ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вероніка Новікова
2018.10.18 22:55
Що ти про мене знаєш, як ти із цим живеш?
Я майже все забула, вистояла вином.
Слід від долоні губиться поміж густих одеж:
тих, що, коли намокнуть, тягнуть на дно.

Слід від долоні плине спиною від стегна.
Русло його не висохло, витоки ще пульсують.

Серго Сокольник
2018.10.18 22:10
Ніч наповнила глечики снів,
Із яких ми наснагу пили
Дивоцвітами... На полотні
(...чи букетом на майстра столі...)

І малюнок сумний у очах
Чорним кольором в осінь тече,
Віддзеркаливши темряви жах

Ігор Шоха
2018.10.18 21:27
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Але немає сил боронувати,
та й сіяти – минає ся пора.

Літа уже заманюють у вирій
подалі од солоної землі.
Але на чужині, які то гирі –

Катерина Боброк
2018.10.18 21:16
стосунки між нами як від початку Бог створив - взаємні і прості.
а тепер пауза. уяви запах хліба вдосвіта на капустяному листі
і знатний борщ у полив'янім горщику на нашу велику сім'ю
і вечеря і пісня і солов'ї у вишневім садку-раю.
тут зводити бр

Сонце Місяць
2018.10.18 18:48
на всякі докучні нікчемності
наплювати би з нескінченності
адже будь~ що не більше ніж тінь
золотисто~ сріблистих видінь

крізь неспішно лункі нетотожності
за кулісами & понад ложами
кружеляє собі передзвін

Олександр Олехо
2018.10.18 12:51
Пані у зеленому пальті
Тінь весни в алеях листопаду
Затаїлась осінь у куті
Запаливши зоряну лампаду
Там їй добре і земна печаль
Омиває зранку тьмяні трави
В кожного на жаль є пам'ять-жаль
Келишок вина і чашка кави

Тетяна Левицька
2018.10.18 11:52
Гірчить калина на губах,
Сум за плечима.
Червоні спалахи в лугах,
Неопалима.
З коштовних розсипів гранат -
Терпкі коралі.
Хмільного надвечір'я шат
Все далі в далі.

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Маю, браття, дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -

Сонце Місяць
2018.10.17 19:56
хто заперечив би
глуз макабричний дещо
хай не суціль скарби
але й бували речі

де у яких млинах
фабричках палітурнях
ревний зірковий прах

Олександр Олехо
2018.10.17 18:38
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
думи-тлуми, споминання,
тиші чорної мовчання.
Потім ранок – час похмілля.
Наливає осінь зілля.
Небо тихе і прозоре
розчиняє сиві зорі.

Іван Потьомкін
2018.10.17 11:32
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Світлана Майя Залізняк
2018.10.17 11:06
Затягнуті у корсети -
на фоні ножів та кіс -
прабабці убивць, поетів,
міцнющий пахкий заміс.

Втирали носи віскряві,
спиняли навалу хвиль...
Завдячую вам появі,

Олена Багрянцева
2018.10.17 10:40
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
Закарбує цю м
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 gina
 
Мрячне світання. Орендований однокімнатний варіант із відкритим балконом, краєвид на земельні ділянки, що від декількох до кількадесяти квадратних метрів, понаперегороджених жердинами пінопластом фанерою дошками колючим і всяким іншим дротом у всіх імовірних комбінаціях ad absurdum. У хаті порохнява, застарілий аромат тютюнових згарищ & рештків, із нотками примітивної кухні й домішком хлорованої води, який сочиться з-за дверей до ванної-туалету, сама ванна ще мокра, люстро над умивальником геть запітніле, вогкий рушник на сушарці, з крану крапає.

Myron49 закінчує застібати сорочку, влізає в маринарку, натягає мешти, користуючись ложкою для взування, заплітає шнурівки, трохи обтирає краплі підсохлого бруду, далі, знявши з гачка шкірянку й проінспектувавши для порядку всі кишені, одягає її, ретельно защіпається, бере з вішалки кашкета, вмощує на голову, зацінює результат у придверному люстрові. Постава виструнчується, підборіддя висувається вперед.

“Я―працівник секс індустрії”, промовляє він до порожнечі, суворо та грізно, наголошуючи кожне слово, після чого відбуває, як слід грюкнувши дверима.




