ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Чужі дзеркала
Образ твору Вона віднедавна боїться дзеркал,
Бо ті її не впізнають:
Впіймали чужинку – і пхнуть на загал,
Та ще й видають за свою.

Вона накупила у секонді штор -
Нашиє із них простирадл.
Співатиме, шиючи – ти вже їй втор,
Надієчко, хай і невлад.

В тих шторах колишуться тіні дерев,
Безжурно цвірінькає птах,
І хмарка, просвічена сонцем, пливе
В чийсь усміх на сонних вустах…

…Колосся обтрушує визрілу мить
В блаженно розчахнуту пам'ять…
Згорнувшись малим кошеням, вона спить -
І сни милосердно не старять.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-19 16:53:56
Переглядів сторінки твору 6304
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.691
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.04.21 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:05:59 ]
так ніби останнє слово мало бути іншим
але не буде


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:16:06 ]
Ех... Доживеш-но до моїх років )) Боюсь навіть уявити, які слова приходитимуть до тебе, якщо навіть з мене оце щодня щось почало сипатися - незнамо звідки і нащо ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:27:07 ]
ну, я сьогодні прокинувся на світанку, надворі валив різдвяно-новорічний сніг
тож пішов спати знову,
але перед тим, як оце сказано, і мені дещо насипалося

без всякого там дозволу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:48:22 ]
Отже, поет відчинив двері - надворі йшов сніг і вірш. Сніг так і пішов собі далі, а вірш безцеремонно протиснувся повз хазяїна, всівся на диван, закинув ногу на ногу (чи лапу на лапу?) і сказав:
- Ну, чого став, пиши давай... ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:50:30 ]
саме так, тільки вірш був про дощ, чомусь
& почався він уві сні про дощ, чомусь


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:59:03 ]
У снів і віршів своя логіка - а може, просто вже хочеться весни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 05:18:22 ]
я навіть не аналізую, бо навіщо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-19 19:18:14 ]
Ми всі її хочемо.утомилися човпатив кожухах твчооиях.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 19:26:37 ]
(Довго роздивляється останнє слово, розглядає його проти світла, обережно пробує на зуб – а потім тихенько виставляє за двері: а ну ж як воно вночі кусатися почне…)

- Ну, за всіх навряд чи можна розписуватись – я, наприклад, ще снігами не натішилась. Люблю зиму – а її (справжньої) було так мало…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 20:06:49 ]
я із дзеркалами не жартую...

протираю...
не сплю проти них...

відлякую ними захожих...

інколи просинаюсь за ними...
там не страшно... страшно тут...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 16:48:41 ]
Правильно чините, Домініку. А я колись по молодості та по дурості навіть "коридор" зі свічкам робила - але Бог милував, якось обійшлося. Тепер обачніша.

Так, тут страшно. Дуже. Там - по-різному. Ваше "де всі ще живі" довго дряпало і дерло по живому. Вчора під вечір мене різко зморило (вночі мало спала) - махнула на все рукою і лягла подрімати. Заснула. Побувала в хаті батьківській, поговорила зі своїми. Хата, як часто буває уві сні, і та - і не зовсім... Бачу, вже стемніло, а вікно у маленькій кімнаті бозна-чим сяк-так завішене. Думаю: ой, та це ж я все до себе позабирала, треба назад привезти, бо ж мені ті штори все одно не підходять, вузькуваті, крісла ними позастеляла, а на вікна купувала штори в секонді (у вірші - чистісінька правда). Тоді дивлюся - а в бабусиній хаті ще світиться (жили поруч, в одному подвір'ї). Думаю: треба ж до бабці з дідом піти, поки ще не лягли спати. Риюся в сумці, шукаю цукерки, і знаходжу тільки льодяники, такі кругленькі, а шоколадних чогось нема, а хотілось би саме шоколадних занести - бо у стареньких які там уже зуби... Ну, думаю, нічого, потихенько розсмокчуть... і на тому прокинулась :(
Шістнадцятий рік живу без батьків (без діда і бабці - куди довше), і разом з тим - із ними, бо у сни вони приходять набагато частіше, ніж я до них приїжджала за життя. Доця моя аж сердиться на мене, бо їй вони не сняться ))
Чи сняться вам ваші рідні, Домініку? Мені здається - мали б.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 20:16:29 ]
ще й як сняться... інколи здається, що сни реальніші дійсності... сниться мама часто - радісна і прекрасна, така, якою пам'ятаю її... доживаємо з нею у снах те, чого не дожили сьогобіччі... тато менше сниться - мені здається, що він десь далеко і вже недосяжний... мама ближче...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 22:37:28 ]
Яке ж це щастя - що ми можемо з ними бачитись, і - тут наші відчуття збігаються - ці зустрічі дійсно яскравіші за реальність.
Згадую, як мене "привчали" до них, рідних - теперішніх. Спочатку я просто бачила їх уві сні, говорила - і не було згадки про те, що їх уже немає. А потім, через деякий час, почало проскакувати: "Так вони ж померли!" - але якось приглушено і без ляку, і тут же приходила думка: "Померли - але потім ожили", і уві сні це звучало цілком нормально. Прокидалася, звісно, злегка одурілою )) І - заключний етап: "Вони померли і живі", без усяких "але". Тобто уві сні я цілком усвідомлюю, що колись закінчилося їхнє земне життя, і життя продовжується - неважливо, де саме, а декорації звичні (село, наша хата, город) - ну хіба щоб не лякати мене ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 00:17:45 ]
То що ж..
І літо-не зима...
І правди в дзеркалах нема...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 16:49:46 ]
Нема. Але на ту неправду все менше хочеться дивитися ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 13:31:01 ]
Симпатично, Гре_де_Ма, дуже навіть...
Хоча, можливо, деякі моменти можна ефірно полегшити
"В чийсь усміх на сонних вустах" щось на кшталт "на усміхи, (на усміх у) в сонних устах"...
"Згорнувшись малим кошеням, вона спить" - можливо тут цікаво було би з "кошеням" на "кошеня"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 16:57:07 ]
Дякую, шановна Редакціє Майстерень ))
Та я бачу всі огріхи - але скажу чесно: почуваюся препогано (може, саме тому і пишеться так багато), і сяк-так записати текст сили ще вистачає, а от правити ті моменти, про які ви говорите - не можу, і край. Сподіваюся, що колись таки стане легше, тоді й візьмуся за доведення всього цього до толку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 17:25:13 ]
О так, я вас розумію. Нині і справді дуже непроста ситуація - куди не глянь. Це зараз криє з головою усіх.
Може менше думати - більше обіймати близьких і відриватися на особливі теми в "хайку і танка" )

http://maysterni.com/publication.php?id=17712

Там можна все )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 19:03:09 ]

А можна спробувати й "пиріжки"!

http://maysterni.com/publication.php?id=132011


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 20:04:42 ]
Ой, "пиріжки" - класні, настрій підняли )) Тільки там якийсь особливий талант треба мати, боюся, я так не зумію ((
У будь-якому випадку - дякую за увагу і добрі слова, вони багато важать. Нехай у вас завжди все буде добре ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 20:06:49 ]

Навзаєм, тішимося і маленьким радощам.
Так, Оля Бражник в пиріжках чемпіон.