ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Шон Маклех
2018.10.16 00:47
Я вирізую собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізую собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:

Олексій Кацай
2018.10.15 21:49
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
бо всі їхні прямі і звороти –
швидкоплинні, мов краплі дощу.

Хто побачить політ крапелини
або кулі невловної слід?!
Флот чужий невидимо й невпинно

Іван Низовий
2018.10.15 19:32
Ту грушу,
Що геть здичавіла,
Згадав би хіба,
Якби в сорок сьомім
Та груша
Нас не годувала
Смачними гниличками?!
Схожа на баобаб,

Іван Низовий
2018.10.15 19:17
Мене сиротою зробили свої ж –
Комуністи,
А першим жалільником
Був чужоземний солдат:
Він гладив мене по голівці,
Давав щось поїсти,
Од вітру ховав
Під благенький трофейний бушлат,

Сонце Місяць
2018.10.15 18:31
римує осінь листя й лисих
красу абсурд підвали й далі
усе символіка & дійство
провісних наскрізь актуалій

& строга мов ікона та
життям іде христина ~ христя
напіврозквітла німота

Ігор Шоха
2018.10.15 13:48
Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
але епітафію маю я,
яку по собі залишу:

піїте породи інакшої,
не чую, хоча й до кінця
читаю, але не побачу я

Адель Станіславська
2018.10.15 09:50
Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
Так часто глуха, і безмовна, й зовсі'м незряча...
А звідкись невідано віщі мої слова...

Коротка на пам'ять і довга чуттям на вічність...
Так скороминуща у цьому з

Мирослав Артимович
2018.10.15 09:20
Життя і музика… Два паростки любові.
Один – від Бога, другий – із душі.
І закорінені обидва в Першослово,
яке ніхто не в силі сокрушить.

Щасливий той, хто музикою дише
неспинно, до безумства, до безтям,
а тон душі мажорніше й жвавіше

Олександр Сушко
2018.10.15 05:45
Я - дід старий. Од вітру хилита,
Давно уже у пазусі не шастав.
Немає сексу - в цьому вся біда,
Навзаєм пруть ліричні віршенята.

Є про любов, погоду і судьбу,
Реву на вухо жінці глухуватій.
Та бабця закопилила губу

Катерина Боброк
2018.10.14 20:14
молись над її лоном, бо в ньому тепер твоя вічність
ще поки крихітна, як зірка, віддалена і спокійна,
але ось вона наближається і ця швидкість космічна
твоїм обіймам і цілункам ніжним прямопропорційна..
порівняти її тіло неможливо ні з чим, хіба з Гра

Дмитро Куренівець
2018.10.14 18:00
Шурхіт листочків навчальних програм
з шелестом осени злився…
Ставки свої ти Системі програв,
та, далебі, вже не злишся.

Усі твої задуми клаптями рве
ця куцість годин невблаганна.
Ян Коменський зник би, пропав Дистервеґ

Іван Потьомкін
2018.10.14 14:38
До недавнего времени я полагал, что нет большего доверия и близости к человеку, чем у собак. Примеров тому предостаточно и в жизни. и в литературе. Нельзя не удивлятьься рабской покорности животного. Его пинают ногами, замахиваются или даже бьют палкой

Світлана Майя Залізняк
2018.10.14 12:19
Збиваються горобчики у стаю.
Шукала в липні феніксів, орлів.
По...кру...же...ля...ла...
Жовтень... відлітаю...
Сховала пазли-словеса у Пслі.

Махрова риба плине... Махаони -
на чорнобривцях. Дайджести між каст.

Олександр Сушко
2018.10.14 11:52
Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
А люди як сварливі дітлахи.
Не можна чисту правду говорити,
Не друзів наживеш, а ворогів.

Хай істину дурко ув очі гавка
І правдою обмазує пастель.
Вар'ятові речу: "Ти - розумака!",

Любов Бенедишин
2018.10.14 10:59
Диявол розшарпує поли
небес безкраїх.
А люди аж давляться болем:
"То Бог карає!"

