат надимав щоки (тренував резонатори), а я копирсався в носі. Мучило одне питання: чому нас не нагодували уранці? Хоча в цьому є й позитив: їдло не буде чавити на діафрагму, отже співатиметься легко.
Оголосили наш виступ. Щойно ступили на сцену, як одчинилися вхідні двері і до зали почовгала ватага працівників м’ясокомбінату. М'ясники йшли в авангарді. Закривавлені руки витирали об передники і одразу сідали в перших рядах. Що поробиш: часу на перевдягання не було. Ми з братом перезирнулися: заляпані кров’ю з ніг до голови люди з відповідним запахом викликали нездорові асоціації. Вирішили співати щось криваве, патріотичне. Боковим зором побачив як з-за куліс вигулькнув здивований ніс Марійки Бурмаки. Я непомітно підморгнув, немов казав: «Чувіха, все буде чотко!».
Одспівалися. Оговталися. А директор повів нас до їдальні.
Такого столу я не бачив уже ніколи! Було все: заливні язики, вертуни, котлети, відбивні, філейки, корейка, мізки, балики… А ковбас! Боже упаси все те з’їсти! Навіть запам’ятати назви усіх отих виробів несила. За столом нас було з сотню душ. Але скільки б ми не налягали на блюда – їх не меншало. Підносили все нові та нові тарілки. Брат мляво дожовував котлету, часто зупинявся, дослуховуючись чи впав шматочок на дно шлунку, чи ще висить у стравоході. А потім нас попросили заспівати…
Я погано спав. Снилися ковбаси, які мені запихували до рота злі орки, немилосердно пучило, гикавка продиралася навіть крізь сон. І увесь час співав. На повний шлунок, з ротом повним ковбас.
Наступного дня був фінальний захід в Оржівському лісі на фестивалі «Повстанські ночі». Все б нічого, але я купив ікону Божої матері з маленьким Ісусиком на руках. Важила та іконка кілограмів вісім і було доволі великою, тому гітару довелося до потягу нести Марійці Бурмаці. Йшли лісом кілометрів зо три.
Сіли в потяг, розпакувалися. І тут Вася почав діставати зі своєї торби подаровані вуджені ковбаси. Я знепритомнів.
З тих часів минуло років 30. Але й і досі , коли чую слово «ковбаса», то мене «ковбасить» і я згадую і той м'ясокомбінат, і виступ перед його працівниками, і бучне застілля яке влаштували гостинні господарі артистам. І згадую моїх молодих колег , які несли українську пісню рідному народові. Але час змінився, ми постарішали, авторська пісня програла попсі і нам залишилися тільки спогади про те, як ми колись були потрібні, нас кликали і хотіли бачити люди.

12.03.2018р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-12 07:47:16
Переглядів сторінки твору 218
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.102 / 5.5  (5.007 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.964 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.05.23 02:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-12 08:33:18 ]
ну дочекався чергової порції Ваших бувальщин, вартувало

...попса наразі рулить у всім світі, печальний факт
але може то така фаза, хто може це прогнозувати
все може вийти колись на інший рівень
і музика, і звучання, і слухачі...

а що ковбасники вас обставили, то таке,
специфічно~патріотичне, невід’ємне
& зі своїм символізмом, таки



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тата Рівна (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-12 09:14:21 ]
Прекрасно) Почитала із задоволенням)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-12 13:57:19 ]
На здоров'я, буде ще.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-12 13:56:48 ]
Дякую. У мене тих бувальщин - років до ста писати можна. І всі цікаві. Треба якось набратися хоробрості та написати книжку оповідок.