ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.02.18 07:32
Зими набридло помело,
але наснилося село,
стежина біла.
В цукровій пудрі хвойний ліс,
на соснах, тертий сир, кумис -
митьєво б  з'їла.
В креманці неба - хмар вершки,
як дотягнутись? Не з руки,

Віктор Кучерук
2019.02.18 06:32
Осяяні місяцем стигнуть сніги,
Пружніють овіяні вітром дерева, –
А я помираю між них від нудьги,
Немов незабруднений лист аркушевий.
Сьогодні немає зігріти кого,
Хитання жіночі повсюди відсутні, –
Розпачливо й тужно гукаю: “Агов!..”,
Та чується вс

Олександр Сушко
2019.02.18 06:06
Зійшла планета із орбіти,
Згоріли залишки добра.
Я хочу ворога убити
Під люті вигуки "Ура'!".

Упав солдат в обійми тиші,
Його очікує труна.
В окопах непотрібні вірші -

Віта Парфенович
2019.02.18 01:00
Я починаю все з нуля…
Хоча земля з -під ніг втікає,
Але себе я обираю,
Бо я у себе – тільки я…

Я починаю. Шкереберть
Летять минулії образи,
Пробачу все, та не відразу,

Шон Маклех
2019.02.18 00:50
Місто, яке живе поночі.
Місто, яке блимає очима ліхтарними
У пітьму вічного вчора.
Тут живуть одні ліхтарники:
За покликанням.
Тут складають пісні променями
Жовтого нічного світла,
Тут несуть світу щовечора,

Володимир Бойко
2019.02.17 20:39
Ранок, неначе кітва,
Пристрасть спинив безжально.
Певно, кінець ловитві,
Певно, віват печалі.

Скрута не пошкодує,
Безвість за душу візьме...
Годі взивати всує,

Лариса Пугачук
2019.02.17 16:45
Перетинаючи митницю, завше переходжу на українську мову. Навіть російському водію автобуса на виході кажу: «Дякую». 2015 рік. Харків. Привокзальний супермаркет. Набрала продуктів в дорогу, підійшла до кондитерського відділу. Прошу продавчиню дати «он те

Віктор Кучерук
2019.02.17 14:35
Вушка сміхом залоскочу,
очі - поглядом збентежу,
а вуста твої співочі
поцілую обережно.
І, покірна й соромлива,
в щастя вгорнеш довгу тугу
та радітимеш, як нива
під очікуваним плугом...

Іван Потьомкін
2019.02.17 12:16
Спасибі, доле,
що ноги, руки цілі
і поки що ними владаю,
за світ, що сприймаю
барвою й словом...
"А решта?"
А решта - вагомий додаток,
що зветься так просто -

Олександр Сушко
2019.02.17 11:20
Хіба погано жити у нірвані,
Без звинувачень та прощальних сцен?
Вичерпую до дна себе коханій,
В жазі басок зірвався на фальцет.

В усіх ділах потрібно знати міру,
Робити піст, інакше вхопить шляк.
Але потрапив до Венери в прірву,

Олена Багрянцева
2019.02.17 01:12
Ця історія знову почнеться для нас із кінця.
Не тривожся даремно, минуле пустивши за вітром.
Знаю, серце твоє крижане не зумію зігріти.
Знаю, вперте мовчання не буде ніяк до лиця.

Може, завтра зійдуть нанівець всі важливі слова.
І роздмухає хтось н

Вероніка Новікова
2019.02.17 00:27
Бачу тебе просту, гілля смаглявих рук,
в жилах свята вода, сповнена темних звуків.
Груди твої гіркі - грона зимових вин,
полум'я губить глузд поміж твоїх колін.

Хто ти мені така? Згуба моя й усе.
Може заснув би з ким, тільки печеш у серці.
Жінка

Юрій Сидорів
2019.02.16 12:19
Крадія лупцювали у Вінниці
Кікбоксери за вкрадені милиці.
Та відбився крадій -
І немає надій
Кікбоксерів зустріти у Вінниці.

Бузиною заварюють в Хотові
Для гурманів чаї бергамотові.

Вероніка Новікова
2019.02.16 00:47
Темна чи світла буде твоя сторона,
іди до горіха, спускайся в старий підвал.
Спалимо ковдру і, може, старий диван.
Заліземо вище, до Інчиного вікна.

Там, за вікном, хтось провалився в тінь.
Скло у руці, зіниці блищать, як сталь.
Краще тримайся, мо

Віктор Кучерук
2019.02.16 00:13
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -
Вітаю тебе поцілунками,
Кохана моя, повсякдень!
Пробач, що плекати обновами
Тебе не навчуся чомусь, -
Що тільки з вітанням віршованим
Щоранку до тебе горнусь.

