ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.

Серго Сокольник
2019.06.17 00:17
маленька сюреалістична поема. авторські знахідки. під смаки не адаптована***

Знову в уяві з"явився спонтанно
Жмут простирадл на підлозі... Сувій
Їх... Чи рукописів... -Йогане! Сядь-но
Біля жаданої Вульпіус... Твій
Час ще не вийшов, і вічність наст

Микола Дудар
2019.06.16 22:21
Дивлюсь на світ холодними очима…
Слова принишкли, з голоду мовчать…
Заплутана подій першопричина
В уяві Ти… і смажене курча...

Дивлюсь. Мовчу і Травнем щастя зичу
Цікаво би дізнатись власний чин?..
Роки… роки… набрякли як гнилички

Любов Бенедишин
2019.06.16 21:21
Ти ритуалу вірний свято,
що ж, серце слухати – не гріх.
Боїшся слів, але не варто
переоцінювати їх.
Твого сум’яття не торкаюсь,
я розумію в чому річ,
і також мовчки обіймаю,
і мовчки поспішаю пріч.

Володимир Бойко
2019.06.16 20:32
Житейський океан заглиблений у спомин
Висотує слова, вихлюпує жалі...
Житейський балаган, пустопорожній гомін
Піднятись не дає над плінтусом землі.

Безжалісні слова такі безповоротні,
Що годі віднайти початок і кінець.
І спробуй, осягни, у контурі

Світлана Майя Залізняк
2019.06.16 13:38
Чудна весна-любов: мана маною.
Співали горобці над бузиною.
Прожекти - пароплавами гучними...
Крилом сяйним черкало нездійсниме...

2

Імлисте молоко. Рожеві хмари.

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 гічгайк
 
Сей скромний мемуар до мутної епічної теми за & проти подорожей автостопом починається поетичного менту, шляхом із нічної роботи коли сонце вже давно в небі, але поки переховується за поверхівками. Просто поруч, на перехресті не наповнених ще транспортом магістралі й бічної, на червоному світлі радісно лунко чіпко пригальмовують літери volvo на хромованих колісних ковпаках, а самі фури, їх дві, ніби щойно із заводського конвейєра, лискучий хром, всякий новий важкий метал, свіжа фарба, а гума пахкотить навіть візуально. І сонце проз панельні будинки врапт спалахує на дзеркальній сталі, та ось вони ген і нема, і ти крокуєш самотою у безкінечність свою.

Через місяць може менше я працюю на якусь канадську компанію, як це загалом зветься, і ми роз’їжджаємо собі, подивляємося трохи світу навколишніх сел і приміського типу селищ. Якось раптом їду на кордон до рави і назад із такою катьою, жінкою у смакові рубенса, матір’ю-одиначкою років двадцяти семи, риси обличчя відповідні, очі здається все-таки, світлі. Волосся має трохи чорно-руде, трохи темношатенове, і ще вона любить хот-доги. Фрази кшталту я не пью пива, кроме белого нефильрованого, і с пшеничними сухариками були їй властиві. Оскільки сам до того був провів літо на дієті зі соборного і чіпсів, то й зауважив здається, більше про себе.

Коли наші путі перетинаються маршруткою на ас2, вона ласує не пивом, а типово привокзальною вафельною руркою зі згущеним, карамелізованим молоком, а може вершками, рекомендуючи оце всяко. Вилізши, вибираємося на дорогу, шо твій керуак. Трохи поскучали. Конвоюючи поглядом черговий типу лімузин і на нім написи volvo пробуджуюся потрохи, зненацька переказуючи, як вже там виходить, початок сього палімпсесту. Далі голосуємо, чекаємо, нудьгуємо, голосуємо, атож ось і фура volvo, хоч у бруднішій, давнішій робочій кондиції, але. Якийсь неймовірний поляк нас бере в дорогу, до рави, практично, за деякий час українсько-поляцької комунікації про все ніщо, я умудряюся транслювати той самий початок втретє і тепер полякові, якому це майже подобається, а може день хороший жовтневий, і він летить до рідних країв собі й усе, що пожвавлює дорогу, пре.

Ну на в’їзді до рави, поляк, який помаленьку смакував нюанси системи TÜR, після отримання задовільної відповіді на питання чи не стойо там який дай? у мобілу, гальмує-спиняє, ми вже бажаємо йому затишної польщі з пеньйонзами, а потім якось швиденько опиняємося на вокзалі, ну а далі таки хот-доги. Думаю, катьці вони подобалися з раціональних цілком причин, не думаю, що то був якийсь таки перманентний флірт зі світом чи соціумом, а от назад їхати получилося тільки до повороту на червоноград, десь третина дороги, мобіла була в неї, а в мене якось не було тоді, та й що воно мені дало б, тож ми розділилися, начебто по одному підбиратимуть скоріш, і ось вона уїхала, а я лишився і ніхто мене так і не підібрав.

Втомившися від чекань і обломів, а ще й обтяжений комерцією, випираюся пішки до найближчого села врешті-решт, там чудом виявляється якийсь транспорт а-ля пижик зі 70-х на жовкву, а з жовкви можна вже подзвонити з автомата і пряма маршрутка до ас2. Далі вся дія переходить у тривіальне, практично відсторонене сниво, і десь під його завісу знову валандаюся до наступної, тепер міської маршрутки, а типаж уже забутої зовнішності, перепитується спешишь на зустріч, говоришь, с одним человеком... ето значит, что человек етот женщина, ну і я стинаю собі плечима, а що.

Скидання тягарів на складі, підрахунок збитків, мінімальні реверанси, ось ми виходимо на пиво, ну і посидіти малость. Дежавю-привокзальна столовка-плюс, пиво, курячі якісь чвертки, шансон, або що ви хотіли. Я хоч не танцюю. Ми сидимо, допиваємо навзаєм з’ясовуючи обставини своїх житлових умов, ну в мене є кімната, але кімната це не те. Потім на вулиці катька зразу згадує, що дома її дитина зачекалася, і голова їй заболіла, і пізно ж, насправді, ну то що ж, кажу я, помагаючи їй впихнутися до міської маршрутки, давай тоді, до завтра, бо пора вже врешті й додому, на квартиру в люлю, і більш анічого зі спогадів тих. І ще, завтра, виявляється, вихідний день.




 

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-29 21:49:46
Переглядів сторінки твору 3945
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.807
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.31 13:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-04-30 23:49:58 ]
Якесь приречення вчувається, о Sole!
Дуже мінорний протяг самотності в сьому есе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-01 04:44:04 ]
дяки)

ну, за мінори якби не вибачатимуся, мені вони люб’язні
самотність авжеж, хоча це одна з ліній, а чи провідна
навіть затруднююся сказати

взагалі, все якби перехідний епізод у концептуальній послідовності
ймовірно, навіть, у різних площинах


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-05-01 22:34:07 ]
Коли у інших читачів нема питань, задум в студію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-05-02 03:31:18 ]
від просто фантазії до реалізму, опосередкованого фантазією, і знову до фантазії, опосередкованою реалізмом, мабуть десь так
є ще трохи змагання щодо режисури, або ж, ненастирливого зміщення логічного порядку фрагментів, на користь цілого, авжеж
щодо ’інших читачів’, то, самі бачите, загалом має місце банальний вуайєризм. ну але так і було, і буде завжди
читач із насолодою сповідає анонімність, сам автор утішається тим, що публікацію хоча би переглядають, а вже якесь спілкування,
це якби святкова коштовність, у цім світі суцільних стін