ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Нелегко українцям сьогодні зорієнтуватися у шквалі інформації, яка атакує його з усіх сторін, додає небаченої агресії, нацьковує один на одного, засліплює у своїй ненависті до всіх і вся.
Одна аналітика заперечує іншу, новини – убив, розчленив, підпалив, застрелив, слухаючи такі новини, особливо по 1+1 (я до речі їх давно не дивлюся)виникає запитання, а що у нас взагалі нічого позитивного немає? Комусь же потрібно розтлівати наші душі суцільним негативом, хоча його і раніше вистачало, але ж не травили народ цим негативом і у такій кількості. Не секрет, що телевізійні канали у нас належать олігархам, а між ними точиться постійна боротьба і вони змагаються між собою, хто на кого більше бруду вил’є, хто кого якнайнижче опустить і усе це йде через наші голови, через нерви, доводить до хворобливої реакції, нервового виснаження, агресивного збудження – народ живе у стані постійного стресу . А ще високі ціни, низькі зарплати, захмарні комунальні, відсутність робочих місць, війна в країні і усі ці виклики породжують страх перед завтрашнім днем, відчуття нестабільності через край, а це якраз той момент, який найбільше підходящий для ворога. Я уже давно не дивлюся телевізор, але у ці дні напруга у суспільстві настільки висока, що вирішила передивитися декілька прямих ефірів на відомих телеканалах з відомими людьми в Україні, спонукало до такого рішення перегляд у соціальних мережах інтерв’ю з Надією Савченко на каналі NewsOne. Перше враження таке, що людина грає на найболючіших струнах кожного українця. Деякі її категоричні вислови я взагалі не сприйняла, а коли подивилася внизу на коментарі під цим виступом, то стало погано по-справжньому. Коментарі в основному від росіян, які нахвалюють путіна, за те що він випустив Надію, і вона тепер буде нам «Занозою в ж-пе», у тих коментарях стільки ненависті до України і вихваляння Надії. Читати було боляче. Після цього зразу ж передивилася прямий ефір з нею на телеканалі ZIK , була вражена декількома моментами, як Вона відреагувала на слова жінки, яка у телефонній розмові виказала їй гарячі слова підтримки, а на завершення додала, що їй не хочеться бачити у себе на Луганщині українську національну владу. У Відповідь Надія вдоволено усміхнулася. Потім ще були "перли" від Надії, що війну Порошенко може закінчити за один день, якщо захоче. Це виходить, що увесь світ дурний і нічого не розуміє, і що на Сході немає ні російських найманців, ні танків, ні боєприпасів, ні іншої техніки, тобто, що там немає російської агресії. Так це ж не так – там усе це присутнє. Другий момент на який робить Надія акцент, що Революції гідності не було, а був антидержавний переворот, так, як цілі, за які виходив народ на Майдан не досягнуті. Чи погодимося ми, сотні тисяч людей, які вийшли на Майдани країни за європейські цінності на таке визначення. Для мене це була Революція, а трактування у її розумінні це вороже для кожного українського патріота, який місяцями замерзав там, боровся за своє майбутнє. Так не все у нас вийшло так, як мріяли, на що надіялись, але я, наприклад, як і багато моїх друзів, не зможемо зробити нічого такого, за що нас будуть нахвалювати вороги, ми навпаки намагаємося робити усе те, що їм дуже не подобається. Нині багато нарікань, що після Майдану роз*єднані всі, а я в цьому не бачу великої біди, ми усі різні, у кожного своє бачення і свої погляди на обов’язок перед країною у час війни. Головне не бути ворогами своїй країні і не робити таких вчинків, за які вороги будуть влаштовувати овації. Можливо я помиляюся. Отакі у мене відчуття сьогодні. Я небагата людина, пенсіонер і хочу щоб у нас в країні була наша українська національна влада і мрію , як і раніше, про гідне життя і намагаюся не бути байдужим спотерігачем.
21.03.2018р. Надія Таршин.
Одна аналітика заперечує іншу, новини – убив, розчленив, підпалив, застрелив, слухаючи такі новини, особливо по 1+1 (я до речі їх давно не дивлюся)виникає запитання, а що у нас взагалі нічого позитивного немає? Комусь же потрібно розтлівати наші душі суцільним негативом, хоча його і раніше вистачало, але ж не травили народ цим негативом і у такій кількості. Не секрет, що телевізійні канали у нас належать олігархам, а між ними точиться постійна боротьба і вони змагаються між собою, хто на кого більше бруду вил’є, хто кого якнайнижче опустить і усе це йде через наші голови, через нерви, доводить до хворобливої реакції, нервового виснаження, агресивного збудження – народ живе у стані постійного стресу . А ще високі ціни, низькі зарплати, захмарні комунальні, відсутність робочих місць, війна в країні і усі ці виклики породжують страх перед завтрашнім днем, відчуття нестабільності через край, а це якраз той момент, який найбільше підходящий для ворога. Я уже давно не дивлюся телевізор, але у ці дні напруга у суспільстві настільки висока, що вирішила передивитися декілька прямих ефірів на відомих телеканалах з відомими людьми в Україні, спонукало до такого рішення перегляд у соціальних мережах інтерв’ю з Надією Савченко на каналі NewsOne. Перше враження таке, що людина грає на найболючіших струнах кожного українця. Деякі її категоричні вислови я взагалі не сприйняла, а коли подивилася внизу на коментарі під цим виступом, то стало погано по-справжньому. Коментарі в основному від росіян, які нахвалюють путіна, за те що він випустив Надію, і вона тепер буде нам «Занозою в ж-пе», у тих коментарях стільки ненависті до України і вихваляння Надії. Читати було боляче. Після цього зразу ж передивилася прямий ефір з нею на телеканалі ZIK , була вражена декількома моментами, як Вона відреагувала на слова жінки, яка у телефонній розмові виказала їй гарячі слова підтримки, а на завершення додала, що їй не хочеться бачити у себе на Луганщині українську національну владу. У Відповідь Надія вдоволено усміхнулася. Потім ще були "перли" від Надії, що війну Порошенко може закінчити за один день, якщо захоче. Це виходить, що увесь світ дурний і нічого не розуміє, і що на Сході немає ні російських найманців, ні танків, ні боєприпасів, ні іншої техніки, тобто, що там немає російської агресії. Так це ж не так – там усе це присутнє. Другий момент на який робить Надія акцент, що Революції гідності не було, а був антидержавний переворот, так, як цілі, за які виходив народ на Майдан не досягнуті. Чи погодимося ми, сотні тисяч людей, які вийшли на Майдани країни за європейські цінності на таке визначення. Для мене це була Революція, а трактування у її розумінні це вороже для кожного українського патріота, який місяцями замерзав там, боровся за своє майбутнє. Так не все у нас вийшло так, як мріяли, на що надіялись, але я, наприклад, як і багато моїх друзів, не зможемо зробити нічого такого, за що нас будуть нахвалювати вороги, ми навпаки намагаємося робити усе те, що їм дуже не подобається. Нині багато нарікань, що після Майдану роз*єднані всі, а я в цьому не бачу великої біди, ми усі різні, у кожного своє бачення і свої погляди на обов’язок перед країною у час війни. Головне не бути ворогами своїй країні і не робити таких вчинків, за які вороги будуть влаштовувати овації. Можливо я помиляюся. Отакі у мене відчуття сьогодні. Я небагата людина, пенсіонер і хочу щоб у нас в країні була наша українська національна влада і мрію , як і раніше, про гідне життя і намагаюся не бути байдужим спотерігачем.
21.03.2018р. Надія Таршин.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію