Чи Ви не ідеї Клесова поділяєте? На мене він не справив враження серйозного вченого. Розгромна стаття про нього http://haplogroup.narod.ru/no-klyos.html здається мені більш переконливою. Доводять також, що він ніякий не «гарвардський професор» (у нашому розумінні), але то вже дрібниці.
Я виявила, що випадково прокоментувала не саму Вашу статтю, а той відеоролик (виступ Олексія Хрустальова), який Ви до неї додали. Прослухавши її 3 години, не могла не висловити деякі свої думки. Щодо Вашого питання де саме, на мою думку, відбувались євангельські події, то, як і більшість, я вважаю так, як мене вчили, і до останнього часу не мала ніяких сумнівів. Навіть те, що археологи знаходять мало підтверджень існування великих міст чи царських палаців, які згадуються в Біблії на території давньої Іудеї, для мене це означає тільки те, що в Біблії багато що гіперболізовне і її не треба сприймати буквально.
Все є ж згадки про Ісуса Христа і християн (хоча й дуже нечисленні) є не тільки в Євангеліях, але й в давньоримських авторів (Корнелія Тацита, Плінія Молодшого та Гая Светонія), у мешканця Єрусалима Йосифа Флавія, який жив в Єрусалимі незадовго після Ісуса і був ортодоксальним фарисеєм.
Як я розумію, історична концепція Олексія Хрустальова багато в чому нагадує фоменківську (тільки один вважає, що батьківщина Христа – Русь, а другий—Галія-Франція). Коли читала Фоменко, була вражена фактами, які він наводив – у плані нової хронології, тотожності історичних постатей, описаних у різніх народів, топоніміки. Усе це здавалось дуже переконливим...аж занадто. Не раз, наприклад, хотілося перевірити дати правління різних (а, на його думку, одних і тих самих) царів – чи немає якоїсь підстасовки -- але хто має на таке час? Сумніви мої не були цілком безпідставними, бо ось, наприклад, стаття, де критично розбираються деталі його та співавторів «відкриття»:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D1%85%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F_(%D0%A4%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE)
Виявляється, у багатьох випадках, дійсно, є підтасовки, перекручування або замовчування невигідних фактів. Там також розглядаються оті «співпадіння» в топоніміці, які колись мені здавались такими переконливими. Колись Фоменко і Со. приїжджали у США (була навіть стаття в журналі), виступали перед вченими і не знайшли підтримки.
Як би не було, я знаю твердо тільки те, що не вірю «теоріям глобальних змов», просто тому, що ніяка людина (чи організація людей) не в змозі передбачити і спланувати повороти історії із бажаним для себе резльтатом. Якщо вони це роблять, то результат часто буває протилежним задуманому. Історичні події залежать від цілої сукупності факторі, всі з яких не можна проконтролювати. Є багато робіт про роль випадковості в історії (ця роль величезна!), є також вчення про «unintended consequences” (непередбачувані наслідки тих чи інших людських дій). Тому коли я чую, що якась група людей із якоюсь метою спланувала і здійснила грандіозне історичне шахрайство, обдуривши цілий світ, я перестаю такому авторові вірити.
Хрустальов посилається на історію хрестових походів як щось туманне й загадкове. Насправді історія цих походів (з усім кровопролиттям) досить добре вивчена, так само, як і причини – релігійні, політичні та економічні. Вони тривали близько двохсот років (хто міг щось спланувати на 200 років наперед?), похід дітей – у 1212р. (це відомо), загинула велика кількість людей. Мета була – повернення Гробу Господнього після завоювання його мусульманами, а також (за обіцянкою церкви) -- спасіння душі без проходу через чистилище. Це досить сильна мотивація, особливо у ті часи, коли люди до релігії ставились надзвичайно серйозно. Ніяка мотивація створити «фантомне» місце розп’яття Христа не вела би людей у тяжкі далекі походи в невідомі пустелі, з великою вірогідністю там загинути.
Як я розумію тепер (бо давно вже за цим не слідкувала), Фоменко з Со. «дорозвивали» свої теорії до того, що існувала могутня й прогресивна, на голову вища від усіх інших народів, «Всесвітня Слов’янська (читай «Російська») імперія», яка тримала під своїм контролем усі частини світу, мала мову, від якої походить давня латинь і т. ін. Вороги із заздрощів її розвалили, масово спотворили її історію, яку тепер треба відроджувати. Олексій Хрустальов, відчувається, іде до того ж. Це явна російська націоналістична пропаганда, яка працює на користь усього, що зараз відбувається в Росії, і наукою, як на мене,тут не пахне.