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 КАЛЕВ БЕН ЕФУНЕ

Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике.
Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять застоявшиеся от сидения мышцы. Есть у меня и свой комплекс упражнений, рассчитанный на пятнадцать минут. Некоторые я довел до такого совершенства, что они не под силу даже многим молодым.
К моей производственной гимнастике и сотрудники, и постоянные курьеры, привозящие почту, уже привыкли. Кое-кто изъявлял желание приобщиться. Большинство же в знак одобрения только поднимали большой палец. Мол, так держать!
Может быть, я бы и не вспомнил о том, что повторяется изо в день, если бы однажды не услышал нечто необычное:
- Под Калева работаешь, старик?
Эту фразу произнес пожилой мужчина в кипе. Не успел я спросить, кто такой Калев и какое отношение имеет он к моим занятиям, как он уже вышел на улицу.
Не будь я любознательным, наверняка так и ушло бы в небытие услышанное. Но в Израиле с первых шагов я сознательно постигаю то, что коренные жители узнают с детства. И, скажу по правде, мое стремление еще ни разу не встречало удивления у тех, кого я спрашивал. Более того, это даже как бы возвышало меня в их глазах.
Нечто подобное я встречал в бытность свою журналистом, когда, отправляясь в командировку в ту или другую республику, покупал разговорники. Мне казалось естественным и даже необходимым сказать несколько элементарных фраз на языке тех, к кому я обращался с просьбой или же хотел поблагодарить за оказанную услугу. В Каунасе,например, когда в трамвае я склонился над разговорником, чтобы выудить нужное в данную минуту выражение, сосед-литовец сказал:
- Можешь спросить по-русски. Вижу, что ты приезжий. А вот тому, кто живет рядом с нами десятки лет и не хочет знать мой язык, ни за что не отвечу.
В Махинджаури, что в Аджарии, когда узнали, что я привез с собой учебник грузинского языка и прошу обслуживающий персонал пансионата помочь мне с произношением, тут же нашли учительницу-пенсионерку. А директор поселковой школы устроил чуть ли не царский прием.
Именно неизбывная любознательность помогла мне стать по-настоящему своим и в Израиле, куда я прибыл уже не в командировку, а на постоянное место жительства. В школе-интернате, где посчастливилось проработать охранником восемь лет, в первый же день я сказал детям:
- Здесь только один ученик. Но способный…
-Кто же это?- спросили они в один голос.
-Это я. А вы все – мои учителя.
И мне показалось, что каждый будто вырос в своих глазах. В одно мгновенье стали равными отличники и отстающие. И с той поры не припомню случая, чтобы кто-нибудь, проходя мимо моего поста, не спросил, что мне непонятно. Так с помощью своих учителей я узнал названия растений, животных, усвоил множество пословиц, поговорок и даже жаргонных выражений, чем удивлял многих израильтян.
Стоит ли говорить, что, закончив производственную гимнастику, я тут же пошел к своему начальнику, человеку с хорошей религиозной подготовкой, и спросил, кто же такой Калев. Вместо ответа он открыл Тору в нужном месте и первым среди разведчиков Эрец Исраэль я увидел услышанное имя – Калев бен Ефунэ.
Прочитав этот судьбоносный для народа Израиля рассказ, когда только двое из двенадцати отправленных Моше-рабейну сказали, что можно овладеть Землей Обетованной, рядом с будущим преемником вождя израильтян –Егошуа Бен Нун я обнаружил и Калева. В знак признания Всевышний позволил ему войти в Эрец Исраэль, а других в возрасте свыше двадцати заставил слоняться по пустыне еще сорок лет, пока все до единого не вымерли там.
И все же даже из этого отрывка мне не стало яснее, почему именно Калев, а не кто-то другой ассоциировался с моими упражненими. И только когда по совету моего наставника в ягадуте я прочитал еще и Егошуа Бен Нуна, картина наконец-то прояснилась.
“Сорока лет был я, когда Моше, раб Божий, посылал меня из Кадейш-Барнэи разведать эту землю. И я принес ему ответ,- что было у меня на сердце. А братья мои, которые поднялись со мною, вселили робость в сердце народа. Я же в точности следовал Господу, Богу моему. А теперь вот сохранил меня Господь в живых, как говорил Он. Уже сорок пять лет с того времени, когда Господь сказал слово это Моше, а Исраэль ходил по пустыне. И теперь вот мне восемьдесят пять лет. Еще и ныне я крепок, как и тогда, когда посылал меня Моше. Какова была сила моя тогда, такова она и теперь для войны и для того, чтобы выходить и вести народ”,- говорится в упомянутом источнике ТАНАХа.
На этом можно было бы и успокоиться, но та же неизбывная любознательность привела к новым для меня открытиям. Оказывается, что Калев Бен Ефуне был женат на сестре Моше и Агарона – легендарной Мириам, которая была старше его более, чем на сорок лет. От их брака родился замечательный сын Хур, внук которого Бецалель стал строителем Мишкана…
Но это уже сюжет для другого рассказа.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-20 21:22:00
Переглядів сторінки твору 253
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.947 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.028 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2019.02.18 07:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-21 19:39:40 ]
Гарна звичка робити зарядку зранку чи вдень. Вона допомагає зберегти здоров"я надовго, коли життя йде без шкідливих інших звичок. І вчитися у мудрих, старших, завжди корисно.)))