
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2018.04.25
02:01
Уже давно я отступил
С твоей дорожки прихотливой.
Хотел забыть, но не забыл
Коварный взгляд очей игривых.
Давно стихов я не писал,
Себя не мучил рифмой строгой,
Но сон спокойнее не стал,
С твоей дорожки прихотливой.
Хотел забыть, но не забыл
Коварный взгляд очей игривых.
Давно стихов я не писал,
Себя не мучил рифмой строгой,
Но сон спокойнее не стал,
2018.04.25
00:41
Нас приглашает мелодия к вальсу.
Взгляд твой горит озорной.
Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
Вихрь увлекает шальной.
Глянец паркета струится сияньем.
Крепки объятья твои.
Снова душа замирает с волненьем.
Взгляд твой горит озорной.
Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
Вихрь увлекает шальной.
Глянец паркета струится сияньем.
Крепки объятья твои.
Снова душа замирает с волненьем.
2018.04.24
21:31
закохані розстаються із
закоханими в них
стрічаються інші закохані
нових витівок задля
сезон бере по~ справжньому
& похідний шампань
хай для когось це пиво суціль
старі гойдалки при дворі
закоханими в них
стрічаються інші закохані
нових витівок задля
сезон бере по~ справжньому
& похідний шампань
хай для когось це пиво суціль
старі гойдалки при дворі
2018.04.24
21:18
а дні текучі - хвильне молоко,
їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
Збирай печаль долонею, совком,
шукай те місто, де гукали: "Дівко!".
Залатуй шлейфи, термоси купуй.
Пливуть до ніг розгепані корита.
Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".
їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
Збирай печаль долонею, совком,
шукай те місто, де гукали: "Дівко!".
Залатуй шлейфи, термоси купуй.
Пливуть до ніг розгепані корита.
Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".
2018.04.24
20:11
Подражаніє
А чому я не пташка з розлогим крилом,
Що літала торік під вікном?
Я б у небі тоді нескінченно літав
Та завжди б цей момент цінував.
Полетів я б на південь, у теплі краї,
А чому я не пташка з розлогим крилом,
Що літала торік під вікном?
Я б у небі тоді нескінченно літав
Та завжди б цей момент цінував.
Полетів я б на південь, у теплі краї,
2018.04.24
19:41
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.
2018.04.24
17:28
Цвіте кульбабка у траві,
Комашку гріє...
Пора нарешті настає
Тепла й надії,
Пора цвітіння, доброти,
Кохання, щастя,
Любові, спільної мети,
Комашку гріє...
Пора нарешті настає
Тепла й надії,
Пора цвітіння, доброти,
Кохання, щастя,
Любові, спільної мети,
2018.04.24
16:40
Автобус опівдні казиться,
Жаркий, як пательня дурника.
А мила у мене – ласиця,
Поранена знову суржиком.
Не лірика це, не баєчка:
Все вічне і все осонцене,
Усюди – Дажбога зайчики
Жаркий, як пательня дурника.
А мила у мене – ласиця,
Поранена знову суржиком.
Не лірика це, не баєчка:
Все вічне і все осонцене,
Усюди – Дажбога зайчики
2018.04.24
13:54
Доле безпритульницька,
Щербатая доле...
Куди не притулишся -
Ніде ти не вдома.
На одному місці краще,
На іншому гірше;
Жити таким чином важче,
Щербатая доле...
Куди не притулишся -
Ніде ти не вдома.
На одному місці краще,
На іншому гірше;
Жити таким чином важче,
2018.04.24
13:36
Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
І в раю не очікуймо благ.
Треба вчитися радість приносити людям,
Дарувати краплини тепла.
А доокола згаслі, самотні, недужі,
У свитинах поношених міль.
Щире слово дощами хай падає в душі,
І в раю не очікуймо благ.
Треба вчитися радість приносити людям,
Дарувати краплини тепла.
А доокола згаслі, самотні, недужі,
У свитинах поношених міль.
Щире слово дощами хай падає в душі,
2018.04.24
08:21
Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.
Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.
Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел
2018.04.24
02:09
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.
Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.
Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,
2018.04.23
22:55
…Коли падають зорі, утішся, моє голуб’ятко –
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в
2018.04.23
21:38
Колиска, дорога, готель.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.
Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.
Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.
2018.04.23
19:37
романтичний як той лабух
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях
на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях
на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти
2018.04.23
14:59
Замовлю квиток у Теплівку,
там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...
Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...
Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2018.03.23
2018.03.05
2018.02.20
2018.02.17
2018.01.13
2018.01.11
2017.12.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Гімн
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гімн
Йшов 1998-ий рік. Народний Рух України оголосив конкурс на написання Гімну своєї партії. Ми з братом долучилися до цієї справи, оскільки були членами цієї організації з першого року її заснування.
Дмитро Павличко сидів на моїй кухні та перебирав папери у своїй течці.
-Ось,- вигукнув поет,- оцей вірш покладіть на музику. Це саме те, що треба.
Робота йшла не дуже хутко. Я написав музику, але порозмисливши і брат, і я її забракували. До роботи взявся Віктор. Три місяці вовтузився з капосною мелодією, вивіряв кожну ноту. Будь-яка вільна хвилинка приділялася шліфовці композиції. У творчому турі по Тернопільщині нарешті брат розродився: уперше заграв мені готову мелодію. Це було саме те, що треба: твір було написано згідно з усіма правилами, розмашисто, урочисто, точно. Попросив тільки підняти тональність на один тон.
Понесли мелодію до аранжувальника - Олександра Конончука. Робота йшла хутко, оскільки Олександрові теж сподобався твір. Брат працював на студії, а я побіг шукати колектив, який би допоміг озвучити пісню. Умовив Леопольда Ященка та його хор "Гомін". Згідно з задумом я виступав би солістом, брат співав другим голосом, а хор підспівував у приспівах.
До презентації твору на Центральному Проводі Народного Руху України залишалося три тижні, тому я поспішав, оскільки репетицій з хором планувалося тільки три. Цього мало.
Брат приніс мінусовку додому, поставив на програвач. І тут я зрозумів: це - катастрофа. Твір було написано в сучасній інтерпретації, без дотримання канонів написання гімнів. Вся робота пішла коту під хвіст. До того ж доведеться пояснювати аранжувальнику, що його роботу забраковано і коштів він не отримає.
Зателефонував своєму другу - Анатолію Конончуку.
- Приходьте хутенько, мовив Анатолій. У мене дві доби вільні.
Рвонули до нього на студію, взявши невдалий варіант. Не виходячи з приміщення півтори доби, без сну, оглушені студійною какофонією звуків ми, урешті решт, зробили пісню. Я розмножив ноти і побіг до Леопольда Ященка.
5 вересня 1998-го року Народний Рух України затвердив саме нашу пісню своїм гімном. В'ячеслав Максимович обдарував мене 400-ма доларами за перемогу у конкурсі, які я тут же віддав братові та аранжувальнику.
Дмитро Павличко сказав: - Презентуватимемо в Українському домі на мій день народження 27 вересня. Буде Президент, прем'єр, міністри, депутати, посли іноземних держав. Не осоромте мене.
Я знав, що агремана на призначення його послом у республіку Польща вже лежить у адміністрації Президента. Це трохи напружувало.
Коли зазвучали перші звуки твору - зал встав. І слухав пісню стоячи. Сидів лише один Президент Леонід Кучма. Я бачив, як дружина люто торсала його аби він піднявся також. Коли пісня вже закінчувалася його сідниці одірвалися від крісла.
Чорновіл з Павличком, як і годиться, обчмокали мене на сцені з усіх сторін, подякували та побажали творчих успіхів. І великого шляху цій пісні. Але сталося не так як гадалося.
Партію розірвало на шматки, лідера НРУ незабаром було вбито, Павличко подався геть з України на довгих чотири роки, я опинився у лавах конкуруючої з НРУ партії. І чудова пісня почила в бозі.
