
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2018.04.25
02:01
Уже давно я отступил
С твоей дорожки прихотливой.
Хотел забыть, но не забыл
Коварный взгляд очей игривых.
Давно стихов я не писал,
Себя не мучил рифмой строгой,
Но сон спокойнее не стал,
С твоей дорожки прихотливой.
Хотел забыть, но не забыл
Коварный взгляд очей игривых.
Давно стихов я не писал,
Себя не мучил рифмой строгой,
Но сон спокойнее не стал,
2018.04.25
00:41
Нас приглашает мелодия к вальсу.
Взгляд твой горит озорной.
Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
Вихрь увлекает шальной.
Глянец паркета струится сияньем.
Крепки объятья твои.
Снова душа замирает с волненьем.
Взгляд твой горит озорной.
Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
Вихрь увлекает шальной.
Глянец паркета струится сияньем.
Крепки объятья твои.
Снова душа замирает с волненьем.
2018.04.24
21:31
закохані розстаються із
закоханими в них
стрічаються інші закохані
нових витівок задля
сезон бере по~ справжньому
& похідний шампань
хай для когось це пиво суціль
старі гойдалки при дворі
закоханими в них
стрічаються інші закохані
нових витівок задля
сезон бере по~ справжньому
& похідний шампань
хай для когось це пиво суціль
старі гойдалки при дворі
2018.04.24
21:18
а дні текучі - хвильне молоко,
їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
Збирай печаль долонею, совком,
шукай те місто, де гукали: "Дівко!".
Залатуй шлейфи, термоси купуй.
Пливуть до ніг розгепані корита.
Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".
їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
Збирай печаль долонею, совком,
шукай те місто, де гукали: "Дівко!".
Залатуй шлейфи, термоси купуй.
Пливуть до ніг розгепані корита.
Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".
2018.04.24
20:11
Подражаніє
А чому я не пташка з розлогим крилом,
Що літала торік під вікном?
Я б у небі тоді нескінченно літав
Та завжди б цей момент цінував.
Полетів я б на південь, у теплі краї,
А чому я не пташка з розлогим крилом,
Що літала торік під вікном?
Я б у небі тоді нескінченно літав
Та завжди б цей момент цінував.
Полетів я б на південь, у теплі краї,
2018.04.24
19:41
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.
2018.04.24
17:28
Цвіте кульбабка у траві,
Комашку гріє...
Пора нарешті настає
Тепла й надії,
Пора цвітіння, доброти,
Кохання, щастя,
Любові, спільної мети,
Комашку гріє...
Пора нарешті настає
Тепла й надії,
Пора цвітіння, доброти,
Кохання, щастя,
Любові, спільної мети,
2018.04.24
16:40
Автобус опівдні казиться,
Жаркий, як пательня дурника.
А мила у мене – ласиця,
Поранена знову суржиком.
Не лірика це, не баєчка:
Все вічне і все осонцене,
Усюди – Дажбога зайчики
Жаркий, як пательня дурника.
А мила у мене – ласиця,
Поранена знову суржиком.
Не лірика це, не баєчка:
Все вічне і все осонцене,
Усюди – Дажбога зайчики
2018.04.24
13:54
Доле безпритульницька,
Щербатая доле...
Куди не притулишся -
Ніде ти не вдома.
На одному місці краще,
На іншому гірше;
Жити таким чином важче,
Щербатая доле...
Куди не притулишся -
Ніде ти не вдома.
На одному місці краще,
На іншому гірше;
Жити таким чином важче,
2018.04.24
13:36
Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
І в раю не очікуймо благ.
Треба вчитися радість приносити людям,
Дарувати краплини тепла.
А доокола згаслі, самотні, недужі,
У свитинах поношених міль.
Щире слово дощами хай падає в душі,
І в раю не очікуймо благ.
Треба вчитися радість приносити людям,
Дарувати краплини тепла.
А доокола згаслі, самотні, недужі,
У свитинах поношених міль.
Щире слово дощами хай падає в душі,
2018.04.24
08:21
Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.
Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.
Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел
2018.04.24
02:09
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.
Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.
Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,
2018.04.23
22:55
…Коли падають зорі, утішся, моє голуб’ятко –
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в
2018.04.23
21:38
Колиска, дорога, готель.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.
Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.
Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.
2018.04.23
19:37
романтичний як той лабух
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях
на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях
на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти
2018.04.23
14:59
Замовлю квиток у Теплівку,
там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...
Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...
Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2018.04.23
2018.04.22
2018.04.09
2018.04.04
2018.03.25
2018.03.23
2018.03.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Мирослав Артимович (1949) /
Вірші
Всьому свій час
Чи радості-печалі, чи плачу-реготні.
Людині невтямки, чому буденно-звично
Зникають швидкоплинні короткі ночі-дні?
Чому сьогодні час каміння розкидати,
Яке у зливі поту трудами назбирав? –
Це знає лиш Один… І марнота – дебати…
Під зонтом неба вічним – усьому час-пора…
05.03.2018
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всьому свій час
«Для всього свій час…»
(З Книги Еклезіястової: 3,1-15
у перекладі І. Огієнка)
Усьому час-пора під зонтом неба вічним –
Чи радості-печалі, чи плачу-реготні.
Людині невтямки, чому буденно-звично
Зникають швидкоплинні короткі ночі-дні?
Чому сьогодні час каміння розкидати,
Яке у зливі поту трудами назбирав? –
Це знає лиш Один… І марнота – дебати…
Під зонтом неба вічним – усьому час-пора…
05.03.2018
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію