ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Богдан Манюк
2019.01.22 21:45
Масенко прокинувся пізно. До опівночі зчитував з обрію щось потаємне, що залягло б йому на серці небуденним відчуттям, а потім соталося нитками думок. Так налаштовував себе на творчий порив наступного, вихідного дня, коли тема нового його оповідання, як л

Ігор Деркач
2019.01.22 20:46
У будь-якому явищі – у спорті,
поезії, релігії, таки,
не можна виключати ані чорта,
ані благої Божої руки.

Але диявол поламає роги,
а нація вертає до основ.
Надійні віхи нашої дороги

Володимир Бойко
2019.01.22 17:03
Хай горе і печаль, мов свічечка, згоряють.
Останнєє прости, останнє прощавай...
О, друже мій, не плач, ніхто не помирає...
І не вони, – а ми від них ідемо вдаль.

Хай Бог передвістив дочасно нам розлуку,
Але коли упав ти, вибитий з сідла,
Вони і пі

Тетяна Левицька
2019.01.22 13:44
Не суди і  судимим не будеш,
крок від святості і до облуди!
Від любові - до зради людської,
що прощенням довіку  не згоїш.
Крок від радощі, смути, надії
до сльози лицемірства на віях.
Від гріха, каяття і розпуки,
до звитяги, піднесення духу.

Вікторія Торон
2019.01.22 09:37
Без жару пристрасті, із тихим розумінням
я напишу тобі чи віддано промовчу,
і слово вдумливе не гратиме промінням
і не звучатиме вагомо і пророче.

Його я з досвіду сплітатиму поволі
(така освіченість дається не одразу),
щоб вистеляло завитки тво

Віктор Кучерук
2019.01.22 07:24
Минає день без болю втрат –
Ані поранених, ні вбитих, –
Хоча ворожий автомат
Волає голосом неситим.
Не заспокоїться ніяк,
Розширене від жару, дуло,
Що позабуде крові смак
І не знайдуть нас потім кулі.

Олександр Сушко
2019.01.22 06:10
Спермотоксикоз - тяжка хвороба,
Нумо, озирніться навкруги!
Бачите,- страждалець супить лоба,
Прагне ласки молодих богинь.

Хоче мавку стиглу обійняти,
Трохи поносити на руках.
Парубок у силі! Гей, дівчата!

Сонце Місяць
2019.01.22 02:19
На околиці периферійного міста Д., на теренах малогабаритної квартири скраю останнього поверху панельного будинку, на стереотипному залізному ліжку із пружинною сіткою, пересічний ґендер И. снить або, вірніше, марить, начеб його переслідують (монстри), як

Галина Михайлик
2019.01.21 21:42
В ієрархії його цінностей
їй – порцелянове місце,
почесна першість
у визначеній регламентованості,
дозовані літери, звуки, видива,
пошанівок і дистанція.

О так! Корона!

Олексій Кацай
2019.01.21 19:23
Дивочний берег без води й прибою,
без водоростей, мушель, суходолу,
біля якого хвилі хилитають
грузьку математичну порожнечу,
що прилипає до бортів і тіла
з імлою та фракталами галактик.
Там, серед них, – моя. З якої випав
броньований артилерійс

Петро Скоропис
2019.01.21 17:34
Троє пані з в’язанням, їх теревені
в холу фотелях за муки хресні;
пансіон «Аккадеміа» зі усім
білим світом пливе у Різдво розбухлим
в телевізіях; вилитий клерк з гросбухом
обертає колесо вкіл осі.

II

Вікторія Лимарівна
2019.01.21 17:02
Сніжний ранок, сніжна днина:
Всі дерева білі-білі.
До зимової вітрини
Долучилися намети
Та й змінили силуети.
У обіймах заметілі,
Наче зовсім заніміли
Кущики, паркани, хатки,

Маркіяна Рай
2019.01.21 14:20
А в січні вишні такі морозні
На груди білі, на плахту снігу...
Хрипить з простуди, або ж від бігу,
І просто все, як ніколи в році.

Ми - мерзлі ягоди придорожні,
Комусь - під ноги, комусь - в долоні.
Ніхто не знає, в якому лоні

Нінель Новікова
2019.01.21 13:37
Добре б пригадать було
Факти дуже давні –
Скільки гетьманів пройшло
В Україні славній!

Так хотілось надарма
Їсти їм і пити –
Дозволяли жартома

Іван Потьомкін
2019.01.21 09:34
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Випив першу – стрепенувся,
Випив другу – похитнувся.
Ноги, руки мліють.
«Чи не вічної отрути ти в вино підлила?...»
«Та невже ж дурна така я чи несамовита,
Щоб своєму коха

Віктор Кучерук
2019.01.21 07:57
Мені б лише не збитися з дороги,
Моя любове – вічно молода, –
І я вкраду із терема чужого
Тебе, мов яструб пташеня з гнізда.
Звільню ураз безклопітно з полону,
Мальованих в уяві почуттів, –
І шанувати буду, як ікону
Всі віруючі люди, у житті.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

Віктор Ковіпа
2019.01.08

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Леся Кесарчук
2018.12.27

Марина Кузьменко
2018.12.26

Ольга Калина
2018.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дон Жуан / Вірші

 Досвітній блюз

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-16 00:45:06
Переглядів сторінки твору 613
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.754 / 5.5  (3.754 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.754 / 5.5  (3.754 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Еротична поезія
Автор востаннє на сайті 2018.09.26 12:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-04-16 21:25:23 ]
)(


океани зливаються врешті хоч як не пручайся
вивергається пристрасть із жорен розкутих вулканів
обіймаю мовчання твоє в домінанті безчасся
у раптовому танго де твердь не будує парканів


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-04-17 17:49:50 ]
)


може тішити серце частіше ковтками шампану
як ці води бурхливі навколо гранітної скелі
повставати із тіні турбот своїх з виром канкану
мною збуджених феніксів в небі де Зевса оселі

де лунають сузір’я ладами ліричного блюзу
в насолоді купаються теми нашептані болем
чорних дір притягання і кий поєднають і лузу
лиш від серця удар напряму чи від нот карамболем


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дон Жуан (Л.П./Л.П.) [ 2018-04-22 19:08:00 ]
)) А якщо поєднати? Під нескінченні хвилі мелодій )

Вона (Марґо Ґейко):
- Завітай, чоловіче! Та байдуже, хто нас осудить.
Зупини швидше мить і обіймами владними зваб!
Хай жагучим торканням таврують вуста голі груди,
Розкайданиться пристрасть, заходячи ніжно в єдваб –

Поміж двох берегів, що зігріті гріхом поцілунку
Розливається повінь, нещадно руйнує усе,
Що морально-набуте, навіяне, зайве... Хай лунко
Зазвучать в унісон наші вдихи. Подібно глясе

У гаряче проникне холодне стебло насолоди,
Вивергається те, поряд чого парфуми – це штин.
Аромат задоволень вартує окремої оди.
Що магічніше пахне ніж біло-прозорий бурштин?!

Він:
Я для тебе мовчатиму коловоротом безчасся,
хай між нами ні одягу, ні порахунку, ні планів,
тільки пульсу два береги, й магії, скільки додасться,
від отих, що сплелися у твердь і блакить, океанів.

Вона:
океани зливаються врешті хоч як не пручайся
вивергається пристрасть із жорен розкутих вулканів
обіймаю мовчання твоє в домінанті безчасся
у раптовому танго де твердь не будує парканів

Він:
Чуєш, як надривається гострими зойками птаха,
і грайливими хвилями пристрасті тішаться скелі,
наче руки – обіймами, як подарунком невдаха -
о, чим глибше нестримна ти - далі я злину з пустелі.

Не вертайся, прошу тебе, довше лети у нестямі,
всім собою вдихатиму сяйво - приплив за припливом,
і з волосся долонями чари збиратиму тьмяні, -
щоби далі складалася тільки дорога щаслива.

Вона:
може тішити серце частіше ковтками шампану
як ці води бурхливі навколо гранітної скелі
повставати із тіні турбот своїх з виром канкану
мною збуджених феніксів в небі де Зевса оселі

де лунають сузір’я ладами лоскотного блюзу
в насолоді купаються теми нашептані болем
чорних дір притягання і кий поєднають і лузу
лиш від серця удар напряму чи від нот карамболем

Він:
А опісля мовчатиму – в кожній мелодії блюзу,
доки усмішки місяця пилом вкриватимуть срібла
тіла диво-тканину - розкішно-приємну обузу
задля безміру «потім», в якому ти щойно розквітла...

)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-04-22 21:42:04 ]

Я почую твій подих у хриплій гармонії блюзу
місяць сяєвом впише початки чудного роману,
і в полоні його ти полинеш далеко за блузу,
і у мелосу розкоші знайдеш неволю незнану.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ХХХХХХХХ ХХХХХХХХ (Л.П./М.К.) [ 2018-05-09 17:25:43 ]
Так неквапно, що встиг я тебе сотворити,
поміж гніздами світло текло. «Відпущу
в білий світ»,— я подумав. Та лиш до воріт ти
підійшла — і вкололась об гілку дощу,

відсахнулась,— а дощ розростався корінням
блискавиць, попід вікнами все крокував,
витирав кольори на фіранках і ринвам
розпанахував шви, як тісним рукавам.

І — врізнобіч стежки! Сад у яблуках — дибки!.
Всі твої заклинання не варті гроша:
ти — сотворена щойно, звіряточко дике,
ще й не плоть, а обвита в сорочку душа,

ти — тонесенька свічко в моєму сирітстві,
прошу: дбай, щоби твій пломінець не зачах,—
чи ж тобі зупинити скажену сирицю,
що навідліг шмагає цей сад по очах?!

Хай усе вгомониться — і з білого світу
повернися до саду, в свічадах кори
засвітись поміж гніздами тихо, обвита,
як у слово, в сорочку... Й мене сотвори... (Ігор Римарук)

:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дон Жуан (Л.П./Л.П.) [ 2018-06-03 14:49:31 ]
О так, і Римарук з нами! )