ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Немерзнуче сяйво




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-19 07:56:21
Переглядів сторінки твору 3283
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2024.04.23 14:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-19 10:01:52 ]
Величаве тепло? Хм, цікаво. А вірш світлий, суттєвий.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-19 10:02:25 ]
Чуттєвий.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 20:44:00 ]
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-03-19 11:18:27 ]
Я тремтіти, мовби, перестав...

мовби - зайве, нмд. Останній рядок, тому багнеться міцнішого.
Даруйте, я ніколи вам не зауважувала. Раз можна...
Про інверсії промовчу.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 21:05:01 ]
Я розумію, Світлано-Майє, що багнеться жінці твердого чоловічого... ліктя підтримки, але у вірші йдеться про сяйво, яке змусило споглядальника на мить припинити мерзнути від холоду, таку він побачив красу. Ця правда життя для мене, як автора, вельми цінна. Я не пишу поезії в угоду чиїмось смакам, даруйте.
Прийом інверсії - це також мій поетичний протест проти тупого примітивного подання вірша - за тупою мовознавчою схемою: підмет-присудок-означення і т.д. поезія - це річ особлива і в ній може бути цілком усе навпаки, або хоча б іноді, бо зловживати одним і тим же прийомом постійно - в даному випадку інверсією - може бути занадто. На Вашу пропозицію видаляю Ваш наступний коментар, бо я вже в цьому все пояснив і він справді зайвий.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 00:20:57 ]
...а я, як нараз, деколи дуже люблю інверсійність у віршах, Ярославе. При збереженні загальної сенсовості твору це шармить. Гарна пейзажна річ. Респект)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 21:08:04 ]
Абсолютно вірна думка, побратиме Серго. Навпаки, скажу Вам, і шармить, і це є ознака високого класу віршування і нетрафаретності мислення. Дякую щиро за глибокий і змістовний коментар!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 10:30:13 ]
Справді - гарна. Мені сподобалася).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 21:08:23 ]
))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 21:43:26 ]
"Я розумію, Світлано-Майє, що багнеться жінці твердого чоловічого... ліктя підтримки".
Ну... що це за... перетікання у площину мого сновиддя...

Я писала про зайве, нмд, слово "мовби"...у вашому вірші.
Адже ЛГ точно знає - мовби чи таки перестав...

Якій жінці багнеться ліктя? Про що Ви...)
Якщо про мій вірш "Парфе", так він до вас ніяким боком.
Підтримки мені достатньо, не страждаю...хай сняться класики і сучасники, я сама їм раду дам)))))) Щодо інверсій... далеко не всі вони доречні і є ознакою майстерності.
От ви схильні вважати: все, що написали - довершене?
Тоді мої коментарі таки зайві).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 23:12:54 ]
Я ж, здається, Вам пояснив, чому для мене слово "мовби" не є зайвим у вірші. Навіщо робити одразу узагальнення? Як не врахував Вашої зауваги, то вважаю всі свої вірші довершеними? Ні, не вважаю. І правив свої твори, коли зауваги були, на мій погляд, слушними. І зауваги, навіть, від любителів поезії, не тільки від майстрів.
Що Ви ще од мене хочете?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 23:27:30 ]
Ярославе, можете видалити всі ці коментарі. Нічого я від вас не хочу). Добраніч).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-22 01:24:02 ]
Перепрошую за деяку різкість висловлювання, Світлано-Майє, Ви можете заходити до мене і коментувати, і висловлювати зауваги. Якщо вважатиму їх слушними, то, даю слово, прислухаюсь.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-03-22 02:13:26 ]
Йдеться про те,що ЛГ тремтів від морозу, а зачарований красою засніженого надвечір"я забув про холод?
Але про нинішню морозяну пору не сказано нічого. Є тільки,що "ущухли снігопадні зливи". Звідки читачу знати як давно вони ущухли? Може вже справжня весна давно :) тим більше, що у вірші йдеться про "тепло величаве".
В цій чудовій замальовці хочеться трішки випрозорити пору і стан природи. Може тоді і "тремтіння" і "мовби" заміняться чимось суттєвішим.
Без жодних доскіпувань. Виключно доброзичливо-конструктивно.
Щасти Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-22 14:59:57 ]
Дякую Вам, Галю за заувагу, може, і справді, суттєву. Ви пишете: Є тільки,що "ущухли снігопадні зливи". Звідки читачу знати як давно вони ущухли? Може вже справжня весна давно :) Я теж, пізніше, це помітив. От, думаю, не розжував читачеві усієї картини. А потім побачив свій заголовок вірша "Немерзнуче сяйво". Ви, вибачте, коли починаєте читати вірш, на заголовок звертаєте увагу? Немерзнуче сяйво - це Вам ні про що не говорить - не говорить про те, що мороз на вулиці, скажіть будь ласка? Може, Ви чули про такий прийом у поезії, як недомовленість?
Дякую за прискіпливість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-03-23 22:14:11 ]
Змерзнути можна і влітку :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-23 23:37:02 ]
Так, можна, але мороз наявний у вірші!))