Стражданням кінця ще не видко.
Погроми, війни.
А «градом» прошита накидка –

Катерина Боброк
2018.10.14 00:01
рудим каштановим лапкам так личить срібна гальваніка
зачитана на ходу газетка котиться аж третім парком
якщо довго лежати долілиць на нестероїдах і під таваніком
лишається одне, оголити шию піднявши волосся над карком

осінні трав'яні шаблі видно ті
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дон Жуан / Вірші

 Досвітній блюз

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-16 00:45:06
Переглядів сторінки твору 462
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.754 / 5.5  (3.754 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.754 / 5.5  (3.754 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Еротична поезія
Автор востаннє на сайті 2018.09.26 12:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-04-16 21:25:23 ]
)(


океани зливаються врешті хоч як не пручайся
вивергається пристрасть із жорен розкутих вулканів
обіймаю мовчання твоє в домінанті безчасся
у раптовому танго де твердь не будує парканів


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-04-17 17:49:50 ]
)


може тішити серце частіше ковтками шампану
як ці води бурхливі навколо гранітної скелі
повставати із тіні турбот своїх з виром канкану
мною збуджених феніксів в небі де Зевса оселі

де лунають сузір’я ладами ліричного блюзу
в насолоді купаються теми нашептані болем
чорних дір притягання і кий поєднають і лузу
лиш від серця удар напряму чи від нот карамболем


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дон Жуан (Л.П./Л.П.) [ 2018-04-22 19:08:00 ]
)) А якщо поєднати? Під нескінченні хвилі мелодій )

Вона (Марґо Ґейко):
- Завітай, чоловіче! Та байдуже, хто нас осудить.
Зупини швидше мить і обіймами владними зваб!
Хай жагучим торканням таврують вуста голі груди,
Розкайданиться пристрасть, заходячи ніжно в єдваб –

Поміж двох берегів, що зігріті гріхом поцілунку
Розливається повінь, нещадно руйнує усе,
Що морально-набуте, навіяне, зайве... Хай лунко
Зазвучать в унісон наші вдихи. Подібно глясе

У гаряче проникне холодне стебло насолоди,
Вивергається те, поряд чого парфуми – це штин.
Аромат задоволень вартує окремої оди.
Що магічніше пахне ніж біло-прозорий бурштин?!

Він:
Я для тебе мовчатиму коловоротом безчасся,
хай між нами ні одягу, ні порахунку, ні планів,
тільки пульсу два береги, й магії, скільки додасться,
від отих, що сплелися у твердь і блакить, океанів.

Вона:
океани зливаються врешті хоч як не пручайся
вивергається пристрасть із жорен розкутих вулканів
обіймаю мовчання твоє в домінанті безчасся
у раптовому танго де твердь не будує парканів

Він:
Чуєш, як надривається гострими зойками птаха,
і грайливими хвилями пристрасті тішаться скелі,
наче руки – обіймами, як подарунком невдаха -
о, чим глибше нестримна ти - далі я злину з пустелі.

Не вертайся, прошу тебе, довше лети у нестямі,
всім собою вдихатиму сяйво - приплив за припливом,
і з волосся долонями чари збиратиму тьмяні, -
щоби далі складалася тільки дорога щаслива.

Вона:
може тішити серце частіше ковтками шампану
як ці води бурхливі навколо гранітної скелі
повставати із тіні турбот своїх з виром канкану
мною збуджених феніксів в небі де Зевса оселі

де лунають сузір’я ладами лоскотного блюзу
в насолоді купаються теми нашептані болем
чорних дір притягання і кий поєднають і лузу
лиш від серця удар напряму чи від нот карамболем

Він:
А опісля мовчатиму – в кожній мелодії блюзу,
доки усмішки місяця пилом вкриватимуть срібла
тіла диво-тканину - розкішно-приємну обузу
задля безміру «потім», в якому ти щойно розквітла...

)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-04-22 21:42:04 ]

Я почую твій подих у хриплій гармонії блюзу
місяць сяєвом впише початки чудного роману,
і в полоні його ти полинеш далеко за блузу,
і у мелосу розкоші знайдеш неволю незнану.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ХХХХХХХХ ХХХХХХХХ (Л.П./М.К.) [ 2018-05-09 17:25:43 ]
Так неквапно, що встиг я тебе сотворити,
поміж гніздами світло текло. «Відпущу
в білий світ»,— я подумав. Та лиш до воріт ти
підійшла — і вкололась об гілку дощу,

відсахнулась,— а дощ розростався корінням
блискавиць, попід вікнами все крокував,
витирав кольори на фіранках і ринвам
розпанахував шви, як тісним рукавам.

І — врізнобіч стежки! Сад у яблуках — дибки!.
Всі твої заклинання не варті гроша:
ти — сотворена щойно, звіряточко дике,
ще й не плоть, а обвита в сорочку душа,

ти — тонесенька свічко в моєму сирітстві,
прошу: дбай, щоби твій пломінець не зачах,—
чи ж тобі зупинити скажену сирицю,
що навідліг шмагає цей сад по очах?!

Хай усе вгомониться — і з білого світу
повернися до саду, в свічадах кори
засвітись поміж гніздами тихо, обвита,
як у слово, в сорочку... Й мене сотвори... (Ігор Римарук)

:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дон Жуан (Л.П./Л.П.) [ 2018-06-03 14:49:31 ]
О так, і Римарук з нами! )