ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 gina
 
Мрячне світання. Орендований однокімнатний варіант із незаскленим балконом, краєвид на земельні ділянки, що від декількох до кількадесяти квадратних метрів, понаперегороджених жердинами пінопластом фанерою дошками колючим і всяким іншим дротом у всіх імовірних комбінаціях ad absurdum. В самій хаті порохнява, застарілий аромат тютюнових згарищ & рештків, із нотками примітивної кухні й домішком хлорованої води, який просотується з-за дверей до ванної-туалету, сама ванна ще мокра, люстро над умивальником геть запітніле, вогкий рушник на сушарці, з крану крапає.

Myron49 закінчує застібати сорочку, влізає в маринарку, натягає мешти, користуючись ложкою для взування, заплітає шнурівки, трохи обтирає плями підсохлого бруду, далі, знявши з гачка шкірянку й проінспектувавши для порядку всі кишені, одягає її, ретельно защіпається, бере з вішалки кашкета, вмощує на голову, зацінює результат у придверному люстрові. Постава виструнчується, підборіддя висувається вперед.

“Я―працівник секс-індустрії”, промовляє він до порожнечі, суворо та грізно, наголошуючи кожне слово, після чого відбуває, як слід грюкнувши дверима.




Сходова із нічною люмінесценцією, майданчик між поверхами в офісному центрі ординарного профілю. Та ж мряка за вікном, на підвіконні справа та зліва якісь фікуси, поміж фікусами―той, кому за чверть години заступати на зміну, тупо втикає прямо й угору, туди, де сходи межують із коридором, а там іще зо дванадцять кроків, і. Нема потреби уявляти, бо працює він тут не перший, навіть не другий рік, атож, більш аніж у темі.

Проблема не в тім, що його бентежить чи пригнічує нескінченна карусель яких завгодно машкар личин типажів персонажів демонів гротесків потороч, феєричне мультиплікування людських комедій обломів конфліктів драм, нескінченні химерні джунґлі ілюзорних принад зваб розбещень злягань збочень колапсів, плюс які завгодно імітації щодо імплементації вищезазначеного. Він-бо як раз і працює тим ключем, яким заводиться вся пекельна машинерія, тому напевне знає як що куди скільки. Не він деміург, хоча, в певному сенсі пророк, а щодо проблеми,―

Проблема тут і тепер полягає в тім, що якоїсь би думки або ідеї, чи бодай чуття―а немає, зеро. Він спустошений, вичерпаний, виснажений ще на старті, та оскільки працює тут далеко не перший рік тощо, то витягує з нетрів своєї куртки нулькомадволітровку з якимсь дешевим, але моцним бальзамом і, без будь-якого наперед смакування, механічно хляє, зволожуючи душевні рани.

Вже за хвилину світлішає. Вертаються чуття, проявляються належні кольори відтінки контрасти, мислі―на підході. Ще має бути хвилин шість часу. Він лагідно посміхається до порожнечі, а порожнеча з її терплячою байдужістю немовби вишкірилася у відповідь.




Треновані пальці вправно набирають Myron49, потім пароль, що відображується сімома зірочками, курсор клікає OK. Буденне, тривіальне тло, де відкриваються мінімізуються зручно розташовуються програмні вікна, радіо ефемить свій коронний шляґер лайв із лайф, похрипуючи на басових лініях, час іде, а контора все не пише, отже, у відповідності до інструкції, пора будити публічку, що педантично і виконується.

Декілька хронічних хануриків, поскидавши анонси з авансами, котрий рік все ті й самі, хутко змилися. Коні з воза, бабам легше. Невідомо хто, намалювавшись у загальному чаті, приймає пару-трійку повідомлень, після чого ізікард вичерпує свої мізерні можливості, а ще за декілька хвилин клієнт викидується геть системою, одне слово сінекура. Нарешті сигналить бажаючий трохи пошпіляти в текстові бешкетник, що мабуть саме їде на свою роботу і якому принагідно ще би позбутися ранкового бажання залізти на хоча би уявну, але―інь, що вжеж запросто.

Тож незабаром, два чоловіки, в різних країнах, один―не підозрюючи, що з іншого боку sms-комунікації такий собі працівник, або, може й підозрюючи, та начеб певний у тім, що сам перебуває під захистом анонімності: “я запальна негритянська лесбійка чи хочеш ніжності зі мною джіно”, у приблизному перекладі; а другий при звичній праці, наразі типу джіною, чому ні, з добряче відомою одвічній порожнечі
посмішкою на устах,―
накручують
пристрасний віртуальний лесбійський секс.





 



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-31 02:32:04
Переглядів сторінки твору 7127
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.02.28 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-03-31 16:24:05 ]
Со Мі, такий прозаїчний виворіт глянцю! Здавалось би спочатку, що Ваш герой студент чи офісний планктон, а сюжет інакший. І хтось за це ще платить гроші, за стимуляцію своєї хворої уяви) Квазіпростір, квазічуття, квазі ... Добре, що хоч гроші платили справжні )
А враження від есе важке, траг(іі)ронія


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-04-01 03:28:32 ]
за всяким глянцем якби чиясь щоденна мука, о Марґо
іронії тут не так багато, іронічний присмак мислився
у трохи переосмисленні ніцшеанського афоризму про безодню

а загалом, лайв із лайф, та да да дада...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-03-31 19:17:21 ]
Ви наштовхнули мене на цікаву думку. Зсередини знаю як крутяться такі коліщатка. А типажі які шикарші спливли на гадку. Якщо не полінуюся - буде гром-есе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-04-01 03:32:16 ]
типажів неміряно, Олександре...
я тут навіть не замахувався на їхні окремості, бо
за Ейнштейном, людській глупості таки немає межі

вжеж, завжди радий якимсь Вашим належним відлунням творчим

із усякчасною подякою