Сходова із нічною люмінесценцією, майданчик між поверхами в офісному центрі пересічного калібру. Та ж мряка за вікном, на підвіконні справа та зліва якісь фікуси, поміж фікусами―той, кому за чверть години заступати на зміну, тупо втикає прямо й угору, туди, де сходи межують із коридором, а там іще зо дванадцять кроків, і. Нема потреби уявляти, бо працює він тут не перший, навіть не другий рік, атож, більш аніж у темі.

Проблема не в тім, що його бентежить чи пригнічує нескінченна карусель яких завгодно машкар личин типажів персонажів демонів гротесків потороч, нескінченне феєричне дежавю людських комедій обломів конфліктів драм, нескінченні химерні джунґлі ілюзорних принад зваб розбещень злягань збочень колапсів, плюс які завгодно імітації щодо імплементації вищезазначеного. Він-бо як раз і працює тим ключем, яким заводиться вся пекельна машинерія, тому напевно знає як що куди скільки. Не він деміург, хоча, в певному сенсі пророк, а щодо проблеми,―

Проблема тут і тепер полягає в тім, що якоїсь би думки чи ідеї чи бодай чуття―а немає, катма. Він спустошений, вичерпаний, виснажений ще на старті, та оскільки працює тут далеко не перший рік тощо, то витягує з нетрів своєї куртки нулькомадволітровку з якимсь дешевим, але моцним бальзамом і, без будь-якого наперед смакування, механічно хляє, зволожуючи душевні рани.

Вже за хвилину світлішає. Вертаються чуття, проявляються належні кольори відтінки й контрасти, мислі―на підході. Ще має бути хвилин шість часу. Він лагідно посміхається до порожнечі, а порожнеча з її терплячою байдужістю немовби вишкірилася у відповідь.




Треновані пальці вправно набирають Myron49, потім пароль, що відображується сімома зірочками, курсор клікає OK. Буденне, тривіальне тло, де відкриваються мінімізуються зручно розташовуються програмні вікна, радіо ефемить свій улюблений шляґер лайв із лайф, похрипуючи на басових лініях, час іде, а контора все не пише, отже, у відповідності до інструкції, пора будити публічку, що педантично і виконується.

Декілька хронічних хануриків, поскидавши анонси з авансами, котрий рік все ті й самі, хутко змилися. Коні з воза, бабам легше. Невідомо хто, намалювавшись у загальному чаті, приймає пару-трійку повідомлень, після чого ізікард вичерпує свої мізерні можливості, а ще за декілька хвилин клієнт викидується геть системою, одне слово рутина. Нарешті сигналить бажаючий трохи пошпіляти в текстові бешкетник, що мабуть саме їде на свою роботу і якому принагідно ще би позбутися ранкового бажання залізти на хоча би уявну, але―інь, що авжеж, запросто.

Тож незабаром, два чоловіки, в різних країнах, один―не підозрюючи, що з іншого боку sms-комунікації такий собі працівник, чи й підозрюючи, але начебто певний у тім, що сам перебуває під захистом анонімності: “я запальна негритянська лесбійка чи хочеш ніжності зі мною джіно”, у приблизному перекладі; а другий при звичній праці, наразі типу джіною, чому би ні, з добряче відомою одвічній порожнечі посмішкою на вустах,―

Накручують пристрасний віртуальний лесбійський секс.





 

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-31 02:32:04
Переглядів сторінки твору 3115
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2018.10.18 23:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-03-31 16:24:05 ]
Со Мі, такий прозаїчний виворіт глянцю! Здавалось би спочатку, що Ваш герой студент чи офісний планктон, а сюжет інакший. І хтось за це ще платить гроші, за стимуляцію своєї хворої уяви) Квазіпростір, квазічуття, квазі ... Добре, що хоч гроші платили справжні )
А враження від есе важке, траг(іі)ронія


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-04-01 03:28:32 ]
за всяким глянцем якби чиясь щоденна мука, о Марґо
іронії тут не так багато, іронічний присмак мислився
у трохи переосмисленні ніцшеанського афоризму про безодню

а загалом, лайв із лайф, та да да дада...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-03-31 19:17:21 ]
Ви наштовхнули мене на цікаву думку. Зсередини знаю як крутяться такі коліщатка. А типажі які шикарші спливли на гадку. Якщо не полінуюся - буде гром-есе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-04-01 03:32:16 ]
типажів неміряно, Олександре...
я тут навіть не замахувався на їхні окремості, бо
за Ейнштейном, людській глупості таки немає межі

вжеж, завжди радий якимсь Вашим належним відлунням творчим

із усякчасною подякою