ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.07.15 22:00
глядачі виглядаючі ню
одинокі пуантилісти
парасолька пивна & пристань
трохи знаючі про війну
німі безвідмовні статисти

відтінюючи пляжну блаж
ейфорію без ностальгії

Сергій Гупало
2018.07.15 21:44
Пережду печаль, пережду насмішшя,
Перетну невір’я, що мені нашлють.
І наллю у глеки, зроблені в Опішні,
Недоречну зовсім неба каламуть.

Де ж оті зайчата, що ловив я змалку?
Де мої дівчата? Тиша не одвіт.
І кричать пекельно ворони і галки:

Ігор Деркач
2018.07.15 21:25
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
ні раю пекла, ні надії чертям
на перемогу зла у боротьбі
за житіє, дароване до смерті,
молитвою у храмі, у мечеті,
у синагозі - дякою судьбі.

Воюємо одними язиками

Олександр Сушко
2018.07.15 14:48
Давайте обнімемось! Ну ж бо!
Забудем хвилини гіркі.
У нас із Росією дружба,
Завчають дітки матюки.

У Мокші живуть чорноброві,
А Київ бояринь прийма.
Ординські церковки та мова,

Тетяна Левицька
2018.07.15 13:36
Скипень бессоня, а дріжджі неспокою
зрощують ніч, на годиннику - вічність.
Тиша незаймана, пугач не зойкає,
небу блаженному стулює вічі.
Спи, відпочинь, заколисує затишно.
Котиться хвилею тінь некваплива.
Пасма думок, ніби спутана зачіска,
гребнем

Маріанна Алетея
2018.07.15 12:23
Ми зустрілись у місті снів,
Наша зустріч була як сон
Поміж краплями в унісон
Стукотіли серця дощів

Швидкоплинна гучна гроза
Сумовитий осінній дощ
На бруківці холодних площ

Іван Потьомкін
2018.07.15 11:54
Бачу світ, як у напівсні,
Без співу і плачу,
Мовби віднині мені
Інший світ призначено.
Світ незнаної країни,
Цей світ перевтілень,
Наче бачу сни тії ж,
Але в новім вимірі.

Галина Михайлик
2018.07.15 00:06
з кожною думкою
про Tебе
я молодшаю
на день
тиждень
місяць
рік
століття

Віктор Кучерук
2018.07.14 20:49
Не потрібно, Вітю, сумувати
Та світами ширити жалі,
Поки можеш човгати по хаті
І когось кохати звіддалі.
Пий вино потроху й сигарети
Час від часу знищуй по ночах, –
І не думай про ніякі злети,
Раз позаду молоді зачах.

Микола Дудар
2018.07.14 19:38
Лежать... гойдає. Збірники. На ринку
Асфальт зісподу, зверху целофан
- Що, двайдцять рупій? ні, а в половину?…
Куди вже нижче… болісно від ран

І потекло їдке, убоге, липколице
Туди, де харч, об’їдки зі стола
Безбожні "миколайчики" і "гриці"…

Віта Парфенович
2018.07.14 18:21
Почуваюся скибкою хліба, що лежить на столі. Коли є що їсти краще, то можна і не помітити, що хліб тут, нарізаний, м’який з хрусткою скоринкою. Він просто є і все. І лежить отак цей окраєць на столі і помалу обвітрюється і засихає… Засихає, бо йому ніколи

Сонце Місяць
2018.07.14 16:19
з оновленнями в тисячах коментарів
війна скидає шкіру
скасовує шаблони & кліше

*

театр накрився цирк подівся хтозна де
хоч пеклу все єдино

Любов Бенедишин
2018.07.14 15:11
Зриваю сну намисто.
Їм і п’ю.
Той самий дім і місто.
Дежавю.

Ті ж плани і знаряддя,
Де живу.
Хрещусь, як на прокляття –

Олександр Сушко
2018.07.14 13:16
В Україні влада унікальна,
Голову зламав би й Архімед.
Шиворіт-навиворіт - нормально,
Непогано й задом наперед.

На "Рошені" дід столітній паше,
Уночі гарують малюки.
Гніть горби! Від цього стане краще!

Марта Январская
2018.07.14 12:05
В Подстиховье, у прибрежных ракит
Монастырь мой бесприютно стоит,
На распутье трёх дорог, Стих-Успенский.
Сделай, Господи, его Воскресенским!
Новодевичьим и Новостиховным,
Не сословьем славным, а Новословьем!

А в Стих

Тетяна Левицька
2018.07.14 11:56
У батька очі волошкові.
Таким ще синім льон цвіте.
Він гарним був, повір на слові,
І серце чуйне - золоте.
Бувало залунає пісня -
Леліють сльози на очах.
Любив борщі і юшку пісну,
Гриби збирати у лісах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08

Юлія Джа
2018.05.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 гічгайк
 
Сей скромний мемуар до мутної епічної теми за & проти подорожей автостопом починається поетичного менту, шляхом із нічної роботи коли сонце вже давно в небі, але поки переховується за багатоповерхівками. Просто поруч, на перехресті не наповнених ще транспортом магістралі й бічної, на червоному світлі радісно лунко чіпко пригальмовують літери volvo на хромованих колісних ковпаках, а самі фури, їх дві, ніби щойно із заводського конвейєра, лискучий хром, всякий новий важкий метал, свіжа фарба, а гума пахкотить навіть візуально. І сонце проз панельні будинки врапт спалахує на дзеркальній сталі, та ось вони ген і нема, і ти крокуєш самотою у безкінечність свою.

Через місяць може менше я працюю на якусь канадську компанію, як це загалом зветься, і ми роз’їжджаємо собі, подивляємося трохи світу навколишніх сел і приміського типу селищ. Якось раптом їду на кордон до рави і назад із такою катьою, жінкою у смакові рубенса, матір’ю-одиначкою років двадцяти семи, риси обличчя відповідні, очі здається все-таки, світлі. Волосся має трохи чорно-руде, трохи темношатенове, і ще вона любить хот-доги. Фрази кшталту я не пью пива, кроме белого нефильрованого, і с пшеничними сухариками були їй властиві. Оскільки сам до того був провів літо на дієті зі соборного і чіпсів, то й зауважив здається, більше про себе.

Коли наші путі перетинаються маршруткою на ас2, вона ласує не пивом, а типово привокзальною вафельною руркою зі згущеним, карамелізованим молоком, а може вершками, рекомендуючи оце всяко. Вилізши, вибираємося на дорогу, шо твій керуак. Трохи поскучали. Конвоюючи поглядом черговий типу лімузин і на нім написи volvo пробуджуюся потрохи, зненацька переказуючи, як вже там виходить, початок сього палімпсесту. Далі голосуємо, чекаємо, нудьгуємо, голосуємо, атож ось і фура volvo, хоч у бруднішій, давнішій робочій кондиції, але. Якийсь неймовірний поляк нас бере в дорогу, до рави, практично, за деякий час українсько-поляцької комунікації про все ніщо, я умудряюся транслювати той самий початок втретє і тепер полякові, якому це майже подобається, а може день хороший жовтневий, і він летить до рідних країв собі й усе, що пожвавлює дорогу, пре.

Ну на в’їзді до рави, поляк, який помаленьку смакував нюанси системи TÜR, після отримання задовільної відповіді на питання чи не стойо там який дай? у мобілу, гальмує-спиняє, ми вже бажаємо йому затишної польщі з пеньйонзами, а потім якось швиденько опиняємося на вокзалі, ну а далі таки хот-доги. Думаю, катьці вони подобалися з раціональних цілком причин, не думаю, що то був якийсь таки перманентний флірт зі світом чи соціумом, а от назад їхати получилося тільки до повороту на червоноград, десь третина дороги, мобіла була в неї, а в мене якось не було тоді, та й що воно мені дало б, тож ми розділилися, начебто по одному підбиратимуть скоріш, і ось вона уїхала, а я лишився і ніхто мене так і не підібрав.

Втомившися від чекань і обломів, а ще й обтяжений комерцією, я випираюся пішки до найближчого села врешті-решт, там чудом виявляється якийсь транспорт а-ля пижик 70-х на жовкву, а з жовкви можна вже подзвонити з автомата і пряма маршрутка до ас2. Далі вся дія переходить у тривіальне, практично відсторонене сниво, і десь під його завісу я знову валандаюся до наступної, тепер міської маршрутки, а типаж уже забутої зовнішності, перепитується спешишь на зустріч, говоришь, с одним человеком... ето значит, что человек етот женщина, ну і я стинаю собі плечима, а що.

Скидання тягарів на складі, підрахунок збитків, мінімальні реверанси, ось ми виходимо на пиво, ну і посидіти малость. Дежавю-привокзальна столовка-плюс, пиво, курячі якісь чвертки, шансон, або що ви хотіли. Я хоч не танцюю. Ми сидимо, допиваємо навзаєм з’ясовуючи обставини своїх житлових умов, ну в мене є кімната, але кімната це не те. Потім на вулиці катька зразу згадує, що дома її дитина зачекалася, і голова їй заболіла, і пізно ж, насправді, ну то що ж, кажу я, помагаючи їй впихнутися до міської маршрутки, давай тоді, до завтра, бо пора вже врешті й додому, на квартиру в люлю, і більш анічого зі спогадів тих. І ще, завтра, виявляється, вихідний день.





 

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-29 21:49:46
Переглядів сторінки твору 327
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.07.15 22:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-04-30 23:49:58 ]
Якесь приречення вчувається, о Sole!
Дуже мінорний протяг самотності в сьому есе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-01 04:44:04 ]
дяки)

ну, за мінори якби не вибачатимуся, мені вони люб’язні
самотність авжеж, хоча це одна з ліній, а чи провідна
навіть затруднююся сказати

взагалі, все якби перехідний епізод у концептуальній послідовності
ймовірно, навіть, у різних площинах


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (Л.П./М.К.) [ 2018-05-01 22:34:07 ]
Коли у інших читачів нема питань, задум в студію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-02 03:31:18 ]
від просто фантазії до реалізму, опосередкованого фантазією, і знову до фантазії, опосередкованою реалізмом, мабуть десь так
є ще трохи змагання щодо режисури, або ж, ненастирливого зміщення логічного порядку фрагментів, на користь цілого, авжеж
щодо ’інших читачів’, то, самі бачите, загалом має місце банальний вуайєризм. ну але так і було, і буде завжди
читач із насолодою сповідає анонімність, сам автор утішається тим, що публікацію хоча би переглядають, а вже якесь спілкування,
це якби святкова коштовність, у цім світі суцільних стін