Нещодавно нагадав про цей твір Дмитрові Пономарчуку - колишньому прес-секретарю лідера НРУ, але дізнавшися хто автор слів і музики він припинив спілкування.
Дехто каже, що рукописи не горять, а музика нетлінна. Дурниці все це. Якщо до справи беруться люди можна все перетворити в прах. Навіть прекрасне.
Дмитро Павличко сидів на моїй кухні та перебирав папери у своїй течці.
-Ось,- вигукнув поет,- оцей вірш покладіть на музику. Це саме те, що треба.
Робота йшла не дуже хутко. Я написав музику, але порозмисливши і брат, і я її забракували. До роботи взявся Віктор. Три місяці вовтузився з капосною мелодією, вивіряв кожну ноту. Будь-яка вільна хвилинка приділялася шліфовці композиції. У творчому турі по Тернопільщині нарешті брат розродився: уперше заграв мені готову мелодію. Це було саме те, що треба: твір було написано згідно з усіма правилами, розмашисто, урочисто, точно. Попросив тільки підняти тональність на один тон.
Понесли мелодію до аранжувальника - Олександра Конончука. Робота йшла хутко, оскільки Олександрові теж сподобався твір. Брат працював на студії, а я побіг шукати колектив, який би допоміг озвучити пісню. Умовив Леопольда Ященка та його хор "Гомін". Згідно з задумом я виступав би солістом, брат співав другим голосом, а хор підспівував у приспівах.
До презентації твору на Центральному Проводі Народного Руху України залишалося три тижні, тому я поспішав, оскільки репетицій з хором планувалося тільки три. Цього мало.
Брат приніс мінусовку додому, поставив на програвач. І тут я зрозумів: це - катастрофа. Твір було написано в сучасній інтерпретації, без дотримання канонів написання гімнів. Вся робота пішла коту під хвіст. До того ж доведеться пояснювати аранжувальнику, що його роботу забраковано і коштів він не отримає.
Зателефонував своєму другу - Анатолію Конончуку.
- Приходьте хутенько, мовив Анатолій. У мене дві доби вільні.
Рвонули до нього на студію, взявши невдалий варіант. Не виходячи з приміщення півтори доби, без сну, оглушені студійною какофонією звуків ми, урешті решт, зробили пісню. Я розмножив ноти і побіг до Леопольда Ященка.
5 вересня 1998-го року Народний Рух України затвердив саме нашу пісню своїм гімном. В'ячеслав Максимович обдарував мене 400-ма доларами за перемогу у конкурсі, які я тут же віддав братові та аранжувальнику.
Дмитро Павличко сказав: - Презентуватимемо в Українському домі на мій день народження 27 вересня. Буде Президент, прем'єр, міністри, депутати, посли іноземних держав. Не осоромте мене.
Я знав, що агремана на призначення його послом у республіку Польща вже лежить у адміністрації Президента. Це трохи напружувало.
Коли зазвучали перші звуки твору - зал встав. І слухав пісню стоячи. Сидів лише один Президент Леонід Кучма. Я бачив, як дружина люто торсала його аби він піднявся також. Коли пісня вже закінчувалася його сідниці одірвалися від крісла.
Чорновіл з Павличком, як і годиться, обчмокали мене на сцені з усіх сторін, подякували та побажали творчих успіхів. І великого шляху цій пісні. Але сталося не так як гадалося.
Партію розірвало на шматки, лідера НРУ незабаром було вбито, Павличко подався геть з України на довгих чотири роки, я опинився у лавах конкуруючої з НРУ партії. І чудова пісня почила в бозі.
Нещодавно нагадав про цей твір Дмитрові Пономарчуку - колишньому прес-секретарю лідера НРУ, але дізнавшися хто автор слів і музики він припинив спілкування.
Дехто каже, що рукописи не горять, а музика нетлінна. Дурниці все це. Якщо до справи беруться люди можна все перетворити в прах. Навіть прекрасне.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію