ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.07.15 22:00
глядачі виглядаючі ню
одинокі пуантилісти
парасолька пивна & пристань
трохи знаючі про війну
німі безвідмовні статисти

відтінюючи пляжну блаж
ейфорію без ностальгії

Сергій Гупало
2018.07.15 21:44
Пережду печаль, пережду насмішшя,
Перетну невір’я, що мені нашлють.
І наллю у глеки, зроблені в Опішні,
Недоречну зовсім неба каламуть.

Де ж оті зайчата, що ловив я змалку?
Де мої дівчата? Тиша не одвіт.
І кричать пекельно ворони і галки:

Ігор Деркач
2018.07.15 21:25
Живуть же люди! Ні тобі безсмертя,
ні раю пекла, ні надії чертям
на перемогу зла у боротьбі
за житіє, дароване до смерті,
молитвою у храмі, у мечеті,
у синагозі - дякою судьбі.

Воюємо одними язиками

Олександр Сушко
2018.07.15 14:48
Давайте обнімемось! Ну ж бо!
Забудем хвилини гіркі.
У нас із Росією дружба,
Завчають дітки матюки.

У Мокші живуть чорноброві,
А Київ бояринь прийма.
Ординські церковки та мова,

Тетяна Левицька
2018.07.15 13:36
Скипень бессоня, а дріжджі неспокою
зрощують ніч, на годиннику - вічність.
Тиша незаймана, пугач не зойкає,
небу блаженному стулює вічі.
Спи, відпочинь, заколисує затишно.
Котиться хвилею тінь некваплива.
Пасма думок, ніби спутана зачіска,
гребнем

Маріанна Алетея
2018.07.15 12:23
Ми зустрілись у місті снів,
Наша зустріч була як сон
Поміж краплями в унісон
Стукотіли серця дощів

Швидкоплинна гучна гроза
Сумовитий осінній дощ
На бруківці холодних площ

Іван Потьомкін
2018.07.15 11:54
Бачу світ, як у напівсні,
Без співу і плачу,
Мовби віднині мені
Інший світ призначено.
Світ незнаної країни,
Цей світ перевтілень,
Наче бачу сни тії ж,
Але в новім вимірі.

Галина Михайлик
2018.07.15 00:06
з кожною думкою
про Tебе
я молодшаю
на день
тиждень
місяць
рік
століття

Віктор Кучерук
2018.07.14 20:49
Не потрібно, Вітю, сумувати
Та світами ширити жалі,
Поки можеш човгати по хаті
І когось кохати звіддалі.
Пий вино потроху й сигарети
Час від часу знищуй по ночах, –
І не думай про ніякі злети,
Раз позаду молоді зачах.

Микола Дудар
2018.07.14 19:38
Лежать... гойдає. Збірники. На ринку
Асфальт зісподу, зверху целофан
- Що, двайдцять рупій? ні, а в половину?…
Куди вже нижче… болісно від ран

І потекло їдке, убоге, липколице
Туди, де харч, об’їдки зі стола
Безбожні "миколайчики" і "гриці"…

Віта Парфенович
2018.07.14 18:21
Почуваюся скибкою хліба, що лежить на столі. Коли є що їсти краще, то можна і не помітити, що хліб тут, нарізаний, м’який з хрусткою скоринкою. Він просто є і все. І лежить отак цей окраєць на столі і помалу обвітрюється і засихає… Засихає, бо йому ніколи

Сонце Місяць
2018.07.14 16:19
з оновленнями в тисячах коментарів
війна скидає шкіру
скасовує шаблони & кліше

*

театр накрився цирк подівся хтозна де
хоч пеклу все єдино

Любов Бенедишин
2018.07.14 15:11
Зриваю сну намисто.
Їм і п’ю.
Той самий дім і місто.
Дежавю.

Ті ж плани і знаряддя,
Де живу.
Хрещусь, як на прокляття –

Олександр Сушко
2018.07.14 13:16
В Україні влада унікальна,
Голову зламав би й Архімед.
Шиворіт-навиворіт - нормально,
Непогано й задом наперед.

На "Рошені" дід столітній паше,
Уночі гарують малюки.
Гніть горби! Від цього стане краще!

Марта Январская
2018.07.14 12:05
В Подстиховье, у прибрежных ракит
Монастырь мой бесприютно стоит,
На распутье трёх дорог, Стих-Успенский.
Сделай, Господи, его Воскресенским!
Новодевичьим и Новостиховным,
Не сословьем славным, а Новословьем!

А в Стих

Тетяна Левицька
2018.07.14 11:56
У батька очі волошкові.
Таким ще синім льон цвіте.
Він гарним був, повір на слові,
І серце чуйне - золоте.
Бувало залунає пісня -
Леліють сльози на очах.
Любив борщі і юшку пісну,
Гриби збирати у лісах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Александра Макуха
2018.06.14

Ясен Лад
2018.06.08

Юлія Джа
2018.05.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 гала


- Видел ли ты генерала с манной кашей на усах?- спросил меня приятель, только что возвратившийся после отпуска из Крыма.
- Но как ты оказался в обществе генерала?
…Приехав во Фрунзенское со старшим сыном, я снял комнату неподалеку от моря. Вечером хозяева пригласили к себе отужинать. Разговорились. Я пожаловался на дороговизну общепита и потерю драгоценного времени на стояние в очереди.
- Это поправимо,- сказала хозяйка.- Я работаю в военном санатории и постараюсь достать пропуск на его территорию. А там будете пользоваться и закрытым пляжем, и столовой.
И вскорости я позабыл о тяготах простого отдыхающего. Никаких тебе долгих стояний под лучами палящего солнца да еще с досадой на тех, кто нарушает очередь. Большой выбор блюд, все вкусно… Привольно и на пляже. Не нужно ранним утром занимать лежак, пробиваться к нему всякий раз через лежбища отдыхающих, за которыми еле-еле просматривалось море. А крики детей, а ругань… Ничего этого не было на закрытом ведомственном пляже.
Но, как водится в нашей жизни, за все надо платить. За благополучие тоже. Пока я читал что-то отложенное на отпуск, мой дошкольник-сын успел познакомиться со своей сверстницей и преспокойно играл с ней. С девочки не спускала глаз сухопарая бабушка, рядом с которой возлежал ее муж - грузный седовласый мужчина.
Оторвавшись на какое-то мгновение от книжки, вижу, что мой сыночек преспокойно лакомится чужим виноградом.
По тем нескольким дням, которые мы провели на городском пляже, я не переставал удивляться детской непосредственности своего первенца: как ни в чем не бывало подходил он к семейству, перед которым полыхал только что разрезанный на ломти огромный арбуз, и спрашивал:
«Вы что едите?»
«Арбуз».
«А можно попробовать?»
Или же останавливался возле компании преферансистов и предлагал:
«Давайте и я сыграю с вами!»
Но там дело заканчивалось для меня извинениями, а тут пришлось позабыть о чтении и не просто знакомиться с бабушкой и дедушкой девочки, но и выслушивать с сильным грузинским акцентом рассказ о том, как он, генерал, командовал чуть ли не армией на уборке урожая, которым порадовала бывшая целина Казахстана. Это было скучно, но пока что не касалось моего скудного кошелька. А вот знакомство детей, переросшее в обоюдную привязанность, вынудило и меня раскошеливаться, чтобы хоть как-нибудь восстановить дисбаланс гостеприимства: грузинское семейство выносило на пляж огромные гроздья винограда, персики, груши, яблоки…Доступные для генерала заоблачные цены рынка с каждым днем облегчали мой кошелек и в конце концов заставили обратиться за помощью к киевским приятелям. Слава Богу, они тоже отдыхали во Фрунзенском.
-Но причем тут манная каша на генеральских усах?- перебил я рассказчика.
- А при том, что его внучка, наверняка Галя ( в генеральском произношении Гала), оказалась девочкой с характером. Да еще каким!.. Возле нее собирались и постарше дети. Как заправская артистка, она рассказывала что-то забавное, и слушатели сидели вокруг нее, не проронив ни слова. А Боря, казалось, просто влюбился в эту хрупкую неказистую девчонку. Да и она, видимо, не была равнодушна к моему сыну, уделяя ему намного больше, чем другим, внимания: научила делать «колесо», стоять на руках, а главное – лежать распластавшись на воде, которое она называла «лягушкой».
…В столовой я теперь вынужден был садиться только по соседству с новыми знакомыми.Так пожелала Гала.
И вот как-то за завтраком наблюдаю такую картину:
-Баба,- говорит Гала властным тоном,- ты ешь яйцо. Ты, дед,- манную кашу. А я – чай.
Распорядясь, девочка подошла к нашему столику и на полном серьезе обращается к моему сыну, который после неоднократных моих напоминаний приниматься за пищу лишь набивал рот едой и смотрел по сторонам.
- Боря!- по-командирски говорит Гала.- Как ты сможешь быть космонавтом, летчиком, танкистом или же моряком, когда даже не притронулся ни к яичнице, ни к творогу?
И тут мой сын с необычной для него скоростью начал уплетать все, к чему до сих пор не прикоснулся. Гала смотрела на него своими большими карими глазами, не обращая никакого внимания на деда и бабу. А я возьми да и посмотри в их сторону. Каково же было мое удивление: генерал с трудом доедал манную кашу, оставляя ее и на своих пышных усах…
С трудом удержался, чтобы не рассмеяться. Согласись – ситуация и в самом деле комичная. Такое нарочно не выдумаешь…





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-05-05 11:02:51
Переглядів сторінки твору 78
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.941 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.022 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2018.07.15 14:07
Автор у цю хвилину відсутній